Постанова

від 09.12.2013 по справі 804/15141/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2013 р. Справа № 804/15141/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Рищенко А. Ю., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 11.10.2013 року № 0004201703, № 0004211703, -

ВСТАНОВИВ :

14.11.2013 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 з позовом до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 11.10.2013 року № 0004201703, № 0004211703.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що за результатами проведеної податковим органом перевірки останнім були винесені протиправні податкові повідомлення-рішення від 11.10.2013 року № 0004201703, № 0004211703, якими було визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму - 30 929, 73 грн.: основний платіж - 24 743, 78 грн., штрафна (фінансова) санкція - 6 185, 95 грн., суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму - 23 197, 29 грн., з яких: основний платіж - 18 557, 83 грн., штрафна (фінансова) санкція - 4 639, 46 грн. відповідно. Підставами винесення таких податкових повідомлень-рішень стали висновки, зроблені перевіряючими в ході планової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року, а саме: встановлена нереальність настання наслідків, що обумовлені правочинами, здійсненими Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 при придбанні та продажу товарів (послуг), товар (послуги) по вказаних правочинах не були передані в порушення ст.ст. 662, 655, 656 ЦК України, донараховано податок на доходи фізичних осіб, що сплачується ними за результатами річного декларування в загальній сумі - 18 557, 83 грн. за періоди 2011 року, 2012 року, занижено податок на додану вартість у 24 743, 78 грн. за період грудень 2011 року - вересень 2012 року. Однак, на підтвердження правомірності своїх тверджень Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 надає суду копії всіх необхідних первинних документів, що вказують на реальність укладених правочинів, проведених нарахувань сум податку на доходи фізичних осіб та податку на додану вартість. Тим більше, за твердженнями позивача, в акті перевірки Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відсутня інформація про ненадання, відсутність або неналежне оформлення первинних бухгалтерських документів щодо господарських відносин з контрагентами, а тому відсутні підстави для посилання податкового органу на норми п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України як на безпідставність формування податкового кредиту в періоді, що перевірявся, а саме: за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року.

Просить суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 11.10.2013 року № 0004201703, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму - 30 929, 73 грн., з яких: основний платіж - 24 743, 78 грн., штрафна (фінансова) санкція - 6 185, 95 грн.;

- скасувати податкове повідомлення-рішення Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 11.10.2013 року № 0004211703, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму - 23 197, 29 грн., з яких: основний платіж - 18 557, 83 грн., штрафна (фінансова) санкція - 4 639, 46 грн.

У судове засідання сторони не з'явились, належним чином були повідомлені про час, дату та місце розгляду справи. Від позивача надійшла письмова заява про розгляд справи в порядку письмового провадження.

У відповідності до положень ч. 6 ст. 128 КАС України суд ухвалив рішення про розгляд справи без його участі.

Суд, вивчивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, вважає необхідним задовольнити даний адміністративний позов повністю з наступних підстав.

З копії Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_6 вбачається, що 25.04.2008 року виконавчим комітетом Новомосковської міської ради Дніпропетровської області було проведено державну реєстрацію Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_3). Останній є платником податку на додану вартість, що вбачається з даних Свідоцтва № НОМЕР_4 серії НОМЕР_5 від 19.03.2009 року.

У період з 12.08.2012 року по 23.08.2012 року Новомосковською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів Дніпропетровській області було проведено планову виїзну документальну перевірку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року.

Хід та результати проведеної перевірки були зафіксовані відповідачем в акті перевірки від 02.09.2013 року за № 349/173/НОМЕР_3.

Відповідно до вказаного акту перевірки така була проведена на підставі наказу №97 від 02.08.2013 року та направлення від 12.08.2013 року № 306, виданих Новомосковською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області. Позивача було повідомлено про проведення перевірки повідомленням від 02.08.2013 року № 143/172/08.

