Постанова

від 12.05.2014 по справі 904/6798/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2014 року Справа № 904/6798/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Іванов О.Г., Березкіна О.В.

секретар судового засідання Мацекос І.М.

представники сторін:

представник позивача у судове засідання не з'явився;

від відповідача: Оскаленко М.Ю., довіреність № б/н від 23.10.13, представник,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Агропромисловий комплекс "САМАРА" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2014р. у справі № 904/6798/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю Агропромисловий комплекс "САМАРА", с.Могилів, Царичанський район, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості у загальному розмірі 73 457,11 грн.

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "Дельта Банк" звернулось у вересні 2013 року із позовом до ТОВ Агропромисловий комплекс "САМАРА" про стягнення суми 73457,11 грн. заборгованості за кредитним договором.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2014р. у справі №904/6798/13 (головуючий суддя - Бєлік В. Г., судді Петрова В.І., Мартинюк С.В.) позовні вимоги ПАТ "Дельта Банк" задоволені частково. Стягнуто з ТОВ Агропромисловий комплекс "САМАРА" на користь ПАТ "Дельта Банк" 62665,12 грн. - суми заборгованості за кредитом, 4710,35 грн. - пені за несвоєчасне повернення кредиту, 1054,90 грн. - суми заборгованості за відсотками, 1013,11 грн. - пені за несвоєчасне повернення відсотків, 2102,94 грн. - суми заборгованості за комісією, 152,53 грн. - пені за несвоєчасне повернення відсотків, 1679,32 грн. - судового збору. В решті позову відмовлено.

Означене рішення суду мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджено наявність у відповідача заборгованості за кредитним договором, тому враховуючи приписи цивільного та господарського законодавства, які встановлюють обов'язок сторін по виконанню договору, а також заборону на односторонню відмову від виконання таких зобов'язань, вимоги позивача про примусове стягнення заборгованості в судовому порядку підлягають частковому задоволенню з врахуванням допущених позивачем помилок у розрахунку розміру заборгованості, які були виявлені судом при перевірці здійснених позивачем нарахувань.

Не погодившись з рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2014р. у справі №904/6798/13, ТОВ Агропромисловий комплекс "САМАРА" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення. Просить скасувати означене судове рішення повністю та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимоги про стягнення заборгованості відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог у апеляційній скарзі, ТОВ Агропромисловий комплекс "САМАРА" вказує, зокрема, що задоволення усіх своїх вимог щодо повернення кредитних коштів позивач отримав за рахунок заставного майна - транспортного засобу, який було реалізовано з аукціону в межах виконавчого провадження по виконанню виконавчого напису нотаріуса. Вказує, що за своєю правовою природою та правовими підставами стягнення з боржника та поручителя суми боргу, процентів, неустойки шляхом стягнення майна боржника через виконавчий напис нотаріуса є заходами застосування юридичної відповідальності за порушення кредитних зобов'язань. Вважає, що оскільки ст. 589 Цивільного кодексу України встановлено право заставодержателя задовольнити за рахунок продажу предмета застави в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного її задоволення, включно зі сплатою процентів, неустойки, відшкодуванням збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором, то одержання фінансовою установою виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на заставлене майно і при цьому звернення до суду з вимогою про стягнення з боржника суми боргу за кредитним договором - є незаконними діями, оскільки внаслідок цього фактично здійснюється притягнення боржника до подвійної грошової відповідальності за порушення одного й того ж кредитного зобов'язання, що на думку апелянта, порушує вимоги ст. 61 Конституції України про неприпустимість притягнення до відповідальності за одне й те ж саме правопорушення більше одного разу. Також ТОВ Агропромисловий комплекс "САМАРА" вказує, що через порушення низки процесуальних норм, господарський суд першої інстанції не дослідив належним чином надані до матеріалів справи докази щодо наявності у позивача права за договором про передачу активів на звернення до суду із вимогою про стягнення з відповідача заборгованості, внаслідок чого безпідставно допустив в якості позивача ПАТ "Дельта Банк", який, на думку апелянта, не є належним позивачем.

