Постанова

від 29.04.2014 по справі 810/2204/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2014 року Справа №810/2204/14

Київський Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., за участю секретаря судового засідання Тятькова І.А., представника позивача Сидорця М.Д., представника відповідача Фісінчука С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ставищенське автотранспортне підприємство 13246» до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

07.04.2014 до Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Ставищенське автотранспортне підприємство 13246» (далі - позивач, Товариство) до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області (далі - відповідач, Інспекція) про визнання протиправною та скасування постанови №101 від 22.01.2014 про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів», якою до позивача застосовано штраф у розмірі 9805,60 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем в порушення вимог чинного законодавства при проведенні перевірки дотримання Товариством законодавства про захист прав споживачів, а саме: посадовими особами не було внесено запису про проведення перевірки до журналу перевірок, не було надано посвідчення (направлення) на проведення перевірки, не було надано службового посвідчення. Також позивач зазначає, що неможливо встановити, з яких фактичних обставин чи норм закону виходили посадові особи відповідача при визначенні розміру штрафу, а також які саме автобуси перевірялись.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечив, просив відмовити у задоволенні позову. В обгрунтування заперечень на адміністративний позов відповідач зазначив, що про проведення перевірки позивача було належним чином повідомлено. Перед початком перевірки посадовими особами Інспекції директору Товариства були пред'явлені направлення на проведення перевірки та відповідні службові посвідчення, надано копію направлення на проведення перевірки та повідомлено про мету її проведення. Водночас, на вимогу посадових осіб Інспекції надати журнал реєстрації перевірок для здійснення відповідного запису директором Товариства такий журнал наданий не був.

Відповідач зазначив, що за результатами вказаної перевірки посадовими особами Інспекції було встановлено ряд порушень чинного законодавства та був складений відповідний акт, від підписання якого та отримання його копії директор Товариства відмовився.

Також відповідач звернув увагу на те, що в ході перевірки Товариства посадовими особами Інспекції було виявлено встановлене нормами КУпАП правопорушення, у зв'язку з чим у відношенні директора Товариства у присутності свідків був складений відповідний протокол про адміністративне правопорушення, який останній підписати відмовився.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до Довідки з ЄДРПОУ серії АБ №365742 від 10.02.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю «Ставищенське автотранспортне підприємство 13246», код за ЄДРПОУ 05538885, зареєстроване як юридична особа 29.06.1995 Ставищенською районною державною адміністрацією Київської області; номер запису в ЄДР - 13471070002000550; місцезнаходження - 09400, Київська область, смт. Ставище, вул. Радянська, 1; керівник - ОСОБА_3.

В матеріалах справи наявна копія виданої Товариству Ліцензії №19 від 31.01.2012 (бланк серії АВ №610409) на господарську діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів автомобільним транспортом (вид робіт - внутрішні перевезення пасажирів автобусами).

04.12.2013 Інспекцією складено та 05.12.2013 направлено на адресу позивача повідомлення №002404 про проведення планової перевірки з питань дотримання законодавства про захист прав споживачів.

16.12.2013 Інспекцією складено направлення №2765, яким посадовим особам Інспекції доручено проведення планової перевірки Товариства з питань дотримання законодавства про захист прав споживачів.

З 19.12.2013 по 20.12.2013 відповідно до плану роботи на IV квартал 2013 року, наказу від 16.12.2013 №301 та направлення №2765 посадовими особами Інспекції проведено планову перевірку з питань дотримання Товариством законодавства про захист прав споживачів за місцезнаходженням останнього.

20.12.2013 за результатами вказаної перевірки у присутності керівника Товариства був складений акт №001820 (далі - Акт перевірки), в якому зафіксовано ряд порушень з боку позивача, а саме: не всі автобуси мають бокові трафарети; при контрольно-вибірковому інспектуванні маршрутних засобів встановлено, що в салонах автобусів, які обслуговують населення, не всі мають необхідну, доступну та своєчасну інформацію про Витяг із Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту в частині прав та обов'язків водія і пасажира; відсутні відомості про розмір штрафу за безквітковий проїзд та перевезення неоплаченого багажу; відсутні відомості про перевізника та страховика; відсутній напис «Не курити»; відсутній напис вартості за проїзд.

