Рішення

від 12.05.2014 по справі 910/6003/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6003/14 12.05.14 За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерлогістік і Склад»

про стягнення 11701,70 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники:

від позивача: не з'явилися

від відповідача: не з'явилися

СУТЬ СПОРУ :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерлогістік і Склад» про стягнення попередньої оплати в сумі 11701,70 грн. з урахуванням пені та 3 % річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за публічним договором поставки штабелера, що спричинило відмову позивача від прийняття товару та пред'явлення вимоги про повернення попередньої оплати.

Ухвалою суду від 04.04.2014 порушено провадження у справі № 910/6003/14, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 12.05.2014, зобов'язано сторони виконати певні дії.

У судове засідання 12.05.2014 представник позивача не з'явився, проте через відділ діловодства суду подав клопотання про розгляд справи без участі позивача; позовні вимоги позивач підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання, призначене на 12.05.2014, не з'явився, про причини неявки не повідомив, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав. Про час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, оскільки ухвала про порушення провадження у справі, направлена на адресу відповідача, вказану у позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 12.03.2014, була завчасно ним отримана 29.04.2014, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення № 07579369.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерлогістік і Склад» згідно зі ст. ст. 180, 181, 184, 264, 265 Господарського кодексу України укладено договір поставки, відповідно до якого постачальник зобов'язався передати (поставити) у зумовлений строк другій стороні штабелем (транспортний засіб, обладнаний механізмом для підйому, зберігання і перевезення вантажів з установкою їх один на одного або переміщення вантажів) (надалі також - товар), а покупець зобов'язався прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідачем на ім'я позивача було виставлено рахунок на оплату штабелеру гідравлічного ОТК 15/30 від 04.12.2013 № 04111302 на суму 11600,00 грн.

Позивач 04.12.2013 здійснив в повному обсязі оплату штабелеру гідравлічного ОТК 15/30, що підтверджується платіжним дорученням від 04.12.2013 № 35.

Позивачем було оформлено замовлення на товар 04.12.2013, що підтверджується рахунком відповідача від 04.12.2013 № 04111302, який було оплачено позивачем 04.12.2013.

Однак в подальшому, після оплати позивачем рахунку, відповідач поставку товару не здійснив, у зв'язку з чим, позивач направив на ім'я відповідача претензію від 29.01.2014 № 376/14 про повернення грошових коштів, якою повідомив відповідача про те, що позивач у зв'язку з істотним порушенням з боку відповідача втратив інтерес і у відповідності до ч. 3 ст. 612 ЦК України відмовляється від прийняття товару і вимагає повернути протягом 3 банківських днів з моменту отримання цієї претензії сплачені грошові кошти за товар. Відповідно до інтернет ресурсу Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» відстеження пересилання поштових відправлень, за інтернет адресою http://services.ukrposhta.com/barcоdesingle/, претензія про повернення грошових коштів за сплачений товар, була вручена 11.02.2014 року представнику відповідача за довіреністю у об'єкті поштового зв'язку Київ 4.

Згідно з положеннями ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 2 ст. 184 ГК України визначено, що укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

Про вчинення відповідного правочину свідчать виставлений відповідачем рахунок від 04.12.2013 № 04111302 та його оплата позивачем 04 грудня 2013 року.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Таким чином, сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов, а отже укладений договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір є договором поставки.

Згідно з ч. 1 ст. 264 ГК України визначено, що матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Положеннями ч. 1 ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

В силу ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до наявної в матеріалах справи претензії позивача від 29.01.2014 № 376/14 останній вимагав повернення грошових коштів протягом 3 банківських днів з моменту отримання цієї претензії. Вказана претензія була направлена відповідачу 29.01.2014 року та вручена представнику відповідача за довіреністю у об'єкті поштового зв'язку Київ 4 11.02.2014 року.

Проте, в порушення умов договору та вимог чинного законодавства відповідач станом на дату подання позову - 01.04.2014 своїх зобов'язань не виконав, поставку оплаченого товару не здійснив, сплачені грошові кошти позивачу не повернув.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 3 ст. 612 ЦК України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Позивач скористувався наданим правом і направив відповідачеві претензію від 29.01.2014 № 376/14 про повернення грошових коштів.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частинами 1 та 2 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Як визначено частиною 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, позивач має право вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних, що є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Позивач здійснив розрахунок 3 % річних за період з 20.02.2014р. по 11.03.2014р.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних.

За перерахунком суду розмір 3 % річних становить:

11600,00 грн. (сума заборгованості) * 3 % /365*20 (к-ть днів за період з з 20.02.2014р. по 11.03.2014р.) = 19,07 грн.

З огляду на викладене позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 19,07 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором позивач, просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 82,63 грн.

Положеннями статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Як зазначено в ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Позивачем не надано доказів того, що між позивачем та відповідачем існувала письмова угода щодо пені, яка застосовується у випадку прострочення відповідачем оплати заборгованості.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 82,63 грн. за несвоєчасну оплату заборгованості задоволенню не підлягають, як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 11600,00 грн. основного боргу та 19,07 грн. 3 % річних обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерлогістік і Склад» (01004, м. Київ, вул. Горького, 7-В, код ЄДРПОУ 38603302) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 11600 (одинадцять тисяч шістсот) грн. 00 коп. основного боргу, 19 (дев'ятнадцять) грн. 07 коп. 3% річних, 1814 (одну тисячу вісімсот чотирнадцять) грн. 10 коп. -судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 14.05.2014 р.

Суддя Грєхова О.А.