При перевірці було використано: реєстри отриманих та виданих податкових накладних, витратні документи: податкові накладні, видаткові накладні, акти виконаних робіт, платіжні документи про сплату за придбані та реалізовані товари, отримані послуги, договори придбання товару (послуг), оренди обладнання, податкові декларації з податку на додану вартість, декларації про майновий стан і доходи, відомості нарахування заробітної плати; бази даних: «АІС Облік податків та платежів» (ТАХ), АРМів «БЕСТ ЗВІТ», «Митниця», «Транспорт», «Стан», ЦБД ДРФО, система співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України між сумами податкових зобов'язань та/або податкового кредиту з податку на додану вартість, тощо. Крім того, у тексті акту перевірки відповідач посилається на акти перевірок інших податкових інспекцій, а саме: акт Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська № 1351/22-1/31596048 від 22.05.2013 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Поток 1731» (код ЄДРПОУ - 34916161) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Лігран» (код ЄДРПОУ - 34656476) за період з 01.03.2012 року по 31.03.2012 року, з 01.06.2012 року по 31.08.2012 року, ТОВ «Дидактика» (код ЄДРПОУ - 34735238) за період з 01.06.2012 року по 01.07.2012 року, ТОВ «Шоковіта» (код ЄДРПОУ - 33421689) за період з 01.09.2012 року по 31.10.2012 року, з 01.12.2012 року по 31.12.2012 року, ПП «Екоскан сервіс» (код ЄДРПОУ - 33517827) за період з 01.10.2012 року по 31.11.2012 року, Приватне НВП «Техніка» (код ЄДРПОУ - 19099225) за період з 01.08.2012 року по 31.09.2012 року»; також акти Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська за №№ 7206/224/33421689 від 21.12.2012 року, 7250/224/34656476 від 28.12.2012 року, 7209/224/34735238 від 21.12.2012 року, 7250/224/3456476 від 28.12.2012 року, 77207/224/33517827 від 21.12.2012 року.

Перевіряючі в ході проведення перевірки прийшли до наступних висновків: встановлені порушення Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2:

- ч. 5 ст. 203, ч. 1, ч. 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.ст. 662, 655, 656 ЦК України;

- ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 18 557, 83 грн., в тому числі по періодах: 2011 року на суму - 1 137, 90 грн., в 2012 році на суму - 17 419, 93 грн.;

- п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого було занижено податок на додану вартість у загальному розмірі - 24 743, 78 грн., в тому числі по періодах: грудень 2011 року - вересень 2012 року.

Такі висновки стали підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень № 0004211703 від 11.10.2013 року про визначення суми податкового зобов'язання Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 з податку на доходи фізичних осіб на суму 18 557, 83 грн. - за основним платежем та нарахування штрафної (фінансової) санкції в сумі 4 639, 46 грн., та № 0004201703 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 24 743, 78 грн. - за основним платежем та нарахування штрафної (фінансової) санкції в сумі 6 185, 95 грн. Не погодившись із даними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржує такі в судовому порядку.

Відповідно до вимог п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно положень п. 85.2, п. 85.4, п. 85.8 ст. 85 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові особи органу державної податкової служби мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Посадова (службова) особа органу державної податкової служби, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Положеннями ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року за № 2344-III (у відповідній чинній редакції) визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (у відповідній чинній редакцій), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, системний аналіз вказаної норми показує, що лише в разі фактичного здійснення господарської операції документ може вважатися первинним та тим самим підтверджувати реальність проведення такої господарської операції. Тому, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. А для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, яка має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну , складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Аналіз вищевикладених норм податкового законодавства показує, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Тому, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтвердженні належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємий період позивачем було укладено відповідні правочини з контрагентами наступного змісту, а саме: договір поставки № 15/12 від 15.12.2011 року, відповідно до умов якого постачальник - ТОВ «Поток 1731» зобов'язується поставити, а покупець - Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 - прийняти та оплатити товар - щебінь фракційний (фракція 5-20 мм), 75, 860 тон, якість відповідно до ДСТУ БВ 2.7-75-98, загальна сума поставки - 9 103, 20 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 1 517, 20 грн., передплата за партію товару по рахунку, строк поставки - грудень 2011 року; договір поставки № 9 від 01.03.2012 року, відповідно до умов якого ТОВ «Контакт» (постачальник) зобов'язується поставити та передати у власність Приватного підприємця ОСОБА_2 (покупець) пісок річний (товар) за ціною 52, 00 грн. з ПДВ за тону; договір поставки № 02/03 від 02.03.2012 року, відповідно до умов якого ТОВ «Поток 1731» (постачальник) зобов'язується поставити, а покупець - Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 - прийняти та оплатити товар - щебінь фракційний (фракція 5-20 мм), 400 тон, якість відповідно до ДСТУ БВ 2.7-75-98, загальна сума поставки - 52 400, 00 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 8 733, 33 грн., передплата за партію товару по рахунку, строк поставки - березень - грудень 2012 року.

Реальність проведених господарських операцій, факт поставки товару за укладеними договорами, позивач підтверджує наданими суду копіями первинної документації, які є наявними в матеріалах справи, а саме: копії відповідних договорів, видаткових/податкових накладних, платіжних доручень, рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних.

