Рішення

від 06.05.2014 по справі 905/1476/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.05.2014 Справа № 905/1476/14

Господарський суд Донецької області у складі судді Мельниченко Ю.С., при секретарі судового засідання (помічнику судді) Шевчук Н.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Арис Юг», м. Київ

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю «АП Транс», м. Донецьк

про стягнення 57 814грн. 46коп .

за участю представників:

від позивача: представник не з'явився

від відповідача: представник не з'явився

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського-процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 22.04.2014р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України судом було оголошено перерву до 06.05.2014р.

У судовому засіданні 06.05.2014р. суд виходив до нарадчої кімнати (каб. 412) для прийняття рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Арис Юг», м. Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АП Транс», м. Донецьк, про стягнення заборгованості за договором №530 від 05.09.2013р. та №530/4 від 05.09.2013р. у сумі 87 665грн. 92коп., пені у сумі 1 743грн. 64коп. та 3% річних у сумі 194грн. 55коп., всього 89 604грн. 11коп.

27.03.2014р. позивач надав суду клопотання вих. №171 від 26.03.2014р., в якому повідомив про зменшення суми основного боргу на 38 789грн. 65коп. у зв'язку зі здійсненням відповідачем часткових оплат за договорами. Фактично, як вбачається з наведеного клопотання, позивач, на підставі положень ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зменшив суму основного боргу та просив суд стягнути з відповідача заборгованість за договором №530 від 05.09.2013р. та №530/4 від 05.09.2013р. у загальному розмірі 55 876грн. 27коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за вказаними договорами щодо оплати вартості наданих послуг. Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 624, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст. 193, 198, 230 Господарського кодексу України.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 22.04.2014р. наявність заборгованості за договором №530 від 05.09.2013р. та №530/4 від 05.09.2013р. у загальному розмірі 55 876грн. 27коп. визнав.

22.04.2014р. позивач надав суду заяву про відмову від позову на підставі ст. 78 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення з відповідача пені у сумі 1 743грн. 64коп. та 3% річних у сумі 194грн. 55коп.

У судове засідання 06.05.2014р. представники сторін не з'явились, про дату судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать відмітки представників на повідомленні про перерву від 22.04.2014р., про причини неявки суд не повідомили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Арис Юг» (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АП Транс» (далі - замовник) був укладений договір №530 від 05.09.2013р. (далі - договір), за умовами якого виконавець зобов'язався надати послуги з заправки замовника та надати додаткові послуги на підставі пред'явлених замовником пластикових карток. Замовник зобов'язався здійснити виконавцю плату за надані послуги (п.п. 1.1-1.2 договору).

Згідно п. 2 протоколу №1 погодження умов розрахунків при обслуговуванні за пластиковими картками від 05.09.2013р. до договору №530 від 05.09.2013р., строк оплати заправки автотранспорту дизельним пальним встановлений 5 (п'ять) календарних днів з моменту виставлення рахунку.

Строк дії договору відповідно до п. 7.1 визначений з моменту його підписання та до 31.12.2013р.

Як встановлено судом, факт виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором підтверджується актом №3кП-000120 (530)-У наданих послуг та звірки взаємних розрахунків від 31.12.2013р. на суму 71 562грн. 77коп.

Вказаний акт був підписаний повноважними представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками підприємств, що сторонами не заперечується, з огляду на що суд дійшов висновку, що вказані послуги були надані позивачем належним чином та прийняті відповідачем в повному обсязі.

Як вбачається зі змісту наведеного акту та матеріалів справи, виконавцем одночасно з його підписанням були передані замовнику рахунки-фактури №СФ-с23245 від 12.12.2013р. на суму 25 893грн. 12коп. з ПДВ, №СФ-с23592 від 19.12.2013р. на суму 24 936грн. 89коп. з ПДВ, №СФ-с23955 від 26.12.2013р. на суму 18 792грн. 76коп. з ПДВ, №СФ-с24326 від 09.01.2014р. на суму 1 940грн. з ПДВ.

