Рішення

від 07.05.2014 по справі 908/1272/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 3/29/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.2014 Справа № 908/1272/14

За позовом: Запорізької міської ради (69005, м. Запоріжжя, пр-т. Леніна, 206, ідентифікаційний код 04053915)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноцентр "Навігатор" (69057, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 131-А, ідентифікаційний код 32372548)

про внесення змін до договору оренди землі

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Прокопенко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Сосновська А.Ю., головний спеціаліст відділу з питань господарсько - правових відносин управління з питань правового забезпечення роботи галузей міського господарства Запорізької міської ради, довіреність № 01-38/01772 від 12.07.2012р.

від відповідача: не з'явився

Запорізька міська рада звернулась до господарського суду Запорізької області з позовом від 12.11.2013р. до відповідача ТОВ "Техноцентр "Навігатор" про внесення змін до договору оренди землі від 05.10.2007р.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 142, 144 Конституції України, ст. 632, 651, 652 ЦК України, ст. 1, 2, 54, 57, 84 ГПК України, ст. 188 ГК України, ст. 274, 288.1, 288.5 Податкового кодексу України, ст. 18, 20 Закону України "Про оцінку землі", ст. 21, 30 Закону України "Про оренду землі", ст. 10, 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Ухвалою від 17.04.2014р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1272/14, справу до розгляду в засіданні суду призначено на 07.05.2014р. о 10 год. 00 хв.

В судовому засіданні 07.05.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 12.05.2014р.

Під час розгляду справи представник позивача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляв.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві (а.с.3-8), просить суд:

змінити п. 5 договору оренди землі від 12.10.2007р. за № 040726100973, укладеного між Запорізькою міською радою та ТОВ "Техноцентр "Навігатор", площею 0,9582 га, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 94 для розташування відкритої платної охороняємої автостоянки, виклавши його в такій редакції: "5. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: 4 310 845, 98 грн. в цінах 2013 року";

змінити п. 9 договору оренди землі від 12.10.2007р. за № 040726100973, укладеного між Запорізькою міською радою та ТОВ "Техноцентр "Навігатор", площею 0,9582 га, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 94 для розташування відкритої платної охороняємої автостоянки, виклавши його в такій редакції: "9. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 129 325, 38 грн., що складає трикратний

розмір земельного податку за календарний рік в цінах 2013 року".

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що в договорі оренди землі від 05.10.2007р., який укладений між Запорізькою міською радою та ТОВ "Техноцентр "Навігатор", встановлена орендна плата в розмірі 1,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки у цінах 2007р.

Пунктом 5 Договору передбачено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 731 394, 06 грн. (в цінах 2007р).

Відповідно до п. 9 Договору, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі: 10 970, 91 грн., що складає 1,5 % від нормативно грошової оцінки за календарний рік в цінах 2007р.

На думку позивача, п. 9 договору в частині визнання грошового розміру орендної плати суперечить положенням Податкового кодексу України, Закону України "Про оренду землі",

Посилаючись на приписи ПКУ, Запорізька міськрада листом від 13.05.2013р. № 01/02-21/01550 повідомила відповідача про необхідність внесення змін до договору оренди землі, проте між сторонами згоди щодо внесення таких змін досягнуто не було.

Приймаючи рішення за відсутності відповідача господарський суд бере до уваги те, що той повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи судом, про що свідчить повідомлення про вручення 24.04.2014р. рекомендованого поштового відправлення - копії ухвали господарського суду Запорізької області від 17.04.2014р. про порушення провадження у справі № 908/1272/14.

Отже, відповідач був належним чином повідомлений про судове засідання 07.05.2014р.

Питання про визнання явки представника відповідача у засідання господарського суду обов'язковою, відповідно до п.7 ч.1 ст.65 ГПК України, судом не вирішувалось.

Як зазначено в підпункті 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Надані позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Запорізькою міською радою (Орендодавець) та ТОВ "Техноцентр "Навігатор" (Орендар) укладений договір оренди землі від 05.10.2007р., за умовами якого орендодавець, відповідно до рішення чотирнадцятої сесії п'ятого скликання Запорізької міської ради № 77/382 від 29.08.2007р., надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розташування відкритої платної охороняємої автостоянки, яка знаходиться: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 94 (п. 1 Договору).

Договір зареєстровано у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 12.10.2007р. за № 040726100973.

Відповідно до п. 2 Договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0, 9582 га.

Як зазначено в п. 5 Договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 731 394, 06 грн. (в цінах 2007 року).

Пунктом 9 Договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 10 970, 91 грн., що складає 1,5 % від нормативної грошової оцінки за календарний рік в цінах 2007 року.

Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії (п.10 Договору).

За умовами п. 12 Договору, розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі:

зміни умов господарювання, передбачених договором оренди землі;

зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством;

погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами;

прийняття орендодавцем рішення про збільшення або зменшення орендної плати; в інших випадках, передбачених законом.

