Рішення

від 12.05.2014 по справі 916/898/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" травня 2014 р.Справа № 916/898/14

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Брагіної Я.В.

секретаря судового засідання Галюк Т.В.

за участю представників:

від позивача: Шухатян Х.О. згідно довіреності від 31.03.2014р. за № С-185/04-У;

від відповідача: не з'явився.

Розглянув справу:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦСС" (м. Одеса);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТЕКС" (м. Іллічівськ, Одеської обл.);

про стягнення 2586,55грн.

12.03.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ЦСС" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТЕКС" про стягнення 2586,55грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13 березня 2014р. за даним позовом порушено провадження у справі №916/898/14.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позов з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про розгляд справи був повідомлений вчасно і належним чином за місцем реєстрації, про що свідчать поштові повідомлення.

Отже, відповідач вважається належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Така правова позиція Вищого господарського суду України, викладена у п. 32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-08/530 від 10.12.09.

Таким чином, справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст.75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарський, суд

ВСТАНОВИВ:

01 березня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЦСС" (надалі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕТЕКС" (надалі відповідач) укладено договір №797157 про надання телекомунікаційних послуг.

Відповідно до п.1.1 зазначеного договору позивач зобов'язувався надавати відповідачу телекомунікаційні послуги (телепатичні послуги, послуги інформатизації), передбачені договором, а відповідач згідно п.3.1.12. договору - своєчасно вносити абонентську плату за користування телефоном, іншим кінцевим обладнанням, щосекундну оплату (місцевих (вихідних) телефонних розмов, плату за міжміські та міжнародні телефонні розмови, передані в кредит телеграми та інші телекомунікаційні послуги, що надаються на підставі договору.

За умовами п. 4.8 договору, розрахунки за спожиті у кредит телекомунікаційні послуги за кожний попередній місяць здійснюється абонентом до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно п. 6.9 договору, він набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє протягом п'яти років.

Позивач належно виконував умови договору, надавав телекомунікаційні послуги відповідачу, що підтверджується роздруківками міжнародних і місцевих переговорів відповідачем та деталізацією телефонних дзвінків відповідача.

За надані послуги позивач виставляв відповідачу рахунки, які останній не оплатив у повному обсязі.

Тому станом на час звернення з позовом до суду та на час розгляду справи за відповідачем рахується борг за надані телекомунікаційні послуги в сумі 2586,55 грн.

11.12.2012р. відповідач листом № 396 погоджувався з існуючим на той час боргом та зобов'язувався сплатити борг.

12.11.2013р. позивач надіслав відповідачу претензію № 428/01-08/06/1 про сплату боргу, яку останній залишив без відповіді та задоволення.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Так, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання (ст. 901 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч.1 ст.193 ГК України).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач позовні вимоги не спростував, докази сплати заборгованості не надав, представника в засіданні суду не направив.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі, оскільки позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства та підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані із сплатою судового збору покладаються на відповідача, оскільки останній спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТЕКС" (вул. Леніна, 4, м. Іллічівськ, Одеська область, 68000, код ЄДРПОУ 20981508) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ЦСС" (65012, м. Одеса, вул. Жуковського, буд. 19 та поштова адреса: 65044, м. Одеса, проспект Шевченка, 2а, 5-й поверх, код ЄДРПОУ 25033689):

- 2586,55грн. - основного боргу,

- 1827,00грн. - витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано: 14 травня 2014р.

Суддя Брагіна Я.В.