ПАТ "Дельта Банк" заперечує на задоволені апеляційної скарги ТОВ Агропромисловий комплекс "САМАРА". Вважає доводи викладені у апеляційній скарзі ТОВ Агропромисловий комплекс "САМАРА" безпідставними, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2014р. у справі №904/6798/13 законним та обґрунтованим. Вказує у відзиві на апеляційну скаргу, що згідно умов кредитного договору зарахування грошових коштів за реалізований транспортний засіб у розмірі 33204,06 грн. було здійснено банком в рахунок погашення заборгованості за відсотками за користування кредитом, що й було встановлено судом першої інстанції. При цьому суд першої інстанції, перевіривши розрахунки позивача, визначив, що залишок несплачених відсотків складає 1054,90 грн. З урахуванням цих обставин просить апеляційну скаргу відхилити.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, які приймали участь у судових засіданнях, та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Із матеріалів судової справи вбачається, що 29.08.2013р. Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (надалі також - позивач) звернулось із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромисловий комплекс "САМАРА" (надалі також - відповідач), в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №5/КВ-08 від 25.01.2008р. в загальній сумі 73457,11 грн., яка складається з заборгованості за кредитом - 62665,12 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту - 4710,35 грн., суми заборгованості за відсотками - 2813,06 грн., пені за несвоєчасне повернення відсотків - 1013,11 грн., суми заборгованості за комісією - 2102,94 грн. та пені за несвоєчасне повернення відсотків - 152,53 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до ст.ст. 512-519 Цивільного кодексу України, на підставі Договору про передачу активів та кредитних зобов'язань від 30.06.2010р., що був укладений між ТОВ "Укрпромбанк", АТ "Дельта Банк" та Національним банком України на користь АТ "Дельта Банк", до позивача перейшло право вимоги до відповідача щодо повного, належного та реального виконання зобов'язань за Кредитним договором №5/КВ-08 від 25.01.2008р., про що відповідач неодноразово повідомлявся, в тому числі шляхом направлення письмової вимоги про виконання зобов'язань згідно умов кредитного договору. Однак відповідачем умови кредитного договору та взяті за цим договором зобов'язання належним чином не виконуються, у зв'язку з чим станом на 19.07.2013р. наявна заборгованість в загальній сумі 73457,11 грн., щодо якої позивачем й заявлені позовні вимоги про її стягнення в судовому порядку.

Як правильно встановлено місцевим господарським судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (Банк - Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агропромисловий комплекс "Самара" (Позичальник) був укладений Кредитний договір № 5/КВ-08 (далі - Договір) від 25.01.2008 року, відповідно до умов якого Кредитор зобов'язався надати Позичальнику кредитні кошти у розмірі 19600,00 доларів США, з розрахунку 13,5 % річних за весь час фактичного користування кредитом, на строк з 25.01.2008 року по 24.01.2011 року, а Позичальник зі своєї сторони зобов'язався використати Кредит за цільовим призначенням і своєчасно повернути його відповідно до умов цього Договору, а саме: повернути Банку кредит, сплатити проценти та комісію у відповідності до графіка повернення заборгованості (додаток №1 до цього Договору).

Шляхом укладання Договору №1 від 22.10.2008р. про внесення змін та доповнень до Кредитного договору № 5/КВ-08 від 25.01.2008 року (далі - Договір № 1 до Кредитного договору) сторонами вказаного Кредитного договору були викладені в новій редакції п.п. 1.1., 4.2., 4.3., 4.4. та 4.6. його умов, які визначають порядок розрахунків з повернення кредитних коштів, сплати відсотків та комісії, зокрема передбачено сплату щомісячної комісії за управління кредитною лінією в розмірі 1,5 % річних у доларах США від фактичної заборгованості за кредитом, без ПДВ.

Так, відповідно до п. 4.2. Договору № 1 до Кредитного договору, проценти за користування Кредитом нараховуються за період з дня надання Кредиту до дня його повернення на суму фактичної заборгованості за Кредитом виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році. Нарахування та сплата процентів за користування Кредитом здійснюється у валюті Кредиту.

Комісія за управління кредитною лінією нараховується на суму фактичної заборгованості за кредитом, починаючи з дати укладення Договору № 1 від 22.10.2008 року, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році.

Відповідно до п. 4.3. Договору № 1 до Кредитного договору, нарахування Банком процентів та комісії за управління кредитною лінією здійснюється щомісячно за період з 28 числа минулого місяця по 27 число поточного місяця включно та у день остаточного повернення Кредиту. День повернення кредитних коштів в часовий інтервал при розрахунку процентів та комісії не включається.

