Рішення

від 06.05.2014 по справі 905/1598/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.05.2014 Справа № 905/1598/14

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Осадчої А.М., секретаря судового засідання Мітронової А.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Октагон -Аутдор» м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Альта Медіа Груп» м.Донецьк

про стягнення 211719,66грн., з яких: 137031,20грн. - основний борг, 68515,60грн. - штраф, 5015,46грн. - пеня, 1157,40грн. - 3% річних,

за участю представників сторін:

від позивача: Осіпчук Р.О. за довіреністю б/н від 24.12.2013р.,

від відповідача: не з'явився,

СУТЬ СПРАВИ:

06.03.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Октагон-Аутдор» (далі - ТОВ «Октагон-Аутдор») звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Альта Медіа Груп» (далі - ТОВ «Альта Медіа Груп») з вимогами про стягнення 211719,66грн., з яких: 137031,20грн. - основний борг, 68515,60грн. - штраф, 5015,46грн. - пеня, 1157,40грн. - 3% річних, мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі укладеного договору №292-12 від 21.09.2012 року позивачем виконані свої зобов'язання з розміщення реклами відповідача, між сторонами договору підписано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 156031,20грн., однак у порушення вимог договору відповідач оплату наданих послуг здійснив лише частково, заборгованість відповідача перед позивачем складає 137 031,20грн., що стало підставою для звернення до суду з позовом.

Ухвалою від 14.03.2014 року господарським судом Донецької області позовна заява ТОВ «Октагон-Аутдор» прийнята до розгляду, порушено провадження у справі №905/1598/14.

На підтвердження зазначених у позові обставин позивач надав суду належним чином засвідчені копії: договору №292-12 від 21.09.2012 року, додаткової угоди №1 від 31.12.2012 року до нього, актів резервування від 26.06.2013 року, від 27.07.2013 року, 27.08.2013 року, 26.09.2013 року, 27.10.2013 року, актів здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.07.2013 року, 31.08.2013 року, 30.09.2013 року, 31.10.2013 року, 30.11.2013 року, листа №4680 від 12.02.2014 року та доказів його надсилання (опис вкладення, фіскальний чек), рахунків на оплату, виписок з банківського рахунку, претензії №4244 від 13.01.2014 року та доказів його надсилання (опис вкладення, фіскальний чек), правовстановлюючих документів підприємства.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст.525, 530, 610, 901, 903 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст.193, 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГК України).

У судовому засіданні 06.05.2014 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, у жодне судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином з урахуванням наступного.

Відповідно до пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

За змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ТОВ «Альта Медіа Груп» має наступну адресу місцезнаходження: 83086, місто Донецьк, вулиця Кальміуська, будинок 1.

Однак, кореспонденція суду, яка надсилалась відповідачу за його юридичною адресою, повернута установою поштового зв'язку на адресу суду із посиланням на закінчення терміну зберігання.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст.75 ГПК України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомленого представника відповідача та ненадання відповідачем певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливають на таку кваліфікацію і не можуть вважатися належною підставою для подальшого відкладання розгляду справи.

Відповідно до положень статті 81 1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи. З клопотаннями щодо фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів сторони до суду не зверталися.

Вислухавши пояснення представника позивача, який з'явився у судове засідання, дослідивши представлені ним в порядку статті 43 ГПК України докази, вивчивши матеріали справи, суд у межах заявлених позовних вимог встановив наступне.

Згідно ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

21.09.2012 року між ТОВ «Альта Медіа Груп» (Замовник) та ТОВ «Октагон-Аутдор» (Виконавець) укладено договір №292-12, за умовами якого Виконавець зобов'язується протягом строку дії договору професійно і якісно надавати послуги з проведення рекламної (их) кампанії (й) для Замовника або Клієнтів Замовника на території України на узгоджених згідно Акту резервування поверхнях, а Замовник зобов'язується прийняти та вчасно й у повному обсязі оплатити роботи та послуги Виконавця в строки та на умовах, визначених даним договором. Всі необхідні умови проведення кожної окремої рекламної кампанії визначаються сторонами в Акті резервування. Акт резервування є невід'ємною частиною договору після підписання їх сторонами (п.2 договору).

