Рішення

від 05.05.2014 по справі 916/341/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" травня 2014 р.Справа № 916/341/14

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Мономах"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИТТРАНС"

про стягнення 102170,02грн.

Суддя Гут С.Ф.

В судовому засіданні приймали участь:

Від позивача: Бріг В.М., довіреність від 26.12.2013р.;

Від відповідача: Юрченко Є.С., довіреність від 12.02.2014р.

В судовому засіданні 05.03.2014р. по справі було оголошено перерву по справі до 28.03.14р. о 10:30хв., а також в судовому засіданні 28.03.14р. по справі було оголошено перерву до 15.04.14р. о 10:45хв., та в судовому засіданні 15.04.14р. по справі було оголошено перерву до 17.04.14р. о 09:45хв., в порядку ст.77 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Мономах", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИТТРАНС" про стягнення 102170,02грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.02.2014р. порушено провадження у справі №916/341/14.

Приймаючи до уваги, що суддя Погребна К.Ф. з 17.02.2014р. знаходиться на навчанні в Інституті підготовки професійних суддів України, розпорядженням голови господарського суду Одеської області Волкова Р.В. від 17.02.14р. передано справу №916/341/14 на розгляд судді господарського суду Одеської області Гут С.Ф.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.02.2014р. справу №916/341/14 було прийнято до провадження судді Гут С.Ф.

15.04.2014р. позивач надав клопотання (вх.ГСОО№9532/14 від 15.04.2014р.), в порядку ст. 38 ГПК України, відповідно до якого, просить суд витребувати у відповідача оригінал опису вкладення цінного листа від 21.06.2013р. та оригінал фіскального чеку, виданого відділенням поштового зв'язку, із зазначенням штрихового ідентифікатора поштового відправлення, найменування та адреси одержувача та інших відомостей

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.04.2014р. клопотання Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Мономах" від 15.04.2014р. про витребування доказів - задоволено, витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИТТРАНС" оригінал опису вкладення цінного листа від 21.06.2013р. та оригінал фіскального чеку, виданого відділенням поштового зв'язку, із зазначенням штрихового ідентифікатора поштового відправлення, найменування та адреси одержувача та інших відомостей.

За клопотанням позивача, ухвалою господарського суду Одеської області від 17.04.2014р. строк вирішення спору по справі №916/341/14 було продовжено до 02.05.2014р., в порядку ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач проти позову заперечує, вважає позовні вимоги необгрунтованими, такими що не підлягають задоволенню, та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву(вх.№4231/14 від 17.02.14р.). Так в обґрунтування відзиву зазначає про те, що згідно Договору перевезення, 20.06.2013р. о 15:41 відповідач доставив два вантажні контейнери №РОNU 4947810 та №MBU 3132452 транспортними засобами: автомобіль вантажний сідловий тягач марки МАN держ. номер НОМЕР_1 з напівпричепом марки VOZILA GORGIA держ. номер НОМЕР_2 та автомобіль вантажний сідловий тягач марки МАN держ. номер НОМЕР_3 з напівпричепом марки BLUMGARDT держ. номер НОМЕР_4 на склад Замовника у місті Запоріжжя по вулиці Скворцова, буд.236. В'їзд автомобілів на територію складу було оформлено перепустками після чого співробітники охорони Замовника вказали водіям відповідача місця для паркування автомобілів та повідомили про те, що у зв'язку із закінченням робочого часу, доставлений вантаж буде прийнято та розвантажено наступного дня. Після того як водії ОСОБА_5 та ОСОБА_6 припаркували автомобілі на визначені охороною місця, оформили перепустки вони залишили територію складу Замовника. Однак і наступного дня вантаж Замовнику не було передано тому що в ніч з 20.06.2013р. на 21.06.2013р. близько 01:00 сталася пожежа в результаті якої було пошкоджено вантажні автомобілі відповідача та контейнери з вантажем. Транспортні засоби відповідача на момент залишення їх на території Замовника знаходились у справному технічному стані про що свідчить своєчасно проведений контроль за технічним станом транспортних засобів. Згідно листа ДП Одеський морський торговий порт» №27/12 - 655 від 27.06.2013р. здійснено технічний контроль колісних транспортних засобів відповідача: МАN держ. номер ВН 6802АО -12.02.2013р.; VOZILA GORGIA держ. номер НОМЕР_2 - 12.02.2013р.; МАN держ. номер НОМЕР_3 - 30.01.13р.; BLUMGARDT держ. номер НОМЕР_4 - 03.09.2012р. Окрім того, згідно Листа Комунального підприємства «Авто-сервіс» №03-09/130 від 16.07.2013р. транспортні засоби відповідача пройшли перед рейсовий контроль за технічним станом: автомобіль МАN держ. номер НОМЕР_3 - 30.01.13р. з напівпричепом BLUMGARDT держ. номер НОМЕР_4 - 11.06.2013р.; автомобіль МАN держ. номер НОМЕР_1 з напівпричепом VOZILA GORGIA держ. номер ВН629ХР - 12.06.2013р., про що було здійснено відповідні записи в журналі передрейсового технічного огляду транспортних засобів, та на момент коли сталася пожежа водії відповідача на території складу Замовника не знаходились, у зв'язку з чим існують усі приводи вважати, що подія сталася з вини третіх осіб. З приводу пожежі, відповідач звернувся до Заводського РВВС м. Запоріжжя УМВС Запорізької області з заявою від 21.06.2013р. про проведення досудового розслідування та встановлення причин займання транспортних засобів та особи, що у цьому винна. Данні про кримінальне провадження внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.06.2013р. кримінальне провадження №12013080030001236.