Шляхом укладання Договору № 2 від 29.07.2009р. про внесення змін та доповнень до Кредитного договору № 5/КВ-08 від 25.01.2008 року (далі - Договір № 2 до Кредитного договору), сторони виклали в новій редакції п. 4.6 Кредитного договору, яким обумовили, що у разі несвоєчасного повернення заборгованості по кредиту, Позичальник сплачує у строки, передбачені п.4.4. цього Договору, проценти з розрахунку 14,5% процентів річних, що нараховуються на суму простроченої заборгованості з дати її виникнення до дати її повного погашення. Також сторони домовились, що всі інші умови Договору залишаються без змін, а умови Договору №2 застосовуються з 01.08.2009р.

Відповідач не заперечує факт отримання від ТОВ "Український промисловий банк" цільових кредитних коштів у сумі 19600,00 доларів США з метою придбання автотранспортного засобу.

В забезпечення вимог заставодержателя ТОВ "Український промисловий банк" за Кредитним договором № 5/КВ-08 від 25.01.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю Агропромисловий комплекс "САМАРА" був укладений Договір застави транспортного засобу № 5/Zкв-08 від 25.01.2008 року, за умовами якого в заставу було передано транспортний засіб марки ТАТА, модель LPT 613/58, тип - фургон, білого кольору, 2007 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) № Y6D38132785L71124, VIN - Y6D38132785L71124, реєстраційний номер АЕ 0740 КМ, який належить заставодавцю на праві власності на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії АЕС №195757, виданого РП 1-го МВ ДАІ УМВС України в Дніпропетровській області 22.01.2008 року.

В межах виконання заходів, передбачених процедурою ліквідації Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк", яка була розпочата на підставі Постанови Правління Національного Банку України від 21.01.2010 року №19, а також з метою захисту інтересів держави та повернення коштів, виданих Національним банком для рефінансування Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк", відповідно до постанов Правління Національного Банку України №200 від 15.04.2010 року, Правління Національного Банку України №235/БТ та №266 від 08.06.2010 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк", Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Національним Банком України 30.06.2010 року укладений договір про передачу Активів та Кредитних зобов'язань Укрпомбанку на користь "Дельта Банку", який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за №2258.

У червні 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк", Акціонерним товариством "Дельта Банк" та Національним банком України було укладено Договір про передачу активів та кредитних зобов'язань від 30.06.2010 року, відповідно до п. 4.1 умов якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, Товариство з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" передало (відступило) Акціонерному товариству "Дельта Банк" права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов'язань перед Національним банком, внаслідок чого Дельта Банк замінило Укрпромбанк як кредитора (стало новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях. Згідно п. 4.2 цього Договору внаслідок передачі Укрпромбанком Дельта Банку прав вимоги до боржників, Дельта Банку переходить (відступається) право вимагати (замість Укрпромбанку) від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Як свідчить нотаріально засвідчена виписка з Договору про передачу активів ТОВ "Укрпромбанк" в рахунок погашення заборгованості від 02.07.2010р., яка була надана додатково позивачем суду апеляційної інстанції на спростування доводів відповідача у апеляційній скарзі, у власність Дельта Банку переходять (відступаються) права вимоги за зобов'язаннями, визначеними в п. 3.1. цього Договору, в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Таким чином, відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України, до позивача, як нового кредитора, перейшли усі права первісного кредитора (ТОВ "Український промисловий банк") у зобов'язанні за Кредитним договором №5/КВ-08 від 25.01.2008р. (зі змінами, внесеними Договором № 1 від 1 від 22.10.2008р. та Договором № 2 від 29.07.2009р.), та у зобов'язанні за Договором застави транспортного засобу №5/Zкв-08 від 25.01.2008р. - в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Отже, ПАТ "Дельта Банк" (позивач) є новим кредитором ТОВ Агропромисловий комплекс "САМАРА" (відповідача) за Кредитним договором № 5/КВ-08 від 25.01.2008 року, що спростовує твердження відповідача у апеляційній скарзі щодо недоведеності належними доказами наявності у позивача права звертатися до суду із даним позовом та вимагати від відповідача виконання цього договору на свою користь.

