Рішення

від 13.05.2014 по справі 911/694/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"13" травня 2014 р. Справа № 911/694/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гутянський елеватор», Полтавська обл., м. Полтава

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерний центр «Промгазапарат», Київська обл., м. Фастів

про стягнення 47008,50 грн

Суддя Третьякова О.О.

Представники сторін:

Позивача: не з'явився,

Відповідача: не з'явився.

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області з позовною заявою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Гутянський елеватор» (далі - Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерний центр «Промгазапарат» (далі - Відповідач) про стягнення 47008,50 грн в якості повернення передплати за Договором підряду № 30 від 30.05.2013 у зв'язку з невиконанням Відповідачем зобов'язань за Договором.

Провадження у справі №911/694/14 порушено ухвалою Господарського суду Київської області від 06.03.2014 та призначено розгляд справи на 25.03.2014.

В судовому засіданні 25.03.2014 Відповідач надав відзив на позов №18 від 24.03.2014 (за вх. суду 5360/14 від 25.03.2014), в якому проти позову заперечував. В обґрунтування заперечень зазначив, що роботи на передплачену Позивачем суму коштів фактично виконані, у зв'язку з чим, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В судових засіданнях 25.03.2014, 09.04.2014 та 23.04.2014 згідно ст.77 ГПК України оголошувались перерви відповідно до 09.04.2014, 23.04.2014 та 13.05.2014.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.04.2014 строк вирішення спору у даній справі продовжено за клопотанням Відповідача, яке підтримано Позивачем, в порядку ст.69 ГПК України до 20.05.2014.

Представники сторін в судове засідання 13.05.2014 не з'явились, хоча по час та місце засідання суду були повідомлені належним чином, що підтверджується їх підписами на бланку перерви, оголошеної в судовому засіданні 23.04.2014.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 ГПК України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у ній докази, оцінивши їх в сукупності та врахувавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

30.05.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гутянський елеватор» (далі - Замовник, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інженерний центр «Промгазапарат» (далі - Підрядник, Відповідач) було укладено Договір підряду №30 (далі - Договір), відповідно до якого Замовник доручив, а Підрядник зобов'язався виконати проектно-вишукувальні та будівельно-монтажні роботи по влаштуванню вузла приготування пиловидного палива з гранул лузги соняшника та його зберігання, реконструкції камер спалювання, заміні існуючих пальників на комбіновані двопаливні, для двох зерносушарок ДСП-32 на території ТОВ «Гутянський елеватор»; виконати пуск комплексу в роботу з проведенням пуско-налагоджувальних робіт, а Замовник зобов'язався оплатити виконані роботи.

Відповідно до п.12.1. Договору даний Договір набирає юридичну силу з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним Договором в повному обсязі.

Пунктами 4.1, 4.2 Договору передбачено, що Підрядник починає роботи, вказані в п. 2.1 Договору не пізніше, як через п'ять днів після підписання Договору та отримання авансового платежу. Термін закінчення робіт визначається по календарному плану, узгодженому сторонами (додаток №2 до Договору).

Сторони в Договорі (п.п.5.1, 5.2 Договору) погодили, що після підписання договору Замовник сплачує авансовий платіж в сумі 18912,00 грн (з ПДВ) на розробку технічного завдання та вироблення основних технічних рішень. Перед початком робіт з проектування Замовник сплачує аванс в розмірі 50% на проектні роботи в сумі 28816,50 грн (з ПДВ).

На виконання умов Договору позивачем 31.05.2012 та 04.07.2012 було сплачено Відповідачу 47008,50 грн у якості попередньої оплати вартості робіт за Договором, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями позивача №1109 від 31.05.2012 на суму 18192,00 грн та №1379 від 04.07.2012 на суму 28816,50 грн, як передбачено п.п.5.1, 5.2 Договору.

Як вбачається з погодженого сторонами в додатку №2 до Договору Графіка виконання проектних та будівельно-монтажних робіт за Договором, погоджені сторонами обсяги робіт мали бути остаточно виконані до 31.05.2013.