Крім того, в обґрунтування відзиву відповідач зазначає про те, що по-перше; наявність вини відповідача у пошкодженні вантажу Замовника не доведена, а також не встановлено осіб винних у настанні пожежі - тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими та передчасними. Твердження позивача, що на момент пожежі відповідальність за збереження вантажу покладалась на відповідача, як перевізника вантажу є необґрунтованою. Таким чином розмістивши транспортні засоби на території складу Замовника позивач здійснив фактичну передачу вантажу та подальша відповідальність за збереження вантажу з цього моменту покладається на Замовника, як власника (або користувача) території та відповідального за її протипожежний стан. Згідно звіту дослідницько-випробувальної лабораторії ГУ ГСЧС України Запорізької області №183 від 31.07.2013р. про причини пожежі, що сталася 21.06.2013р. в автомобілі марки МАN дер. номер НОМЕР_3 розташованому за адресою м. Запоріжжя, вул. Скворцова, 236 - причиною виникнення пожежі є попадання непогашеного недопалку (сірника) на пальні матеріали (сміття), які знаходились в безпосередній близькості від автомобілю з подальшим його займанням та розповсюдженням вогню по пальним частинам кабіни автомобіля. При цьому, електропроводка, паливна система знаходились в справному стані. Речовин і матеріалів, що схильні к самозайманню в автомобілях не було виявлено. Таким чином, пожежа сталася не з вини Відповідача, а з вини третіх осіб, які знаходилися на території Замовника під час займання пожежі. Окремої оцінки заслуговує той факт, що сталася пожежа на охоронюваній (наявне відеоспостереження) території Замовника з обмеженим доступом та у не робочий час. А наявність легкозаймистого сміття на території стоянки для транспортних засобів - є грубим порушенням норм протипожежної безпеки з боку співробітників Замовника та має розглядатись як факт недбалого ставлення співробітниками Замовника до своїх службових обов'язків та до стану території стоянки, що призвело до виникнення пожежі і як наслідок завдання збитків. По-друге: відповідач належним чином виконав умови Договору перевезення та вжив усіх заходів до його збереження та передачі його Замовнику, але здійснити передачу вантажу шляхом складання відповідних документів не встиг з не залежних від відповідача причин, відповідач свої обов'язки виконав, але документів, що мав оформити Замовник - не отримав. Щодо збереження вантажу до його фактичної передачі Замовнику зазначає, що водіями ОСОБА_5 та ОСОБА_6 також вжито усіх необхідних заходів - контейнери з вантажем були зачинені та опломбовані, що підтверджується Звітом про інспектування №2А 1340-0298 від 21.06.2013р. складеного ИП «СЖС УКРАЇНА» оглянуті контейнери №РО№І4947810 та №]УПЧВШ 132452 мали в наявності: цілі (не пошкоджені) пломби, щільно зачинені двері, а також не виявлено слідів доступу до вантажу, що містився в контейнерах, що свідчить про належне виконання Відповідачем своїх обов'язків щодо збереження вантажу.

