Рішення

від 13.05.2014 по справі 908/1345/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 11/21/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2014 Справа № 908/1345/14

Господарський суд Запорізької області у складі:

головуючий - суддя Гончаренко С.А., розглянувши в відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : Публічне акціонерне товариство «Маяк» (Хмельницьке шосе, буд. 145, м. Вінниця, Вінницька область, 21021 код ЄДРПОУ 14307771),

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Касік» (вул. Новокузнецька, буд. 18«А», кімн. 106, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69118 код ЄДРПОУ 33610163),

відомості про представників сторін та учасників судового процесу:

від позивача: Рога О.В.- дов. №71/328 від 28.03.2014р.;

від відповідача: не з'явився;

про: стягнення 132034,43 грн., -

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява публічного акціонерного товариства «Маяк» про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Касік» 132034,43 грн., які складаються з основного боргу в сумі 126742,50 грн., 3475,87 грн. пені, 802,12 грн. річних та 1013,94 грн. втрат від інфляції.

Ухвалою від 18.04.2014р. порушено провадження по справі, призначені час і дата судового засідання, сторони зобов'язані надати документи та вчинити дії, необхідні для повного та всебічного розгляду справи.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог, з підстав, викладених у позовній заяві, при цьому підставою виникнення спору зазначає порушення відповідачем умов договору поставки № 53/18-1/12/13 від 18.12.2013р. в частині своєчасної та повної оплати поставленої продукції. Заборгованість за договором на момент звернення до суду з позовною заявою складає 126742,50 грн. Тривала затримка оплати вартості поставленої продукції слугувала підставою для нарахування сум пені, річних та втрат від інфляції. Разом з цим, позивач просить судові витрати віднести на відповідача.

Відповідач вимоги суду не виконав, відзив та витребувані документи не надав, повноважного представника в судове засідання не направив. За таких обставин, справа розглядається в порядку, передбаченому ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України - за наявними у матеріалах справи документами.

На адресу суду надійшла заява, в якій ТОВ «Касік» визнає суму основного боргу, просить не стягувати суму штрафних санкцій, відстрочити виконання рішення суду на шість місяців та після закінчення терміну відстрочення - розстрочити виконання рішення на шість місяців.

Вивчивши матеріали справи і вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступні обставини:

Статтею 11 Цивільного кодексу України закріплено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до п. 2 цієї статті підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зобов'язанням, відповідно до п. п. 1, 2 ст. 509 цього Кодексу, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Між публічним акціонерним товариством «Маяк» (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Касік» (покупець) 18.12.2013р. був укладений Договір поставки № 53/18-1/12/13.

Відповідно до умов договору позивач взяв на себе зобов'язання виготовити та поставити електропобутову техніку згідно специфікації №1 до Договору поставки № 53/18-1/12/13 від 18.12.2013р. В свою чергу, відповідач зобов'язався прийняти цю техніку та оплатити її вартість.

За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

В силу положень ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору позивачем виставлено рахунок № МК6170 від 19.12.2013р. та відвантажено продукцію на адресу отримувача по видаткових накладних № 5873, № 5879, № 5880 від 23.12.2013р. на загальну суму 168990,00 грн. Факт отримання зазначеної у накладних кількості продукції відповідачем не заперечується.

В п. 3.3 Договору сторони визначили наступний порядок розрахунків за продукцію: 25% передплати, 25% на протязі 15 банківських днів після відвантаження продукції і 50% на протязі наступних 15 банківських днів.

23.12.2013 року відповідачем було перераховано обумовлені договором 25% передплати в розмірі 42247,50 грн., що слугувало підставою для здійснення поставки. Враховуючи дати поставок, кінцевий термін оплати припадає на 23.01.2014р.

Стаття 692 Цивільного кодексу України визначає обов'язок Покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог - згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

Відповідач взяті на себе зобов'язання за договором в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманої продукції, належним чином не виконав, у зв'язку з чим на момент вирішення спору за ТОВ «Касік» рахується заборгованість в сумі 126742,50 грн.

27 березня 2014 року відповідачу вручалася претензія №71/297 від 25.03.2014р. про перерахування на розрахунковий рахунок позивача суми боргу та Акти звірки взаєморозрахунків (вх. 27-1.03/14). Відповідач визнав наявний борг та підписав Акт звірки взаєморозрахунків, але по суті вимог залишив претензію без задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України божник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

За порушення строків оплати позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 802,12 грн. річних та 1013,94 грн. втрат від інфляції за період з 24.01.2014р. по 10.04.2014р.

Суми 3% річних та втрат від інфляції ретельно перевірені в судовому засіданні, розрахунок здійснено вірно.

Відповідно до ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

П. 7.2 договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної оплати покупцем товару, він зобов'язаний виплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочення від суми неоплаченої продукції.

Позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню в сумі 3475,87 грн. за період з 24.01.2014р. по 10.04.2014р.

Між тим, позовні вимоги в частині стягнення пені задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня .

З огляду на викладене, між сторонами не досягнуто згоди щодо розміру пені, оскільки ставка НБУ є величиною змінною, і в договорі необхідно зазначати, за який саме період вона береться.

Таким чином, задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення з приватного акціонерного товариства з обмеженою відповідальністю «Касік» 126742,50 грн. основного боргу, 802,12 грн. річних та 1013,94 грн. втрат від інфляції, оскільки саме в цій частині вони заявлені правомірно та обґрунтовано.

Судові витрати, слід віднести на відповідача, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Заява відповідача про відстрочку виконання рішення на шість місяців з наступною розстрочкою виконання рішення на шість місяців задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 6 ст. 83 Господарського процесуального Кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення. При цьому слід застосовувати положення ст. 121 Господарського процесуального Кодексу України.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд, який видав виконавчий документ, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок його виконання.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому, слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд враховує матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, зокрема вчинення ним дій спрямованих на погашення існуючої заборгованості.

Норми Господарського процесуального кодексу України не визначають переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення суду чи ускладнюють його виконання. Тому, суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України. За наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення суду чи унеможливлюють його, господарський суд має право відстрочити або розстрочити його виконання.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

В силу вищенаведених норм законодавства, суд вважає, що відповідач не довів наявності обставин, які ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення у строки та у спосіб встановлений в рішенні суду. Також, слід зазначити, що скрутний фінансовий стан (який, до речі, відповідачем не доведений жодним доказом) не є такою виключною обставиною.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Касік» (вул. Новокузнецька, буд. 18«А», кімн. 106, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69118 код ЄДРПОУ 33610163) на користь публічного акціонерного товариства «Маяк» (Хмельницьке шосе, буд. 145, м. Вінниця, Вінницька область, 21021 код ЄДРПОУ 14307771) 126742 (сто двадцять шість тисяч сімсот сорок дві) грн. 50 коп. основного боргу, 802 (вісімсот дві) грн. 12 коп. річних, 1013 (одну тисячу тринадцять) грн. 94 коп. втрат від інфляції та, 2571 (дві тисячі п'ятсот сімдесят одну) грн. 17 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

В засіданні 13.05.2014р. оголошена вступна і резолютивна частини рішення. Рішення в повному обсязі складено і підписане 14.05.2014р.

Суддя С.А.Гончаренко