Рішення

від 06.05.2014 по справі 905/558/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.05.2014 Справа № 905/558/14

Господарський суд Донецької області у складі:

головуючий - суддя Харакоз К.С.,

при секретарі судового засідання Фроловій Т.С.

розглянувши матеріали справи за позовом Донецької міської ради, м.Донецьк,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯВА-М", м.Донецьк,

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, повернення та приведення земельної ділянки у придатний для подальшого використання за цільовим призначенням стан, -

за участю Прокурора міста Донецька Донецької області в інтересах держави в особі Донецької міської ради, м.Донецьк,

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯВА-М", м.Донецьк,

до відповідача Донецької міської ради, м.Донецьк,

про визнання недійсним рішення Донецької міської ради № 29/43 від 24.04.2013р. "Про непоновлення Товариству з обмеженою відповідальністю "ЯВА-М" договору оренди земельної ділянки по вулиці Щетиніна у Пролетарському районі та визнання недійсним пункту 7 договору від 23.07.2009р., укладеного між ТОВ "ЯВА-М" та Донецькою міською радою, зареєстрованого в книзі записів державної реєстрації договорів оренди № 040914600025 від 12.11.2009 року в частині: "У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію",

За участю:

Прокурор Осипенко Ю.С. за посвідченням № 003174;

представник позивача Базикіна Я.О. за довіреністю;

представник відповідача Дем'яненко О.В. за довіреністю;

СУТЬ СПОРУ:

Позивач Донецька міська рада, м.Донецьк (далі - Позивач) звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯВА-М", м.Донецьк, про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯВА-М", м.Донецьк звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, приблизною площею 0,2184 га за адресою: вул.Щетинина, (біля б.33) у Пролетарському районі м.Донецька, шляхом приведення земельної ділянки у придатний до використання стан та повернення самовільно зайнятої земельної ділянки Донецькій міській раді.

Позивач зазначає, що після спливу строку дії договору оренди земельної ділянки від 23.07.2009р., укладеного між позивачем та відповідачем, 24.04.2013р. позивач прийняв рішення №29/43 "Про непоновлення товариству з обмеженою відповідальністю "Ява-М" договору оренди земельної ділянки по вулиці Щетиніна у Пролетарському районі". В результаті обстеження земельної ділянки по вул.Щетиніна (біля буд.33) у Пролетарському районі м.Донецька встановлене самовільне використання відповідачем даної земельної ділянки без оформлення права користування, що підтверджено актами обстеження від 26.11.2013р. та від 09.12.2013р., складеними Відділом самоврядного контролю за використанням та охороною земель.

Відповідач 22.04.2014р. надав відзив, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на його необґрунтованість. Зазначив, що на момент прийняття позивачем рішення №29/43 "Про непоновлення товариству з обмеженою відповідальністю "Ява-М" договору оренди земельної ділянки по вулиці Щетиніна у Пролетарському районі", договір оренди від 23.07.2009р. вже був продовжений в силу ст.33 Закону України "Про оренду землі", оскільки заперечень щодо його продовження з боку орендодавця не було.

Ухвалою суду від 29.01.2014р. порушено провадження у справі.

Ухвалою суду від 26.03.14р. продовжений строк розгляду справи за клопотанням представників сторін на 15 днів до 11.04.2014р.

Ухвалою суду від 08.04.2014 року було прийнято до спільного розгляду з первісним позовом по справі №905/558/14 зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯВА-М", м.Донецьк, до відповідача Донецької міської ради, м. Донецьк, про визнання недійсним рішення Донецької міської ради № 29/43 від 24.04.2013р. "Про непоновлення Товариству з обмеженою відповідальністю "ЯВА-М" договору оренди земельної ділянки по вулиці Щетиніна у Пролетарському районі та визнання недійсним пункту 7 договору від 23.07.2009р., укладеного між ТОВ "ЯВА-М" та Донецькою міською радою, зареєстрованого в книзі записів державної реєстрації договорів оренди № 040914600025 від 12.11.2009 року в частині: "У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію".