17.02.14р. від позивача надійшли пояснення(вх.№4238/14 від 17.02.14р.), згідно яких надав суду на виконання вимог ухвали суду детальний розрахунок собівартості пошкодженого вантажу з додаванням первісних документів щодо його вартості, а також детальний розрахунок втрат на перепакування вантажу з додаванням відповідних підтверджуючих документів.

Судом залучено до матеріалів справи надані письмові пояснення.

04.03.14р. від відповідача надійшли пояснення до відзиву на позовну заяву(вх.№5522/14 від 04.03.14р.).

Судом залучено до матеріалів справи надані пояснення.

28.03.14р. від відповідача надійшли пояснення до відзиву на позовну заяву(вх.№7824/14 від 28.03.14р.), в яких зазначає про наявність форс-мажорних обставин, що виключають вину відповідача. Так, у звіті дослідницько-випробувальної лабораторії ГУ ГСЧС України Запорізької області №183 від 31.07.2013р. - найбільш вірогідною причиною виникнення пожежі в автомобілі «МАН» держ. № НОМЕР_3, необережне поводження з вогнем. З чого вбачається, що пожежа сталася з невідомих причин тобто настання яких встановити не видається можливим, а від того й запобігти таким обставинам не було можливості у жодної з сторін спору. Так згідно наданих письмових доказів, водії відповідача ОСОБА_5 та ОСОБА_6 20.06.2013р. припаркували автомобілі на визначені охороною Замовника місця, оформили перепустки та залишили територію складу Замовника. З зазначеного вбачається, що під час настання пожежі водії Відповідача не знаходились біля транспортних засобів та не мали можливості вплинути на обставини настання пожежі, а також не мали можливості здійснити усіх, необхідних дій щодо запобіганню розповсюдженню вогню. З наданих письмових доказів також вбачається, що транспортні засоби відповідача з вантажем під час пожежі знаходились на території складу ТОВ «КЛІОН» за адресою м. Запоріжжя, вул. Скворцова 236. Територія складу Замовника має пропускний режим, ведеться цілодобова охорона та відеоспостереження, у нічний час територія освітлюється. Таким чином можливо зробити висновок, що виникнення пожежі є обставиною, що не залежала від волі сторін спору. Так, форс-мажорними є ті обставини, які виникають без вини жодної із сторін та поза їх волею і спричиняють неможливість належного виконання зобов'язань. Виходячи з визначення терміну непереборної сили - пожежа виявилась саме тією непереборною силою, що спричинила неможливість виконання господарського зобов'язання відповідачем. З зазначеного вбачається, що відповідач належним чином виконав умови договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом №22-10/09-LТ від 22.10.2009р. -доставив вантаж до складу Замовника, але з не залежних від відповідача обставин не оформив належні документи щодо передачі вантажу Замовнику. У той же час особливої уваги заслуговує ті факти, що по-перше - договір перевезення є реальним (факт доставки вантажу є доведеним), та по-друге - пожежа є непереборною силою, що спричинила неможливість виконання господарського зобов'язання. Враховуючи наведене, вважає позовні вимоги необгрунтованими, не підтвердженими належними доказами та такими що не підлягають задоволенню.

Судом залучено до матеріалів справи надані пояснення.