Згідно п. 19 Договору, передача земельної ділянки Орендарю здійснюється Орендодавцем на умовах, що визначені у договорі, за актом прийому-передачі земельної ділянки, який підписується сторонами і є невід'ємним додатком до договору.

Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у п'ятиденний термін після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.

На підставі акту приймання - передачі земельної ділянки за договором оренди землі від 12.10.2007р. № 040726100973 Запорізька міська рада (Орендодавець) передала земельну кадастровий номер № 2310100000:05:011:0010, загальною площею 0, 9582 га, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 94, а ТОВ "Техноцентр "Навігатор" (Орендар) прийняло вищевказану земельну ділянку в оренду.

У відповідності з п. 32 Договору, зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розглядається у судовому порядку.

Запорізька міська рада звернулась до ТОВ "Техноцентр "Навігатор" з пропозицією від 13.05.2013р. № 01/02-21/01550 "Про внесення змін до договору оренди землі", що підтверджується фіскальним чеком від 21.05.2013р. № 6676 (а.с.21).

Зазначеною пропозицією відповідачу пропонувалось внести зміни до договору оренди землі від 05.10.2007р., шляхом викладення п.9 у наступній редакції:

"Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 129 325,38 грн., що складає трикратний розмір земельного податку за календарний рік в цінах 2013 року".

Доказів про надання відповіді на дану пропозицію відповідачем суду не надано.

Згідно Витягу з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 15.02.2013р., наданому Головним Управлінням Держземагенства у Запорізькій області, нормативна оцінка земельної ділянки:

кадастровий номер: 2310100000:05:011:0010;

розташованої в м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 94;

назва земельної ділянки: розташування відкритої платної охороняємої автостоянки;

категорія земель за функцією використання: землі транспорту, зв'язку;

документ, який посвідчує право на земельну ділянку: договір оренди землі зареєстрований за № 040726100973 від 12.10.2007р.;

площа земельної ділянки: 9 582, 00 кв.м.

складає 4 310 845, 98 грн.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати:

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

договори та інші правочини;

завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

інші юридичні факти.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є договір оренди землі від 05.10.2007р.

За змістом ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту цивільних прав та інтересів судом передбачені у ч.2 ст.16 ЦК України.

Так, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.20 ГК України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:

визнання наявності або відсутності прав;

визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;

припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

присудження до виконання обов'язку в натурі;

відшкодування збитків;

застосування штрафних санкцій;

застосування оперативно-господарських санкцій;

застосування адміністративно-господарських санкцій;

установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

іншими способами, передбаченими законом.

За таких обставин, між сторонами наявний спір щодо зміни договору, який відповідно до ст. 188 ГК України, ст.11 ГПК України може вирішити господарський суд.

Відповідно до ст.1 Закону України від 06.10.1998р. N 161-XIV "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" визначено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно ст. 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про оренду землі", зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Пунктом 12 договору оренди землі від 05.10.2007р. передбачено, що розмір орендної плати переглядається один раз на рік, зокрема, у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; прийняття орендодавцем рішення про збільшення орендної плати; в інших випадках, передбачених законом.

Як зазначено в п. 32 Договору, зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розглядається у судовому порядку.

За приписами ст. 188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Статтею 651 ЦК України також встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

З моменту укладення спірного договору оренди землі законодавцем було змінено розмір нормативної грошової оцінки землі та ставки за якими обраховується розмір орендної плати.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 13 Закону України від 03.07.1992р. N 2535-XII "Про плату за землю" (який втратив чинність з 01.01.2011р. у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України), підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Отже, договір оренди землі від 05.10.2007р. є підставою для нарахування земельного податку.

Пунктом 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (ПКУ) встановлено, що цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.14.1.72, 14.1.73 ст. 14 ПКУ, земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XIII цього Кодексу);

землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Пунктом 14.1.147 ст. 14 ПКУ передбачено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно п.14.1.136, 14.1.137 ст. 14 ПКУ, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XIII - орендна плата);

Відповідно до ст. 274 ПКУ, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу.

Питання щодо орендної плати врегульовано ст. 288 ПКУ, а саме:

288.1. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

288.2. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

288.3. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

288.4. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

288.5. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

288.5.1. не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки;

288.5.2. не може перевищувати:

а) для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки;

б) для земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності та надані для будівництва та/або експлуатації аеродромів - чотирикратний розмір земельного податку, що встановлюється цим розділом;

в) для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки;

288.5.3. може бути більшою граничного розміру орендної плати, ніж зазначений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах.

Правові засади проведення оцінки земель, професійної оціночної діяльності у сфері оцінки земель в Україні та спрямований на регулювання відносин, пов'язаних з процесом оцінки земель, забезпечення проведення оцінки земель, з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки земель, інформаційного забезпечення оподаткування та ринку земель визначає Закон України від 11.12.2003р. N 1378-IV "Про оцінку земель" (в редакції Закону N 5462-VI від 16.10.2012р.).

