ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 910/24251/13 10.04.14
За позовом компанії TVS s.p.a.
До товариства з обмеженою відповідальністю «БВ-ГРУП-ПІВДЕНЬ»
Про стягнення 20333,13 Євро (еквівалентно 223875,04 грн.)
Суддя Ковтун С.А.
Представники сторін:
від позивача Мазурова А.О. (за дов.)
від відповідача не з'явились
Обставини справи:
До господарського суду міста Києва звернулася з позовом компанія TVS s.p.a. до товариства з обмеженою відповідальністю «Терра-М» про стягнення 20333,13 Євро.
Позовні вимоги мотивовані наступними обставинами.
Позивач поставив товариству з обмеженою відповідальністю «БВ-ГРУП-ПІВДЕНЬ» за його замовленням товар на загальну суму 20529,30 Євро. Товариство з обмеженою відповідальністю «БВ-ГРУП-ПІВДЕНЬ» товар оплатило частково на суму 196,17 Євро. В подальшому на адресу позивача надійшов лист товариства з обмеженою відповідальністю «Терра-М» від 22.04.2011 р. про те, що дане товариство готове взяти на себе відповідальність за сплату боргу компанії «БВ-Груп» у сумі 20333,13 Євро. За таких обставин позивач вважає, що відбулося переведення боргу товариства з обмеженою відповідальністю «БВ-ГРУП-ПІВДЕНЬ» на товариство з обмеженою відповідальністю «Терра-М».
Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.12.2013 р. порушено провадження у справі № 910/24251/13, розгляд останньої призначено на 03.02.2014 р..
Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Ухвалою суду від 03.02.2014 р. розгляд справи відкладено на 10.02.2014 р., а також залучено до участі у справі як третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, товариство з обмеженою відповідальністю «БВ-ГРУП-ПІВДЕНЬ».
Третя особа у судове засідання не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила.
Ухвалою суду від 10.02.2014 р. оголошено перерву у судовому засіданні до 17.02.2014 р. та продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Терра-М» у наданому суду відзиві позовні вимоги відхилило у повному обсязі, оскільки позивачем не надані допустимі докази існування у відповідача зобов'язань перед позивачем. Зокрема, за твердженням відповідача, товариством з обмеженою відповідальністю «Терра-М» лист від 22.04.2011 р. не підписувався.
Позивачем подано клопотання про витребування доказів від: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю «Вест-Транс», товариства з обмеженою відповідальністю «БВ-ГРУП-ПІВДЕНЬ» та товариства з обмеженою відповідальністю «Терра-М».
Клопотання судом задоволено в частині витребування оригіналу листа від 22.04.2011 р..
Ухвалою суду від 17.02.2014 р. відкладено розгляд справи до 24.02.2014 р. та витребувано у відповідача оригінал листа від 22.04.2011 р. або письмово зазначити причини неможливості його надання.
Від відповідача надійшли пояснення по справі, в яких останній зазначив, що у нього відсутні будь-які документи, які могли б підтверджувати його зобов'язання перед позивачем, у тому числі і лист від 22.04.2011 р., на який посилається позивач.
Натомість відповідачем подано копії контракту № 010/2009 від 21.04.2009 р. та додаткової угоди № 1 до нього, укладених між компанією TVS s.p.a. та товариством з обмеженою відповідальністю «БВ-ГРУП-ПІВДЕНЬ».
У свою чергу, позивач з приводу поданих відповідачем копій контракту № 010/2009 від 21.04.2009 р. та додаткової угоди № 1 до нього зазначив, що в 2009 році компанія TVS s.p.a. та товариство з обмеженою відповідальністю «БВ-ГРУП-ПІВДЕНЬ» мали намір врегулювати свої відносини щодо купівлі-продажу (поставки) товару шляхом укладення договору у формі єдиного документу. Однак, на даний час на адресу позивача не повертався оригінал підписаного та скріпленого печаткою відповідача примірник контракту № 010/2009 від 21.04.2009 р.. Також підтвердженням того, що між компанією TVS s.p.a. та товариством з обмеженою відповідальністю «БВ-ГРУП-ПІВДЕНЬ» укладено договір купівлі-продажу товару у спрощений спосіб є відсутність посилань на вказаний вище контракт у рахунках (invoice), міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR), митних деклараціях.
Позивачем подано клопотання про заміну первісного відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Терра-М» на належного відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «БВ-ГРУП-ПІВДЕНЬ» (65005, м. Одеса, вул. Мельницька, 26/2).
Відповідно до ч. 3 ст. 17 ГПК України справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.
Ухвалою суду від 24.02.2014 р. замінено первісного відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «Терра-М» належним відповідачем - товариством з обмеженою відповідальністю «БВ-ГРУП-ПІВДЕНЬ».
Товариство з обмеженою відповідальністю «БВ-ГРУП-ПІВДЕНЬ» відзиву на позов не надало, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечило, про день та час проведення судового засідання повідомлено належним чином.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.
Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Господарський суд у випадках, передбачених законом або міжнародним договором, застосовує норми права інших держав.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про міжнародне приватне право» № 2709-IV від 23.06.2005 р. право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.
