Рішення

від 13.05.2014 по справі 904/2115/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.05.14 Справа № 904/2115/14

За позовом Приватного підприємства "Сучасні охоронні технології", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдінг-компанія "Інтермет", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення 6201, 04 грн.

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: Крючкова М.І. - представник за дов. № 8 від 28.04.14

від відповідача: не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "Сучасні охоронні технології" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдінг-компанія "Інтермет" про стягнення 5880, 00 грн. основного боргу, 152, 81 грн. - пені, 88, 98 грн. - трьох відсотків річних та 79, 25 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором централізованого пожежного спостереження та технічного обслуговування приладів автоматичної пожежної сигналізації № 1109/12 від 01.11.2012 в частині повної та своєчасної оплати за отримані послуги.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2014 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 29.04.2014.

Ухвалою від 29.04.2014 розгляд справи відкладено на 12.05.2014.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, відзив на позовну заяву та інші витребуванні судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином відповідно до адреси, зазначеної у позовній заяві.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 12.05.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2012 між Приватним підприємством "Сучасні охоронні технології" (далі - позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Холдінг компанія "Інтермет" (далі - відповідач, замовник) було укладено договір централізованого пожежного спостереження та технічного обслуговування приладів автоматичної пожежної сигналізації № 1109/12 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання згідно умов даного договору проводити цілодобове централізоване пожежне спостереження за допомогою пульту централізованого пожежного спостереження та проводити комплекс робіт з технічного обслуговування (ТО) приладів автоматичної пожежної сигналізації (АПС) об'єкту: офіс ТОВ "Холдінг Компанія "Інтермет", який належить замовнику, розташованого за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Косіора, 32 (далі - об'єкт).

Згідно з п. 4.1 договору вартість робіт централізованого пожежного спостереження автоматичної пожежної сигналізації за 1 (один) місяць є договірною і визначається в розмірі - 291, 67 грн., ПДВ 20 % - 58, 33 грн.

Відповідно до п. 4.2 договору вартість робіт по обслуговуванню приладів автоматичної пожежної сигналізації за 1 (один) місяць є договірною і визначається у розмірі 291, 67 грн., ПДВ 20 % - 58, 33 грн. Всього до сплати 700 грн. (з ПДВ).

Оплата за цим договором здійснюється до 15-го числа поточного місяця на підставі рахунку-фактури наданого виконавцем (п. 4.3 договору).

В кінці місяця сторони складають акт виконаних робіт, який готує виконавець та передає на підпис замовнику (п. 4.4 договору).

Відповідно до п. 4.5 договору у випадку відмови замовника підписувати акт виконаних робіт, він повинен направити виконавцю протягом 3 (трьох) днів об'єктивне пояснення такої відмови в письмовій формі.

Згідно з п. 4.6 договору для проведення звірки розрахунків, сторони періодично складають, у випадку такої необхідності, двосторонній акт звірки.

Відповідно до п. 5.1 договору даний договір діє протягом 1 (одного) року з моменту підписання, при умові виконання замовником п. 5.2 даного договору.

Даний договір вважається автоматично пролонгованим на кожний наступний рік у випадку неподання замовником або виконавцем протягом 1 (одного) місяця до закінчення його строку письмового повідомлення про намір припинити його дію (п. 5.3 договору).

На виконання умов договору, позивач надав, а відповідач прийняв послуги на загальну суму 5600 грн. за період з травня 2013 року по грудень 2014 року (арк. с. 21-28).

Акт здачі-прийняття робіт № ОУ-0004496 від 31.01.2014 на суму 700 грн. не був підписаний відповідачем. Позивач надіслав на адресу відповідача лист від 11.03.2014 вих.№ 20 з копіями двох екземплярів акту здачі-прийняття робіт № ОУ-0004496 від 31.01.2014 та з оригіналом рахунку-фактури № СФ-32095 від 02.01.2014 на суму 700 грн. з вимогою підписати вищезазначений акт та один екземпляр повернути позивачу (арк. с. 31-33). Дану вимогу відповідач отримав 14.03.2014, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення цінного листа (арк. с. 34).

Вищезазначену вимогу відповідач залишив без відповіді, акт здачі-прийняття робіт № ОУ-0004496 від 31.01.2014 на суму 700 грн. не підписав, об'єктивне пояснення відмови від підпису вищевказаного акту відповідачу не надав.

Крім того, на підтвердження факту надання відповідачу у січні 2014 року послуг централізованого пожежного спостереження та технічного обслуговування (ТО) приладів автоматичної пожежної сигналізації (АПС) об'єкту, позивач надає інформацію отриману з пульту централізованого пожежного спостереження позивача, про проведення тестів та надходження сигналів тривоги на пульт централізованого пожежного спостереження за об'єктом, що належить відповідачу (арк. с. 30).

Як зазначає позивач, відповідач здійснив часткову оплату наданих послуг, у зв'язку з чим несплаченою залишається вартість наданих послуг у розмірі 5880 грн., за період з травня 2013 року по січень 2014 року, про що сторони дійшли згоди, підписавши акт звірки розрахунків від 31.01.2014 (арк. с. 54).

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст. 903 ЦК України).

Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання послуг згідно наданих актів здачі-прийняття робіт та не надано доказів їх оплати на суму 5880 грн., а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню в розмірі 5880 грн.

У зв'язку з несвоєчасним виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 152, 81 грн. за період з 25.09.2013 по 24.03.2014.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Умовами пункту 6.3 договору передбачено, що разі прострочення замовником оплати згідно п. 4.3 договору, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму простроченої оплати. Розрахунок здійснюється за кожний календарний день прострочення платежу.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені, задовольняє дану вимогу частково в сумі 149, 85 грн. Оскільки, при виконанні розрахунку пені, позивач на власний розсуд збільшував щомісячно суму основного боргу.

Також, за порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховані інфляційні втрати у сумі 79, 25 грн. та три відсотки річних у сумі 88, 98 грн.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а три відсотки річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування трьох відсотків річних, задовольняє дану вимогу частково у розмірі 88, 29 грн. Як вбачається з розрахунку позивача, він він при підрахунку трьох процентів річних у кожному наступному місяці, що йде за розрахунковим, безпідставно збільшував суму основної заборгованості, включаючи в неї суму трьох відсотків річних за попередні місяці.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 79, 25 грн., господарський суд, перевіривши правильність їх нарахування, задовольняє дану вимогу у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 1825, 93 грн.

Керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдінг компанія "Інтермет" (50065, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Косіора, буд. 32, код ЄДРПОУ 13425190) на користь Приватного підприємства "Сучасні охоронні технології" (50086, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр. Гагаріна, буд. 53, прим. 60, код ЄДРПОУ 33811417) основний борг у розмірі 5880 грн. (п'ять тисяч вісімсот вісімдесят грн.), пеню у розмірі 149, 85 грн. (сто сорок дев'ять грн. 85 к.), три відсотки річних у сумі 88, 29 грн. (вісімдесят вісім грн. 29 к.), інфляційні втрати у розмірі 79, 25 грн. (сімдесят дев'ять грн. 25 к.) 1825, 93 грн. (одна тисяча двадцять п'ять грн. 93 к.) витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 14.05.2014

Суддя В.І. Ярошенко