Як вбачається із розрахунку позивача, на момент уступки права вимоги за Договором про передачу активів та кредитних зобов'язань від 30.06.2010р., у відповідача існували невиконані зобов'язання перед ТОВ "Український промисловий банк" з повернення суми 7840,00 доларів США тіла кредиту та суми 869,89 доларів США нарахованих, але не сплачених відсотків за користування кредитом.

За твердженням позивача, після заміни первісного кредитора на нового кредитора відповідач зі своєї сторони зобов'язання за Кредитним договором №5/КВ-08 від 25.01.2008р. з повернення кредитних коштів у обумовлений строк до 24.01.2011р., сплати нарахованих процентів за користування кредитом та сплати комісії за управління кредитною лінією не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість: за кредитом - 62665,12 грн., за відсотками - 2813,06 грн., за комісією - 2102,94 грн., а у зв'язку з порушенням умов цього кредитного договору позивачем додатково нарахована відповідачу пеня за несвоєчасне повернення кредиту у сумі 4710,35 грн., пеня за несвоєчасне повернення відсотків у сумі 1013,11 грн. та пеня за несвоєчасне повернення відсотків у сумі 152,53 грн.

Відповідач зі своєї сторони доказів погашення зазначеної заборгованості не надав, посилаючись на припинення усіх своїх зобов'язань за кредитним договором шляхом звернення стягнення на заставлене майно - автотранспортний засіб марки ТАТА, модель LPT 613/58, який було реалізовано державною виконавчою службою на підставі виконавчого напису нотаріуса, а отримані від реалізації цього майна кошти перераховані позивачеві. Стверджував під час розгляду справи у суді першої інстанції, що такі обставини є підставою для припинення провадження у даній справі.

Пунктом 2.1.7. Договору застави передбачено, що у випадку невиконання зобов'язання за Кредитним договором, Заставодержатель за Договором застави (позивач) має право звернути стягнення на предмет застави - Транспортний засіб.

Як зазначено у п. 4.2. Договору застави, у разі виникнення у Заставодержателя права на звернення стягнення на предмет застави, останній має право реалізувати предмет застави (Транспортний засіб), в тому числі й на підставі виконавчого напису нотаріуса.

За заявою ПАТ "Дельта Банк" приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, 06.09.2011р. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі під №3220, про звернення стягнення на Транспортний засіб згідно Договору застави у якості забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором.

До складу заборгованості, що мала бути погашена шляхом звернення стягнення за виконавчим написом нотаріуса було включено: сума заборгованості за кредитом в доларах США - 7840,00 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 09.08.2011р. становить 62492,64 грн.; сума заборгованості за відсотками в доларах США - 2131,06 долара США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 09.08.2011р. становить 16986,68 грн.; розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту в доларах США - 614,35 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 09.08.2011р. становить 4896,98 грн.; розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків в доларах США - 148,48 доларів США, що в еквіваленті з курсом НБУ станом на 09.08.2011р. становить 1185,93 грн.; комісії, що передбачені кредитним договором - 1789,16 грн.; пеня за несвоєчасну сплату комісії -124,44 грн. Також з відповідача належало стягнути у такій спосіб суму 3000,00 грн. плати за вчинення виконавчого напису.

На підставі зазначеного виконавчого напису нотаріуса заставне майно - зазначений транспортний засіб було реалізоване з аукціону, а грошові кошти розподілені з урахуванням ст.ст. 43, 44 Закону України "Про виконавче провадження" та перераховані у березні 2013 року на користь стягувача - у розмірі 33204,06 грн. та на користь держави - у розмірі 3693,34 грн., про що свідчить постанова Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГУЮ у Дніпропетровської області від 14.03.2013р.

Відповідно до п. 6.1.3. Кредитного договору, грошові кошти на виконання зобов'язань, передбачених цим Договором, Банк зобов'язався спрямувати на погашення заборгованості в наступній черговості: 1) на сплату прострочених процентів за користування Кредитом; 2) на сплату прострочених комісій; 3) на сплату простроченої заборгованості по Кредиту; 4) на сплату нарахованих процентів за користування Кредитом; 5) на сплату нарахованих комісій; 6) на сплату строкової заборгованості по Кредиту; 6) на сплату штрафних санкцій; 8) на сплату інших платежів за цим Договором.

