Постанова

від 14.05.2014 по справі 913/475/14

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

13.05.2014р. справа №913/475/14

провадження №9/913/475/14

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівЛомовцевої Н.В. Принцевської Н.М., Скакуна О.А. при секретарі судового засідання Савченко І.В. за участю представників сторін: від позивача: не прибув від відповідача:не прибув розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 26.03.2014р. по справісправа №913/475/14 (провадження №9/913/475/14) (суддя Ворожцов А.Г.) за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Луг-Контракт», м.Луганськ до відповідача:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Луганськ простягнення 200 000грн.00коп.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Луг-Контракт», м.Луганськ звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Луганськ про стягнення 200 000грн.00коп.

Рішенням господарського суду Луганської області від 26.03.2014р. позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Луганськ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Луг-Контракт», м.Луганськ заборгованість у розмірі 200 000грн.00коп. та 4000,00грн. - витрат по сплаті судового збору.

Відповідач, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає порушення господарським судом норм процесуального права.

Скаржник посилається на те, що господарським судом було порушено ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, оскільки на його адресу не надходило жодних процесуальних документів щодо розгляду справи, та матеріали справи не містять жодних відомостей про його належне повідомлення, що є порушення його права. Крім того, апелянт зазначає, що у рішенні визначено щодо присутності його представника, проте відповідач довіреностей на представництво своїх інтересів не підписував.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, причин неявки не повідомив.

Представник позивача у судове засідання не прибув, надав заперечення на апеляційному скаргу, в якому просив рішення залишити без змін.

Судова колегія вважає можливим здійснити розгляд справи у відсутності представників сторін за наявними матеріалами справи, оскільки сторони були повідомлені про день та час судового засідання належним чином відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

З матеріалів справи вбачається, що 25 червня 2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Луг-Контракт» (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (покупець) був укладений договір поставки №250605а, згідно умов якого постачальник зобов'язався передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язався прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 1.2 загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією, яка укладається одночасно з укладанням цього договору і після укладання сторонами є невід'ємним додатком до цього договору.

Поставки товарів здійснюються на умовах EXW (Інкотермс 2000р.), місце поставки - склад постачальника, розташований у м. Луганськ (п. 2.1. договору).

Відповідно до п. 2.4 право власності на поставлені товари переходить до покупця в момент отримання товару від постачальника (перевізника) за накладною (транспортним документом).

У пункті 11.1 договору сторонами визначено, що договір поставки вступає в дію з дати його укладання (підписання) та скріплення печатками і діє протягом одного року.

25.06.2013р. сторонами було підписано специфікацію, згідно якої сторони договору погоджують асортимент, який є попереднім, та остаточно узгоджується у накладній на поставку партії товару. Даний асортимент не є вичерпним, точна номенклатура вказується у накладній на поставку партії товару. Загальна кількість товару, що постачається, визначається у грошовому виразі та дорівнює 2400000грн., і є попередньою.

Оцінивши зміст спірного договору, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що останній за правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Згідно з статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Судова колегія вважає, що сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору поставки та цей договір є укладеним в силу приписів статей 181 Господарського кодексу України та ст. 627 Цивільного кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 200 000,00грн., що підтверджується накладною від 29.08.2013р. №290804, яка підписана та засвідчена печатками з боку обох сторін без зауважень, містить всі необхідні відомості про товар, а також містить відомості про фактичне отримання товару. Зазначений товар було отримано особисто відповідачем.

В матеріалах справи не міститься доказів наявності заперечень щодо кількості поставленого товару, а також порядку поставки та інших зауважень, на момент фактичної його передачі. Письмові повідомлення стосовно відмови від прийняття або оплати продукції відповідачем позивачу не надавались.

Згідно з п.1 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

З умов договору вбачається, що передача товару здійснюється за видатковими накладними, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами, та містять відомості про господарську операцію, підтверджують її здійснення та є належними доказами у справі. Зобов'язання по передачі товару вважаються виконаними продавцем після приймання обумовленої договором кількості та якості товару покупцем, а саме підписанням накладних.

На виконання умов договору та п.1ч.1 ст. 664 Цивільного кодексу України, товар було передано відповідачу на підставі накладної підписаної, та засвідченої печатками з боку обох сторін.

