Ухвала

від 14.05.2014 по справі 918/185/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"14" травня 2014 р. Справа № 918/185/14

Суддя Торчинюк В.Г., розглянувши заяву Національного університету водного господарства та природокористування (далі - Університет) про розстрочку виконання рішення господарського суду Рівненської області від 9 квітня 2014 року у справі № 918/185/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосантехсервіс" (далі - Товариство)

до Національного університету водного господарства та природокористування

про стягнення заборгованості в сумі 142 492 грн. 23 коп.

за участі представників:

позивача: не з'явився,

відповідача: Цаля О.Р. за дов. від 17 березня 2014 року № 001-529,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергосантехсервіс" звернувся до господарського суду з позовом до відповідача Національного університету водного господарства та природокористування про стягнення заборгованості в сумі 139 698 грн. 05 коп., з яких: 126 222 грн. 05 коп. заборгованості за виконані підрядні роботи, 4 160 грн. 00 коп. відсотків річних та 9 316 грн. 22 коп. пені.

Ухвалою господарського суду Рівненської області порушено провадження у справі № 918/185/14, та призначено її до розгляду.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 8 квітня 2014 року у даній справі позов задоволено, стягнуто з Університету 126 222 грн. 05 коп. заборгованості, 9 316 грн. 22 коп. пені, 4 160 грн. 00 коп. 3% річних та 2 793 грн. 96 коп. витрат по сплаті судового збору.

22 квітня 2014 року на виконання вищезазначеного рішення був виданий відповідний наказ.

7 травня 2014 року через канцелярію суду надійшла заява Університету від 5 травня 2014 року № 001-835, в якій останній просив розстрочити виконання вищезазначеного рішення та затвердити такий графік його виконання: жовтень 2014 року - 10 178 грн. 00 коп., листопад 2014 року - 10 178 грн. 00 коп., грудень 2014 року - 10 178 грн. 00 коп., січень 2015 року - 10 178 грн. 00 коп., лютий 2015 року - 10 178 грн. 00 коп., березень 2015 року - 10 178 грн. 00 коп., квітень 2015 року - 10 178 грн. 00 коп., травень 2015 року - 10 178 грн. 00 коп., червень 2015 року - 10 178 грн. 00 коп., липень 2015 року - 10 178 грн. 00 коп., серпень 2015 року - 10 178 грн. 00 коп., вересень 2015 року - 10 178 грн. 00 коп., жовтень 2015 року - 10 178 грн. 00 коп., листопад 2015 року - 10 178 грн. 00 коп.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 7 травня 2014 року вищезазначену заяву прийнято до розгляду та призначено до слухання у судовому засіданні на 14 травня 2014 року.

У судовому засіданні 14 травня 2014 року представник Університету підтримав вимоги, викладені у заяві від 5 травня 2014 року № 001-836, та наполягав на їх задоволенні.

Представник позивача у судовому засіданні у судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява Університету про розстрочку виконання судового рішення, суд дійшов висновку про необхідність відмови у її задоволенні з огляду на наступне.

Згідно з вимогами частини 2 статті 6, частини 2 статті 19, пункту 1 частини 3 статті 129 Конституції України, суд здійснює надані йому повноваження виключно на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому цим Кодексом та Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до статті 36 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Відповідно до приписів статті 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання. Про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" передбачено, що при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до статті 351 Цивільного процесуального кодексу України і статті 121 ГПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Наведеними нормами встановлено, що розстрочення виконання рішення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.

Відтак, саме на заявника в контексті приписів статей 4-3, 33 ГПК України покладається обов'язок доведення існування відповідних підстав, тоді як стягувач, у разі наявності заперечень, має навести докази, що спростовують обставини, на які посилається заявник.

У своїй заяві Університет посилався на тяжкий фінансовий стан підприємства відповідача, а також на те, що примусове виконання рішення суду від 8 квітня 2014 року у справі № 918/185/14 зумовить накладення арешту на його рахунки, що у свою чергу призведе до блокування роботи боржника та унеможливить сплату податків і зборів перед Державним бюджетом України. Накладення вказаного арешту, на думку заявника, спричинить також до неможливості виплати заробітної плати його працівникам. Крім того, Університет посилався на неналежне виконання його контрагентами грошових зобов'язань перед відповідачем.

В обґрунтування наведених обставин заявником було надано копію звіту про заборгованість відповідача за бюджетними коштами станом на 1 травня 2014 року та копію довідки Головного управління державної казначейської служби України у Рівненській області від 30 квітня 2014 року № 11-08/12/3474.

Як вже було зазначено вище, норма статті 121 ГПК України передбачає, що задоволення заяви про розстрочку виконання рішення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Проте наведені заявником підстави для розстрочення виконання судового рішення (тяжке фінансове становище) не є тими виключними обставинами, які давали б можливість для розстрочення виконання судового рішення, оскільки такий незадовільний майновий стан відповідача утворився, зокрема, внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об'єктивних, незалежних від нього обставин. Крім того, Університет не довів належними та допустимими доказами, що примусове виконання рішення від 9 квітня 2014 року у справі № 918/187/14 призведе до накладення арешту на захищені рахунки відповідача, з яких проводиться фінансування заробітних плат його працівників.

Слід також зазначити, що Університетом не було вжито жодних заходів, спрямованих на добровільне погашення заборгованості, встановленої вищезазначеним судовим рішенням.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Слід також враховувати, що за змістом частини 1 статті 229 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за невиконання грошового зобов'язання боржник несе відповідальність, якщо таке виконання стало неможливим внаслідок його винних дій чи бездіяльності, а не внаслідок дії непереборної сили, випадку тощо. Відповідальність боржника означає можливість стягнення за рахунок майна боржника суми невиконаного грошового зобов'язання. Тобто боржник може бути звільнений від відповідальності за невиконання своїх договірних зобов'язань лише в силу об'єктивних факторів.

Окрім того, частина 2 статті 218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 617 ЦК України, статті 218 ГК України не вважається винятковим випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язань, відсутність у боржника необхідних коштів.

В силу приписів статті 96 ЦК України юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Таким чином, наведені заявником обставини не засвідчують неможливості або ускладнення виконання рішення господарського суду Рівненської області від 8 квітня 2014 року у справі № 918/185/14, і не є винятковими в розумінні статті 121 ГПК України. Ці обставини лише вказують на те, що примусове виконання даного судового рішення може негативно вплинути на фінансовий стан Університету.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 25 квітня 2012 року у справі № 2/97.

Крім того, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, суд зобов'язаний враховувати інтереси не лише боржника, а й стягувача.

Разом з тим, стягувач також є суб'єктом господарювання, здійснює підприємницьку діяльність та зобов'язаний оплачувати роботу своїх працівників. Відтак, розстрочення виконання вказаного судового рішення може істотно погіршити його фінансовий стан.

Приписами частини 1 статті 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з вимогами статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оскільки Університет не довів належними та допустимими доказами наявності правових підстав, з якими закон пов'язує можливість розстрочення виконання прийнятого у даній справі судового рішення, у задоволенні його заяви слід відмовити.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Національному університету водного господарства та природокористування у задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення господарського суду Рівненської області від 8 квітня 2014 року у справі № 918/185/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосантехсервіс" до Національного університету водного господарства та природокористування про стягнення заборгованості в сумі 142 492 грн. 23 коп.

Суддя Торчинюк В.Г.