В обґрунтування позовних вимог позивач за зустрічним позовом зазначає, що в силу діючого законодавства договір оренди земельної ділянки від 23.07.2009р. продовжений на той самий термін на тих самих умовах, які були передбачені попереднім договором. Також зазначає, що оскільки в силу ст.ст. 759,763,764 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.291 Господарського кодексу України, ч.2 ст.17 та ч.2 ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на той самий строк, на який цей договір укладався, якщо проти цього не заперечує орендодавець, пункт 7 Договору земельної ділянки від 23.07.2009р. суперечить діючому законодавству. Означене зумовлює необхідність визнання пункту 7 вказаного договору недійсним на підставі ст. 203 ЦК України.

Відповідач за зустрічним позовом 23.04.2014р. надав відзив, в якому просить відмовити в задоволенні зустрічного позову, посилаючись на неналежне виконання ТОВ "Ява-М" умов договору оренди земельної ділянки від 23.07.2009р. в частині внесення орендної плати, у зв'язку з чим Донецька міська рада вирішила не продовжувати строк дії зазначеного договору оренди земельної ділянки.

В судовому засіданні 23.04.2014р. оголошена перерва до 28.04.2014р.

05.05.2014р. надійшло повідомлення прокуратури міста Донецька про вступ прокурора у розгляд справи №905/558/14 в інтересах держави на стороні позивача в порядку ст.29 ГПК України, у зв'язку з тим, що позов стосується питання надання земельної ділянки в оренду з боку Донецької міської ради як власника земельних ділянок.

Відповідно до статті 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави.

Приймаючи до уваги викладене, з метою всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи, суд допустив прокурора міста Донецька до участі у справі № 905/558/14.

Прокурор в судове засідання 06.05.2014р. з'явився, підтримав позов Донецької міської ради.

Представник позивача в судове засідання з'явився, заявлені позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити та відмовити в задоволенні зустрічного позову.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, просив відмовити в задоволенні позову, просив задовольнити зустрічний позов.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора та представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

23.07.2009 року між Донецькою міською радою м.Донецьк та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЯВА-М", м.Донецьк було укладено договір оренди земельної ділянки №11/189, відповідно до положень п.п.1-2 якого орендодавець (позивач за первісним позовом) надає, а орендар (відповідач за первісним позовом) приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення (кадастровий номер 1410138300:00:002:0027) для експлуатації існуючої автостоянки, яка знаходиться на території Пролетарського району м.Донецька по вул.Щетиніна, б.33 (а.с. 95).

Згідно з п.7 договір укладений до 22.12.2012р.

Після закінчення строку дії договору Орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

Пунктом 34 Договору передбачено, що Договір оренди землі припиняється у разі: - закінчення строку, на який його було укладено; - придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; - ліквідацією юридичної особи - орендаря. Договір припиняється також в інших випадках передбачених законом.

Згідно абз.4 п.40 Договору невід'ємною його частиною є: рішення Донецької міської ради від 24.04.2009р. №31/98 "Про поновлення товариству з обмеженою відповідальністю "Ява-М" договору оренди земельної ділянки для розміщення автостоянки по вулиці Щетиніна у Пролетарському районі".

Договір оренди підписаний представниками обох сторін та скріплений відбитками печаток, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_5 23.07.2009р. і зареєстровано в реєстрі за №1089, а також зареєстрований у Донецькій міській раді 28.07.2009р. за №11/689, та зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, про що вчинено запис №040914600025 від 12.11.2009р.