Так, відповідно до ст. 1 цього Закону, нормативною грошовою оцінкою земельних ділянок є капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Згідно ст. 2 Закону України "Про оцінку земель", правове регулювання оцінки земель здійснюється відповідно до Конституції України, Земельного кодексу України, Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", цього Закону, законів України, інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про оцінку земель", залежно від мети та методів проведення оцінка земель поділяється на такі види:

бонітування ґрунтів;

економічна оцінка земель;

грошова оцінка земельних ділянок.

За приписами ч. 4, 5 ст. 5 Закону України "Про оцінку земель", грошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та порядку проведення може бути нормативною і експертною.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Як вказано в ст. 13 Закону N 1378-IV, нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі:

визначення розміру земельного податку;

визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування (ст. 15 Закону N 1378-IV).

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться:

розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій" (ст. 18 Закону N 1378-IV).

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про оцінку земель", за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Розробники технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок зобов'язані безоплатно передавати копії матеріалів у Державний фонд документації із землеустрою.

Користування матеріалами Державного фонду документації із землеустрою здійснюється в порядку, встановленому законодавством України.

У відповідності до ч.1, 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель", технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Як зазначено в ст. 14.1.125 ПКУ, нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XIII, глави 2 розділу XIV цього Кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно ст. 271.1 ПКУ, базою оподаткування є:

271.1.1. нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995р. № 213 затверджено Методику нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів (в редакції постанови КМУ № 492 від 23.05.2012).

Згідно цієї Методики, нормативна грошова оцінка земельних ділянок здійснюється з метою визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також під час розроблення показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель (п.1).

Інформаційною базою для нормативної грошової оцінки земель населених пунктів є їх генеральні плани та проекти планування і забудови населених пунктів, матеріали економічної оцінки території (п.2).

Дані за результатами проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель, що видається територіальним органом Держземагентства за місцезнаходженням земельної ділянки у строк, що не перевищує семи робочих днів з дати надходження відповідної заяви (п.2-1).

Отже, Витяг з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 15.02.2013р., на який позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, наданий Головним управлінням Держземагенства у Запорізькій області в межах повноважень та відповідно до вищезазначених приписів нормативно-правових актів.

26.06.2012р. Запорізькою міською радою прийнято рішення № 37 "Про внесення змін до рішення міської ради від 27.07.2011р. № 16 "Про затвердження розмірів орендної плати за земельні ділянки певного функціонального призначення у м. Запоріжжя", згідно якому вирішено, внести зміни до рішення міської ради від 27.07.2011р. № 16 "Про затвердження розмірів орендної плати за земельні ділянки певного функціонального призначення у м. Запоріжжя" шляхом викладення в новій редакції додатка до рішення.

Також зобов'язано орендарів земельних ділянок, у яких розмір орендної плати, встановлений в договорі оренди землі, не відповідає даному рішенню або розрахований без урахування рішення міської ради від 03.03.2008р. № 79 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя", укласти додаткові угоди на збільшення орендної плати.

Відповідно до ст. 144 Конституції України, рішення прийняті органом місцевого самоуправління є обов'язковими до виконання на певній території.

Відповідно до п. 2.19 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. При цьому надсилання відповідачеві пропозицій щодо внесення змін до договору оренди є правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання останнім вимог частини другої статті 188 ГК України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє його права звернутися до господарського суду з позовом про зміну умов договору.

При перегляді рішень господарських судів з аналогічних спорів, зокрема в постанові від 04.07.2011р. по справі № 41/81пд, Верховний Суд України зазначив, що оскільки сторонами в договорі оренди передбачено можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-28 ГПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, зо містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Таким чином, нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом.

3 % від 4 310 845, 98 грн. складає 129 325, 38 грн.

З огляду на вище зазначене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до вимог ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача повністю, оскільки відповідач безпідставно ухилявся від прийняття пропозиції позивача щодо зміни умов договору.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Змінити пункти 5 та 9 договору оренди землі загальною площею 0, 9582 га, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 94 (кадастровий номер 2310100000:05:011:0010), укладений 05.10.2007р. між Запорізькою міською радою (69105, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 206, ідентифікаційний код 38025409) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техноцентр "Навігатор" (69057, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 131-А, ідентифікаційний код 32372548), зареєстрованого у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 12.10.2007р. за № 040726100973, виклавши їх в наступній редакції:

"п.5. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: 4 310 845 (чотири мільйони триста десять тисяч вісімсот сорок п`ять) грн. 98 коп. в цінах 2013 року".

"п.9. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 129 325 (сто двадцять дев`ять тисяч триста двадцять п'ять) грн. 38 коп., що складає трикратний розмір земельного податку за календарний рік в цінах 2013 року".

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноцентр "Навігатор" (69057, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 131-А, ідентифікаційний код 32372548) на користь Запорізької міської ради (69005, м. Запоріжжя, пр-т. Леніна, 206, ідентифікаційний код 04053915) 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на судовий збір.

4. Повне рішення складено 12.05.2014р.

Суддя В.М. Соловйов