02.04.14р. від позивача надійшли пояснення(вх.№8361/14 від 02.04.14р.), згідно яких заперечує проти доводів відповідача, та зазначає про те, що на судовому засіданні 28.03.2014р. представник відповідача підтвердив відсутність довідки ТПП України, тому посилання відповідача на форс-мажорні обставини є необгрунтованими та безпідставними, оскільки процедура сповіщення та підтвердження таких обставин, передбачена положеннями діючого законодавства та Договору перевезення, не була дотримана відповідачем. Крім того, на час виникнення пожежі перевезення не було завершено відповідачем належним чином, тому відповідальним за збереження вантажу на час виникнення пожежі залишався саме відповідач. Як вбачається зі змісту накладних (СМR), перевізник (Відповідач) прийняв вантаж до перевезення, про що свідчить штамп ТОВ "ВИТТРАНС" в графі 16 "Перевізник". В той же час в накладних міститься графа 24, в якій мають міститися відмітки щодо отримання вантажу одержувачем (дата та час прибуття, відмітка одержувача та ін.). Як видно зі змісту накладних (СМR), такі відмітки відсутні, що свідчить про те, що ТОВ "КЛІОН" не отримав вантаж тобто перевезення не було завершено.

Судом залучено до матеріалів справи надані пояснення.

15.04.14р. від відповідача надійшли пояснення до відзиву на позовну заяву(вх.№9552/14 від 15.04.14р.).

Судом залучено до матеріалів справи надані пояснення.

17.04.14р. від позивача надійшли пояснення(вх.№9859/14 від 17.04.14р.).

Судом залучено до матеріалів справи надані пояснення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив .

18.12.2012р. між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Мономах" (Страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "С.М.Т.-ЛТД" (Страхувальник) було укладено Договір страхування №14.0357, відповідно до умов якого, Страховик приймає на себе зобов'язання відшкодувати Експедитору або призначеній ним особі збитки відносно предмету договору страхування, завдані в результаті настання протягом періоду страхування ризиків, за вирахуванням франшизи та в межах ліміту відповідальності, встановлених договором.

Предметом Договору страхування є майнові інтереси, що не суперечать законодавству і пов'язані з відшкодуванням страхувальнику завданої ним шкоди фізичній особі чи її майну, а також шкоди, завданої юридичній особі, при виконання транспортно-експедиційного обслуговування зовнішньо-торгівельних і транзитних вантажів, автомобільних перевезень, зберігання вантажів на складах, належних чи орендованих страхувальником (Експедитором). Період страхування складає з 01.01.2013р. до 31.12.2013р.

Умови страхування відповідальності Експедитора викладені в Сертифікаті перестрахування №78568/60/13/01 від 18.12.2012р., відповідно до якого Експедитор застрахований, в тому числі, від ризику втрати чи пошкодження вантажу ("Відповідальність за вантаж"). При цьому франшиза за кожним таким страховим випадком складає 1500 доларів США.

01.06.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "КЛІОН" (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "С.М.Т.-ЛТД" (Експедитор) було укладено договір про надання транспортно-експедиторських послуг №75, в рамках виконання якого Експедитор взяв на себе зобов'язання організувати доставку шести(6) контейнерів вантажу (варено-морожена креветка в панцирі) за коносаментом №МАЕU 560123264 від 06.05.2013р. на склад Замовника за адресою: м. Запоріжжя, вул. Скворцова, 236.

22.10.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "С.М.Т.-ЛТД" (Експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВИТТРАНС" (Перевізник) було укладено Договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом №22-10/09-LТ, предметом якого є здійснення контейнерних перевезень вантажів автомобільним транспортом на території України за плату. Договір перевезення носив генеральний характер, тому для перевезення шести (6) контейнерів за коносаментом №МАЕU 560123264 сторони оформили окрему заявку (повідомлення електронної пошти від 18.06.2013р.).

