Рішення

від 01.10.2007 по справі 2-2264/07

КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

№2-2264/07

№2-2264/07

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1  жовтня 2007р. Костянтинівський міськрайонний

суд Донецької області у складі:

головуючого

судді                            Янюка Ю.

Б.

при

секретарі                                     Москалець

Ю.В.

за участю

позивача                                             ОСОБА_1

представника

відповідача                   Сидорової

В.О.,

розглянувши

у відкритому судовому засіданні в м. Костянтинівка справу за позовомОСОБА_1 до

ВАТ "Сортове насіння" про скасування наказів про звільнення з

роботи,  зміну формулювання звільнення з

роботи,  стягнення середнього заробітку

за час затримки розрахунку та моральної шкоди, 

-

ВСТА НОВИВ:

19

грудня 2006 годаОСОБА_1 звернувся

в суд з позовом до ВАТ „Сортове насіння" про стягнення заборгованості по

заробітній платі та моральної шкоди. Він обґрунтовував свої вимоги тим,  що працював у відповідача головним інженером,  а 13 жовтня 2006 року був звільнений з роботи

за власним бажанням.  В день звільнення

відповідач не провів з ним повний розрахунок, 

що є порушенням вимог  ст. 47 КЗпП

України,  заборгованість по заробітній

платі складає 5970грн.49коп.,  яку він

просив стягнути на його користь з відповідача. Крім того,  просив стягнути середній заробіток за час

затримки розрахунку та моральну шкоду у зв'язку з порушенням його законних прав

в розмірі 14400грн.

16

лютого 2007 року позивач подав заяву про відмову від позовних вимог в частині

стягнення розрахунку,  так як

заборгованість по заробітній платі в розмірі 5970грн.49коп. йому сплачена 7

лютого 2007 року.

10

квітня 2007 року позивачОСОБА_1

доповнив позовні вимоги,  вказуючи на

те,  що після сплати йому заборгованості

по заробітній платі представник відповідача зажадала від нього відмовитися від

позовних вимог. Проте він відхилив ці вимоги на тій підставі,  що йому не провели індексацію заборгованості

і не нарахована компенсація втрати частини заробітку у зв'язку з порушенням

термінів її виплати. Також він вказав відповідачу на те,  що чергова відпустка їм була використана по

12 березня 2002 року,  і з цього періоду

по день звільнення,  порушуючи  ст.  24

Закону України «Про відпустки»,  йому не

нарахована і не виплачена компенсація за

невикористану відпустку,  оскільки у

відпустках він не був. На день звільнення трудова книжка знаходилася у

нього,  і запис про звільнення в неї

внесений не був. Тому він 15 березня 2007 року звернувся до відповідача з

вимогою внести запис про звільнення за 

ст. 38 КЗпП України на підставі наказу №58к від 13 жовтня 2006 року.

Працівник відділу кадрівОСОБА_2  узяла у

нього трудову книжку,  безпідставно

тримала її у себе до 30 березня 2007 року, 

і цього дня він дізнався,  що він

був звільнений 7 лютого 2007 року,  тобто

в день виплати заборгованості,  за  ст. 

40п.4 КЗпП України нібито за прогули. Вважав,  що даний наказ виданий незаконно,  оскільки з 13 жовтня 2006 року він звільнився

за власним бажанням,  і просив суд

відмінити наказ №62 від 20 жовтня 2006 року "Про скасування наказу №58к

від 13 жовтня 2006 року",  та наказ

№3к від 7 лютого 2007 року "Про звільнення за прогули",  змінити формулювання звільнення його з роботи

із звільнення на підставі  ст. 40 п.4

КЗпП України (за прогули) на звільнення за власним бажанням на підставі  ст. 38 КЗпП України згідно наказу голови

правління ВАТ "Сортове насіння" №58к від 13 жовтня 2006 року,  зобов'язавши відповідача внести відповідний

запис в його трудову книжку. Крім того, 

просив зобов'язати відповідача нарахувати та сплатити йому індексацію

заробітку,  компенсацію втрати частини

заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати,  компенсацію за невикористану відпустку. Також

просив стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку по день винесення

рішення по справі та моральну шкоду в розмірі 10000грн.

В

судовому засіданні позивач відмовився від позовних вимог щодо стягнення

розрахунку в розмірі 5970грн.49коп., 

нарахування та сплати індексації заробітку,  компенсації втрати частини заробітної плати у

зв'язку з порушенням термінів її виплати, 

компенсації за невикористану відпустку, 

оскільки відповідач здійснив ці виплати. Ця відмова прийнята судом та провадження

щодо вказаних позовних вимог закрито. В решті позовні вимоги позивач

підтримав,  посилаючись на

обставини,  викладені у позові,  зменшивши розмір позовних вимог про стягнення

моральної шкоди до 3000грн.