Договір підписано уповноваженими представниками сторін з прикладанням печаток підприємств, без складання протоколу розбіжностей.

Згідно з п.6.1 договору (в редакції Додаткової угоди №1 від 31.12.2012 року до нього) останній є чинним з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2013 року включно, але не раніше повного виконання сторонами своїх зобов'язань, передбачених даним договором. Припинення договору не тягне за собою припинення невиконаних фінансових зобов'язань та санкцій за їх невиконання, що ним передбачені.

Вартість послуг за договором вказується сторонами в Акті резервування. Ціна даного договору визначається загальною сумою вартості послуг по проведенню Рекламних компаній замовника за актами резервування (п.5.1 договору).

Відповідно до Актів резервування від 26.06.2013 року, від 27.07.2013 року, від 27.08.2013 року, від 26.09.2013 року, від 27.10.2013 року сторони узгодили кількість поверхонь рекламних конструкцій для проведення рекламних компаній у липні, серпні, вересні, жовтні та листопаді 2013 року.

Щомісячно під час проведення рекламної кампанії, зазначеній в Акті резервування сторони підписують Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), а у випадку якщо строк рекламної кампанії один календарний місяць або менше - то Акт здачі прийняття робіт (надання послуг) підписується на дату закінчення періоду такої реклами (п.5.6 договору).

На виконання зазначеного договору між сторонами підписані Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.07.2013 року на суму 24000,00грн., від 31.08.2013 року на суму 30 000,00грн., від 30.09.2013 року на суму 24 000,00грн., від 31.10.2013 року на суму 24000,00грн., 30.11.2013 року на суму 54031,20грн., всього на суму 156031,20грн.

Акти виконаних робіт містять посилання на договір №292-12 від 21.09.2012 року, що беззаперечно свідчить про надання послуг, зазначених в актах, на підставі вказаного договору.

Акти підписано уповноваженими представниками сторін за відсутності заперечень стосовно обсягу наданих послуг або їх якості, скріплено печатками підприємств.

Виходячи з викладеного, підписані сторонами акти є належними та допустимими доказами факту виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором №292-12 від 21.09.2012 року.

Згідно зі ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п.5.3 договору оплата здійснюється шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Виконавця:

- протягом 5 робочих днів з моменту підписання Акту резервування, Замовник здійснює передплату в розмірі 100% від вартості першого місяця Рекламної компанії, якщо інше не зазначено в Акті резервування. Факт неотримання рахунку не звільняє Замовника від здійснення плати (п.5.3.1 договору).

- в подальшому розмір передплати за кожний місяць рекламної кампанії складає 100% місячної вартості рекламної кампанії, якщо інше не зазначено в акті резервування (п.5.3.2 договору).

В актах резервуванням сторонами встановлені наступні строки оплати рекламних компаній, а саме:

- в акті резервування від 26.06.2013 року на суму 24 000, 00грн. - до 26.06.2013року;

- в акті резервування від 27.07.2013 року на суму 30000,00грн. - до 30.09.2013 року;

- в акті резервування від 26.09.2013 року на суму 24000,00грн. - до 30.11.2013 року;

- в акті резервування від 27.10.2013 року на суму 54031,20грн. - до 31.12.2013 року.

В акті резервування від 27.08.2013 року на суму 24 000,00грн. вказано, що вартість рекламної компанії підлягає оплаті у строк. Отже, вказаним актом резервування точний строк оплати рекламної кампанії у вересні 2013 року сторонами не встановлений.

Незважаючи на те, що передплата у розмірі 100% місячної вартості рекламної кампанії як встановлено п.п.5.3.2 здійснена не була, позивач надав послуги згідно досягнутої сторонами домовленості у акті резервування від 27.08.2013 року.

