Рішення

від 13.05.2014 по справі 645/3284/14-ц

ФРУНЗЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 645/3284/14-ц

Провадження № 2/645/1334/14

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13 травня 2014 р. м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Федорової О.В.

секретаря судового засідання - Ляхової І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1

до Гаражно-споживчого товариства «Індустріальний»

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Голова правління Гаражно-споживчого товариства «Індустріальний» Косенков Юрій Іванович

про визнання незаконним наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, пов'язаного з невиконанням рішення суду про поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди, стягнення понесених витрат,-

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Фрунзенського районного суду м. Харкова з позовною заявою до Гаражно-споживчого товариства «Індустріальний», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Голова правління ГСТ «Індустріальний» Косенков Юрій Іванович, в якій просив суд визнати незаконним наказ ГСТ «Індустріальний» № 5-ок від 15.03.2014 року про відсторонення його від посади охоронця та стягнути з відповідача на користь позивача: середній заробіток за час вимушеного прогулу, пов'язаного з невиконанням рішення суду про поновлення на роботі з 05 березня 2014 року по день винесення рішення суду; моральної шкоди в сумі 20000 грн.; понесені позивачем витрати на проходження медкомісії в сумі 160 грн.; понесені витрати на правову допомогу в сумі 300,00 грн.. Також, позивач просив суд покласти на третю особу матеріальну відповідальність за шкоду, завдану позивачеві діями ГСТ «Індустріальний», а також у зв'язку з грубим порушенням трудового законодавства та стягненням на користь позивача виплат з його вини.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 05.03.2014 року у справі № 645/10026/13-ц за позовом ОСОБА_1 до Гаражно-споживчого товариства «Індустріальний», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Косенков Ю.І. про визнання незаконними наказів, рішення правління та визнання незаконним звільнення з роботи та поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, позовні вимоги задоволені частково та визнано незаконним звільнення та скасовано наказ № 18-ок від 25 вересня 2013 року про звільнення ОСОБА_1 згідно рішення правління ГСТ «Індустріальний» з посади охоронця за ст. 40 п. 3 КЗпП України з 25 вересня 2013 року та поновлено ОСОБА_1 на посаді охоронця ГСТ «Індустріальний» з 26 вересня 2013 року. Крім того, з ГСТ «Індустріальний» на користь ОСОБА_1 стягнуто середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 5787,15 грн. та моральну шкоду у розмірі 1000 грн..

Позивач наголосив, що вказане рішення суду в частині поновлення на роботі відповідачем виконано лише через сім - десять днів, оскільки Наказ № 4 ГСТ «Індустріальний», яким було відновлено позивача на посаді був винесений 12.03.2014 року, а позивач був ознайомлений з цим наказом 15.03.2014 року.

З огляду на викладене, та посилаючись на положення ст. 236 КЗпП України, позивач вважає, що відповідач має нести відповідальність за затримку виконання рішення суду у розмірі середнього заробітку за весь час затримки.

Разом з тим, позивач зазначив, що незважаючи на наказ про відновлення його на роботі, фактично відповідач не допустив його до роботи, запропонувавши пройти медичну комісію та надати довідку про професійну придатність для роботи охоронцем. Позивач, вважаючи таку вимогу позивача незаконною, відмовився від проходження медогляду, у зв'язку з чим не був допущений до роботи, про що відповідачем був складений Акт від 15.03.2014 року та виданий Наказ № 5-ок від 15.03.2014 року про відсторонення ОСОБА_1 від роботи.

Такі обставини на думку позивача свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у вказаний у позові спосіб.

Крім того, позивач вважає, що внаслідок незаконних дій відповідача, йому було спричинено моральну шкоду, яку він оцінює у 20000 грн..

Також, позивач зазначив, що ним були понесені витрати на проходження медичної комісії, які склали 160 грн., та з урахуванням положень ст. 169 КЗпП України, просив покласти вказані витрати на відповідача.