20.06.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ВИТТРАНС" доставив два контейнери на склад Замовника в м. Запоріжжя. В ніч з 20 на 21 червня 2013р. під час стоянки на складі сталася пожежа, в результаті якої вантаж в контейнерах №РОNU4916105 та №MNBU3132452 був знищений/пошкоджений.

Одразу після пожежі пошкоджені контейнери були оглянуті сюрвейером компанії СЖС Україна, після чого був підготовлений Звіт про інспекцію №2А1340 - 0298 від 26.06.2013р. в якому зазначено, що всі пломби на контейнерах були цілі, а двері контейнерів -щільно закриті, що підтверджує, що контейнери не були розкриті на складі вантажоодержувача (Замовника).

Крім того, пошкоджений вантаж було також оглянуто Запорізькою ТПП. Відповідно до Експертного висновку Запорізької ТПП №И-69 від 03.07.2013р., варено-морожена креветка в панцирі в кількості 441 коробка картонна, відповідно маркуванню на упаковці, з наявністю запаху гару і диму до використання за цільовим призначенням не придатна і втратила свої споживчі якості. Варено-морожена креветка в панцирі в кількості 8631 коробка картонна, відповідно до маркування на упаковці, загальною масою нетто 43155кг, відповідає вимогам з якості і придатна до подальшого використання, проте її упаковка (8631 коробок картонних) зіпсована, оскільки місцями має сліди кіптяви.

Втрата якості варено-мороженої креветки в панцирі утворилася внаслідок впливу високих температур при займання контейнерів, що призвело до порушення температурного режиму. Експертами встановлено (п. 11), що два контейнери з креветкою були пред'явлені за однією справною металевою пломбою вантажовідправника кожен, що ще раз свідчить про те, що втрата якості варено-мороженої креветки в панцирі сталася до надходження товару на склад та до приймання його Замовником. Також позивач зазначає, що на момент пожежі відповідальність за збереження вантажу покладалася на відповідача, як на перевізника вантажу.

Відповідно до п. 4.1 договору перевезення, перевізник несе ризик випадкової загибелі чи пошкодження вантажу, що перевозиться з моменту прийняття вантажу до перевезення до моменту здачі вантажу.

Згідно ч.2 п. 5.2. договору перевезення, сторона, яка посилається на обставини, зазначені у п.5.2. договору(форс мажор), зобов'язана негайно (як тільки це стане можливим) письмово повідомити іншу сторону договору про настання та припинення дії цієї обставини.

Пунктом 5.3. договору перевезення прередбачено, що належним доказом факту наявності та часу дії форс-мажорних обставин є довідка, видана торгово-промисловою палатою України.

У відповідності до п. 5.4 договору перевезення, сторона, піддана впливу форс-мажорних обставин, якщо своєчасно не повідомить про їх настання та документально не підтвердить їх, не може посилатися на дії форс-мажорних обставин, хіба що сама ця обставина перешкоджала повідомленню.

У відповідності до п. 6.2 договору перевезення, Перевізник несе відповідальність за збереження вантажу з моменту його навантаження на автотранспортний засіб до фактичної здачі / видачі одержувачу: при втраті (розкритті) - у розмірі вартості втраченого (викраденого) вантажу; при пошкодженні (псуванні) - у розмірі вартості пошкодженого (зіпсованого) вантажу. Вартістю вантажу вважається вартість, зазначена в товаророзпорядчих документах на вантаж, якщо вантажовласник на доведе, що вантаж має іншу вартість.

Згідно Додатку №1 до Договору перевезення, при перевезенні імпортного вантажу -морепродукти свіжоморожені, що прибув до Одеського/Іллічівського порту, перевізник гарантує його безпечне перевезення, при цьому у разі нанесення збитку вантажу перевізником перевізник відшкодовує збиток пошкодженого втраченого вантажу в розмірі ринкової вартості.

В обгрунування позову позивач зазначає про те, що відповідач допустив порушення свого зобов'язання щодо збереження вантажу, який був наданий йому для здійснення перевезення, яке призвело до знищення та псування вантажу внаслідок займання автомобілів, на яких транспортувались контейнери з вантажем.

