Постанова

від 13.05.2014 по справі 820/7086/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

13 травня 2014 р. №820/7086/14

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Волошин Д.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області до Приватного акціонерного товариства "Укрторгсервіс" про накладення арешту на кошти ,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Лозівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Харківській області , з адміністративним позовом до Приватного акціонерного товариства "Укрторгсервіс" , в якому просить суд, накласти арешт на кошти Приватного акціонерного товариства "Укрторгсервіс" (код ЄДРПОУ 24342426) що знаходяться на розрахункових рахунках, відкритих в установах банку до погашення боргу в розмірі 3874,89 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у відповідача наявний податковий борг, який платником у добровільному порядку не погашений, у зв'язку з цим податковий орган на виконання повноважень згідно з Податковим кодексом України, просить суд накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках.

Представник позивача в судове засідання не з'явився про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав.

Відповідач в судове засідання не з'явився , про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином за адресою, внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, причини неявки суду не повідомив, заперечень та клопотань не надав.

Розглянувши відомості про належне повідомлення сторін про час, дату та місце розгляду справи, заяву позивача про розгляд справи без його участі, враховуючи положення ч. 6 ст. 128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін за наявними в ній матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Приватне акціонерне товариство "Укрторгсервіс" зареєстроване за юридичною адресою: 64602, Харківська область, м. Лозова, вул. Суворова, буд. 28 А, згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Перебуває на податковому обліку як платник податків в Лозівській об'єднаній державній податковій інспекції Харківської області Державної податкової служби з 25.07.1996 року, згідно довідки від 08.04.2014 року №2148/10/20-27-18-27, що міститься в матеріалах справи.

Згідно з п.п. 16.1.4. ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 36.1. ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем були подані до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області податкові декларації платника єдиного податку - юридичної особи:

-№9071375940 від 07.11.2013 р. якою відповідач визначив свої податкові зобов'язання за три кв. 2013 року у сумі 3766,43 грн.;

-№9089709663 від 06.06.2014 р. якою відповідач визначив свої податкові зобов'язання за 2013 рік у сумі 108,46 грн.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку з 01.01.2012 року врегульовані розділом ХІV Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ.

Згідно п. 291.3 ст. 291 Податкового кодексу України, передбачено, що юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Пунктом 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України передбачено сім груп, на які в залежності від кількості найманих працівників, виду діяльності та обсягу доходу за календарний рік поділяються суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач відноситься до четвертої групи платників єдиного податку.

Відповідно до абз. 4 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України, четверта група - юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

середньооблікова кількість працівників не перевищує 50 осіб;

обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень.

Відповідно до п.293.3.1. ст. 293 ПК України для четвертої групи платників єдиного податку ставка збору становить 5 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Відповідно до п.294.1, п.294.2 ст. 294 Податкового кодексу України, податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку другої - шостої груп є календарний квартал. Податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду.

Згідно п.295.3 ст.295 Податкового кодексу України платники єдиного податку третьої - шостої груп сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Однак у визначений законом строк суму визначених податкових зобов'язань до бюджету відповідач не сплатив.

Відповідно до п.п. 56.11. ст. 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Згідно з п.п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, орган державної податкової служби надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. ( п.п. 59.4. ст. 59 Податкового кодексу України).

У зв'язку з непогашенням відповідачем узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничного строку її сплати податковим органом винесено податкову вимогу №78-15 від 25.11.2013 року, яка була надіслана рекомендованим листом та отримана відповідачем 28.11.2013 року.

Аналізуючи приписи п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України, суд доходить висновку, що податковий орган має обов'язок скласти податкову вимогу і направити цей документ на адресу платника податків за фактом виникнення податкового боргу, тобто у випадку невиконання податкового обов'язку платником податків, котрий до цього не мав заборгованості перед Державним бюджетом України.

На теперішній час податкові зобов'язання відповідачем не сплачені.

Сторонами доказів щодо оскарження та скасування податкової вимоги до суду не подано.

Відповідно до п.87.2 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Підпунктом 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органам державної податкової служби надано право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

З акту про відсутність майна боржника від 02.04.2014 р. №3, встановлено відсутність майна на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення податкового боргу.

З довідок з Державного агентства Земельних ресурсів України Головного управління держземагенства у Харківській області управління держземагенства у Лозівському районі Харківської області від 30.04.2014 року №676 про відсутність землі у Приватного акціонерного товариства "Укрторгсервіс" та довідки Державного реєстратора права на нерухоме майно від 05.05.2014 року №02/344 про відсутність відомостей щодо зареєстрованих прав власності на нерухоме майно, вбачається, що у платника податків відсутнє будь-яке майно.