Представник відповідача Косенков Ю.І., який також є третьою особою, в судовому засіданні заперечував проти позову, посилаючись на те, що рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 05.03.2014 року, яким, зокрема, було поновлено ОСОБА_1 на роботі, він отримав 12.03.2014 року. В цей же день ним, як головою правління ГСТ «Індустріальний» був виданий Наказ № 4-ок про відновлення ОСОБА_1 на посаді охоронця ГСТ «Індустріальний» з 25 вересня 2013 року, з яким останній був ознайомлений, про що свідчить підпис про ознайомлення з Наказом.

Також, представник відповідача зазначив, що 15.03.2014 року він запропонував позивачеві пройти медичну комісію на професійну придатність для зайняття посади охоронця ГСТ «Індустріальний». З пояснень представника відповідача вбачається, що така необхідність була викликана тим, що ОСОБА_1 переніс черепно-мозкову травму, струс головного мозку, психічно неврівноважено поводив себе на робочому місці, допускав нестриманість та рукоприкладство по відношенню до членів ГСТ «Індустріальний», на підтвердження чого до суду надані засвідчені копії: медичної документації про наявність у позивача вказаної травми, заяви члена правління ГСТ «Індустріальний» Могрицького Н.Г. про застосування заходів щодо охоронця ОСОБА_1 у зв'язку з нанесенням ним ударів у відповідь на його зауваження як члена правління, пояснювальної записки позивача з цього приводу, та Наказу № 07-ок від 17.05.2013 року про об'явлення ОСОБА_1 догани за рукоприкладство.

Представник відповідача наголосив, що позивач відмовився від проходження медичної комісії, про що був складений Акт від 15.03.2014 року та винесений Наказ № 5-ок від 15.03.2014 року про відсторонення ОСОБА_1 від роботи у зв'язку з відмовою від проходження медичної комісії на професійну придатність для роботи охоронцем.

Такі дії представник відповідача вважає правомірними, у зв'язку з чим просить відмовити у задоволенні позову.

Крім того, представник відповідача звернув увагу, що в чеках, копії яких надані позивачем в обґрунтування позовної вимоги про стягнення понесених ним витрат на проходження медичної допомоги, зазначено, що сплачені ним кошти є благодійним внеском, у зв'язку з чим позовна вимога в цій частині є безпідставною.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача та третьої особи, суд встановив наступне.

Згідно з Наказом ГСТ «Індустріальний» № 17-ок від 01.11.2012 року ОСОБА_1 прийнято на роботу з 01.11.2012 року на посаду охоронця ГСТ «Індустріальний».

Відповідно до Наказу ГСТ «Індустріальний» № 18 від 25.09.2013 року ОСОБА_1 звільнено з роботи на підставі ст. 40 ч. 3 КЗпП України.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 05.05.2014 року у справі № 645/10026/13-ц за позовом ОСОБА_1 до Гаражно-споживчого товариства «Індустріальний», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Косенков Ю.І. про визнання незаконними наказів, рішення правління та визнання незаконним звільнення з роботи та поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, позовні вимоги задоволені частково та, зокрема, визнано незаконним звільнення та скасовано наказ № 18-ок від 25 вересня 2013 року про звільнення ОСОБА_1 згідно рішення правління ГСТ «Індустріальний» з посади охоронця за ст. 40 п. 3 КЗпП України з 25 вересня 2013 року та поновлено ОСОБА_1 на посаді охоронця ГСТ «Індустріальний» з 26 вересня 2013 року.

Згідно з п. 1 Наказу ГСТ «Індустріальний» № 4-ок від 12.03.2014 року ОСОБА_1 відновлено на посаді охоронця ГСТ «Індустріальний» з 25 вересня 2013 року. Позивач був ознайомлений з вказаним Наказом, про що свідчить його підпис про ознайомлення в Наказі.

Суд критично ставиться до посилання позивача на те, що він був ознайомлений з вказаним Наказом від 12.03.2014 року лише 15.03.2014 року, оскільки таке твердження позивача не підтверджено жодним належним доказом.

