Постанова

від 30.04.2014 по справі 826/4410/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 квітня 2014 року 09:12 № 826/4410/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., при секретарі судового засідання Шереметьєвій Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві про за участю:визнання протиправними дії, скасування постанови про відкриття виконавчого провадження та зобов'язання вчинити певні дії представника позивача - Шульга О.В., представника відповідача - Магда С.Г.,

встановив:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві заявлено до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві позовні вимоги з урахуванням заяви від 25 квітня 2014 р.:

- визнати дії Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, що полягають у винесенні головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві постанови від 05.03.2014 р. ВП №42300322 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження документа), неправомірними;

- скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві від 05.03.2014 р. ВП №42300322 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження документа);

- зобов'язати Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві відкрити виконавче провадження за виконавчим листом Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.12.2012 у справі №2а-13776/12/2670.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.04.2014 р. відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд справи.

У судове засідання 30.04.2014 р. сторони прибули. На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 30.04.2014 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст складено і підписано 07.05.2014 р.

Позивач позов підтримує в повному обсязі. Позовні вимоги вмотивовує тим, що постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження документа) винесено з порушенням вимог ч. 1 ст. 6, ст. ст. 17, 25 Закону України «Про виконавче провадження», а саме без врахування тих обставин, що контролюючий орган був позбавлений можливості реалізувати покладені на нього функції згідно норм Податкового кодексу України шляхом направлення інкасових доручень про примусове списання грошових коштів в рахунок погашення податкового боргу у зв'язку з відсутністю у боржника згідно виконавчого документа у справі розрахункових рахунків в установах банків.

Представник відповідача проти позову заперечує та в судовому засіданні пояснив, що державним виконавцем відмовлено у відкритті виконавчого провадження правомірно на підставі ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95-99 Податкового кодексу України, а механізм виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу передбачений главою 12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті.

Дослідивши матеріали справи, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено, що постановою від 05.03.2014 р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві відмовлено у відкритті виконавчого провадження ВП № 42300322 з примусового виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва № 2а-13776/12/2670 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з тим, що порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95-99 Податкового кодексу України.

Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 21.04.1999 № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (далі - Закон 606-ХІV) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частинами 1, 2 ст. 2 Закону № 606-ХІV зазначено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (далі - державні виконавці).

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону № 606-ХІV державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 11 Закону № 606-ХІV).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 Закону № 606-ХІV підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, як виконавчі листи, що видаються судами.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону № 606-ХІV у випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються органами доходів і зборів , банками та іншими фінансовими установами. Рішення зазначених органів можуть виконуватися відповідно до закону також іншими органами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами.

Статтею 26 Закону № 606-ХІV передбачено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі:

1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання;

2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом;

3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;

4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення;

5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення;

6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону;

6-1) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;

7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів;

8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Судом встановлено, що на виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.11.2012 року у справі №2а-13776/12/2670 за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрік Енжін» про стягнення заборгованості судом 20 грудня 2012 р. видано виконавчий лист про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрік Енжін» (01014, м. Київ, вул. Білокур Катерини, 8; код ЄДРПОУ 36425760) податкового боргу перед бюджетом у розмірі 3 128 386,19 грн. шляхом перерахування боргу з податку на додану вартість (з урахуванням пені) у розмірі 3 127 949,19 грн. на бюджетний рахунок № 31112029700007, одержувач УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897 в ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, код платежу 14010100; з податку на прибуток приватних підприємств (з урахуванням пені) у розмірі 437,00 грн. на бюджетний рахунок № 31410828700007, одержувач УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897 в ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, код платежу 11021000.

Так, згідно п. 41.1. та п. 41.2. ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

Відповідно до пунктів 95.3. та 95.4. Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України

Таким чином, із змісту наведених законодавчих норм випливає, що Податковим кодексом України встановлено особливий порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з платника податків у рахунок погашення податкового боргу. Органами стягнення за такими рішеннями, які здійснюють процедуру їх примусового виконання, є контролюючі органи в розумінні Податкового кодексу України.

Механізм виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу передбачений главою 12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22.

Цей механізм передбачає оформлення інкасового доручення для примусового стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу. При цьому судове рішення, на підставі якого з платника податків стягуються кошти, відповідно до пункту 12.4 зазначеної Інструкції, до банку не подається. Натомість реквізити відповідного судового рішення зазначаються в самому інкасовому дорученні.

Якщо ж достатні для погашення податкового боргу кошти відсутні, контролюючий орган відповідно до абзацу другого пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України звертається до суду з позовом про надання дозволу на погашення всієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Таке погашення здійснюється на підставі зазначеного рішення суду та прийнятого на його підставі рішення органу доходів і зборів шляхом продажу майна платника податків на публічних торгах та/або торгівельними організаціями в порядку, визначеному пунктами 95.7- 95.21 статті 95 Податкового кодексу України.

Отже, чинне законодавство передбачає окремий порядок примусового виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу. При цьому органи державної виконавчої служби до цієї процедури не залучаються. Відповідно в оскаржуваних правовідносинах не було підстав для відкриття виконавчого провадження в порядку, передбаченому Законом України від 24.01.1999 № 606-ХІV «Про виконавче провадження», тому що процедура погашення податкового боргу є самостійною процедурою, яка регулюється окремими нормами, а саме Податковим кодексом України, а не законодавством про виконавче провадження.

Виняток із наведеного правила становить процедура стягнення податкового боргу з фізичної особи. На відміну від загального правила, передбаченого пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 87.11 статті 87 цього Кодексу орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку-фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Відтак, дії державного виконавця щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП № 42300322 є правомірними, а позовні вимоги задоволенню не підлягають.

В той же час, суд звертає увагу, що суд перевіряє рішення суб'єкта владних повноважень з огляду на чіткі критерії, встановлені у ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обставин, дії державного виконавця та постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження узгоджується з вимогами чинного законодавства, а посилання позивача на не відповідність їх нормам чинного законодавства є помилковими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Державної подаиткової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.О. Маруліна