Рішення

від 13.05.2014 по справі 599/595/14-ц

ЗБОРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справі № 599/595/14-ц

2/599/287/2014

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2014 р.

Зборівський районний суд Тернопільської області

в складі головуючого судді - Кучера І.Б.

при секретарі - Гнатишин Н.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні в місті Зборові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою в якій просить визнати за ним право власності на земельні ділянки загальною площею 2,37 га., а саме рілля - 2,16 га, кадастровий номер 6122683700:01:001:0491, пасовище - 0,21 га, кадастровий номер 6122683700:01:001:0729, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва,які розташовані на території Заруддянської сільської ради Зборівського району Тернопільської області, згідно Державного акта на право власності на землю серії Р1 № 657493, посилаючись на те, що він після смерті матері є спадкоємцем її майна. Однак свідоцтво про право на спадщину не видано.

В судовому засіданні позивач позов підтримав повністю та послався на обставини, викладені у позові.

Відповідач в судовому засіданні позовну заяву визнав повністю, та не заперечив проти її задоволення.

Суд, вислухавши пояснення сторін по справі, дослідивши представлені докази, вважає, що позов слід задовольнити, виходячи з такого.

Частина 1 статті 1222 ЦК України передбачає, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Згідно ч.1 ст. 1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 після смерті якої відкрилася спадщина, яка складається із земельних ділянко загальною площею 2,37 га., а саме ріллі - 2,16 га, кадастровий номер 6122683700:01:001:0491, пасовища - 0,21 га, кадастровий номер 6122683700:01:001:0729, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва,які розташовані на території Заруддянської сільської ради Зборівського району Тернопільської області, згідно Державного акта на право власності на землю серії Р1 № 657493.

23 вересня 2013 ОСОБА_3 склала заповіт, який посвідчений секретарем Заруддянської сільської ради, Зборівського району, Тернопільської області Конфедрат І.І., за умовами якого позивач є спадкоємцем її майна.

Спадкоємцем обов'язкової частки є чоловік спадкодавця - ОСОБА_1, який відмовився від спадкування своєї частки в спадковому майні в користь позивача.

Звернувшись до Приватного нотаріуса Зборівського районного нотаріального округу для оформлення спадщини, позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки втрачено правовстановлюючий документ на спадкове майно.

Враховуючи вищенаведене, за позивачем слід визнати право власності на спадкове майно, оскільки він прийняв спадщину та вступив в управління спадковим майном і згідно заповіту є спадкоємцем даного майна.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 10, 60, 212, 215 ЦПК України, ст.ст. 1222, 1223, 1241, 1268 ЦК України,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно ОСОБА_3, зокрема на земельні ділянки загальною площею 2,37 га., а саме ріллі - 2,16 га, кадастровий номер 6122683700:01:001:0491, пасовища - 0,21 га, кадастровий номер 6122683700:01:001:0729, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва,які розташовані на території Заруддянської сільської ради Зборівського району Тернопільської області, згідно Державного акта на право власності на землю серії Р1 № 657493, в порядку спадкування за заповітом.

Суддя підпис Копія вірна

Голова Зборівського

районного суду І.Б.Кучер