Приписами ст.538 ЦК України встановлено, що якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

З огляду на приписи ст.538 ЦК України виконання позивачем робіт без передбаченої договором передплати не звільняє відповідача від зобов'язання оплатити такі роботи на наступний день підписання Акту здачі-приймання виконаних робіт від 30.09.2013 року на суму 24 000,00грн. за наслідками проведення рекламної компанії у вересні 2013 року, тобто не пізніше 01.10.2013 року.

Для оплати відповідачеві виставлені рахунки від 12.07.2013 року на суму 24 000,00грн., від 18.07.2013 року на суму 30 000,00грн., від 15.08.2013 року на суму 24 000,00грн., від 20.09.2013 року 24 000,00грн., від 18.10.2013 року на суму 54031,20грн.

Відповідно до виписок з банківського рахунку відповідач перерахував на користь позивача 10.10.2013 року - 4 000,00грн., 11.10.2013 року - 5000,00грн., 29.10.2013 року - 10000,00грн., всього 19 000,00грн.

Оплату вартості рекламних кампаній на суму 137031,20грн. відповідач у встановлені в договорі строки не здійснив, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у вказаному розмірі.

Позивач в установленому порядку звертався до відповідача з претензією №4244 від 13.01.2014 року, в якій просив відповідача сплатити заборгованість у розмірі 137031,20грн. за договором №292-12 від 20.09.2012 року у 10-ти денний термін з дати одержання претензії.

Докази надсилання претензії, а саме, опис вкладення та фіскальний чек від 16.01.2014 року містяться в матеріалах справи.

Під час розгляду справи відповідач не надав суду належних та допустимих доказів оплати вартості наданих послуг на суму 137031,20грн.

Суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Договір, як визначено в статті 629 ЦК України, є обов'язковим до виконання сторонами.

У статті 526 ЦК України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи доведено факт виконання позивачем своїх зобов'язань у відповідності до умов договору №292-12 від 20.09.2012 року, строк виконання зобов'язання відповідача на момент звернення з позовом настав, тому відповідач зобов'язаний здійснити оплату вартості наданих послуг на суму 137031,20грн., тоді як, матеріали справи не містять доказів у підтвердження оплати відповідачем суми заборгованості у розмірі 137031,20грн. Відповідно відповідачем в односторонньому порядку порушено взяті на себе зобов'язання за спірним договором в частині оплати вартості наданих послуг у встановленому договором порядку.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 137031,20грн. підлягають задоволенню, оскільки є законними і обґрунтованими.

Крім того, за порушення строків оплати позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 68515,60грн., пеню у розмірі 5015,46грн., 3% річних у розмірі 1157,40грн.

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями, згідно зі ст.230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 ГК України, встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Дана правова позиція міститься також у постановах Верховного Суду України від 27.04.2012року у справі №06/5026/1052/2011.

Відповідно до п.7.1.4. договору в разі якщо прострочення оплати наданих Виконавцем послуг триває більше 20 (двадцяти) банківських днів, Замовник на вимогу Виконавця виплачує останньому штраф у розмірі 50 (п'ятдесяти) відсотків від вартості розміщення реклами, по якій оплата прострочена, що не звільняє Замовник від зобов'язань щодо оплати Рекламної кампанії.

Судом встановлено, що прострочення оплати вартості рекламної компанії відповідачем становить більше ніж 20 банківських днів, у зв'язку з чим, позивач має право на нарахування штрафу відповідно до п.7.1.4 договору у розмірі 50% від суми заборгованості (137031,20*50%).

Перевіривши розрахунок штрафу, здійснений позивачем, суд дійшов висновку, що він здійснений вірно, відповідає вимогам діючого законодавства та умовам договору, у зв'язку з чим, позовні вимоги про стягнення штрафу у розмірі 68515,60грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п.7.1.2 договору у випадку несвоєчасної оплати вартості робіт та послуг Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми боргу за кожен день порушення строку оплати.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов'язання, позивач мав підстави для нарахування пені згідно п.7.1.2 договору.