24.04.2013р. Донецька міська рада, розглянувши лист управління земельних ресурсів міської ради від 12.03.2013р. №555вих про непоновлення договору оренди земельної ділянки для експлуатації існуючої автостоянки по вулиці Щетиніна у Пролетарському районі, у зв'язку з невиконанням умов договору в частині своєчасної та повної плати за земельну ділянку, прийняла рішення №29/43 "Про непоновлення Товариству з обмеженою відповідальністю "Ява-М" договору оренди земельної ділянки по вулиці Щетиніна у Пролетарському районі", яким було вирішено непоновлювати Товариству з обмеженою відповідальністю "Ява-М" договір оренди земельної ділянки по вулиці Щетиніна у Пролетарському районі м.Донецька, укладений з міською радою та зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, про що вчинено запис №040914600025 від 12.11.2009р.

Рішенням Донецької міської ради, м.Донецьк №23/8 від 19.09.2008р. "Про Положення про самоврядний контроль за використанням та охороною земель у м.Донецьку", було затверджено Положення про самоврядний контроль за використанням та охороною земель у м.Донецьку (а.с. 28-31).

Відповідно до пунктів 1.5., 2.1.13. вказаного Положення, самоврядний контроль за використанням та охороною земель у місті Донецьку здійснює Управління земельних ресурсів Донецької міської ради. До повноважень Управління земельних ресурсів Донецької міської ради належить виявлення самовільно зайнятих земельних ділянок.

26.11.2013р. головним спеціалістом Відділу Самоврядного контролю за використанням та охороною земель Управління земельних ресурсів Донецької міської ради проведено обстеження земельної ділянки по вул.Щетиніна (біля буд.33) у Пролетарському районі м.Донецька. В акті обстеження земельної ділянки зафіксовано, що за вказаною адресою відповідачем використовується земельна ділянка приблизною площею 0,2184 га під розміщення автостоянки (а.с. 32).

26.11.2013р. відповідачу було вручено припис Відділу Самоврядного контролю за використанням та охороною земель Управління земельних ресурсів Донецької міської ради про усунення виявлених порушень вимог земельного законодавства України в строк до 02.12.2013р. (а.с. 37).

09.12.2013р. головним спеціалістом Відділу Самоврядного контролю за використанням та охороною земель Управління земельних ресурсів Донецької міської ради повторно проведено перевірку земельної ділянки по вул.Щетиніна (біля буд.33) у Пролетарському районі м.Донецька, за результатами якої встановлено, що відповідачем не усунені виявлені порушення вимог земельного законодавства, земельна ділянка за зазначеною адресою продовжує використовуватися самовільно, без оформлення права користування нею (а.с. 38).

Листами №14756 від 25.12.12р., №157/10/05-69-10 від 05.08.2013р. та №4025/10/10-013 від 03.04.13р. Державна податкова інспекція у Пролетарському районі м.Донецька Донецькій обласної ДПС зверталася до голови Донецької міської ради з проханням розглянути питання щодо недопущення пролонгації договорів розташування тимчасових споруд від 01.09.2010р. і договору оренди від 28.07.2009р. №11/889, та розторгнення вказаних договорів, посилаючись на щомісячне виникнення заборгованості з орендної плати за земельні ділянки (а.с.44-45, 194, 195).

Листами №14043/9/15-513 від 10.12.2012р. та №2689/10/10-013 від 05.03.2013р. Державна податкова інспекція у Пролетарському районі м.Донецька Донецькій обласної державної податкової служби зверталася до Управління земельних ресурсів Донецької міської ради з проханням розглянути питання щодо недопущення пролонгації договору розташування тимчасових споруд від 01.09.2010р. №11/397 та договору оренди від 28.07.2009р. №11/889 (а.с. 197, 196).

Згідно довідки про відсутність заборгованості з податків, зборів, що контролюються органами державної податкової служби від 30.11.2013р., виданої Державною податковою інспекцією у Будьонівському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області, платник податків ТОВ "Ява-М" код ЄДРПОУ 25581009 станом на 20.11.2013р. не має заборгованості із орендної плати за землю (а.с. 127).

