Постанова

від 13.05.2014 по справі 910/25548/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2014 р. Справа№ 910/25548/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Пашкіної С.А.

при секретарі Майданевич Г.А.

за участю

представників сторін : від позивача - Наливайко Є.О.

від відповідача - Фурманов В.В.

розглянувши Публічного акціонерного товариства

апеляційну скаргу "Укргазвидобування"

на рішення

господарського суду міста Києва

від 03.04.2014 року

у справі 910/25548/13 (суддя: Стасюк С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Хімрезерв-Полтава"

до Публічного акціонерного товариства

"Укргазвидобування"

про стягнення 36867,83 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.04.2014 року позов задоволено повністю.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, ідентифікаційний код 30019775) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімрезерв-Полтава" (36007, м. Полтава, вул. Ковпака, буд. 21, ідентифікаційний код 30485934) 35268 (тридцять п'ять тисяч двісті шістдесят вісім) грн. 54 коп. заборгованості, 1599 (одну тисячу п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 29 коп. три проценти річних, 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду повністю та відмовити у задоволені позову.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2014 року апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено до розгляду.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 25.04.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімрезерв-Полтава" (постачальник) та Дочірньою компанією "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" (покупець) було укладено договір поставки № 86/12 (надалі по тексту - Договір), за умовами якого постачальник передає, а покупець приймає і оплачує на умовах цього Договору товар, визначений в специфікації, що Додається до Договору і є його невід'ємною частиною (далі - Специфікація).

Згідно з розділом 4 Договору ціна товару та порядок оплати транспортних витрат вказується у Специфікації. Загальна вартість Договору визначається загальною вартістю товару, вказаного в Специфікації до цього Договору.

У відповідності до Специфікації, яка є додатком № 1 до Договору сторони погодили перелік та кількість товару на загальну суму 71 831,28 грн., строк оплати: безготівково, по факту поставки 30 днів.

Відповідно до пункту 5.1. Договору покупець проводить оплату по факту поставки товару на підставі рахунку та акту приймання - передачі або накладної, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника, з урахуванням ПДВ, на умовах, зазначених у Специфікаціях.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2012 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання зобов'язань (пункт 10.1. Договору).

На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 35 268,54 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-001694 від 15.05.2012 року, яка підписана сторонами.

Вищевказаний товар від імені відповідача отримав Козюпі С.М., представник Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" уповноважений отримати товар саме за Договором поставки № 86/12 від 25.04.2012 року у відповідності до довіреності (форми № М-2) № 405 від 10.05.2012 року, яка містить підписи керівника та головного бухгалтера, а також скріплена печаткою відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов Договору в частині оплати за отриманий товар згідно з видатковою накладною № РН-001694 від 15.05.2012 року у строки визначені Специфікацією до Договору, внаслідок чого, у Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" виникла заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімрезерв-Полтава" у розмірі 35 268,54 грн.

Зважаючи на вищенаведене, позивач просив стягнути з відповідача 35268,54 грн. заборгованості за Договором поставки № 86/12 від 25.04.2012 року та 1599,29 грн. три проценти річних.

Відповідач, у своєму відзиві на позов заперечив проти позовних вимог, посилаючись на умови пункту 3.4. Договору, у якому вказано про те, що постачальник письмово повідомляє покупця і вантажоотримувача про готовність до відвантаження шляхом направлення листа.

За твердженням відповідача такі листи, а також рознарядки на отримання товару від позивача на адресу Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" не надходили, що свідчить про порушення умов пункту 3.4. Договору.

Окрім того, відповідач просив відмовити у задоволені позову, також, посилаючись на статтю 233 Господарського кодексу України, пункт 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України та неможливість своєчасного здійснення оплати поставленого товару за Договором та нарахованих санкцій.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

За своєю правовою природою договір № 86/12 від 25.04.2012 року є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 Господарського Кодексу України.

Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Так, позивач взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару на загальну суму 35268,54 грн. виконав належним чином, зауважень щодо поставки товару від відповідача не надходило, що підтверджується видатковою накладною №РН-001694 від 15.05.2012 року (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

Посилання відповідача на порушення позивачем умов пункту 3.4. договору як на підставу відмову у позові не приймається судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 року "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" при підписанні покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: - назву документа (форми); - дату і місце складання; - назву підприємства, від імені якого складено документ; - зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; - посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; - особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Зважаючи на вищенаведене, можливо дійти до висновку, що в матеріалах справи містяться належні та допустимі докази поставки позивачем товару на користь відповідача за Договором поставки № 86/12 від 25.04.2012 року на загальну суму 35268,54 грн., а саме видаткова накладна № РН-001694 від 15.05.2012 року, зі змісту якої вбачається, що товар з боку покупця отримав Козюпі С.М., представник Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" за довіреністю (форми № М-2) № 405 від 10.05.2012 року, яка містить підписи керівника та головного бухгалтера, а також скріплена печаткою відповідача.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до Специфікації, яка є додатком № 1 до Договору сторони погодили перелік та кількість товару та строк оплати : безготівково, по факту поставки 30 днів.

Спір у даній справі виник у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань в частині оплати за поставлений позивачем товар згідно Договору, внаслідок чого у Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" виникла заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімрезерв-Полтава" у розмірі 35 268,54 грн., яка станом на день розгляду даної справи є непогашеною.

Доказів протилежного суду не надано.

Відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Приймаючи до уваги те, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у розмірі 35 268,54 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем, в порядку статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростований, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімрезерв-Полтава" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" 35268,54 грн. заборгованості за Договором поставки № 86/12 від 25.04.2012 року підлягають задоволенню.

Також, позивач просив стягнути з відповідача 1599,29 грн. три проценти річних, нарахованих за період з 15.06.2012 року по 19.12.2013 року.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 1 статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, ухвалюючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Водночас, сплата трьох процентів річних від простроченої суми не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

За таких обставин, враховуючи те, що чинним законодавством не передбачено право суду на зменшення трьох процентів річних, тому відсутні підстави для зменшення нарахованих позивачем, у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України трьох процентів річних на загальну суму 1 599,29 грн.

Разом з тим, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних, на загальну суму 1599,29 грн., нарахованих за період з 15.06.2012 року по 19.12.2013 року.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання в зв'язку з наявністю боргу НАК «Нафтогаз України» за поставлений природній газ.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів цілком підтримує висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімрезерв-Полтава" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 03.04.2014 року у справі №910/25548/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 910/25548/13 повернути до господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді Н.Ф. Калатай

С.А. Пашкіна

Повний текст постанови складено 13.05.2014 року.