Судовим розглядом встановлено, що 15.03.2014 року головою правління Косенковим Ю.І., членом правління Перепьолка І., охоронцем Дягілевим Л.М. та бухгалтером Бойко А.П. складений Акт про те, що охоронцю ОСОБА_1 15.03.2014 року було запропоновано направлення на проходження медичної комісії на професійну придатність для роботи охоронцем, проте він відмовився брати направлення та проходити медичну комісію.

Того ж дня - 15.03.2014 року головою правління ГСТ «Індустріальний» виданий Наказ № 5-ок, згідно з яким відсторонено ОСОБА_1 від роботи у зв'язку з відмовою проходження медкомісії на професійну придатність для роботи охоронцем.

Стаття 46 КЗпП України передбачає можливість відсторонення працівників від роботи у разі їх відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів.

Порядок проходження працівником медичних оглядів, перелік професій, працівники яких підлягають медичному огляду передбачені Порядком проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженим наказом МОЗ України від 21 травня 2007 року № 246, ч. 2 ст. 26 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24 лютого 1994 року № 4004-XII та Переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним медичним оглядам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2001 року № 559.

Відповідно до ч. 1 ст. 169 КЗпП України та ч. 1 ст. 17 Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII обов'язок щодо організації проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, визначених категорій покладається безпосередньо на власника (уповноважений ним орган) і проводиться коштом останнього. Таким чином, за загальним правилом, не проходження працівником, який належить до категорії осіб, визначених законодавством, попереднього та (або) періодичного медичних оглядів є порушенням вимог чинного трудового законодавства України з боку роботодавця.

Відповідно до ч. 4 ст. 26 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» власники підприємств, установ, організацій або уповноважені ними органи несуть відповідальність згідно з чинним законодавством за організацію і своєчасність проходження працівниками обов'язкових медичних оглядів і допуск їх до роботи без наявності необхідного медичного висновку.

У той же час, якщо роботодавцем були створені належні умови для проходження працівником вищевказаних медичних оглядів, проте безпосередньо працівник ухиляється від їх проходження, роботодавець згідно ст. 46 КЗпП України та ч. 2 ст. 17 Закону України «Про охорону праці» має право відсторонити такого працівника від роботи без збереження заробітної плати.

Зі змісту наведених норм діючого законодавства України, що визначають підстави та порядок проходження працівником обов'язкового медичного огляду, а також підстави для відсторонення працівника від роботи у разі його відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, суд дійшов до висновку про незаконність та безпідставність винесення відповідачем Наказу ГСТ «Індустріальний» № 5-ок від 15.03.2014 року про відсторонення позивача ОСОБА_1 від роботи охоронцем у зв'язку з відмовою проходження медичного огляду на професійну придатність для зайняття посади охоронця.

Суд критично оцінює посилання представника відповідача, як на підставу направлення позивача на медичний огляд, на перенесення ним черепно-мозкової травми та струсу головного мозку, а також на психічну неврівноваженість позивача, оскільки нормами діючого законодавства не визначено вимоги щодо направлення працівника на обов'язковий медичний огляд з вказаних підстав.

Крім того, судом досліджено такі письмові докази як Статут ГСТ «Індустріальний», Правила внутрішнього трудового розпорядку ГСТ «Індустріальний», затверджені на загальних зборах трудового колективу від 06.11.2013 року та Посадові обов'язки по охороні ГСТ «Індустріальний». Жодний з цих документів не містить посилання на обов'язок працівника, який займає посаду охоронця ГСТ «Індустріальний», проходити обов'язковий медичний огляд на професійну придатність для роботи на цій посаді.

Таким чином, суд вважає позовну вимогу позивача про визнання незаконним наказу ГСТ «Індустріальний» № 5-ок від 15.03.2014 року про відсторонення ОСОБА_1 від роботи, обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Стосовно позовної вимоги про стягнути з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, пов'язаного з невиконанням рішення суду про поновлення на роботі з 05 березня 2014 року по день винесення рішення суду, суд вражає необхідним зазначити наступне.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 05.05.2014 року у справі № 645/10026/13-ц поновлено на посаді охоронця ГСТ «Індустріальний» з 26 вересня 2013 року та визначено, що рішення в цій частині підлягає негайному виконанню.