Відповідачем, в свою чергу, у виконання прийнятих на себе зобов'язань за договором в якості оплати виконаних робіт на користь позивача були перераховані грошові кошти у сумі 64 622грн. 77коп. з ПДВ, що підтверджується наступними платіжними дорученнями:

№1370 від 23.12.2013р. на суму 25 033грн. 12коп., з призначенням платежу: «оплата за дт згідно рахунку №СФ-с23245 від 12.12.2013р.»;

№1371 від 25.12.2013р. на суму 800грн., з призначенням платежу: «оплата за дт згідно рахунку №СФ-с23245 від 12.12.2013р.»;

№1432 від 21.01.2014р. на суму 2 000грн., з призначенням платежу: «оплата за дт згідно рахунку №СФ-с23955 від 26.12.2013р.»;

№1454 від 31.01.2014р. на суму 5 000грн., з призначенням платежу: «оплата за дт згідно рахунку №СФ-с23955 від 26.12.2013р.»;

№1477 від 11.02.2014р. на суму 3 000грн., з призначенням платежу: «оплата за дт згідно рахунку №СФ-с23955 від 26.12.2013р.»;

№1491 від 14.02.2014р. на суму 4 665грн., з призначенням платежу: «оплата за дт згідно рахунку №СФ-с23955 від 26.12.2013р.»;

№1502 від 17.02.2014р. на суму 4 127грн. 76коп., з призначенням платежу: «оплата за дт згідно рахунку №СФ-с23955 від 26.12.2013р.»;

№1503 від 17.02.2014р. на суму 996грн. 89коп., з призначенням платежу: «оплата за дт згідно рахунку №СФ-с23245 від 12.12.2013р., №СФ-с23592 від 19.12.2013р.»;

№1519 від 20.02.2014р. на суму 10 000грн., з призначенням платежу: «оплата за дт згідно рахунку №СФ-с23592 від 19.12.2013р.»;

№1535 від 26.02.2014р. на суму 2 000грн., з призначенням платежу: «оплата за дт згідно рахунку №СФ-с23592 від 19.12.2013р.»;

№1547 від 28.02.2014р. на суму 5 000грн., з призначенням платежу: «оплата за дт згідно рахунку №СФ-с23592 від 19.12.2013р.»;

№1571 від 11.03.2014р. на суму 2 000грн., з призначенням платежу: «оплата за дт згідно рахунку №СФ-с23592 від 19.12.2013р.»;

Крім того, після звернення позивача до суду, платіжним дорученням №1631 від 22.04.2014р. на суму 4 000грн., з призначенням платежу: «оплата за дт згідно рахунку №СФ-с23592 від 19.12.2013р.» відповідачем було здійснено часткове погашення суми основного боргу за договором №530 від 05.09.2013р.

Таким чином, судом встановлено, що зобов'язання з оплати вартості робіт за договором №530 від 05.09.2013р. станом на час вирішення спору виконані відповідачем на суму 68 622грн. 77коп.; решта вартості робіт у розмірі 2 940грн. не сплачена.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Арис Юг» (далі - комісіонер, що діє на підставі договору комісії №01/01 від 01.01.2011р.), укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтротрейд» (далі - комітент) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АП Транс» (далі - підприємство) був укладений договір №530/4 від 05.09.2013р. (далі - договір2), за умовами якого комісіонер зобов'язався відповідно до договору комісії №01/01 від 01.01.2011р., від свого імені та за рахунок комітента укладати договори про надання послуг з заправки автотранспорту підприємства дизельним пальним та отриманням додаткових послуг на підставі пред'явлених підприємством пластикових карток «Арис» за межами митної території України.

Відповідно до приписів п. 1 протоколу погодження умов розрахунків при обслуговуванні за пластиковими картками від 05.09.2013р. до договору №530/4 від 05.09.2013р., строк оплати заправки автотранспорту дизельним пальним та додаткові послуги встановлені у формі передплати.

Строк дії договору погоджений сторонами в п. 7.1, з моменту його підписання та до 31.12.2013р.

Факт виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором підтверджується актом №3кП-000119 (530/4)-З наданих послуг та звірки взаємних розрахунків від 30.11.2013р. на суму 37 814грн. 55коп. та актом №3кП-000120 (530/4)-З наданих послуг та звірки взаємних розрахунків від 31.12.2013р. на суму 48 936грн. 27коп.