За даними облікової картки платника податків ТОВ "ЯВА-М", наданої Державною податковою інспекцією у Пролетарському районі м.Донецька за період з 01.01.2012р. по теперішній час, ТОВ "ЯВА-М" не мав заборгованість з орендної плати більш 3-х місяців поспіль. Поточна заборгованість відсутня.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача за первісним позовом не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 2 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Статтею 12 Земельного кодексу України встановлено, що розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування, прийняття рішення щодо звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок відноситься до повноважень міської ради.

Стаття 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначає, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на землю.

Згідно п.5 ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частиною 1 ст.116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно ст.ст. 9, 10 "Про державний контроль за використанням та охороною земель" встановлено, що державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом: проведення перевірок.

Таким чином, відповідно до наведених вимог закону обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність у цієї особи на час прийняття судом рішення таких документів є самовільним зайняттям вказаної земельної ділянки.

Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст.33-34 ГПК України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст. ст. 32-36 ГПК України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи.

З урахуванням наведених вище норм, позивач за допомогою належних та допустимих у розумінні ст. 34 ГПК України доказів повинен довести суду:

по-перше, факт використання відповідачем земельної ділянки;

по-друге, відсутність у відповідача правових підстав використання даної земельної ділянки.

Згідно з пунктом 3.1 наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 N 110 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 N 963" документами, які підтверджують факт вчинення правопорушення, є акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства; протокол про адміністративне правопорушення; припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства); акт обстеження земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на акти обстеження земельної ділянки від 26.11.2013р. та від 09.12.2013р., припис Відділу Самоврядного контролю за використанням та охороною земель Управління земельних ресурсів Донецької міської ради про усунення виявлених порушень вимог земельного законодавства України та наполягає на факті самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки, оскільки строк дії договору оренди земельної ділянки сплинув 22.12.2012р., та в подальшому позивачем було прийнято рішення №29/43 від 24.04.2013р. "Про непоновлення товариству з обмеженою відповідальністю "Ява-М" договору оренди земельної ділянки по вулиці Щетиніна у Пролетарському районі".

Відповідно до ч.1 ст.33 Закону України "Про оренду землі" (далі - Закон) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Відповідно до ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі" у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Отже, законом в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено можливість автоматичного поновлення договору оренди землі - без прийняття рішення органом місцевого самоврядування шляхом укладення додаткової угоди до договору.

Положення ч.6 ст.33 Закону застосовуються до відносин, у яких орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, а від орендодавця не надійшло заперечень проти його поновлення.

Згідно пунктам 2, 3 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Як було встановлено судом, що також підтверджено представником відповідача за зустрічним позовом, відповідний лист про незгоду Донецької міської ради на поновлення договору оренди земельної ділянки від 23.07.2009р. позивачу за зустрічним позовом не направлявся. Після спливу строку дії договору оренди земельної ділянки від 23.07.2009р. відповідач продовжує користуватися земельною ділянкою та сплачує орендну плату в розмірі, встановленому договором.

Таким чином, відповідачем після спливу 22.12.2012р. дії договору оренди земельної ділянки від 23.07.2009р. та неотримання заперечення з боку орендодавця, правомірно зроблений висновок щодо продовження дії договору оренди на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Посилання позивача за первісним позовом на неналежне виконання відповідачем умов договору в частині сплати орендної плати судом не приймається до уваги, оскільки ст.141 Земельного кодексу України та ст.32 Закону України "Про оренду землі" передбачає можливість припинення права користування земельною ділянкою та розірвання договору оренди у випадку несвоєчасного внесення орендної плати, або систематичної несплати земельного податку чи орендної плати. Однак, ані припинення права користування земельною ділянкою, ані розірвання договору оренди землі не є предметом розгляду у даній справі.

Розглядаючи зустрічний позов в частині визнання недійсним рішення Донецької міської ради № 29/43 від 24.04.2013р. "Про непоновлення Товариству з обмеженою відповідальністю "ЯВА-М" договору оренди земельної ділянки по вулиці Щетиніна у Пролетарському районі" суд виходить з наступного.

