Рішення

від 13.05.2014 по справі 914/1403/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2014 р. Справа № 914/1403/14

За позовом: Приватного підприємства «Охоронно-юридична фірма «Шериф», м. Моршин Львівської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Моршинський санаторій «Пролісок» для дітей з батьками», м. Моршин Львівської області

про: стягнення 68 145,00 грн. заборгованості

Суддя Кидисюк Р.А.

Секретар Емха Л.М.

Представники сторін:

від позивача: Васильєв М.М. - директор

від відповідача: не з'явився

Представнику позивача роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. У судовому засіданні 13.05.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Приватного підприємства «Охоронно-юридична фірма «Шериф» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Моршинський санаторій «Пролісок» для дітей з батьками» про стягнення 68 145,00 грн. заборгованості.

Ухвалою суду від 22.04.2014 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 13.05.2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовуються невиконанням відповідачем умов Договору від 24.07.2013 року в частині повної та своєчасної оплати вартості наданих позивачем послуг з охоронного обслуговування відповідача, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 68 145,00 грн.

Представник позивача в судове засідання з'явився, вимоги ухвали суду від 22.04.2014 року виконав, позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити повністю з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив. 13.05.2014 року на адресу суду надійшла заява (вх.№20324/14) відповідача про визнання заборгованості перед позивачем в сумі 68 145,00 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

24.07.2013 року між Приватним підприємством «Охоронно-юридична фірма «Шериф» (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Моршинський санаторій «Пролісок» для дітей з батьками» (Замовник) укладено Договір, відповідно до п.1.1. якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання щодо виконання робіт з охоронного обслуговування Замовника, згідно з п.3 даного Договору. Відповідно до п.1.2. Договору під охорону приймається ТзОВ «Моршинський санаторій «Пролісок» для дітей з батьками»: м. Моршині по вул. Проліскова, 10.

У відповідності до п. 2.1. Договору Замовник зобов'язався сплачувати своєчасно та в повному обсязі вартість послуг Виконавцю.

Додатком № 1 до Договору від 24.07.2013 р., який є його невід'ємною частиною, встановлено, що загальна сума місячної оплати складає 23000 (двадцять три тисячі) грн.

Свої зобов'язання за Договором позивач виконав, що підтверджується, зокрема, долученими до матеріалів справи копіями Актів прийому-передачі виконаних робіт №01/2013 від 31.07.2013 р., №02/2013 від 19.08.2013 р., №02(додатковий)/2013 від 26.08.2013 р., №02/2013 від 31.08.2013 р., №03/2013 від 30.09.2013 р., №04/2013 від 31.10.2013 р., №05/2013 від 30.11.2013 р., №06/2013 від 31.12.2013 р., №07/2013 від 13.01.2013 р.

Відповідач своїх зобов'язань по оплаті наданих послуг належним чином не виконав, надані послуги оплатив лише частково.

З долученого до позовної заяви розрахунку позовних вимог вбачається, що станом на січень 2014 р. заборгованість по оплаті наданих позивачем послуг складає 68145,00 грн.

Позивач неодноразово звертався до відповідача із претензіями з вимогою погашення наявної заборгованості, які залишені ним без відповіді та реагування. Копії вказаних претензій долучені до позовної заяви.

13.05.2014 року на адресу суду надійшла заява (вх.№20324/14) відповідача про визнання заборгованості перед позивачем в сумі 68 145,00 грн.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне.

Згідно ст. 175 Господарського Кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з п.5.1 Договору за виконану роботу Виконавцем Замовник проводить оплату згідно виставленого рахунку.

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Як вбачається із заяви (вх.№20324/14 від 13.05.2014 р.) відповідач наявну заборгованість визнав у повному обсязі.

З урахуванням зазначеного, суд вважає підставними та обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 68 145,00 грн. заборгованості за надані позивачем послуги з охоронного обслуговування згідно Договору від 24.07.2013 року.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки спір виник з вини відповідача, у відповідності до ст. 49 ГПК України судовий збір в сумі 1827,00 грн. слід покласти на нього в повному обсязі.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, ст.ст. 526, 530, 610, 612, 901 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 175 Господарського кодексу України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Моршинський санаторій «Пролісок» для дітей з батьками» (82482, Львівська область, м. Моршин, вул. Проліскова, будинок 10; р/р 26002183164 Банк АБ «Укргазбанк», МФО 320478; ідентифікаційний код юридичної особи 38411959) на користь Приватного підприємства «Охоронно-юридична фірма «Шериф» (82482, Львівська область, м. Моршин, вул. Івана Франка, будинок 34, офіс 3; р/р 26007092923980 Банк ВАТ «Банк «Фінанси та кредит», МФО 325923; ідентифікаційний код юридичної особи 36480973) 68 145,00 грн. заборгованості за надані позивачем послуги з охоронного обслуговування згідно Договору від 24.07.2013 року та 1827,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

У відповідності до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 14.05.2014 р.

Суддя Кидисюк Р.А