Акт перевірки містить підписи посадових осіб Інспекції та відмітки про відмову директора Товариства ОСОБА_3 від підписання Акту перевірки, ознайомлення з ним та отримання його копії.

Крім того, 20.12.2013 посадовими особами Інспекції було складено протокол про адміністративне правопорушення №001617 стосовно директора Товариства ОСОБА_3 про адміністративне порушення, передбачене ч. 1 ст. 155 КУпАП.

Протокол №001617 від 20.12.2013 містить підписи посадових осіб Інспекції та свідків, а також відмітки про відмову директора Товариства ОСОБА_3 від підписання протоколу та отримання його копії.

25.12.2013 Інспекцією за результатом розгляду протоколу №001617 від 20.12.2013 прийнято постанову №1339, якою на директора Товариства ОСОБА_3 за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 155 КУпАП, накладено штраф у розмірі 170,00 грн.

Підставою для притягнення до відповідальності стали наступні зафіксовані у протоколі №001617 від 20.12.2013 обставини: 19.12.2013 о 12:00 гр. ОСОБА_3, перебуваючи на своєму робочому місці, на посаді директора ТОВ «Ставищенське АТП 13246» за адресою: 09400, Київська область, Ставищенський район, смт. Ставище, вул. Радянська, 1, порушив вимоги п. 27 «Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту», затверджених постановою КМУ від 26.09.2007 №1184, а саме допустив відсутність інформації в салоні автобуса про страховика та перевізника (найменування, адреса, телефон), витяг із Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту в частині прав та обов'язків водія та пасажира, відомості про розмір штрафу за безквітковий проїзд та перевезення неоплаченого багажу, напис «Не палити», вартість плати за проїзд.

22.01.2014 Інспекцією прийнято оскаржувану постанову №101 про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів», якою до Товариства на підставі Акту перевірки за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію застосовано штраф у розмірі 9805,60 грн.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у даній справі, суд виходив з наступного.

Відносини, які виникають у сфері відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, а також механізм захисту прав споживачів, врегульовано Законом України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 №1023-ХХІ (далі - Закон №1023).

Статтею 4 Закону №1023 встановлено, що споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право, зокрема, на захист своїх прав державою та звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав.

Статтею 5 Закону №1023 визначено, що держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності. Держава створює умови для здобуття споживачами потрібних знань з питань реалізації їх прав. Захист прав споживачів здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші державні органи, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначено Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 №877-V (далі - Закон №877).

Відповідно до статті 26 Закону №877 спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право, зокрема: давати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів; перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів; накладати на винних осіб у випадках, передбачених законодавством, адміністративні стягнення; накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг стягнення.

Результати перевірок суб'єктів господарювання службовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, оформлюються відповідними актами.

Відповідно до Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 №465/2011 (далі - Положення) спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів є Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів.

Відповідно до пункту 7 Положення Держспоживінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Підпунктом 15 пункту 6 Положення Держспоживінспекція України встановлено, що для виконання покладених на неї завдань також має право залучати у разі потреби технічні засоби та спеціалістів підприємств, установ та організацій (їх об'єднань) за домовленістю з їх керівниками до проведення перевірок і експертиз, пов'язаних зі здійсненням державного нагляду за додержанням технічних регламентів, стандартів, норм і правил.

Згідно з пункту 7 Положення Держспоживінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Вищезазначені норми Положення кореспондуються із Законом №1023 та Порядком проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 07.03.2012 №310, відповідно до абзацу 2 пункту 1.4 якого органи з питань захисту прав споживачів здійснюють державний контроль стану дотримання суб'єктами господарювання вимог законодавства про захист прав споживачів шляхом проведення планових та позапланових перевірок.

Відповідно до положень частини 1 статті 4 Закону №877 державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

За приписами частин 10-12 цієї ж статті посадові особи органу державного нагляду (контролю) з метою з'ясування обставин, які мають значення для повноти проведення заходу, здійснюють у межах повноважень, передбачених законом, огляд територій або приміщень, які використовуються для провадження господарської діяльності, а також будь-яких документів чи предметів, якщо це передбачено законом (ч. 10 ст. 4 Закону №877).

