Рішення

від 14.05.2014 по справі 918/525/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" травня 2014 р. Справа № 918/525/14

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого - судді Войтюка В.Р. розглянувши матеріали справи за позовом заступника прокурора Здолбунівського району в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств м. Київ в особі Рівненського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до Фермерського господарства «Господар Мачелюк» про стягнення 11 058 грн. 22 коп. заборгованості та пені

Представники:

позивача - Никитюк М.А. (довіреність №33 від 10.04.2014 р.);

відповідача - не з'явився;

прокуратури - Грицак Ю.М. посв. № 024979 від 20.03.2014 р.

СУТЬ СПОРУ: Заступник прокурора Здолбунівського району звернувся до суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств м. Київ в особі Рівненського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств про стягнення з Фермерського господарства «Господар Мачелюк» 10 000 грн. 00 коп. неповернутої фінансової допомоги, наданої згідно договору про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству № 8С від 25 вересня 2009 року, 648 грн. 22 коп. пені та 410 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду від 30 квітня 2014 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі № 918/525/14. Справу призначено до розгляду у судовому засіданні 14 травня 2014 року.

У судовому засіданні 14 травня 2014 року представники прокуратури та позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Відповідач явки повноважного представника у судове засідання 14 травня 2014 року не забезпечив, витребуваного ухвалою суду від 30 квітня 2014 року відзиву на позов суду не подав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду заяви із зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив.

Суд не вбачає підстав для відкладення розгляду даної справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників прокуратури та позивача, вивчивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд , -

ВСТАНОВИВ:

25 вересня 2009 року Рівненське відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та Фермерське господарство «Господар Мачелюк» уклали договір № 8С про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству (а.с.13-14). Відповідно до умов п. 1 та п.2 Договору позивач зобов'язався надати відповідачу 49 000 грн. фінансової підтримки (допомоги) для придбання сільськогосподарської техніки, мінеральних добрив, насіння, паливно-мастильних матеріалів, запасних частин до сільськогосподарської техніки, а останній зобов'язався використати фінансову допомогу за цільовим призначенням та повернути фінансову допомогу у визначений договором строк.

Згідно п.3.4.2 повернення коштів фінансової допомоги на поворотній основі відбувається за наступним графіком:

- до 01 жовтня 2010 року - 9 000 грн. 00 коп.;

- до 01 жовтня 2011 року - 10 000 грн. 00 коп.;

- до 01 жовтня 2012 року - 10 000 грн. 00 коп.;

- до 01 жовтня 2013 року - 10 000 грн. 00 коп.;

- до 01 жовтня 2014 року - 10 000 грн. 00 коп.

За змістом п.7.2. договору він діє до повного повернення фермерським господарством коштів фінансової підтримки (допомоги) та повного виконання ним будь-яких інших грошових зобов'язань, передбачених цим договором.

Договір підписаний представниками сторін і скріплений відбитками печаток сторін. Змін та доповнень сторони до договору не вносили.

Пунктом 3.2.1 Договору передбачено, що фінансова підтримка надається у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу зазначеної в договорі суми фінансової підтримки на поворотній основі на поточний рахунок фермерського господарства, відкритий у банківській установі.

На виконання умов договору позивач платіжним дорученням № 14 від 20 жовтня 2009 року перерахував на рахунок відповідача 49 000 грн. 00 коп. фінансової підтримки (допомоги) (а.с.10).

Відповідач у визначені договором строки коштів фінансової підтримки (допомоги) не повернув і станом на час розгляду справи заборгованість відповідача складає 10 000 грн. 00 коп., яка мала бути сплачена останнім згідно графіку до 01 жовтня 2013 року.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

За умовами частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.525 ЦК України з одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.(ст.526 ЦК України).

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності із статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За умовами статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У статті 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Станом на момент розгляду справи відповідач 10 000 грн. 00 коп. заборгованості за договором № 8С від 25 вересня 2009 року про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність вимог позивача про стягнення з відповідача 10 000 грн. 00 коп. основного боргу за договором № 8С від 25 вересня 2009 року.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасного повернення коштів фінансової підтримки (допомоги), позивач просить суд стягнути з відповідача 648 грн. 22 коп. пені нарахованої за період з 01 жовтня 2013 року по 13 квітня 2014 року (а.с.12).

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки (допомоги) фермерське господарство сплачує Укрдержфонду (Рівненському відділенню) пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені наданий позивачем суд зазначає, що хоч позивачем і зазначено період нарахування пені з 01 жовтня 2013 року по 13 квітня 2014 року, однак пеня нарахована за 182 дні, тобто з дотриманням вимог ч.6 ст.232 ГК України.

Оскільки розмір вказаної штрафної санкції, нарахованої позивачем, відповідає вищезазначеним приписам законодавства та положенням договору, а також є арифметично вірним, позовна вимога про стягнення з Фермерського господарства «Господар Мачелюк» 648 грн. 22 коп. пені підлягає задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 410 грн. 00 коп. інфляційних втрат нарахованих за період 01 жовтня 2013 року по 13 квітня 2014 року (а.с.12).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність розрахунку заявленої до стягнення суми інфляційних втрат у розмірі 410 грн. 00 коп. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги і в цій частині.

Керуючись ст.ст. 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з фермерського господарства "Господар Мачелюк" (35741, Рівненська область, Здолбунівський район, с.Білашів, вул.Осередок, 7, код ЄДРПОУ 35539439) на користь держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, 8/58 а) для зарахування на рахунок Рівненського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (33013, м. Рівне, вул. Кавказька, 7, к.304, р/р 35214007000159 у ВДК м.Рівне, код ЄДРПОУ 13978486) 10 000 грн. основного боргу, 648 грн. 22 коп. пені, 410 грн. 00 коп. інфляційних втрат.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15 травня 2014 року

Суддя Войтюк В.Р.