За Договором експедирування, укладеним між Замовником (ТОВ "КЛІОН") та Експедитором (ТОВ "С.М.Т.-ЛТД"), відповідальним за збереження вантажу є саме Експедитор. Тому після пошкодження вантажу Замовник (вантажовласник) надіслав на адресу Експедитора Претензію №290 від 07.08.2013р. з вимогою відшкодування збитків, завданих внаслідок займання автомобілів з контейнерами №РONU 4916105 та №МNBU 3132452 на загальну суму 118325грн., що включає в себе: 1953грн. - витрати на оплату послуг Запорізької ТПП з проведення експертизи вантажу; 2877,48грн. - витрати на оплату послуг інспекції ІП «СЖС Україна» зі складання звітів; 1288грн. - витрати на відновлення наклейки автомобіля, що постраждав внаслідок пожежі; 56646,45грн. - собівартість пошкодженого вантажу; 55560,07грн. - витрати на перепакування вантажу, упаковка якого була пошкоджена внаслідок пожежі.

Після отримання від Замовника Претензії №290 від 07.08.2013р. Експедитором Товариством з обмеженою відповідальністю "С.М.Т.-ЛТД" було надіслано на адресу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИТТРАНС" претензію №03-83 від 25.10.2013р.

У відповідь Товариство з обмеженою відповідальністю "ВИТТРАНС" надіслав Повідомлення про результати розгляду претензії №21 від 21.11.2013р. в якому повідомив про відмову у задоволенні претензії №03-83 від 25.10.2013р.

Згідно п. 4.1.3 договору експедирування, сторона, яка залучила третю особу до виконання зобов'язання, прийнятого на себе цією стороною по даному договору, несе перед іншою стороною договору відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань третьою особою, як за власні дії.

Враховуючи, що у правовідносинах між Замовником та Експедитором за Договором експедирування відповідальним за збереження вантажу є саме Експедитор, Претензія №290 від 07.08.2013р. була розглянута та задоволена Експедитором, про що свідчить платіжне доручення №38297307 від 10.12.2013р. на суму 118325грн.

Листом №04-62 від 10.12.2013р. Експедитор повідомив Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Мономах" про задоволення Претензії №290 від 07.08.2013р. та вимагав відшкодування грошових коштів в розмірі 118325грн. відповідно до умов Договору страхування щодо страхування відповідальності експедитора у зв'язку з завданням шкоди майну третіх осіб. Вимога Експедитора була розглянута Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Мономах" у відповідності до Правил добровільного страхування відповідальності перед третіми особами (затверджених Головою правління АТ "СК "МОНОМАХ" від 04.10.2010р. та зареєстровано Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України 28.10.2010р., реєстраційний № 1510565).

За результатами розгляду Листа №04-62 від 10.12.2013р. Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Мономах" було складено Страховий акт №14.0357/01 від 11.12.2013р., у відповідності до якого було прийнято рішення про часткове задоволення вимог Експедитора у розмірі 114159,52грн., включаючи: 1953грн. - витрати на оплату послуг Запорізької ТПП з проведення експертизи вантажу; 56646,45грн. - собівартість пошкодженого вантажу, що не підлягає переробці; 55560,07грн. - витрати на перепакування вантажу, упаковка якого була пошкоджена внаслідок пожежі.

За вирахуванням франшизи (1500 доларів США, що еквівалентно 11989,580грн. за курсом НБУ станом на 11.12.2013.у) загальна сума до відшкодування на користь Експедитора склала 102170,02грн., яка була перерахована на банківський рахунок Експедитора, про що свідчить платіжне доручення №732 від 11.12.2013р.