Нормами діючого законодавства визначений певний порядок та умови виконання рішення суду.

Згідно зі ст. 368 ЦПК України, виконавчий лист видається за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено.

Згідно з пунктом 16.6 Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 27 червня 2006 року за № 68 зі змінами, для виконання судового рішення в цивільній чи адміністративній справі, що набрало законної сили або допущено до негайного виконання, стягувачу за його письмовою заявою видається виконавчий лист.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), визначають Закон України «Про виконавче провадження», а також прийнята на виконання цього Закону Інструкція про проведення виконавчих дій, затверджена наказом Міністерства юстиції від 15 грудня 1999 року №74/5 із змінами.

Відповідно до зазначених нормативно-правових актів, примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу та здійснюється останньою на підставі виконавчих документів, у тому числі виконавчих листів, ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах, у випадках, передбачених Законом.

Статтею 19 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно зі ст. 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Процесуальні питання виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника регламентовано частиною першою ст. 76 Закону України «Про виконавче провадження» та п. 8.2 Інструкції про проведення виконавчих дій, що належить до завдань державної виконавчої служби згідно із ст. 1 Закону України «Про державну виконавчу службу».

Згідно із частиною четвертою ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» - у разі, якщо рішення підлягає негайному виконанню, державний виконавець відкриває виконавче провадження не пізніше наступного робочого дня після надходження документів, зазначених у статті 17 цього Закону, і невідкладно розпочинає його примусове виконання.

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Відповідно до наявних в матеріалах справи письмових доказів, а саме Постанови про відкриття виконавчого провадження (ВП № 42678398), винесеної головним державним виконавцем Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції 20.03.2014 року, виконавчий лист № 2/645/306/14 про поновлення ОСОБА_1 на посаді охоронця гаражно-споживчого товариства «Індустріальний» з 26.09.2013 року, був виданий Фрунзенським районним судом м. Харкова 17.03.2014 року /а.с. 19/. При цьому, у вказаній постанові зазначено, що Заява про примусове виконання виконавчого листа подана 18.03.2014 року. Крім того, у п. 2 цієї Постанови зазначено про негайне виконання боржником вказаного виконавчого листа.

Разом з цим, ГСТ «Індустріальний» ще до звернення стягувача до органів Державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду про поновлення його на роботі (18.03.2014 року), було винесено Наказ № 4-ок від 12.03.2014 року про відновлення ОСОБА_1 на посаді охоронця ГСТ «Індустріальний» з 26 вересня 2013 року.

Таким чином, на підставі вказаного Наказу № 4-ок від 12.03.2014 року ОСОБА_1 вважається таким, що відновлений на роботі у ГСТ «Індустріальний».

Вказані обставини свідчать про те, що період з моменту ухвалення рішення про поновлення ОСОБА_1 на роботі до моменту його поновлення на роботі на підставі вищевказаного Наказу ГСТ «Індустріальний» № 4-ок від 12.032014 року, яке відбулося до винесення Державною виконавчою службою Постанови про відкриття провадження по примусовому виконанню рішення суду щодо поновлення його на роботі, винесеної 20.03.2014 року, не є вимушеним прогулом, та є терміном, протягом якого у відповідності до законодавства та дотримуючись строків, виконувалось рішення місцевого суду.

Таким чином, твердження позивача щодо наявності вини ГСТ «Індустріальний» у перебуванні позивача у вимушеному прогулі внаслідок затримки з боку відповідача негайного виконання рішення суду про поновлення його на роботі, не ґрунтується на нормах матеріального та процесуального права.

Згідно з п. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно з п. 1 ст. 11 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Таким чином, суд вважає позовну вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, пов'язаного з невиконанням рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на роботі з 05 березня 2014 року по день винесення рішення суду, безпідставною та не обґрунтованою, у зв'язку з чим відмовляє у її задоволенні.

Стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача понесених витрат на проходження медичної комісії в сумі 160 грн. суд вважає необхідним зазначити наступне.