Вказані акти були підписані повноважними представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками підприємств, що сторонами не заперечується, з огляду на що суд дійшов висновку, що послуги були надані позивачем належним чином та прийняті відповідачем в повному обсязі.

Як вбачається зі змісту наведених актів та матеріалів справи, виконавцем одночасно з їх підписанням були передані замовнику рахунки-фактури №СФ-с22662 від 05.12.2013р. на суму 27 865грн. 53коп. з ПДВ, №СФ-с23204 від 06.12.2013р. на суму 9 949грн. 02коп. з ПДВ; №СФ-с23956 від 26.12.2013р. на суму 48 936грн. 27коп. з ПДВ.

Відповідачем також у виконання прийнятих на себе зобов'язань за договором в якості оплати виконаних робіт на користь позивача були перераховані грошові кошти у сумі 37 814грн. 55коп. з ПДВ, що підтверджується наступними платіжними дорученнями:

№1309 від 25.11.2013р. на суму 7 000грн., з призначенням платежу: «передплата за гсм згідно договору №530 від 05.09.2013р.»;

№1366 від 18.12.2013р. на суму 20 865грн. 53коп., з призначенням платежу: «оплата за дт згідно рахунку №СФ-с22662 від 05.12.2013р.»;

№1367 від 18.12.2013р. на суму 9 949грн. 02коп., з призначенням платежу: «оплата за дт згідно рахунку №СФ-с23204 від 06.12.2013р.»

При цьому, з письмових пояснень позивача вих. №270 від 25.04.2014р. вбачається, що призначення платежу заповнювалось відповідачем у довільній формі та у період з жовтня по листопад 2013р. замовник за договором №530 від 05.09.2013р. послуги з заправки транспортних засобів в межах території України не отримував, тому в платіжному дорученні №502 від 25.11.2013р. було зроблено технічну помилку. Також відповідно до пояснень позивача, здійсненими оплатами відповідачем було погашено заборгованість за актом №3кП-000119 (530/4)-З наданих послуг та звірки взаємних розрахунків від 30.11.2013р. на суму 37 814грн. 55коп.

Таким чином, судом встановлено, що зобов'язання з оплати вартості робіт за договором №530/4 від 05.09.2013р. станом на час вирішення спору виконані відповідачем частково на суму 37 814грн. 55коп.; решта вартості робіт на суму 48 936грн. 27коп. не сплачена.

Також суд звертає увагу, що позивачем в якості доказу часткової оплати відповідачем суми боргу за спірними договорами було надано платіжне доручення №502 від 25.11.2013р. на суму 7 000грн., з призначенням платежу: «оплата за дизпаливо згідно рах. СФ-с22217 від 21.11.2013р.». Однак, суд не приймає вказаний документ в якості доказу оплати замовником виконавцю наданих послуг, оскільки, платником, як вбачається з платіжного зазначеного доручення є Юг-Транссервісгруп ТОВ та призначення платежу містить посилання на рахунок, який фактично в матеріалах справи відсутній.

Розглядаючи спір по суті та проаналізувавши укладені сторонами договори №530 від 05.09.2013р. та №530/4 від 05.09.2013р., суд дійшов висновку, що останні за своєю правовою природою є договорами про надання послуг, отже, правовідносини сторін підпадають під регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.

За приписами ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як передбачено ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При цьому, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зазначені норми узгоджуються з вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав у відповідача для ухилення від виконання свого обов'язку стосовно оплати послуг за договорами №530 від 05.09.2013р. та №530/4 від 05.09.2013р.

Разом з тим, з матеріалів справи не вбачається здійснення відповідачем остаточного розрахунку з позивачем відповідно до п. 2 протоколу №1 погодження умов розрахунків при обслуговуванні за пластиковими картками від 05.09.2013р. до договору №530 від 05.09.2013р., протягом 5 (п'ять) календарних днів з моменту виставлення рахунку та відповідно до п. 1 протоколу погодження умов розрахунків при обслуговуванні пластиковими картками від 05.09.2013р. до договору №530/4 від 05.09.2013р. протягом семи днів з моменту пред'явлення вимоги, як встановлено ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

При цьому, оскільки згаданою ст. 530 Цивільного кодексу України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо.

Аналогічна позиція викладена в постанові Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013р., № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».

