Постанова

від 12.05.2014 по справі 810/2264/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 травня 2014 року 810/2264/14

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

до Садівничого товариства "Товариство з обмеженою відповідальністю" Дефо"

про про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась Вишгородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Київській області з позовом до Садівничого товариства "Товариство з обмеженою відповідальністю " Дефо" про стягнення заборгованості перед бюджетом у сумі 326,57 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідача наявний податковий борг у сумі 326,57 грн. Вказаний борг утворився у зв'язку з неподанням відповідачем податкової декларації з податку на додану вартість за 2011 рік.

У судове засідання сторони повідомленні належним чином про розгляд справи, не з'явились. Від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження. Відповідач про причини неявки суд не повідомив, заяви чи клопотання про відкладення розгляду справи або розгляд справи за його відсутності до суду не надсилав.

Ухвали суду направлялись відповідачеві за адресою вказаною у витязі з єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців та у позовній заяві, а саме: 07360, Київська область, Вишгородський район, село Лебедівка. Однак, від відповідача повернувся конверт з довідкою пошти ф. 20 «За закінченням терміну зберігання» (№ 0113318344425)

Відповідно до частини одинадцятої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства Україна, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, суд ухвалив проводити розгляд справи за відсутності представників сторін та у порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, Садівниче товариство «Товариство з обмеженою відповідальністю «Дефо» перебуває на обліку як платник податків у Вишгородській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 11.12.2007 № 4239.

Відповідача зареєстровано як платника податку на додану вартість, згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія АОО № 096776.

Згідно з даними позивача у відповідача утворилась заборгованість по сплаті податку за землю за неподання податкових декларацій за 2011 рік.

У зв'язку з наявністю у відповідача заборгованості, позивачем було надіслано відповідачу податкову вимогу від 31.12.2010 № 11009 на суму 87,64 грн. Вказана податкова вимога направлена позивачем на адресу відповідача засобами поштового зв'язку.

Так, у червні 2011 року позивачем було проведено камеральну перевірку даних , задекларованих у податковій звітності з плати на землю. У ході перевірки встановлено порушення норм п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України, а саме: платники плати за землю (крім фізичних осіб)самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік.

На підставі акта перевірки від 01.06.2011 № 1193/15-3/26582525 позивачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.06.2011 форми «Р» № 0004831503, яким визначено податкове зобов'язання у розмірі 170,00 грн. Вказане податкове повідомлення рішення вручене відповідачу засобами поштового зв'язку 08.04.2011, що підтверджується копією конверта із зазначенням на довідці ф-20 «закінчення терміну зберігання»( штрих-код № 0730101997560.

У ході перевірки податковим органом встановлено порушення відповідачем підпункту 49.18.1, пункту 49.18 статті 49 та статті 203.1 Податкового кодексу України, а саме: відповідачем не подано до податкового органу декларації з податку на додану вартість за 2011 рік.

Отже станом на день подання позивачем даного позову, заборгованість відповідача становить 326,57 грн., з урахуванням наявної у відповідача переплати.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 49.1 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно з пунктом 49.2 статті 49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з пунктом 203.2 статті 203 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідно до пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 58.2 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Пунктом 58.3 статті 58 Податкового кодексу України визначено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України визначено, що неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків) тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Отже, враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги податкового органу є правомірними та обґрунтованими, а тому, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтвердженні судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Садівничого товариства «Товариства з обмеженою відповідальністю «Дефо»» (ідентифікаційний код - 26582525) на користь Державного бюджету України податковий борг у розмірі 326 (триста двадцять шість) грн. 57 коп.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії. .

Суддя Терлецька О.О.