Рішення

від 12.05.2014 по справі 925/363/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2014 року Справа № 925/363/14

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М. з секретарем судового засідання Волна С.В., за участю представників сторін:

від позивача: Сердюк О.В. - за довіреністю у справі;

від відповідача: Лещинський О.Й., Шамов О.А. - за довіреностями;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інфузія" до колективного підприємства Чорнобаївська міжгосподарська пересувна механізована колона № 2 про стягнення 30 960,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача 30 960,00 грн. з яких 30 000,00 грн. основного боргу, 780,00 грн. неустойки за прострочене зобов'язання, 180,00 грн. як 3% річних на підставі договору про надання зворотної фінансової допомоги № 1218ФДІ від 18 грудня 2012 року, укладеного між сторонами у справі.

В судовому засіданні представник позивача свої вимоги підтримав повністю, та просить їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Представники відповідача проти позову заперечили повністю, вважають відсутніми докази надання фінансової допомоги, укладений між сторонами договір не допускає нарахування пені за порушення зобов'язання та просять суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

До початку розгляду справи по суті представник відповідача заявив клопотання про зупинення провадження у справі до часу заміни відповідача його правонаступником на підставі ст. 79 ГПК України.

Суд відхилив клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки зупинення провадження з підстави заміни однієї зі сторін її правонаступником є правом, а не обов'язком суду. Відповідач не надав суду доказів, що вирішення питання про те, якому новоутвореному суб'єкту відійде боргове зобов'язання, що складає предмет спору, має істотне значення для розгляду справи і тому є необхідність у зупиненні провадження. Крім того, у відповідності до ст. 25 ГПК України заміна сторони її правонаступником можлива на будь-якій стадії процесу.

Заслухавши доводи і пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі документи, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з такого:

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

18 грудня 2012 року між сторонами по справі було укладено договір про надання зворотної фінансової допомоги № 1218ФДІ (а.с. 7, далі - Договір), за умовами якого позивач (далі - Позикодавець) зобов'язався надати відповідачу (далі - Позичальнику) безвідсоткову фінансову допомогу для ведення господарської діяльності відповідача, в строки та на умовах даного договору, а Позичальник зобов'язався повернути допомогу у строки, обумовлені даним договором (п. 1.1 договору). За даним договором розмір допомоги складає 30 000 (тридцять тисяч ) гривень 00 коп. (п. 2.1 договору). Даний договір набуває чинності з моменту його підписання та припиняється після повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 5.1 договору).

Згідно п. 4.1. Договору Позичальник зобов'язався повернути Позикодавцю кошти в строк до 17 грудня 2013 року. Доказів про продовження строку користування позикою за згодою сторін у справу не надано.

Доказів визнання вказаного даного договору недійсним сторонами у справу не надано.

Матеріалами справи підтверджується, що позику в загальній сумі 30 000,00 грн. позивач перерахував відповідачу платіжним дорученням № 2651 від 19 грудня 2012 року (а.с. 43) із посиланням на договір між сторонами № 1218ФД1 від 18.12.2012 року в рядку призначення платежу.

Заперечень проти неотримання коштів позики відповідач суду не надав.

Факт перерахування та отримання спірних коштів відповідачем на власний банківський рахунок підтверджено також і довідкою Черкаського облуправління Ощадбанку від 12.05.2014 року № 22/1-82.

Позичені кошти відповідачем не були повернуті до 17 грудня 2012 року, з чого і виник спір.

Борг за отриманою позикою у відповідача таким чином складає 30 000,00 грн., які позивач просить стягнути з відповідача примусово, оскільки строк виконання зобов'язання є таким, що настав.

За своїм юридичним змістом укладений між сторонами договір є договором позики та відповідає змісту ст.1046, 1047 ЦК України. За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Договір від № 1218ФД1 від 18.12.2012 р. про надання зворотної фінансової допомоги сторонами виконувався, однак відповідач свої зобов'язання не виконав, не повернувши позивачу кошти за отриманою позикою.

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені ст. 193 Господарського кодексу України, згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначена стаття узгоджується з приписами ст. 526 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.ст. 599, 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зобов'язання для відповідача по проведенню повного розрахунку за отриманою поворотною фінансовою позикою є таким, що настало з 17 грудня 2013 р., доказів проведення розрахунку за позовними вимогами відповідачем суду не надано, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 30 000,00 грн. заборгованості за отриманою поворотною фінансовою допомогою.

В силу вимог частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 180,00 грн. як 3 % річних на суму основного боргу за період з 18.12.2013 року по 28.02.2014 року (а.с. 6).

Суд, перевіривши порядок нарахування позивачем 3% річних в сумі 180,00 грн. за відповідні періоди, встановив правильність їх нарахування та задовольняє позов в цій частині. Заперечень проти правильності розрахунку 3% річних відповідач не має.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача неустойку у виді пені в розмірі 780,00 грн.

У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Суд відмовляє у задоволенні вимоги про стягнення пені в сумі 780,00 грн., оскільки нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов'язання по поверненню зворотної фінансової допомоги не передбачено умовами договору № 1218ФД1 від 18 грудня 2012 року.

На підставі викладеного, з відповідача на користь позивача слід примусово стягнути лише 30 000,00 грн. зворотної фінансової допомоги за договором № 1218ФД1 від 18.12.2012 року та 180,00 грн. як 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.

На підставі ст. 49 ГПК України до стягнення з відповідача на користь позивача належить 1 827,00 грн. сплаченого судового збору повністю, оскільки спір виник з вини відповідача.

Керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Колективного підприємства Чорнобаївської міжгосподарської пересувної механізованої колони № 2 (ідентифікаційний код 03587614, Черкаська область, Чорнобаївський район, с. Іркліїв, вул. Леніна, 3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інфузія" (ідентифікаційний код 36187858, м. Київ, пр-кт Московський, 21-а) -- 30 000,00 грн. зворотної фінансової допомоги за договором № 1218ФД1 від 18.12.2012 року, 180,00 грн. як 3% річних та 1827,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

3. В решті вимог в частині стягнення пені у задоволенні позову відмовити повністю.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Повне рішення складено 13 травня 2014 року

Суддя Н.М. Спаських