Однак, як зазначає Позивач, Відповідач свої зобов'язання за Договором своєчасно та в повному обсязі не виконав, виконав лише проектно-вишукувальні роботи з простроченням погоджених сторонами в Договорі термінів, навіть для виконання повного комплексу робіт. У зв'язку з простроченням боржника, Позивач втратив інтерес у виконанні Договору в натурі, відмовився від прийняття виконання і просить стягнути з Відповідача передплачені кошти в сумі 47 008,50 грн.

Відповідач, заперечуючи проти позову, посилався на необґрунтованість заявленої позовної вимоги з огляду на виконання передбачених Договором робіт на суму 47008,50 грн, в обґрунтування чого, надав суду підписані ним в односторонньому порядку Акт здачі-приймання виконаних робіт від 29.07.2013 на суму 47 008,50 грн та Акт здачі-прийняття проектної документації. Також, Відповідач пояснив, що ним був виконаний та переданий Позивачу Робочий проект «Розробка установки з генерації сушильного агенту до зерносушилки ДСП-32 ТОВ «Гутянський елеватор», розроблений ТОВ «Інженерний центр «Промгазапарат» на замовлення Відповідача. Таким чином, Відповідач вважає, що, оскільки роботи на сплачену суму авансу були фактично виконані, підстави для повернення сплаченого Позивачем авансу відсутні.

Дослідивши обставини справи та надані сторонами докази, враховуючи заперечення Відповідача, судом встановлено наступне.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 ст.509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст.626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Таким чином, враховуючи предмет Договору, на підставі якого заявлено позовні вимоги, між сторонами тривали відносини підряду.

Звертаючись до суду з даним позовом, Позивач безпідставно посилався на необхідність застосування до спірних правовідносин аналогію закону, а саме положення ст.693 ЦК України.

Згідно зі ст.8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Оскільки, з обставин спору вбачається, що між сторонами мали місце відносини підряду, які врегульовані відповідною Главою 61 ЦК України, застосування до них аналогії закону, зокрема, положень, які регулюють відносини з купівлі-продажу товару, безпідставне.

Разом з тим, у відповідності до п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 «Про судове рішення» господарський суд, з огляду на вимоги ч.1 ст.4 ГПК України, у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі, якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову.

Таким чином, до спірних правовідносин застосовуються відповідні положення Глави 61 ЦК України, які регулюють відносини підряду, та відповідно до ч.1 ст.193 ГК України загальні положення ЦК України щодо виконання господарських зобов'язань з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на день звернення Позивача до суду, підрядні роботи у визначених Договором порядку, обсязі та строки не виконані. Зокрема, з огляду на погоджений сторонами Графік виконання робіт, станом на 30.05.2013 мали бути виконані всі обумовлені Договором підрядні роботи, в т.ч. проектно-вишукувальні та будівельно-монтажні роботи по влаштуванню вузла приготування пиловидного палива з гранул лузги соняшника та його зберігання, реконструкції камер спалювання, заміні існуючих пальників на комбіновані двопаливні, для двох зерносушарок ДСП-32 на території ТОВ «Гутянський елеватор»; пуск комплексу в роботу з проведенням пуско-налагоджувальних робіт.

Однак, як зазначає Відповідач у відзиві, ним було розроблено лише Робочий проект «Розробка устаткування з генерації сушильного агенту до зерносушилки ДСП-32», який разом з Актом прийому-передачі та Актом виконаних робіт, за твердженням Відповідача, було надіслано на адресу Позивача через ТОВ «Нова Пошта» за ТТН № 59000020477221 від 29.07.2013 року.