Представник

відповідача Сидорова В.О. позов не визнала і пояснила суду,  що позивач працював головним інженером і був

матеріально відповідальною особою. Влітку 2006 року він узяв у відділі кадрів

трудову книжку на три дні,  проте її не

повернув і неофіційно підробляв на іншому підприємстві. Дійсно він 11 жовтня

2006 року написав заяву про звільнення, 

яка була підписана директором і був виданий наказ №58к про його

звільнення з роботи 13 жовтня 2006 року за власним бажанням.  Проте позивач більш на підприємстві не

з'явився,  довірені йому матеріальні

цінності по акту не здав. Було встановлено, 

що позивач працює в ТОВ „Вариант"

керівником,  про що був складений акт

від 20 жовтня 2006 року. Оскільки  ст. 38

КЗпП України передбачає звільнення працівника з двотижневим терміном з моменту

подачі заяви,  то наказом №62 від 20

жовтня 2006 року наказ №58к про звільнення позивача був скасований. Так як

позивач на роботу більш не вийшов,  то

йому проставлялися прогули з 13 жовтня 2006 року. 5 лютого 2007 року відбулося

засідання профспілкового комітету підприємства і профком дав згоду на

звільнення позивача за

прогули за  ст. 

40п.4 КЗпП України. Позивач повідомлявся про засідання

профкому,  проте на нього не з'явився.

Вважала,  що позивачу виплачені в день

фактичного звільнення згідно наказу №58к-а від 7 лютого 2007 року всі

суми,  що належать йому,  наказ про його звільнення за прогули виданий

законно і просила в позові відмовити в повному обсязі.

Притягнута

для участі в справі третя особа,  яка не

заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, 

в судове засідання не явилась, 

подала заяву про розгляд справи у її відсутність. При таких обставинах,  у відповідності до вимог  ст. 36 ЦПК України,  суд вважає за можливе розглянути справу у

відсутності цієї особи.

Заслухавши

сторони,  дослідивши письмові

докази,  суд вважає,  що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом

встановлено,  що позивачОСОБА_1 працював у

відповідача з 11 березня 1991 року на різних посадах,  азі лютого 2002 року - головним

інженером,  що підтверджується записами в

його трудовій книжці (а.с. 67-69). З ним був укладений договір про повну матеріальну

відповідальність (а.с. 46). Проте договір не має додатків,  підтверджуючих передачу та прийняття

матеріальних цінностей,  і в ньому не

вказано,  які саме матеріальні цінності

передані під відповідальність позивача. Наказом №2-а "в" від 21

квітня 2004 року „Про відповідальність за основні засоби" відповідальним

по забезпеченню збереження і належної експлуатації основних засобів,  що знаходяться на балансі ВАТ „Сортове

насіння" призначений позивач (а.с. 47).

Відповідно

до наказу №58к від 13 жовтня 2006 року позивач був звільнений з роботи за

власним бажанням з 13 жовтня 2006 року (а.с. 39). Підставою для цього є заява

ОСОБА_1 від 11 жовтня 2006 року (а.с. 142). 13 жовтня 2006 року відповідачем

був виданий наказ №58к-а "Про порушення трудової дисципліни",  згідно змісту якогоОСОБА_1 13 жовтня 2006

року на роботу не явився, 

виправдувальних документів не надав, 

довірені йому матеріальні цінності не передав. Інспектору відділу кадрів

було доручено з'ясувати причину відсутності ОСОБА_1 в цей день,  і,  при наявності підстав,  звільнити за прогули,  а головному бухгалтеру приписано організувати

прийом-передачу матеріальних цінностей при появі ОСОБА_1 на роботі (а.с. 53). Також був виданий наказ №35

"в" від 13 жовтня 2006 року про те, 

що голова правління у зв'язку із звільненням ОСОБА_1 приймає під свою

відповідальність матеріальні цінності, 

які знаходились на відповідальному утриманні ОСОБА_1 (а.с. 86). 20

жовтня 2006 року виданий наказ №62, 

згідно якому наказ про звільнення ОСОБА_1

був скасований у зв'язку з тим,  що

той не вийшов на роботу 13 жовтня 2006 року і не звільнився в встановленому

порядку (а.с. 54). 3 13 жовтня 2006 року ОСОБА_1

в табелі обліку робочого часу проставлені прогули (а.с. 45). Голова правління

30 січня 2007 року звернувся в профком з поданням про звільнення ОСОБА_1 за прогули (а.с.

