Рішення

від 13.05.2014 по справі 248/2053/14-ц

ХАРЦИЗЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

248/2053/14-ц

2/248/847/2014

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2014 року Харцизький міський суд Донецької області в складі:

головуючого судді - Сидорової М.В.

при секретарі - Луценко В.С.

розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділення частки з спільного майна, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідачки про виділення частки з спільного майна який мотивує тим, що 17 лютого 1996 року він з відповідачкою зареєстрував шлюб. 24 січня 2012 року відповідно до рішення Харцизького міського суду Донецької області шлюб був розірваний. Під час шлюбу ними була придбана квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. В договорі купівлі-продажу від 13 листопада 2004 року покупцем зазначена відповідачка, право власності також було зареєстровано на дружину.

Вважає квартиру, яка розташована за вищевказаною адресою, об'єктом спільної сумісної власності подружжя, таким чином при розподілі цього майна, він має право на 1/2 її частину. Просить визнати за ним право власності на 1/2 частину спірної квартири.

Позивач до суду не прибув, надав заяву слухати справу без його участі, позовні вимги підтримав, уточнив в частині щодо стягнення судових витрат пропорційно та просить усі витрати покласти на нього.

Відповідачка в судове засідання не з'явилась, надала заяву з проханням слухати справу без її участі, не заперечує проти задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову у попередньому судовому засіданні суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, знаходить позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 17 лютого 1996 року. Шлюб розірвано відповідно дорішенням Харцизького міського суду Донецької області від 24 січня 2012р., яке набрало законної сили 02 лютого 2012 року.

29 квітня 2014 року відповідачка зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 та змінила прізвище ОСОБА_2 на прізвище ОСОБА_2.

Під час шлюбу сторін, 13 листопада 2004 року, було укладено договір купівлі-продажу квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 62,07 кв.м., жилою - 46,60 кв.м..

В зазначеному договорі купівлі-продажу від 13 листопада 2004 року, посвідченому державним нотаріусом Зугреської державної нотаріальної контори Степановою Г.С., зареєстрованому в реєстрі за №1291, покупцем зазначена ОСОБА_2.

Право власності на вказану квартиру зареєстровано за ОСОБА_2 в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 06.02.2005р.

Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ст. 61 СК України об'єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту.

Згідно ч. 3 ст. 61 СК України - якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. ч. 2, 4 ст. 65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Відповідно до ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до абз. 1 п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.

Відповідно до п.25 Постанови, вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Умовами ч.3 ст. 370 ЦК України передбачено, що виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності здійснюється у порядку встановленому ст. 364 цього Кодексу.

Згідно ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Відповідно до ч. ч. 2-3 ст. 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Відповідно до ч.2 ст.183 ЦК України неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Відповідно до ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, аналізуючи усі зібрані докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача про поділ квартири, яка розташована за адресою: м.Зугрєс, вул.. Калініна 25/45, яка є об'єктом спільної сумісної власності подружжя і визначення ідеальних рівних часток (по 1/2 частці ) за кожним із сторін у спірній квартирі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 60,61,65,69,70,71 СК України, ст. ст. 183, 368, 364, 372 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 212 - 215 ЦПК України , суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділення частки з спільного майна - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Харцизький міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: