Постанова

від 07.05.2014 по справі 909/9/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" травня 2014 р. Справа № 909/9/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Матущака О.І.

Галушко Н.А.

суддів Скрипчук О.С.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ГПК-М'ясо» с.Залуква Галицького району Івано-Франківської області

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 20.02.2014 р.

у справі №909/9/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Спецпропозиція» м.Київ

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «ГПК-М'ясо» с.Залуква Галицького району Івано-Франківської області

про стягнення заборгованості у сумі

155 213,65 грн.

за участю представників сторін від:

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 20.02.2014 р. (суддя Матуляк П.Я.) позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «ГПК-М'ясо» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Спецпропозиція» 113 100,00 грн. основного боргу, 33 183,40 грн. пені, 6 820,60 грн. 3% річних та 3 062,24 грн. судового збору. В решті позову відмолено.

Відповідачем подано апеляційну скаргу на зазначене рішення суду, в якій просить скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі скаржник посилається на відсутність в матеріалах справи доказів про пред'явлення вимоги позивачем в порядку ч.2 ст.530 ЦК України. А тому, строк виконання зобов'язання щодо оплати товару не настав. Окрім цього, відповідач зазначає, що оскільки, на думку суду, термін виконання зобов'язання настав на наступний день після поставки товару, тобто, 02.02.2011 р., то згідно ч.6 ст.232 ГК України, кінцевою датою нарахування пені повинно бути 02.08.2011 р. Однак, як вбачається з розрахунку, долученого позивачем до позовної заяви, пеня нарахована за період з 01.01.2012 р. по 24.12.2013 р.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Свої заперечення позивач обґрунтовує тим, що обов'язок оплатити товар за договором купівлі-продажу у відповідача настав з наступного дня після прийняття товару та підписання накладних, а саме: 02.02.2011 р. Разом з тим, останнім днем належного виконання зобов'язання щодо оплати товару - 31.12.2011 р., тобто, дата, яка є останнім днем дії укладеного договору.

В судовому засіданні 17.04.2014 р. оголошувалась перерва до 07.05.2014 р.

В судове засідання представники сторін не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомили. А тому, суд вважає за можливе розгляд справи провести без їх участі за наявними в справі документами, враховуючи положення ст.75 ГПК України.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду першої інстанції частковому скасуванню, з огляду на наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено апеляційним господарським судом, між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу №28/01-11 від 28.01.2011 р. У відповідності до п.п.1.1, 1.2, 3.1, 4.1 вказаного договору, постачальник (позивач) зобов'язується поставити покупцю товар, а покупець (відповідач) зобов'язується прийняти та оплатити цей товар на умовах, викладених у даному договорі.

Асортимент, ціна, кількість і загальна вартість зазначається сторонами на кожну окрему партію товару в накладній, яка є невід'ємною частиною даного договору.

Сторони погодили, що оплата здійснюється покупцем у гривнях шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар в порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Передача товару від продавця здійснюється за видатковою накладною та оформленою покупцем довіреністю на одержання товару.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання прийнятих на себе договірних зобов'язань позивачем здійснено поставку товару на загальну суму 135 600,00 грн., що підтверджується належно оформленою видатковою накладною №РН-0000001 від 01.02.2011 р. та податковою накладною № 1 від 01.02.2011 р.

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково, на суму 22 500,00грн. Разом з тим, станом на день розгляду справи в суді першої інстанції та суді апеляційної інстанції, свої зобов'язання по договору не виконав, внаслідок чого, утворилась заборгованість у сумі

113 100,00грн.

Відповідно до ст. 193, 265 ГК України , суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. А за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України .

Згідно ст.ст.655,692 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, місцевий господарський суд прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог та стягнення заборгованості за поставлений товар у сумі

113 100,00 грн.

Що стосується стягнення пені у сумі 33 183,40 грн. та 3% річних у сумі 6 828,60 грн., необхідно зазначити наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 193, 230 ГК України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з матеріалів справи, товар згідно видаткової накладної був поставлений 01.02.2011 р. Таким чином, строк виконання зобов'язання настав з цього дня, а прострочення з наступного, а саме: з 02.02.2011 р., тобто, період, за який позивач міг би просити стягнути пеню є з 02.02.2011 р. по 02.08.2011 р.