Невиконання замовником обов'язку з оплати вартості наданих послуг у повному обсязі призвело до порушення відповідачем зобов'язання як боржником, що прострочив виконання, у розумінні ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором №530 від 05.09.2013р. у сумі 2 940грн. та за договором №530/4 від 05.09.2013р. у сумі 48 936грн. 27коп., всього 51 876грн. 27коп. обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, отже, такими, що підлягають задоволенню.

В іншій частині позовних вимог, виходячи з того, що позивачем всупереч ст. 129 Конституції України, ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено наявності у відповідача заборгованості за договором №530 від 05.09.2013р. та за договором №530/4 від 05.09.2013р. в решті заявленої до стягнення суми у розмірі 4 000грн., незважаючи на визнання відповідачем у повному обсязі позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за спірними договорами у розмірі 55 876грн. 27коп., суд вважає за необхідне відмовити.

Стосовно позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 1 743грн. 64коп. та 3% річних у сумі 194грн. 55коп., суд зазначає, виходячи з того, що відмова позивача від позову в цій частині не суперечить законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів будь-яких осіб, про наслідки відмови від позову позивач обізнаний, заява позивача про часткову відмову від позову викладена за формою, встановленою ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, та підписана повноважним представником позивача, суд вважає за можливе прийняти відмову позивача від позову в цій частині.

З огляду на прийняття судом відмови позивача від позову щодо стягнення пені у сумі 1 743грн. 64коп. та 3% річних у сумі 194грн. 55коп. провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п.4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Вирішуючи питання про розподіл господарських витрат зі сплати судового збору, та, проаналізувавши приписи Закону України «Про судовий збір», суд дійшов висновку, що у випадку, коли провадження у справі припиняється судом лише в частині заявлених позовних вимог, судовий збір підлягає поверненню пропорційно частині позовних вимог, провадження в якій було припинено, однак, саме в розмірі надмірно сплаченої суми збору, виходячи з мінімального розміру судового збору.

Оскільки позивачем при поданні даного позову судовий збір був сплачений в більшому розмірі, ніж передбачено діючим законодавством та, враховуючи зменшення позивачем суми основного боргу, заявленого до стягнення через часткове його погашення відповідачем, суд дійшов висновку про необхідність повернення зайво сплаченого судового збору платіжним дорученням №1499 від 07.02.2014р. з Державного бюджету України на підставі п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» у розмірі 84грн. 50коп.

При цьому, суд звертає увагу, що часткове припинення провадження у справі за умови розгляду судом решти позовних вимог по суті з винесенням рішення, не тягне за собою повернення судового збору позивачеві з Державного бюджету України.

Витрати позивача зі сплати судового збору за вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на викладені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись Конституцією України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612, 629, 901 Цивільного кодексу України; ч.1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України; Законом України «Про судовий збір»; Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік»; ст.ст. 1, 4, 4 2 -4 7 , 33, 43, 44, 49, 78, п.4 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АП Транс» (83100, м. Донецьк, пр. Театральний, буд. 36, кв. 11, ідентифікаційний код 33454799) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арис Юг» (03028, м. Київ, пр. Науки, буд. 41, оф. 436, 442, ідентифікаційний код 31745725) заборгованість за договором №530 від 05.09.2013р. у сумі 2 940грн. та за договором №530/4 від 05.09.2013р. у сумі 48 936грн. 27коп., та витрати зі сплати судового збору у сумі 1 639грн. 35коп.

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Арис Юг» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АП Транс» заборгованості за договором №530 від 05.09.2013р. та за договором №530/4 від 05.09.2013р. у сумі 4 000грн. відмовити

Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арис Юг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АП Транс», м. Донецьк, в частині стягнення пені у сумі 1 743грн. 64коп. та 3% річних у сумі 194грн. 55коп. припинити.

Повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю «Арис Юг» (03028, м. Київ, пр. Науки, буд. 41, оф. 436, 442, ідентифікаційний код 31745725) судовий збір у розмірі 84грн. 50коп., перерахований згідно з платіжним дорученням № 1499 від 07.02.2014р. на загальну суму 1 911грн. 50коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 06.05.2014р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 08.05.2014р.

Суддя Ю.С. Мельниченко