Плановий чи позаплановий захід повинен здійснюватися у присутності керівника або його заступника, або уповноваженої особи суб'єкта господарювання (ч. 11 ст. 4 Закону №877).

З Акту перевірки, вбачається, що зазначена вище планова перевірки була проведена за участю директора Товариства ОСОБА_3

Водночас, позивачем надано копію посвідчення про відрядження, згідно з яким директор Товариства ОСОБА_3 перебував у відрядженні під час проведення перевірки.

Суд не бере до уваги твердження позивача щодо протиправності спірного рішення відповідача у зв"язку з викладеними вище обставинами, оскільки процедурні порушення, допущенні під час проведення перевірки, не позбавляють суб"єкта господарювання нести відповідальність за порушення чинного законодавства.

Перед початком здійснення державного нагляду (контролю) посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить запис до відповідного журналу суб'єкта господарювання (за його наявності) (ч. 12 ст. 4 Закону №877).

Частиною 1 статті 5 Закону №877 встановлено, що планові заходи здійснюються відповідно до річних або квартальних планів, які затверджуються органом державного нагляду (контролю) до 1 грудня року, що передує плановому, або до 25 числа останнього місяця кварталу, що передує плановому.

За приписами частини 4 статті 5 Закону №877 органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб'єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу.

Повідомлення надсилається рекомендованим листом чи телефонограмою за рахунок коштів органу державного нагляду (контролю) або вручається особисто керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання під розписку.

Повідомлення Інспекції №002404 від 04.12.2013 про проведення планової перевірки Товариства було направлено на адресу позивача 05.12.2013, що підтверджується наданою відповідачем копією квитанції про оплату поштових послуг з відповідним штампом поштової установи.

За приписами частини 5 статті 7 Закону №877 перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання або уповноваженій ним особі посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

Як пояснив відповідач в своїх письмових запереченнях на адміністративний позов, перед початком перевірки посадовими особами Інспекції директору Товариства були пред'явлені направлення на проведення перевірки та відповідні службові посвідчення, надано копію направлення на проведення перевірки та повідомлено про мету її проведення. На вимогу посадових осіб Інспекції надати журнал реєстрації перевірок для здійснення відповідного запису, такий журнал директором Товариства наданий не був.

Суд наголошує, що за приписами абзацу четвертого частини 4 статті 5 Закону №877 суб'єкт господарювання має право не допускати посадову особу органу державного нагляду (контролю) до здійснення планового заходу в разі неодержання повідомлення про здійснення планового заходу.

Крім того, відповідно до положень абзацу 3 частини 4 статті 7 Закону №877 суб'єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред'явили документів, передбачених цією статтею.

Такими правами позивач не скористався.

Частиною 6 статті 7 Закону №877 встановлено наступне.

За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); вид заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.

Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).

У разі відмови суб'єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.

Один примірник акта вручається суб'єкту господарювання або уповноваженій ним особі, а другий - зберігається в органі державного нагляду (контролю).

Як було зазначено вище, директор Товариства від підписання Акту перевірки відмовився, про що в останньому міститься відповідний запис.

Зі змісту Акту перевірки вбачається, що посадовими особами Інспекції за результатом перевірки Товариства було встановлено, що: не всі автобуси мають бокові трафарети; при контрольно-вибірковому інспектуванні маршрутних засобів встановлено, що в салонах автобусів, які обслуговують населення, не всі мають необхідну, доступну та своєчасну інформацію про Витяг із Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту в частині прав та обов'язків водія і пасажира; відсутні відомості про розмір штрафу за безквітковий проїзд та перевезення неоплаченого багажу; відсутні відомості про перевізника та страховика; відсутній напис «Не курити»; відсутній напис вартості за проїзд.

Наявність вказаних обставин позивач не заперечував та жодними доказами не спростував.