З приписів вищевказаної статті Податкового кодексу України, вбачається, що для звернення податкового органу до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності боржника, необхідна наявність двох підстав: податкового боргу у підприємства та відсутність майна для його погашення.

Приватне акціонерне товариствао "Укрторгсервіс" має податковий борг перед бюджетом та у нього відсутнє майно, яке може бути джерелом погашення боргу, доказів що спростовують такі обставини до суду не подано.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про банки та банківську діяльність" арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця або за рішенням суду.

Відповідно до п.10.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року N 22 обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку/ах, відповідно до статті 1074 Цивільного кодексу України не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком/ами за рішенням суду або в інших випадках, установлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом. Виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою державного виконавця чи рішенням суду (у тому числі ухвалою, постановою, наказом, виконавчим листом суду) про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, установленому законом. Банк приймає до виконання постанову державного виконавця та/або рішення суду, які доставлені до банку самостійно державним виконавцем, слідчим, представником суду, органу державної податкової служби або які надійшли рекомендованим або цінним листом, відправником якого є суд, державний виконавець, слідчий, орган державної податкової служби.

Пунктом 10.2 Інструкції передбачено, що арешт за постановою державного виконавця або за рішенням суду (далі - документ про арешт коштів) накладається на кошти, що обліковуються за рахунками, відкритими клієнтами в банку, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють порядок відкриття та використання рахунків.

Також, п.10.3 вказаної Інструкції визначено, що арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах.

Пункт 10.6 Інструкції вказує, що залежно від наявності/відсутності коштів на рахунку клієнта, на кошти якого накладено арешт, банк здійснює такі дії: якщо на рахунку є кошти в сумі, що визначена документом про арешт коштів, то банк арештовує їх на цьому рахунку та продовжує виконання операцій за рахунком клієнта. Документ про арешт коштів банк обліковує на відповідному позабалансовому рахунку; якщо на рахунку клієнта недостатньо визначеної документом про арешт коштів суми коштів, то банк арештовує на цьому рахунку наявну суму коштів, обліковує цей документ на відповідному позабалансовому рахунку і не пізніше ніж наступного робочого дня письмово повідомляє орган, який надіслав документ про арешт коштів, про недостатність коштів для його виконання; якщо на рахунку клієнта немає коштів для забезпечення виконання документа про арешт коштів, то банк обліковує його на відповідному позабалансовому рахунку і не пізніше ніж наступного робочого дня письмово повідомляє орган, який надіслав документ про арешт коштів, про відсутність коштів для його виконання.

Суд зазначає, що під час дії документа про арешт коштів банк протягом операційного дня відповідно до статті 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність " зупиняє видаткові операції за рахунком клієнта та здійснює арешт усіх надходжень на рахунок клієнта до забезпечення суми коштів, що зазначена в документі про арешт коштів, або до отримання передбачених законодавством документів про зняття арешту з коштів.

Відповідно до абз. 2 п. п. 94.6.2. п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Проаналізувавши наведене, суд приходить до висновку, що Лозівською об'єднаною державною податковою інспекцією Харківської області Державної податкової служби було дотримано всі вимоги законодавства, а саме: винесення податкової вимоги та її надіслання на адресу боржника, але на день звернення позивача до суду не сплачено податковий борг відповідачем.

Податковим органом було вжито заходи, спрямовані на розшук майна відповідача для опису в податкову заставу, проте такого майна не знайдено, у відповідача є лише відкритий на його ім'я рахунок у банківській установі, а саме: рахунок 2600960631, відкритий у АТ "Райффайзен Банк Аваль " у м. Києві.

На підставі наведеного суд приходить до висновку, що вимоги позивача є законними та правомірними, документально та нормативно обґрунтованими і тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 8-14, 35, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області до Приватного акціонерного товариства "Укрторгсервіс" про накладення арешту на кошти - задовольнити.

Накласти арешт на кошти Приватного акціонерного товариства "Укрторгсервіс" (64602, Харківська область, м. Лозова, вул. Суворова, буд. 28 А, код ЄДРПОУ 24342426) у сумі 3874.89 грн. (три тисячі вісімсот сімдесят чотири грн. 89 коп.), що знаходяться на всіх розрахункових рахунках відкритих в установах банку.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Волошин Д.А.