Частиною 5 статті 4 цього Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено: визначення права, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин на підставі колізійних норм, не здійснюється, якщо міжнародним договором України передбачено застосування до відповідних відносин матеріально-правових норм.
Оскільки позивач є юридичною особою, що зареєстрована та діє відповідно до законодавства Італії, а відповідач - відповідно до законодавства України, за своїм правовим змістом відносини між ними є відносинами з міжнародної купівлі-продажу товару.
Відповідно до Указу Президії Верховної Ради Української PCP від 23.08.1989 р. № 7978-ХІ, Українська PCP приєдналася до Конвенції Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу 1980 року (далі - Конвенція). Для України Конвенція набула чинності 01.02.1991 р..
Конвенція була ратифікована Італією 11.12.1986 р. та набрала чинності в Італії з 01.01.1988 р..
Отже, Конвенція є частиною законодавства як України (з огляду на вимоги ст. 9 Конституцій України, ст. 10 Цивільного кодексу України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні поговори України»), так і Італії (ст. 117 Конституції Італійської Республіки).
Статтею 1 Конвенції передбачено, що вона застосовується до договорів купівлі-продажу товарів між сторонами, комерційні підприємства яких знаходяться в різних державах, коли ці держави є договірними державами або коли згідно з нормами міжнародного приватного права застосовано право договірної держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України «Про міжнародне приватне право» у разі відсутності згоди сторін договору про вибір права, що підлягає застосуванню до цього договору, застосовується право відповідно до частин другої і третьої статті 32 цього Закону (тобто право, яке має найбільш тісний зв'язок із правочином), при цьому стороною, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту договору, є: продавець - за договором купівлі-продажу.
Отже, згідно з колізійною нормою застосуванню до правовідносин між позивачем та відповідачем підлягає матеріальне право Італії.
Тобто, одночасно наявні обидві умови, за яких при вирішенні спору мають застосовуватись положення Конвенції: 1) сторони (і позивач, і відповідач) перебувають у державах, які є учасницями Конвенції (Італія та Україна відповідно); 2) згідно з колізійною нормою (ст. 44 Закону України «Про міжнародне приватне право») має застосовуватись матеріальне право держави-учасниці Конвенції (матеріальне право Італії).
Таким чином, згідно з вимогами ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 4, 32, 44 Закону України «Про міжнародне право», при вирішенні спору між позивачем та відповідачем мають застосовуватись норми Конвенції Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу 1980 року.
Як вбачається з матеріалів справи компанія TVS s.p.a. та товариство з обмеженою відповідальністю «БВ-ГРУП-ПІВДЕНЬ» мали намір врегулювати свої відносини щодо купівлі-продажу (поставки) товару шляхом укладання договору у формі єдиного документу.
За твердженням позивача, він розробив та погодив з відповідачем проект такого договору - Контракт № 010/2009 (далі - Контракт).
Позивач поштою направив відповідачу для підписання два примірники Контракту.
Проте, на адресу позивача не повертався оригінал підписаного та скріпленого печаткою відповідача примірник Контракту № 010/2009.
Чинним законодавством передбачені вимоги щодо порядку укладання договору, оформленого у вигляді єдиного документа.
Згідно з ч. 1 ст. 14 Конвенції пропозиція про укладення договору, адресована одній чи кільком конкретним особам, є офертою, якщо вона досить виразна й висловлює намір оферента вважати себе зв'язаним у разі акцепту.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 18 Конвенції, заява чи інша поведінка адресата оферти, що висловлює згоду з офертою, є акцептом. Мовчання чи бездіяльність самі по собі не є акцептом. Акцепт оферти набуває чинності в момент, коли зазначена згода одержана оферентом. Акцепт не має чинності, якщо оферент не одержує зазначеної згоди в установлений ним строк, а якщо строк не встановлено, то в розумний строк, беручи до уваги обставини угоди, у тому числі швидкість використаних оферентом засобів зв'язку.
З нормами ст. ст. 14, 18 Конвенції узгоджуються вимоги норм Цивільного кодексу Італійської Республіки (ст. 1326 Цивільного кодексу Італійської Республіки: договір вважається укладеним, коли автор пропозиції знає, що інша сторона погодила договірну пропозицію), а також положення чинного національного законодавства України (так, відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 181 Господарського кодексу України: господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору).
Відповідно до ст. 23 Конвенції, договір вважається укладеним, коли акцепт оферти набуває чинності відповідно до положень цієї Конвенції.
Враховуючи невизнання позивачем факту оформлення належним чином - скріплення печатками та підписання представниками сторін контракту № 010/2009, з'ясування та перевірка даної обставини можлива виключно шляхом дослідження оригіналу тексту цього контракту.
Оскільки суду не надано оригіналу вказаного контракту, тому положення цього документу не підлягають застосування при вирішенні спору.
Натомість між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу (поставки) товару у спрощений спосіб з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 11 Конвенції, не вимагається, щоб договір купівлі-продажу укладався чи підтверджувався в письмовій формі або підпорядковувався іншій вимозі щодо форми.