Місцевим господарським судом встановлено, що відповідно до умов договору, грошові кошти за реалізований транспортний засіб у розмірі 33204,06 грн. було зараховано 04.04.2013р. позивачем в рахунок погашення заборгованості за відсотками за користування кредитом, з чим погоджується й колегія суддів апеляційного господарського суду, що підтверджується банківською випискою АТ "Дельта Банк" про рух коштів по рахунку з 01.07.2010р. по 28.10.2013р. (рахунок №20693200329303/13.01.2014/ "САМАРА" ТОВ АПК), яка наявна в матеріалах судової справи.

Таким чином, оскільки після набуття прав нового кредитора позивач продовжив нарахування відсотків на суму заборгованості за тілом кредиту, за рахунок коштів від реалізації заставного майна були припинені лише зобов'язання відповідача щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами, заборгованість по сплаті яких утворилась на 09.08.2011р. та була врахована у розрахунку позивача під час вчинення виконавчого напису нотаріуса, та частина заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами, яка виникла у період з 09.08.2011р. по 28.06.2013р.

В результаті такого зарахування, заборгованість відповідача за відсотками була визначена позивачем у розмірі 2813,06 грн.

Однак місцевий господарський суд, перевіривши розмір нарахованих відсотків знайшов його помилковим. Приймаючи до уваги загальний розмір нарахованих позивачем відсотків - 4286,12 доларів США, що дорівнюється сумі в гривнях за офіційним курсом НБУ станом на момент звернення позивача з позовом до суду розміру 34258,96 грн. та розмір зарахованих позивачем, внаслідок реалізації предмета застави, відсотків - 33204,06 грн., залишок несплачених відсотків за розрахунком суду першої інстанції складає 1054,90 грн. (34258,96 грн. - 33204,06 грн. = 1054,90 грн.). Колегія суддів апеляційного господарського суду також погоджується із даним висновком місцевого господарського суду, як вірним.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Згідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, одностороння вiдмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства. Якщо у зобов'язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (термiн).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ст.625 Цивільного кодексу України).

За положеннями ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою.

Відповідно до ст. 589 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 590 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України).

Однак, як свідчать встановлені вище обставини, через недостатність грошових коштів, які були отримані від реалізації заставного майна, частково виконаними слід вважати лише зобов'язання відповідача про сплату відсотків за користування кредитними грошовими коштами, а решта грошових зобов'язань за вказаним кредитним договором відповідачем ані в добровільному, ані в примусовому порядку до теперішнього часу не виконані.

Це спростовує доводи апеляційної скарги відповідача щодо неправильного застосування місцевим господарським судом вищенаведених положень ст. 589 Цивільного кодексу України та свідчить про помилковість твердження відповідача про його незаконне (в порушення вимоги ст. 61 Конституції України про неприпустимість притягнення до відповідальності за одне й те ж саме правопорушення більше одного разу) притягнення до подвійної грошової відповідальності за порушення одного й того ж кредитного зобов'язання.

Відповідно до п. 8.1. Кредитного договору у випадку порушення строків (термінів) повернення Кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним та/або комісій Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період прострочення, від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.

За прострочення відповідачем кредитних платежів, позивачем нараховано пеню за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 4710, 35 грн., пеню за несвоєчасне повернення відсотків у розмірі 1013,11 грн., пеню за несвоєчасне повернення відсотків у розмірі 152,53 грн.

Таким чином, як правильно визначив місцевий господарський суд, за станом на 19.07.2013р. загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить: 71698,95 грн. та складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 62665,12 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 1054,90 грн., заборгованості за комісією у розмірі 2102,94 грн. у розмірі 4710,35 грн., пені за несвоєчасне повернення відсотків у розмірі 1013,11 грн., пені за несвоєчасне повернення відсотків у розмірі 152,53 грн.

За таких обставин колегія суддів апеляційного господарського суду вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про припинення провадження у справі на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмета спору та вважає правомірним часткове задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача зазначеної заборгованості.

На підставі викладеного, апеляційний господарський суд доходить до висновку, що рішення місцевого господарського суду є обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, і скасуванню не підлягає, а доводи апеляційної скарги не є такими, що можуть бути підставою для зміни або скасування законного і обґрунтованого судового рішення.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну товариства з обмеженою відповідальністю Агропромисловий комплекс "САМАРА" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2014р. у справі №904/6798/13 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст постанови складено - 15.05.2014р.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя О.Г. Іванов

Суддя О.В. Березкіна