61),  а 5 лютого 2007 року відбулося

засідання профкому,  постановою якого

була дана згода на звільнення ОСОБА_1 з

роботи за  ст.  40п.4 КзпП України (а.с. 57). 7 лютого 2007

року був виданий наказ про звільнення ОСОБА_1

за  ст.  40п.4 КЗпП України за прогули (а.с. 149) і

йому

виплачена заборгованість по заробітній платні у сумі 5970, 49 грн. (а.с.

38).

Частково

задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1

суд вважає встановленим,  що трудовий

договір між ОСОБА_1 та підприємством був дійсно розірваний 13 жовтня 2007 року.

Незважаючи на те,  що між ним і

підприємством був укладений договір повної матеріальної відповідальності,  ніхто йому на відповідальне зберігання

цінності не передавав,  акту

прийому-передачі цінностей не існує. Керівник підприємства дав згоду на

звільнення позивача за власним бажанням, 

та не скористався правом затримати ОСОБА_1

на роботі на два тижні,  як це

передбачено  ст. 38 КЗпП України. Про

те,  що трудові відносини було розірвані

саме з цих підстав і у вказану в наказі №56к від 13 жовтня 2006 року дату,  свідчить зміст заяви позивача про звільнення

його з 13 жовтня 2006 року та згода керівника на його звільнення за власним

бажанням з цієї дати. Зміст наказу про звільнення не 13 жовтня,  а з 13 жовтня давав позивачеві підстави

вважати,  що в цей день він не повинен

працювати. Про це також свідчить подальший розвиток подій,  коли керівник,  вказавши про звільнення ОСОБА_1 с 13 жовтня 2006

року в наказі №35 "в" вказав про прийом-передачу цінностей. Це ж

стверджується листом голови правління від 14 грудня 2006 року,  де він звертається до ОСОБА_1 з проханням

прийти на підприємство для отримання розрахункових та трудової книжки,  і одночасно повідомляє,  що він звільнений з роботи наказом від 13 жовтня

2006 року (а.с. 73).

В

журналі реєстрації наказів по кадрах запис про наказ про звільнення ОСОБА_1 проведений 13

жовтня 2006 року за №58,  другий запис

про звільнення Худолєєва також зроблений 13 жовтня 2006 року за №59. Проміж

строк вписаний іншим чорнилом наказ за №5 8-а «Про порушення трудової

дисципліни» ОСОБА_1. Таким же чином записаний наказ за №62 від 20 жовтня 2006

року про відміну наказу №58 про звільнення ОСОБА_1 (а.с. 70-72).

Таким

чином,  судом встановлено,  що 13 жовтня 2006 року мало місце звільнення ОСОБА_1 саме за  ст. 38 КЗпП України за власним бажанням,  а невиконані ним вимоги відповідача про

передачу матеріальних цінностей, 

необхідність отримання "записки про звільнення" (а.с.

51),  які не основані на законі і не

можуть стати перешкодою для звільнення, 

потягли за собою дії,  направлені

на незаконне звільнення позивача за нібито здійснені прогули,  щоб таким чином виправдати затримку в виплаті

розрахунку і ухилитися від законних вимог позивача про стягнення середнього

заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди.

До

вказаних вище дій відповідач вдався після звернення позивача з позовом до суду.

Про це свідчать не тільки наведені вище докази, 

а і такі дії відповідача,  коли

він,  дізнавшись ще 20 жовтня 2006 року

про ніби то прогул 13 жовтня 2006 року з боку позивача,  питання про його звільнення поставив лише 30

січня 2007 року,  порушивши

встановлений  ст. 147 КЗпП України строк

для застосування дисциплінарного стягнення. Крім того,  доказів про повідомлення ОСОБА_1 про засідання

профкому,  на якому вирішувалось питання

про його звільнення за прогули, 

відповідач не навів.

При таких обставинах

суд вважає за необхідне скасувати видані головою правління ВАТ "Сортове

насіння" наказ №62 від 20 жовтня 2006 року "Про скасування наказу

№58к від 13 жовтня 2006 року",  та

наказ №3к від 7 лютого 2007 року "Про звільнення за прогули",  а також змінити формулювання звільнення з

роботи позивача із звільнення на підставі 

ст. 40 п.4 КЗпП України (за прогули) на звільнення за власним бажанням

на підставі  ст. 38 КЗпП України згідно

наказу голови правління ВАТ "Сортове насіння" №58к від 13 жовтня 2006

року,  зобов'язавши власника цього

підприємства або уповноважений ним орган внести відповідний запис в його

трудову книжку.

