Рішення

від 06.05.2014 по справі 918/365/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" травня 2014 р. Справа № 918/365/14

Господарський суд Рівненської області у складі судді Пашкевич І.О.,

при секретарі судових засідань Шарапі О.В.,

розглянувши матеріали справи за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Плодорозсадник "Глинське"

про стягнення в сумі 32 587 грн. 00 коп.

Сторони не забезпечили явки у судове засідання своїх повноважних представників.

Обставини справи: В березні 2014 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Плодорозсадник "Глинське" (далі Товариство) про стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу №ДКП 1/11.06.13 від 11.06.2013 року в сумі 32 587,00 грн., з яких: 30 000,00 грн. - основний борг та 2 587,00 грн. - пеня.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 31 березня 2014 року порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на 8 квітня 2014 року.

В судове засідання 6 травня 2014 року сторони не забезпечили явку своїх повноважних представників, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку.

Відповідач відзиву на позов не надав, явку свого повноважного представника у жодне судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку.

На адресу суду повернулись конверти, у яких відповідачу за адресою вказаною в позовній заяві, а саме: 35700, Рівненська область, місто Здолбунів, вулиця Стефановича, 1, надсилались ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи з відміткою відділення поштового зв'язку "за зазначеною адресою не значиться" (а.с. 23-25, 30-32). Разом з тим, згідно інформації вказаної у спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, відповідач не перебуває в процесі припинення та зареєстрований за адресою вказаною в позовній заяві (а.с. 34-35).

Статтею 64 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Пунктом 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на зазначене, оскільки судом вжито усіх можливих заходів щодо повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд на підставі вимог статті 75 ГПК України дійшов висновку про розгляд цієї справи за наявними в ній матеріалами без участі представників сторін.

Вивчивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

11 червня 2013 року між ФОП ОСОБА_2 (Продавець) та Товариством (Покупець), було укладено договір купівлі-продажу № ДКП 1/11.06.13 (далі Договір, а.с. 7-8), за умовами якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупцеві малогабаритну сільськогосподарську техніку (далі товар), в кількості та за ціною згідно специфікації, а Покупець зобов'язався прийняти товар та сплатити за нього грошову суму на умовах цього договору (п. 1.1 Договору). Вартість товару згідно Договору (п. 1.2 Договору) складає 35 000,00 грн.

Договір підписаний позивачем та відповідачем та скріплений відбитками печаток вказаних осіб.

Згідно з пунктом 2.1 Договору ціна товару для покупця є договірною, визначається на підставі проведення переговорів і наводиться в накладній.

Відповідно до п. 3.1, 3.3 Договору оплата за товар - 100% передоплата, за умови наявності товару на складі продавця. Покупець перераховує кошти за банківськими реквізитами продавця, зазначеним у Договорі.

Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до виконання сторонами всіх зобов'язань за ним. Всі зміни та доповнення до Договору є дійсними лише в тому випадку, якщо вони зроблені в письмовій формі і підписані уповноваженими особами сторін (п. п. 8.2, 8.3 Договору).

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв товар на суму 35 000 грн. 00 коп., що підтверджується накладною №1/1906 від 19 червня 2013 року підписаною позивачем та відповідачем та скріпленою відбитками печаток цих сторін (а.с.10) та довіреністю на отримання цінностей №7 від 19 червня 2013 року (а.с. 11).

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення Продавцем умов даної угоди.

Проте, відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті вартості вказаного товару у встановлені Договором строки не виконав, передоплату варстості товару не здійснив, оплативши 16 липня 2013 року лише 5 000,00 грн. що підтверджується платіжними дорученнями №46 (а.с. 13), внаслідок чого на момент звернення ФОП ОСОБА_2 до суду заборгованість відповідача складала 30 000 грн. 00 коп.

Частинами 1 та 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що сума основного боргу за Договором у розмірі 30 000 грн. 00 коп. підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, а відповідач на момент прийняття рішення не подав суду документів, які б свідчили про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність позовних вимог ФОП ОСОБА_2 про стягнення вказаної суми, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань відповідачем, позивач на підставі п.п. 6.1-6.3 Договору та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" нарахував пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення за період з 19 червня 2013 року по 12 лютого 2014 року, яка складає 2 587, 00 грн. (розрахунок на а.с. 3 зворот).

Згідно з пунктами 6.1-6.3 Договору Сторони договору несуть матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору відповідно до українського матеріального права. Усі суперечки й розбіжності, які можуть виникнути з даного Договору або у зв'язку з ним, повинні вирішуватись переговорами між сторонами шляхом письмових звертань з повідомленням. У тому випадку, якщо суперечки й розбіжності не можуть бути вирішені шляхом переговорів, вони підлягають вирішенню відповідно до діючого законодавства України.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до абз. 3 п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

З наведених вище пунктів Договору вбачається, що сторони не врегулювали питання про стягнення пені, не дійшли згоди щодо її розміру, а отже позовна вимога про стягнення даної господарської санкції є безпідставною, а тому не підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовна вимога ФОП ОСОБА_2 про стягнення з Товариства основного боргу у розмірі 30 000,00 грн. стверджується матеріалами справи та підлягає до задоволення, а позовна вимога про стягнення 2 587,00 грн. пені не підлягає до задоволення.

Судовий збір на підставі ч. 1 ст. 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Плодорозсадник "Глинське" (35700, Рівненська область, місто Здолбунів, вулиця Стефановича, 1, код ЄДРПОУ 37105179) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) 30 000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу та 1 681 (одну тисячу шістсот вісімдесят одну) грн. 96 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні позову в частині позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Плодорозсадник "Глинське" про стягнення 2 587 грн. 00 коп. пені відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено "12" травня 2014 року.

Суддя Пашкевич І.О.