Судовим розглядом встановлено, що 23.04.2014 року ОСОБА_1 видано висновок медичної комісії про придатність до роботи охоронцем (без зброї), без нічних змін, не на висоті, без психоемоційних навантажень, про що свідчить лист КЗОЗ «Харківська міська поліклініка № 11» від 19.04.2014 року за № 640, засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи.

Позивачем в обґрунтування вказаної позовної вимоги надані копії квитанцій Благодійного фонду «Меценат» серії: Е № 023922 на суму 50 грн., Е № 030306 на суму 10 грн. та копія квитанції прибуткового касового ордера Державної установи «Інститут неврології, психіатрії та наркології національної академії медичних наук України» від 16.04.2014 року на суму 100 грн.. В кожній з цих квитанції платником зазначений ОСОБА_1, проте в графі «підстава» зазначено «добровільний благодійний внесок».

Таким чином, суд вважає, що у зв'язку з тим, що позивач за нормами діючого законодавства не був зобов'язаний проходити обов'язкову медичну комісію для підтвердження професійної придатності для посади охоронця ГСТ «Індустріальний», однак він пройшов таку медичну комісію, а також враховуючи, що квитанції, які надані позивачем на підтвердження понесення ним витрат, пов'язаних з проходженням медичної комісії, свідчать про сплату ОСОБА_1 благодійних внесків, які за нормами діючого законодавства є добровільними внесками, суд не вбачає правових підстав для задоволення позову в цій частині.

Стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 20000 грн., суд вважає необхідним зазначити наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи, що КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди у разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин справи. Суд вважає, що винесення відповідачем незаконного Наказу про відсторонення ОСОБА_1 від роботи у зв'язку з його відмовою від проходження медичної комісії, яку він не був зобов'язаний проходити, дійсно спричинили позивачу моральну шкоду, але, виходячи з обставин спричинення шкоди, принципів розумності і справедливості, суд вважає, що розмір заподіяної моральної шкоди, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає суму у розмірі 1000,00 грн., що є достатньою, справедливою та виваженою для компенсації моральних страждань позивача.

Стосовно вимоги позивача про покладення на третю особу матеріальної відповідальності за шкоду, завдану позивачеві діями ГСТ «Індустріальний», а також у зв'язку з грубим порушенням трудового законодавства та стягнення на користь позивача виплат з його вини, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Статтею 237 КЗпП України передбачено, що суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов'язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Таким чином, вказана стаття визначає чіткий перелік підстав покладення на службову особу обов'язку покриття завданої підприємству, установі, організації шкоди. Дії Голови правління ГСТ «Індустріальний» щодо незаконного винесення наказу про відсторонення позивача від роботи у зв'язку з відмовою від проходження медичної комісії не породжують його обов'язку покриття шкоди, у тому числі моральної шкоди, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволення вказаної вимоги позивача.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача понесених витрат на правову допомогу у сумі 300,00 грн., суд вважає необхідним зазначити наступне.

Так, відповідно до ст. 84 ЦПК України, витрати пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20 грудня 2011 № 4191-VI розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Оскільки позивачем не надано розрахунку заявленої суми витрат на правову допомогу, з урахуванням часу, необхідного для підготовки позовної заяви, суд вважає, що позов в цій частині необґрунтований та задоволенню не підлягає.

Питання щодо судових витрат суд вирішує відповідно до положень ст. 88 ЦПК України. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп. (за немайновий характер спору) та 12,18 грн. (за майновий характер спору) пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 57, 60, 61, 79, 84, 88, 169, 197, 209, 212-215 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконним Наказ Гаражно-споживчого товариства "Індустріальний" № 5-ок від 15.03.2014 року про відсторонення ОСОБА_1 від посади охоронця.

Стягнути з Гаражно-споживчого товариства «Індустріальний» (код ЄДРПОУ 22636709) на користь ОСОБА_1 1000,00 грн. моральної шкоди.

Стягнути з Гаражно-споживчого товариства «Індустріальний» (код ЄДРПОУ 22636709) на користь Державного бюджету України 255,78 грн. судового збору.

В решті позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення, через Фрунзенський районний суд м. Харкова. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Федорова О.В.