Як вбачається з розрахунку пені, що доданий до позовної заяви, позивачем нарахована пеня з урахуванням часткових оплат здійснених відповідачем наступним чином:

- на заборгованість у розмірі 15000,00грн. за період з 30.10.2013 року по 28.02.2014року на суму 651,78грн.;

- на заборгованість у розмірі 20000,00грн. за період з 30.10.2013 року по 28.02.2014року на суму 869,04грн.;

- на заборгованість у розмірі 24000,00грн. за період з 27.08.2013 року по 28.02.2014року на суму1589,92грн.;

- на заборгованість у розмірі 24 000,00грн. за період з 01.12.2013 року по 28.02.2014року на суму 769,32грн.;

- на заборгованість у розмірі 54031,20грн. за період з 01.01.2014 року по 28.02.2014року на суму 1135,40грн.

Всього позивачем нарахована пеня на суму 5015,46грн.,

Перевіривши вказаний розрахунок позивача, суд вважає його невірним з огляду на помилкове визначення позивачем періодів нарахування пені, зокрема, за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.07.2013 року на суму 24000,00грн., заборгованість за яким складає 15000,00грн., вартість рекламної компанії згідно акту резервування мала бути сплачена у строк до 26.06.2013 року, отже починаючи з 27.06.2013 року можливе нарахування пені за порушення строків оплати, яке відповідно до вимог ч.6 ст.232 ГК України триває протягом шести місяців, тобто до 27.12.2013 року, в той час як позивач здійснює нарахування пені до 28.02.2014 року, що не відповідає вимогам діючого законодавства. За розрахунком суду розмір пені за період з 30.10.2013 року по 27.12.2013 року нарахованої на заборгованість у розмірі 15000,00грн. складає 315,21грн.

Окрім цього, як встановлено судом, за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.09.2013 року вартість рекламної компанії на суму 24000,00грн. мала бути сплачена після його підписання, тобто нарахування пені можливе починаючи з 01.10.2013 року, а не з 27.08.2013 року як зазначає позивач. За розрахунком суду, розмір пені за період з 01.10.2013 року по 28.02.2014 року (дата визначена позивачем) на заборгованість у розмірі 24000,00грн. складає 1290,74грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд вважає його невірним в частині визначення періоду нарахування за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.09.2013 року з тих же підстав, що викладені вище стосовно періоду нарахування пені. За розрахунком суду, розмір річних за період з 01.10.2013 року по 28.02.2014 року (дата визначена позивачем) на заборгованість у розмірі 24000,00грн. складає 297,86грн.

Здійснивши власний розрахунок пені та 3% річних з урахуванням вказаних вище зауважень та періодів вказаних позивачем, суд дійшов висновку, що розмір пені складає 4379,71грн. та розмір 3% річних - 1088,36грн., у зв'язку з чим, позовні вимоги про стягнення пені та річних підлягають задоволенню у вказаних розмірах. В решті позовних вимог щодо пені та 3%річних суд відмовляє, так як ці вимоги заявлені позивачем безпідставно.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 610, 612, 627, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України; ст. ст.193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Октагон-Аутдор» м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альта Медіа Груп» м.Донецьк про стягнення 211719,66грн., з яких: 137031,20грн. - основний борг, 68515,60грн. - штраф, 5015,46грн. - пеня, 1157,40грн. - 3% річних задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альта Медіа Груп» (83086, м.Донецьк, вул.Кальміуська, буд.1, ідентифікаційний код 38311171) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Октагон-Аутдор» (03150, м.Київ, Голосіївський район, вул.Червоноармійська, буд. 72, 10 поверх, ідентифікаційний код 34729203) заборгованість у розмірі 137031,20грн., штраф у розмірі 68515,60грн., пеню у розмірі 4379,71грн., 3% річних у розмірі 1088,36грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 4220,29грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 06.05.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 12.05.2014 року.

Суддя А.М. Осадча