Пунктом 7.1. договору визначено, що покупець повинен сплатити поставлений товар не пізніше 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дня поставки товару постачальником. Оплата, за згодою сторін, може бути здійснена шляхом 100% попередньої оплати або часткової попередньої оплати.

Відповідачем не було оплачено отриманий товар у строки визначені у договорі. Тобто, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 200 000,00грн.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що матеріалами справи доведено, факт прострочення виконання відповідачем обов'язку з поставки товару, тому апеляційний суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог та стягнення з останнього боргу у розмірі 200 000,00грн.

Доводи скаржника стосовно того, що господарським судом було неправомірно розглянуто справу за відсутністю відповідача, оскільки на його адресу не надходило жодних процесуальних документів з повідомленням про розгляд справи, колегія суддів вважає обґрунтованими з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що у позовній заяві позивачем визначено адресу відповідача, а саме: АДРЕСА_1, 91014.

В порядку підготовки справи до розгляду господарським судом ухвалою від 18.02.2014р. по справі №913/475/14 (провадження 9/913/475/14) було зроблено запит Державному реєстратору Реєстраційної служби МУЮ про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ФОП ОСОБА_5. та зобов'язано Відділ адресно-довідкової роботи УДМС України в Луганській області надати довідку про місце проживання відповідача.

В матеріалах справи містяться Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та довідка Відділу адресно-довідкової роботи УДМС України в Луганській області, з яких вбачається, що ФОП ОСОБА_5 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1.

Проте, не зважаючи на зазначене, господарський суд направляв ухвали відповідачу за іншою адресою: АДРЕСА_1, що визначено в усіх процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_5 ознайомився з матеріалами справи в приміщенні суду лише 03.04.3014р.

Відповідно до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвали надсилаються сторонам не пізніше трьох днів з дня їх прийняття.

Натомість, при наявності належної адреси відповідача, в матеріалах справи відсутні докази повідомлення останнього про дату, час та місце судового засідання, чим фактично його було позбавлено на судовий захист та подання відповідних доказів.

Відповідно до п. 11 Пленуму Постанови Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №7 порушення норм процесуального права , зазначені у пунктах 1 - 7 частини третьої статті 104 ГПК , є в будь -якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду , у тому числі й тоді , коли суд першої інстанції повно з 'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку . У такому випадку апеляційний суд скасовує рішення місцевого господарського суду повністю і згідно з пунктом 2 статті 103 ГПК приймає нове рішення .

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду, рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню.

Дослідженням матеріалів справи, встановлено, що відповідач не був присутній у судовому засіданні та свого представника не посилав. В рішенні суду від 26.03.2014р. зазначено, що від відповідача був присутній його представник ОСОБА_6 за довіреністю №б/н від 21.03.2014р., яка видана позивачем. Колегія суддів, вважає, що господарським судом помилково визначено ОСОБА_6 представником відповідача, що не впливає на порушення прав апелянта.

Крім того, господарським судом розглянуто справу та стягнуто суму позову та витрати зі сплати судового збору з підприємця ОСОБА_5, який не є стороною по справі №913/475/14 (провадження 9/913/475/13). Відповідачем у справі є фізична особа-підприємець ОСОБА_5.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про порушення права відповідача на його участь у розгляді справи, що є порушенням норм процесуального права, виходячи з приписів статей 99, 101, 103, 104 Господарського процесуального кодексу України рішення підлягає скасуванню.

При цьому апеляційний суд виходить з вище наведених висновків щодо наявності підстав про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 200 00,00грн. та приймає рішення, яким позовні вимоги задовольняє у повному обсязі.

Враховуючи, що рішення апеляційним судом скасовано у зв'язку з порушенням норм процесуального права та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволені, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 26.03.2014р. по справі №913/475/14 (провадження №9/913/475/14) задовольнити.

Рішення господарського суду Луганської області від 26.03.2014р. по справі №913/475/14 (провадження №9/913/475/14) - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м.Луганськ (АДРЕСА_1, ід. код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Луг-Контракт» (91047, м. Луганськ, вул.Експедиційна, буд. 13. код ЄДРПОУ 32201831) заборгованість в сумі 200 000,0 грн. та витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви - 4000,00 грн.

Господарському суду Луганської області видати відповідний наказ

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: Н.М. Принцевська

О.А.Скакун

Надруковано 5 прим.:

1прим.-Позивачу;

1прим.-Відповідачу;

1прим.-У справу;

1прим.-ДАГС;

1прим.-ГСЛО.