Так, виходячи з положень статей 13, 14 Конституції України, статей 177, 181, 324, глави 30 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 148 Господарського кодексу України (далі - ГК України), земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто, прав власників земельних ділянок (п. 1.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", далі Постанова).

Тобто, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК підвідомчі господарським судам.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі (п. 2 роз'яснення ВАСУ від 26.01.2000 р. № 02-5/35).

Отже, умовою визнання акта недійсним є порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та інтересів, зокрема, юридичної особи - позивача за зустрічним позовом.

В розумінні 33 Закону України "Про оренду землі" рішення органу місцевого самоврядування щодо непоновлення договору оренди мало прийматись після надходження пропозиції орендаря (позивача) про поновлення договору оренди земельної ділянки, але ж не пізніше ніж в місячний термін після спливу строку договору оренди.

Проте, оспорюване рішення Донецької міської ради Рішення №29/43 від 24.04.2013р. "Про непоновлення товариству з обмеженою відповідальністю "Ява-М" договору оренди земельної ділянки по вулиці Щетиніна у Пролетарському районі", прийняте поза межами законодавчо встановлених строків, а тому таке рішення органу місцевого самоврядування, прийнято в супереч приписам ст. 19 Конституції України та ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", щодо реалізації повноважень такими органами.

Також, слід зауважити що оспорюване рішення органу місцевого самоврядування, не має правових підстав щодо його прийняття, оскільки, на момент ухвалення спірного рішення, договір оренди земельної ділянки, в силу приписів ст. 33 Закону України "Про оренду землі", вже був поновленим.

Розглядаючи вимогу за зустрічним позовом щодо визнання недійсним пункту 7 договору від 23.07.2009р., укладеного між ТОВ "ЯВА-М" та Донецькою міською радою, зареєстрованого в книзі записів державної реєстрації договорів оренди № 040914600025 від 12.11.2009 року в частині: "У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію" суд, виходить з наступного.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Положення статті 6 Цивільного Кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 627, ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Згідно зі ст.13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до ст.20 цього Кодексу право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. (ч.4 п.2.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 29 травня 2013 року №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спір про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним в частині, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договорів недійсними, яким в даному випадку, як зазначає позивач за зустрічним позовом, є невідповідність пункту 7 договору вимогам ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі", та ч.3 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а саме встановлення обов'язку орендаря повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію до закінчення строку дії договору не пізніше ніж за 90 днів.

Відповідно до п.п. 1.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", вирішуючи спори про визнання угод недійсними, суди, залежно від предмета і підстав позову, повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи. Судам необхідно враховувати, що відповідно до статей 4, 10, 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках, в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Суд встановив, що договір оренди земельної ділянки підписаний повноважними особами, з дотриманням вимог, встановлених ст.ст. 4, 10, 203 ЦК України.

Як було встановлено судом, відповідно до п.7 договору оренди земельної ділянки від 23.07.2009р., договір укладений до 22.12.2012р. Після закінчення строку дії договору Орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

З наведеного вбачається, що п.7 договору суперечить, в частині встановлення обов'язку орендаря не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомляти письмово Орендодавця про намір продовжити його дію для реалізації свого переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки.

Проаналізувавши наведені вище норми Закону та спірний договір, суд дійшов висновку, що п.7 договору в частині встановлення обов'язку орендаря повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору, суперечить вимогам ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі", та ч.3 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", що є підставою для визнання договору оренди земельної ділянки в цій частині недійсним.

Більш того, як зазначалось вище позивач після закінчення строку дії договору оренди, продовжував використовувати спірну земельну ділянку.

Також, за твердженнями позивача за зустрічним позовом, які не спростовані відповідачем, він протягом одного місяця (строку встановленого законодавством), не отримував жодних заперечень від орендодавця щодо поновлення договору оренди земельної ділянки, яка розташована по вул.Щетиніна (біля буд.33) у Пролетарському районі м.Донецька, кадастровий номер 1410138300:00:002:0027, на новий строк.