За приписами частини 1 статті 15 Закону №1023 споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

Інформація про продукцію повинна містити: 1) назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; 2) найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція; 3) дані про основні властивості продукції, а щодо продуктів харчування - про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок), номінальну кількість (масу, об'єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт; 4) відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами; 5) позначку про наявність або відсутність у складі продуктів харчування генетично модифікованих компонентів; 6) дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції; 6-1) виробник (продавець) у разі виявлення недостовірної інформації про продукцію (якщо вона не шкодить життю, здоров'ю або майну споживача) протягом тижня вилучає цю продукцію з продажу та приводить інформацію про неї до відповідності; 7) дату виготовлення; 8) відомості про умови зберігання; 9) гарантійні зобов'язання виробника (виконавця); 10) правила та умови ефективного і безпечного використання продукції; 11) строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; 12) найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 №176 затверджено Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту (далі - Правила), які визначають порядок здійснення перевезень пасажирів та їх багажу автобусами, таксі, легковими автомобілями на замовлення, а також обслуговування пасажирів на автостанціях і є обов'язковими для виконання організаторами регулярних перевезень, замовниками транспортних послуг, автомобільними перевізниками, автомобільними самозайнятими перевізниками, персоналом автомобільного транспорту, автостанціями та пасажирами.

Відповідно до пункту 27 Правил залежно від виду сполучення на автобусах розміщується така інформація:

у разі здійснення міських та приміських перевезень на передньому трафареті - номер маршруту і найменування початкового та кінцевого пунктів; на боковому трафареті - найменування основних, де здійснюються проміжні зупинки; на задньому трафареті - номер маршруту; у разі здійснення перевезень в експресному режимі руху та в режимі маршрутного таксі на передньому і боковому трафаретах над номером маршруту та найменуванням пунктів, де здійснюються зупинки, - напис відповідно червоною фарбою "Експрес", чорною - "Маршрутне таксі"; біля дверей - позначення входу і виходу;

у разі здійснення міжміських та міжнародних перевезень на передньому і боковому трафаретах - найменування початкового та кінцевого пунктів маршруту (у разі здійснення міжнародних перевезень інформація подається двома мовами у два рядки: верхній - українською, нижній - мовою держави, до якої здійснюється перевезення).

У салоні автобуса розміщується така інформація:

1) витяг із цих Правил (у частині прав та обов'язків водія і пасажира);

2) позначення входу та виходу;

3) відомості про розмір штрафу за безквитковий проїзд і перевезення неоплаченого багажу;

4) відомості про перевізника та страховика (найменування, адреса і телефон);

5) загальна пасажиромісткість із зазначенням окремо кількості місць для сидіння пасажирів;

6) позначення місць розташування аварійних виходів (із зазначенням способу їх відчинення), вогнегасника, аптечки та кнопки екстреної зупинки;

7) напис «Не курити», «Місця для пасажирів з дітьми та інвалідів» (на міських та приміських маршрутах);

8) нумерація місць під час здійснення міжміських та міжнародних перевезень;

9) позначення місць для інвалідів рельєфною піктограмою в порядку, визначеному Мінінфраструктури.

Проаналізувавши викладені норми та обставини справи, суд вважає обґрунтованим висновок Інспекції щодо порушення позивачем вимог пункту 27 Правил та частини 1 статті 15 Закону №1023.

За приписами частин 1, 2 Закону №1023 продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію. Продавець (виробник, виконавець) на вимогу споживача зобов'язаний надати йому документи, які підтверджують належну якість продукції.

Відповідальність за порушення законодавства про захист прав споживачів врегульовано статтею 23 Закону №1023, відповідно до пункту 7 частини 1 якої у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З листа Тетіївської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області №24/10/22-0 від 15.01.2014 вбачається, що сума доходу Товариства за листопад 2013 року від надання послуг з пасажирських перевезень становить 32685,33 грн.

Таким чином, відповідачем правомірно визначено суму штрафу, накладеного оскаржуваною постановою, в розмірі 9805,60 грн. (32685,33 х 30%).

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень. Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Однак, покладений на суб`єкта владних повноважень даною нормою тягар доказування правомірності своїх дій не звільняє позивача від обов`язку доказування своїх тверджень чи заперечень.

За таких обставин, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваної постанови відповідач діяв на підставі, в межах та у спосіб, визначені чинним законодавством, відтак адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат відповідача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача на користь відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70-72, 86, 159-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Спиридонова В.О.