Україна приєдналась до Конвенції з наступною заявою: «Україна відповідно до статей 12 та 96 Конвенції заявляє, що будь-яке положення статті 11, статті 29 або частини II Конвенції, яке допускає, щоб договір купівлі-продажу, його зміна або припинення угодою сторін чи оферта, акцепт або будь-яке інше вираження наміру здійснювались не в письмовій, а в будь-якій формі, незастосовне, якщо хоча б одна із сторін має своє комерційне підприємство в Україні» (Указ Президії Верховної Ради Української PCP від 23.08.1989 року № 7978-ХІ).
Статтею 13 Конвенції передбачено, що для цілей цієї Конвенції під «письмовою формою» розуміються також повідомлення телеграфом і телетайпом.
Так, відповідач зробив замовлення на купівлю-продаж у позивача товару (замовлення № ВР002215 від 12.11.2009 р., № ВР0023141 від 03.02.2010 р.).
Позивач виставив відповідачу рахунки для оплати замовленого товару (рахунок/іnvоісе 4734 від 11.12.2009 р. на суму 12335,34 Євро, рахунок/іnvоісе 934 від 11.03.2010 р. на суму 8193,96 Євро).
11.03.2010 р. відповідач сплатив позивачу 196,17 Євро.
Такі дії позивача та відповідача свідчать про те. що між ними у спрощений спосіб шляхом обміну листами електронною поштою) був укладений договір купівлі-продажу (поставки) товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Таким чином, з огляду на зміст ст. 11, 13 Конвенції, ст. 181 Господарського кодексу України між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу (поставки) товару у спрощений спосіб.
При цьому сторонами було погоджено, що купівля-продаж (поставка) товару здійснюється на умовах EXW.
Згідно з визначенням Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати ІНКОТЕРМС термін EXW («франко-завод») означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.
Відповідно до ст. ст. 30, 31 Конвенції, продавець зобов'язаний поставити товар, передати документи, що стосуються його, та передати право власності на товар відповідно до вимог договору та цієї Конвенції. Якщо продавець не зобов'язаний поставити товар в якомусь іншому зазначеному місці, його зобов'язання стосовно поставки, якщо договір купівлі-продажу передбачає перевезення товару, полягають у здачі товару першому перевізникові для передачі покупцеві.
Позивач передав товар перевізнику, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) А № 204616, укладеною у Ферміньяно (Італія) 11.12.2009 р. (передано товар згідно з рахунком/іnvоісе 4734 від 11.12.2009 р. на суму 12335,34 Євро) та міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) А № 204146, укладеною у Ферміньяно Італія) 11.03.2010 р. (передано товар згідно з рахунком/іnvоісе 934 від 11.03.2010 р. на суму 8193,96 Євро).
Таким чином, позивач належним чином та у спосіб, передбачений нормами Конвенції та терміном EXW, виконав свої зобов'язання щодо поставки товару.
Товар було експортовано з митної території Італії, що підтверджується митною декларацією ЕХ-А № 09ITQXJ010064653E4 та митною декларацією ЕХ-А № 10ITQXJ010011677Е4 відповідно.
Згідно зі ст. 53 Конвенції покупець зобов'язаний сплатити вартість товару і прийняти поставку товару згідно з вимогами договору та цієї Конвенції.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конвенції, якщо покупець не зобов'язаний сплатити вартість у будь-який інший конкретний строк, він повинен сплатити її, коли продавець згідно з договором та цією Конвенцією передає або сам товар, або товаророзпорядчі документи в розпорядження покупця.
Згідно з текстом рахунків (invoice) для сплати відповідної суми відповідачу надавалось 90 днів.
Тобто, рахунок/invoice 4734 від 11.12.2009 р. на суму 12335,34 Євро підлягав сплаті відповідачем до 11.03.2010 р., а рахунок/invoice 934 від 11.03.2010 р. на суму 8193,96 Євро - до 09.06.2010 р.
Як зазначено вище, відповідач сплатив 196,17 Євро.
Заборгованість відповідача перед позивачем становить 20333,13 Євро.
Відповідно до статей 61, 62 Конвенції, якщо покупець не виконує яке-небудь із своїх зобов'язань за договором або за цією Конвенцією, продавець може вимагати від покупця сплати ціни, прийняття поставки або виконання ним інших зобов'язань, якщо тільки продавець не вдався до засобу правового захисту, не сумісного з такою вимогою.
Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 20333,13 Євро належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приймаючи рішення, суд зобов'язаний керуватись наданими сторонами доказами.
Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.
Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «БВ-ГРУП-ПІВДЕНЬ» (65005, м. Одеса, вул. Мельницька, 26/2, код 32894657) на користь компанії TVS s.p.a. (61020, Urbino (PU), Loc. Trasanni, Via Seghetto n. 30, Unicredit spa Pesaro, IBAN: IT62 V 2008 02854 000110122132 SWIFT: UNCRITMMOTU) 20333,13 Євро (223875,04 грн.) боргу, 4477,50 грн. судового збору.
Рішення підписано 08.05.2014 р.
Суддя С. А. Ковтун
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 10.04.2014 |
Оприлюднено | 14.05.2014 |
Номер документу | 38657325 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Ковтун С.А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні