Рішення

від 28.04.2014 по справі 910/3226/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3226/14 28.04.14

За позовом малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ІМІДЖ Д»

До відповідача-1 військової частини А2678

До відповідача-2 товариства з обмеженою відповідальністю «РЮСТЕР «RUSTER»

Про стягнення 99822,30 грн.

Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

від позивача Ільїна В.Ю. (за дов.)

від відповідача-1 не з'явились

від відповідача-2 не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду міста Києва звернулося з позовом мале підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ІМІДЖ Д» до військової частини А2678 (відповідача-1) та товариства з обмеженою відповідальністю «РЮСТЕР «RUSTER» (відповідача-2) про стягнення коштів. Зокрема, позивач просить стягнути солідарно з відповідачів 500 грн. боргу, а з відповідача-1 - 99322,30 грн. боргу.

Позовні до відповідача-1 мотивовані порушенням останнім взятих на себе зобов'язань щодо оплати за поставлений товар за договором поставки № 62 від 24.12.2012 р.. Вимоги до відповідача-2 ґрунтуються на договорі поруки № 2 від 24.12.2012 р..

Ухвалою суду від 03.03.2014 р. було порушено провадження у справі № 910/3226/14, розгляд останньої призначено на 31.03.2014 р..

Ухвалою суду від 31.03.2014 р. розгляд справи відкладено до 28.04.2014 р..

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач-1 послався на те, що оплата за товар здійснюється за рахунок бюджетних коштів, розпорядником яких відповідач не є. Крім того, на думку відповідача, його фінансові зобов'язання є виконаними, коли відповідач зареєстрував бюджетні фінансові зобов'язання в розмірі 99822,30 грн. в Головному управлінні Державної казначейської служби України в Львівській області.

Відповідачем подано клопотання про залучення до участі у справі іншого відповідача Головного управління Державної казначейської служби України в Львівській області.

Судом клопотання відхилено як необґрунтоване.

Відповідач-2 відзиву на позов не надав.

Відповідачі явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

24.12.2012 р. між малим підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ІМІДЖ Д» (постачальником) та військовою частиною А2678 (замовником) укладено договір № 62, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язаний поставити і передати у власність замовника вироблене в Україні речове майно (далі - товар), а замовник - забезпечити оплату та вчасне приймання товару на умовах даного Договору.

Згідно з п. 4.2 Договору його сума складає 99822,30 грн..

Розрахунок за товар здійснюється з відтермінуванням платежу на 10 календарних днів з дня фактичного отримання замовником та належним чином оформлених документів ( п. 4.4 Договору).

24.12.2012 р. між малим підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ІМІДЖ Д» (постачальником) та товариством з обмеженою відповідальністю «РЮСТЕР»RUSTER» (поручителем) укладено договір поруки № 2 (далі - договір поруки), відповідно умов якого поручитель поручається перед постачальником за виконання обов'язку військовою частиною А2678 (замовником) щодо належного виконання зобов'язань за договором № 62 від 24.12.2012 р., укладеним між замовником та постачальником, в розмірі 500 грн..

За видатковою накладною № РН-0002697 від 24.12.2012 р. постачальником поставлено, а замовником отримано товар на суму 99822,30 грн..

Замовником товар не оплачено.

Станом на день розгляду справи 99822,30 грн. заборгованості відповідачем-1 не погашено.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Згідно з приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт наявності боргу у відповідача-1 перед позивачем в сумі 99822,30 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем-1 не спростований.

Згідно з ч. 2 ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 р. відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 р. у справі № 11/446).

Відповідно до ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо.

Як випливає із ст. 553 ЦК України, договір поруки є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором і поручителем. Договір поруки не передбачає виникнення або, навпаки, припинення будь-яких прав та обов'язків боржника. Він зазвичай лише здійснює підготовчі дії до укладення договору поруки, підшукуючи поручителя і одержуючи його згоду.

Згода боржника на укладення договору поруки не вимагається.

Частиною 2 статті 554 Цивільного кодексу України передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідач-2, як поручитель, відповідає перед позивачем в розмірі 500 грн.. Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідачів солідарно 500 грн. боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача-1.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з військової частини А2678 (79025, м. Львів, вул. Левандівська, 5, код 08477090) та товариства з обмеженою відповідальністю «РЮСТЕР»RUSTER» (01023, м. Київ, вул. Мечникова, 8, кв. 22, код 32072034) на користь малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ІМІДЖ Д» (01010, м. Київ, вул. Суворова, 4/6, код 19483751) 500 грн. боргу.

Стягнути з військової частини А2678 (79025, м. Львів, вул. Левандівська, 5, код 08477090) на користь малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ІМІДЖ Д» (01010, м. Київ, вул. Суворова, 4/6, код 19483751) 99322,30 грн. боргу, 1827,00 грн. судового збору.

Рішення підписано 07.05.2014 р.

Суддя С. А. Ковтун