Оскільки

остаточний розрахунок з позивачем був проведений в повному обсязі 7 лютого 2007

року,  проти чого позивач не

заперечує,  то з відповідача на користь

позивача у відповідності до вимог  ст.

117 КЗпП України слід стягнути середній заробіток за весь час затримки,  тобто з 13 жовтня 2006 року по день

фактичного розрахунку,  а саме 7 лютого

2007 року.

Вирішуючи

питання про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,  суд керується Порядком обчислення середньої

заробітної плати,  затвердженим

постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 з

відповідними змінами. Згідно п.2 Порядку обчислення такого середнього заробітку

визначається виходячи з виплат за останні два календарні місяці,  що передують події,  з якою пов'язана відповідна виплата.

У даному

випадку подією,  з якою пов'язана виплата

середнього заробітку є звільнення позивача з роботи 13 жовтня 2006 року.

Останні два календарних місяці,  протягом

яких працював позивач і які суд бере до уваги для розрахунку,  біли серпень і вересень 2006 року. Згідно з

довідками (при шестиденному робочому тижні) за 26 робочих днів в серпні 2006

року заробітна плата позивача склала 750грн., 

а в вересні 2006 року за 26 робочих днів - 650грн. (а.с.  151, 155).

Таким

чином,  середня заробітна плата позивача

на час звільнення складала 700грн. (750+650):2, 

а середньоденний заробіток - 26грн.92коп. (750грн.+650грн.) : (26днів +

26днів). При шестиденному робочому тижні час затримки розрахунку складає 99

днів,  і, 

таким чином,  середній заробіток

за час затримки розрахунку,  який слід

стягнути з відповідача на користь позивача складає 2665грн.08коп. (26, 92грн. х

99 днів).

Суд

також вважає,  що вказані порушення з

боку відповідача законних прав позивача призвели до моральних страждань,  втрати нормальних життєвих зв'язків,  вимагали від ОСОБА_1 додаткових зусиль для організації свого життя. Розмір

спричиненої моральної шкоди слід встановити в 500грн. Визначаючи такий розмір

моральної шкоди суд враховує характер та глибину душевних страждань

позивача,  а також вимоги розумності та

справедливості.

Частково

задовольняючи позовні вимоги,  суд вважає

за необхідне згідно з вимогами  ст. 88

ЦПК України присудити з відповідача судові витрати,  а саме, 

стягнути в дохід держави судовий збір в розмірі 59грн.50коп.,  витрати з інформаційно-технічного

забезпечення розгляду справи в розмірі 30грн.

На підставі викладеного та керуючись  ст. 

ст.  47,  116, 

117,  147,  221,     

232,  235,  237-1 КЗпП України,   ст. 

ст.  88,  212-215 ЦПК України,  -                                  

ВИРІШИВ:

ПозовОСОБА_1

задовольнити частково.

Скасувати

видані головою правління ВАТ "Сортове насіння" наказ №62 від 20

жовтня 2006 року "Про скасування наказу №58к від 13 жовтня 2006

року",  та наказ №3к від 7 лютого

2007 року "Про звільнення за прогули".

Змінити

формулювання звільнення з роботиОСОБА_1 із звільнення на підставі  ст. 40 п.4 КЗпП України (за прогули) на

звільнення за власним бажанням на підставі 

ст. 38 КЗпП України згідно наказу голови правління ВАТ "Сортове

насіння" №58к від 13 жовтня 2006 року, 

зобов'язавши власника цього підприємства або уповноважений ним орган

внести відповідний запис в його трудову книжку.

Стягнути

з ВАТ "Сортове насіння",  з

розрахункового рахунку №26006265044051 в Костянтинівському відділенні АФ АКБ "Укрсоцбанк",  МФО 334033,  ідентифікаційний код 32059935,  на користьОСОБА_1 середній заробіток за час

затримки розрахунку з 13 жовтня 2006 року по 7 лютого 2007 року включно в

розмірі 2665 гривень 08 копійок,  моральну

шкоду в розмірі 500 гривень,  а всього

3165 (три тисячі сто шістдесят п'ять) гривень 08 копійок.

В решті позовних

вимог відмовити.

Стягнути

з ВАТ "Сортове насіння" судовий збір в доход держави в розмірі 59

(п'ятдесят дев'ять) гривень 50 копійок, 

витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі

ЗО (тридцять) гривень.

Рішення

може бути оскаржено до апеляційного суду Донецької області шляхом подачі заяви

про апеляційне оскарження до Костянтинівського міськрайонного суду протягом

десяти днів з дня проголошення рішення та подання апеляційної скарги протягом

двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя

Рішення

складено та надруковано у нарадчій кімнаті.