Як вбачається з позовної заяви, період за який позивач просить стягнути пеню починається з 01.01.2012 р. і завершується 24.12.2013 р. Однак, враховуючи те, що суд не вправі вийти за межі позовних вимог, позовні вимоги в частині стягнення пені не підлягають задоволенню. А тому, в цій частині рішення суду необхідно скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у цій частині, як таке, що суперечить вимогам ч.6 ст.232 ГК України.

Щодо розрахунку позивача про стягнення 3% річних, за період з 01.01.2012 р. по 24.12.2013 р., то незважаючи на прострочення боржника з 02.02.2011 р., суд не може вийти за межі позовних вимог, а тому, погоджується з позицією місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог у цій частині та стягнення з відповідача 6 828,60 грн.

Окрім вищенаведеного, судова колегія звертає увагу на наступне.

У відповідності до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Разом з тим, загальні положення ч.2 ст.530 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), чітко встановлений зазначеною спеціальною нормою права - покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

За таких обставин факт отримання товару відповідачем і видаткова накладна, надана позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійною підставою для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.

Отже, строк виконання зобов'язання за вказаним договором купівлі-продажу настав 01.02.2011 р.

А відтак, твердження скаржника про те, що у зв'язку з відсутністю вимоги позивача, строк виконання зобов'язання не настав, є безпідставними та необґрунтованими.

З огляду на вищевикладене, сума заборгованості, яка підлягає до стягнення з відповідача становить: 113 100,00 грн. основного боргу та 6 828,60 грн. 3% річних.

Згідно ст. 33, абзацу 2 ст. 34, ст. 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржником не подано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували обґрунтованість вимог, заявлених у апеляційній скарзі.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення суду необхідно скасувати частково, в цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення пені. В решті позовних вимог рішення місцевого суду необхідно залишити без змін.

При скасуванні рішення суду проводиться новий розподіл судових витрат на підставі ст.49 ГПК України. Згідно цієї ж статті, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, судовий збір у розмірі 2 398,57 грн. за розгляд справи в суді першої інстанції необхідно стягнути з відповідача на користь позивача. У зв'язку з частковим задоволенням апеляційної скарги судовий збір у розмірі 331,83 грн. підлягає стягненню з позивача на користь відповідача. Разом з тим, у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог судом першої інстанції, скаржник повинен був сплатити за розгляд апеляційної скарги судовий збір у розмірі 1 531,12 грн., а тому, судовий збір у розмірі 21,01грн. підлягає поверненню скаржнику з державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 20.02.2014 р. у справі № 909/9/14 скасувати в частині стягнення пені у сумі 33 183,40 грн. В цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити у стягнення пені у повному обсязі. В решті рішення залишити без змін.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ГПК-М'ясо» (с.Залуква Галицького району, вул. Верхня, 1а, код ЄДРПОУ 31789715) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Спецпропозиція» (м.Київ, вул.Багговутівська, 8/10, код ЄДРПОУ 30022327) 113 100,00 грн. основного боргу та 6 828,60 грн. 3% річних.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ГПК-М'ясо» (с.Залуква Галицького району, вул. Верхня, 1а, код ЄДРПОУ 31789715) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Спецпропозиція» (м.Київ, вул.Багговутівська, 8/10, код ЄДРПОУ 30022327) судовий збір у розмірі 2 398,57 грн. за розгляд справи в суді першої інстанції.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Спецпропозиція» (м.Київ, вул.Багговутівська, 8/10, код ЄДРПОУ 30022327) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ГПК-М'ясо» (с.Залуква Галицького району, вул. Верхня, 1а, код ЄДРПОУ 31789715) судовий збір у розмірі 331,83 грн. за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

6. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «ГПК-М'ясо» (с.Залуква Галицького району, вул. Верхня, 1а, код ЄДРПОУ 31789715) зайвосплачений судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 21,01грн. з державного бюджету України.

Господарському суду Івано-Франківської області видати накази на виконання даної постанови.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

8. Матеріали справи скеровуються в господарський суд Івано-Франківської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 13.05.2014 р.

Головуючий-суддя Матущак О.І.

Судді Галушко Н.А.

Скрипчук О.С.