Як вже зазначалось вище, у своєму акті перевірки відповідач посилається на дані, викладені в актах перевірок інших податкових інспекцій, а саме: Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, баз даних, перелік таких вже було приведено судом. З урахуванням чого і визначає свої висновки щодо відсутності ознак реальності у проведених господарських операціях за укладеними угодами поставок, їх нікчемність. Проте, з цього приводу суд зазначає таке.

Так, зокрема, пунктами 4, 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 року за № 34/18772 (є чинним) визначено, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Отже, посилання Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області не відповідають вимогам чинного законодавства, адже результати перевірок платників податків, зокрема, з питань дотримання вимог податкового законодавства України, правильності, повноти нарахування та сплати податків по взаємовідносинах із контрагентами, мають ґрунтуватися на даних первинних документів, які належить безпосередньо досліджувати під час проведення перевірок. А тому, посилання відповідача на акти перевірок стосовно його контрагентів, складені іншими податковими службами, не можуть братися до уваги. Це саме стосується і відомостей, які використовує податковий орган з баз даних податкової.

Таким чином, відповідач має базувати свої висновки за результатами проведеної перевірки безпосередньо на підставі дослідження наданих первинних документів, тим паче, що позивачем були пред'явлені всі необхідні первинні документи. В акті перевірки при цьому відсутня інформація про ненадання, відсутність або неналежне оформлення первинних бухгалтерських документів щодо господарських відносин з його контрагентами. Також не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни контрагентами платника податків, для визнання нереальними господарських операцій, проведених контрагентом з платником податків, припинення такого контрагента після проведення господарської операції, або анулювання його податкового статусу, адже зазначені обставини ніяким чином не позбавляють платника податків права на віднесення сплачених ним сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Тим більше, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 виконав всі передбачені законом умови для цього та має відповідне документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Щодо висновків відповідача про нікчемність укладених позивачем правочинів, суд вважає за необхідне вказати таке.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює принцип презумпції правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Крім того, у відповідності до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку, яка полягає в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків, застосуванню підлягає закон, який трактується на користь платника податку.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податковою кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Відповідач, зробивши висновок про нікчемність правочинів, хибно керувався лише припущеннями щодо нікчемності таких, його позиція про те, що ці правочини мають ознаки нікчемності, а проведені господарські операції є нереальними, не підкріплені належними доказами чи рішеннями суду про визнання їх такими, жодна із зазначених в акті перевірки угод між ТОВ «ПОТОК 1731», ТОВ «Контакт» та іншими суб'єктами господарювання не визнана недійсною (нікчемною) в судовому порядку, відповідні рішення суду надані також не були, немає відповідних посилань і в акті перевірки.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Натомість відповідач жодним чином не підтвердив правомірність, викладених в акті перевірки висновків, не надав суду належних доказів цього.

Отже, з огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що твердження відповідача, викладені у його акті перевірки від 02.09.2013 року є протиправними та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, є складеними на однобічному розумінні відповідачем відносин між контрагентами в ході укладення та виконання правочинів між ними. Отже, збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), з податку на доходи фізичних осіб за винесеними податковими повідомленнями-рішеннями є протиправним. Та винесені податкові повідомлення-рішення від 29.11.2012 року № 0000548825, № 0000538825 є протиправними, підлягають скасуванню, а позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 є цілком обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Також суд зазначає, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Положеннями ст. 87 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом.

На підтвердження сплати судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру позивач надав суду оригінал платіжного доручення № 45 від 08.11.2013 року на суму 1 720, 50 грн.

Отже, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень з Державного бюджету України суму судового збору у розмірі 1 720, 50 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що даний адміністративний позов необхідно задовольнити повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 60, 86, 160, 161, 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 11.10.2013 року № 0004201703, № 0004211703 - задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 11.10.2013 року № 0004201703, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму - 30 929, 73 грн., з яких: основний платіж - 24 743, 78 грн., штрафна (фінансова) санкція - 6 185, 95 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 11.10.2013 року № 0004211703, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму - 23 197, 29 грн., з яких: основний платіж - 18 557, 83 грн., штрафна (фінансова) санкція - 4 639, 46 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_3) судовий збір в розмірі 1 720, 50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять гривень 50 копійок).

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення виготовлення постанови в повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкт владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови.

Суддя А.Ю. Рищенко