Тобто, дані обставини, свідчать про те, що договір оренди земельної ділянки вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором оренди земельної ділянки від 23.07.2009р., оскільки, в розумінні ст. 33 Закону України "Про оренду землі" відсутність протягом місяця, після закінчення строку дії договору, заперечень щодо поновлення договору оренди, імперативно визначає факт поновлення договору на новий строк на тих же умовах.

За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість зустрічного позову, що зумовлює його задоволення в повному обсязі.

Судові витрати підлягають стягненню в порядку, що передбачений ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Судом прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву із заявленими 2 вимогами немайнового характеру.

Як роз'яснено Пленумом Вищого господарського суду України в п.2.11.постанови №7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Означене об'єднання зумовлює необхідність у відповідності до ч.3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" сплачувати судовий збір за ставками, встановленими для позовних заяв немайнового характеру, які згідно ч. 2 ст. 4 вказаного Закону складають для господарський судів - за подачу позовної заяви немайнового характеру сплачується 1 розмір мінімальної заробітної плати - 1218 гривень (станом на дату звернення із зустрічною позовною заявою до суду).

Судом було прийнято зустрічний позов до розгляду зі сплаченим позивачем судовим збором у розмірі 1218 гривень, що відповідає одній із заявлених вимог немайнового характеру.

Враховуючи, що спір виник внаслідок прийняття відповідачем за зустрічним позовом неправомірного рішення, з урахуванням обставин справи, суд приходить до висновку, що з відповідача за зустрічним позовом підлягає стягненню сума судових витрат в розмірі 1218грн. на користь позивача за зустрічним позовом, та сума судового збору в розмірі 1218грн. на користь держави.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 93, 95, 116 Земельного кодексу України, ст.ст. 1, 9, 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", ст.ст. 18, 24, 59, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. ст. 13, 32, 33 Закону України "Про оренду землі", ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст.ст. 13, 19 Конституції України, ст.ст. 3, 6, 15, 16, 21, 203, 215, 393, 626 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 42, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Донецької міської ради, м.Донецьк про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, повернення та приведення земельної ділянки у придатний для подальшого використання за цільовим призначенням стан - відмовити.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯВА-М", м.Донецьк про визнання недійсним рішення Донецької міської ради №29/43 від 24.04.2013р. "Про непоновлення Товариству з обмеженою відповідальністю "ЯВА-М" договору оренди земельної ділянки по вулиці Щетиніна у Пролетарському районі та визнання недійсним пункту 7 договору від 23.07.2009р., укладеного між ТОВ "ЯВА-М" та Донецькою міською радою, зареєстрованого в книзі записів державної реєстрації договорів оренди № 040914600025 від 12.11.2009 року в частині: "У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію" - задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати рішення Донецької міської ради від 24.04.2013р. №29/43 "Про непоновлення товариству з обмеженою відповідальністю "Ява-М" договору оренди земельної ділянки по вулиці Щетиніна у Пролетарському районі".

Визнати недійсним п.7 договору від 23.07.2009р., укладеного між ТОВ "ЯВА-М" та Донецькою міською радою, зареєстрованого в книзі записів державної реєстрації договорів оренди № 040914600025 від 12.11.2009 року в частині: "У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію".

Стягнути з Донецької міської ради (83050, м.Донецьк, вул.Артема, б.98; код ЄДРПОУ 26502957) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯВА-М" (83085, м.Донецьк, вул. Римського-Корсакова, б.8, кв.82; код ЄДРПОУ 25581009) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) гривень.

Стягнути з Донецької міської ради (83050, м.Донецьк, вул.Артема, б.98; код ЄДРПОУ 26502957) на користь держави судовий збір у розмірі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) гривень.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 08.05.2014 року.

Суддя К.С. Харакоз