Позивач в ході розгляду спору заперечував факт отримання від Відповідача вищенаведеної документації. Суд, дослідивши надані Відповідачем докази, дійшов висновку про неможливість встановити які саме документи були надіслані на адресу Позивача за ТТН № 59000020477221 від 29.07.2013. Крім того, зазначена в ТТН № 59000020477221 від 29.07.2013 адреса доставки не співпадає з юридичною адресою Замовника. В ході розгляду спору Відповідач повторно надіслав на адресу Позивача документи для підписання, однак, як вбачається з опису поштового вкладення від 19.03.2014, надіслано лише Акт прийому-передачі виконаних робіт, лист та Акт здачі-прийняття проектної документації.

Крім того, навіть в разі надіслання за ТТН № 59000020477221 від 29.07.2013 та отримання Позивачем частини обумовлених Договором робіт - Робочого проекту «Розробка устаткування з генерації сушильного агенту до зерносушилки ДСП-32», таке надіслання відбулось після сплину терміну виконання передбачених Договором робіт в повному обсязі, тобто з простроченням.

Відповідач у відзиві пояснив, що замовляв виконання Робочого проекту у ТОВ «Теплогазспецпроект» за Договором № 05-2012 від 02.08.2012, який передав виконані роботи лише 05.07.2013.

Однак, відповідні обставини не обґрунтовують поважності причин порушення строків за Договором, оскільки сторони в п.п.4.3., 4.4. Договору визначили, що при затримці робіт не з вини Підрядника, термін виконання робіт пропорційно продовжується на строк затримки. Рішення про зміну встановлених термінів виконання робіт оформляється додатковою угодою з дотриманням п. 9.3.Договору щодо необхідності надіслання відповідного повідомлення про неможливість виконання.

Суду не надано доказів продовження терміну виконання робіт чи доказів попередження Відповідачем Позивача про обставини, які є підставою для продовження строків виконання робіт за Договором.

Крім того, з огляду на п.7.1. Договору, Підрядник має право залучати субпідрядні організації, однак несе відповідальність перед Замовником за їх дії.

Таким чином, несвоєчасна передача Робочого проекту Відповідачу субпідрядником, не є поважною причиною порушення строків виконання робіт за Договором перед Позивачем.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, враховуючи, що Відповідач не виконав зобов'язання у строк, визначений Договором, до виконання основної частини роботи навіть не приступив, станом на момент настання строку остаточного виконання 30.05.2013, Відповідач вважається таким, що прострочив виконання за Договором.

Згідно ч.4 ст.193 ГК України управнена сторона має право не приймати виконання зобов'язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, або не випливає із змісту зобов'язання.

Відповідно до ст.615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Частиною 3 ст.612 ЦК України визначено, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Аналогічні положення передбачені ч.2 ст.220 ГК України, яка передбачає, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Звернення Позивача до суду з вимогою про повернення передплачених коштів, свідчить про втрату ним інтересу до запропонованого Відповідачем виконання частини робіт за Договором, оскільки таке виконання відбулось з простроченням, та про відмову від зобов'язань за Договором в односторонньому порядку, оскільки до решти робіт за Договором Відповідач навіть не приступив, що з огляду на ст.ст. 612, 615 ЦК України та 220 ГК України є правомірним.

Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Оскільки, Позивач правомірно в односторонньому порядку відмовився від зобов'язань за Договором, відпали підстави для здійсненої ним передплати за таким Договором, тому передплачені кошти підлягають поверненню на підставі ст.1212 ЦК України як безпідставно набуті.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, Відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати про сплаті судового збору, у відповідності до ст. 49 ГПК України, підлягають відшкодуванню за рахунок Відповідача в повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, статтями 1, 49, 54, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, статтями 8, 655, 656, 693, 837, 849 Цивільного кодексу України, статтями 173, 175, 317 Господарського кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерний центр «Промгазапарат» (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Героїв Мінометників, 30, код 32599521) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гутянський елеватор» (36029, м. Полтава, пл. Павленківська, 24, код 31834605) 47008,50 грн (сорок сім тисяч вісім гривень п'ятдесят копійок) передплачених коштів та 1827,00 грн (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень) витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.О. Третьякова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.