Таким чином, будучи відповідальним за збереження вантажу за Договором експедирування, Експедитор відшкодував вантажовласнику (ТОВ "КЛІОН") суму збитків за втрату та пошкодження вантажу у розмірі 118325грн. Керуючись умовами Договору страхування та Сертифікату, Експедитор звернувся до Позивача з вимогою про відшкодування грошових коштів у вказаному розмірі. Виплативши Експедитору суму страхового відшкодування за втрачений/пошкоджений вантаж в розмірі 102170,02грн., Позивач отримав право вимоги (регресу) з Відповідача (перевізника), який був відповідальним за втрату/пошкодження вантажу у відповідності до Договору перевезення та положень законодавства, що регулюють правовідносини з перевезення.

Вищевикладене зумовило звернення Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Мономах", до суду з даним позовом про стягнення з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИТТРАНС" суми заборгованості у розмірі 102170,02грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

За змістом ч. 2 ст. 308, ч.3 ст. 310 Господарського кодексу України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення та припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення. Згідно ст. 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, у разі втрати або нестачі вантажу перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Аналогічні приписи містить і стаття 924 Цивільного кодексу України, згідно з якою перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до ч. 3 ст. 14 ЗУ "Про транспортно-експедиторську діяльність", експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Статтею 314 Господарського кодексу України, встановлено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає:у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно до ст. 27 Закону України „Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частина 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Так, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ВИТТРАНС" не виконало належним чином свої зобов'язання за договором на перевезення вантажів автомобільним транспортом №22-10/09-LТ від 22.10.2009р., оскільки після того як доставив вантаж на склад одержувача, належним чином не оформив документи про прийняття одержувачем вантажу ( не здійснив передачу вантажу шляхом складання відповідних документів), та не здійснив заходів щодо збереження вантажу, що призвело до знищення та псування вантажу, внаслідок пожежі (займання автомобілів), та те, що сума за втрату та пошкодження вантажу була оплачена Експедитором Товариством з обмеженою відповідальністю "С.М.Т.-ЛТД" вантажовласнику Товариству з обмеженою відповідальністю "КЛІОН" , а також враховуючи наявність договору страхування №14.0357 укладеного 18.12.2012р. між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Мономах" (Страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "С.М.Т.-ЛТД" (Страхувальник), та те, що Приватне акціонерне товариство"Страхова компанія "Мономах" здійснило виплату Експедитору суму страхового відшкодування(за вирахуванням франшизи) у розмірі 102170,02грн., що підтверджено платіжним дорученням №732 від 11.12.13р., у зв'язку з чим із врахуванням вимог вищевикладеного законодавства, а також вищевстановлених обставин справи, суд вважає що позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача в порядку регресу заборгованості за втрату та пошкодження вантажу у розмірі 102170,02грн. є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та підлягає судом задоволенню.

Твердження відповідача, викладені у відзиві на позов та поясненнях до уваги судом не приймаються, оскільки спростовуються наявними матеріалами справи, а посилання відповідача на форс-мажорні обставини є необгрунтованими та безпідставними, оскільки в порушення умов п. 5.3. договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом №22-10/09LT від 22.10.2009р. не надана довідка Торгово промислової палати України про форс мажорні обставини, а крім того відповідно до п. 4.1 договору перевезення, перевізник несе ризик випадкової загибелі чи пошкодження вантажу, що перевозиться з моменту прийняття вантажу до перевезення до моменту здачі вантажу.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Мономах" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИТТРАНС" про стягнення заборгованості у розмірі 102170,02грн. є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача витрати по сплаті судового збору на суму 2043,40грн.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИТТРАНС"(юридична адреса:65009, м.Одеса, вул.Сегедська, буд.21; фактична адреса: 65007, м. Одеса, вул.Новощепний ряд,5, код ЄДРПОУ 30875771) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Мономах" (65045, м.Одеса, вул.Троїцька, 48, код ЄДРПОУ 19363702; п/р 26501037791200 в АТ «УКРСІББАНК» м.Харків, МФО 351005) заборгованість у розмірі 102170(сто дві тисячі сто сімдесят)грн.02коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 2043(дві тисячі сорок три)грн.40коп.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 12.05.2014р.

Суддя Гут С.Ф.