Постанова

від 15.05.2014 по справі 815/6012/13-а

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/6012/13-а

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2014 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Потоцької Н.В.

за участю секретаря Загрійчук О.В.

сторін:

представника позивача Лукіян В.С.

представника відповідача не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аланур Білдінг» до державної податкової інспекції в Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ТОВ «Аланур Білдінг» до державної податкової інспекції в Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області в якому позивач просить:

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення від 29 травня 2013 року № 0001512250, прийняте ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС про збільшення суми грошового зобов'язання TOB «Аланур Білдінг» за платежем: податок на додану вартість в загальній сумі 10 672 грн., у тому числі 10 672 гривень - податок на додану вартість, 1 - штрафні (фінансові) санкції (штрафи);

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29 травня 2013 року № 0001522250, прийняте ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС про збільшення суми грошового зобов'язання TOB «Аланур Білдінг» за платежем: податок на прибуток в загальній сумі 29 792 гривень, у тому числі 29 791 гривень - податок на прибуток, 1 - штрафні (фінансові) санкції (штрафи);

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29 травня 2013 року № 0001532250, прийняте ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість TOB «Аланур Білдінг» в загальній сумі 13 162 гривень, у томі числі 13 162 гривень - сума завищення від'ємного значення податку на додану вартість, 0 - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що в Акті перевірки посадові особи ДПІ, посилаючись на акт перевірки про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «УММК» № 1317/23-513/34321060 від 15.04.2011 року та акт перевірки про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Реконструкція» №33/23 214/32623124/66 зробили висновок, що правочини купівлі - продажу, укладені між ТОВ «Аланур Білдінг» та TOB «УММК» і TOB «Реконструкція» мають ознаки нікчемності у відповідності до ч. 1,5 ст.203, п. 1,2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України та застосували правові наслідки недійсності правочину, визначивши, що ТОВ «Аланур Білдінг» в порушення п. 198.1, - п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 138.2 ст. 138, п. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України, завищено податковий кредит з ПДВ на суму 23 833 гривень та занижено сплату з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року на суму 29 791 гривень.

На думку позивача, зроблений податковим органом висновок є неправомірним, так як наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги повністю з підстав, викладених в адміністративному позові та наданих в судовому засіданні поясненнях.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про розгляд справи був повідомлений у встановленому законом порядку, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, відповідач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Судом враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).

Судом встановлено відсутність поважних причин для неприбуття представника відповідача у судове засідання.

Суд, враховуючи неявку представника відповідача без поважних причин, належним чином повідомленого про дату, час та місце проведення судового засідання, вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, судом встановлено наступне.

Згідно п. п. 78.1.1, п. 78.1 ст. 78. п. 79.2, ст. 79 Податкового кодексу України, на підставі наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 26.04.2013 №1246 та повідомлення від 26.04.2013 №353/10/22-5, старшим державним податковим ревізором - інспектором відділу особливо важливих перевірок управління податкового контролю ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС Висоцьким Ю. А. проведено позапланову невиїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Аланур Білдінг» (код ЄДРПОУ 36851562) щодо документального підтвердження господарських відносин із: ТОВ «УММК» (код ЄДРПОУ 34321060) за період лютий 2011 року та ТОВ «Реконструкція» (код ЄДРПОУ 32623124) за період березень 2011 року.

За результатами вищевказаної перевірки складено акт від 17.05.2013 року №2895/22-5/36851562, яким встановлено порушення:

- вимог п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ на суму 23833 грн. за період лютий, березень 2011 року, внаслідок чого занижено суму ПДВ до сплати на 23833 грн. за період лютий - березень 2011 року;

- вимог п. 138.2 ст.138 та п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, TOB «Аланур Білдінг» (код ЄДРПОУ 36851562) безпідставно в декларації з податку на прибуток включило до складу валових витрат суми витрат по постачальникам ТОВ «УММК» (код ЄДРПОУ 34321060) та TOB «Реконструкція» (код ЄДРПОУ 32623124) за 1 квартал 2011 року (декларація від 29.04.2011 за №9002690503) на загальну суму 119165 грн., чим занижено сплату податку на прибуток за І квартал 2011 року на 29791грн.

На підставі встановлених порушень, які відображені в акті від 17.05.2013 року №2895/22-5/36851562, ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 29.05.2013 року №0001512250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 10 672, 00 грн., в тому числі за основним платежем - 10 671, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.;

- від 29.05.2013 року №0001522250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 29 792, 00 грн., в тому числі за основним платежем - 29 791,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1грн.;

- від 29.05.2013 року №0001532250, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в загальній сумі 13 162 гривень.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (із змінами і доповненнями), ЦК України, ГК України, КАС України.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або формування валових витрат; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або формування валових витрат.

Щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ «УММК» (код ЄДРПОУ 34321060) суд встановив наступне.

На виконання умов угоди від 31.01.2011 року № 50, ТОВ «УММК» поставлено товари (роботи, послуги), на що виписано наступні документи:

- накладна ВН № 90 від 07.02.2011 р., номенклатура: фундаментальні анкерні кріплення до крану вежі «Лібхер» (4 шт. у комплекті), 1 комплект - 65 000 грн.;

- податкова накладна № 90 від 07.02.2011 р.;

- Рахунок № 50 від 31.01.2011 року (а/с. 28);

- Виписка по рахунку № 26005286701 (Морський транспортний банк) ТОВ «Аланур Білдінг» (а/с. 30);

- журнал - ордер і відомості по рахунку 631 (ТОВ «УММК») за 01.02.2011 р. - 31.03.2011 р.

Сума податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено ТОВ «Аланур Білдінг» до податкового кредиту відповідного періоду, відображено в реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та даними декларацій з ПДВ за період: лютий 2011 року.

Розрахунки між суб'єктами господарювання за відвантажений товар проводились у безготівковій формі.

Податковим органом у акті перевірки встановлено, що ніяких інших документів, що пояснюють транспортування (переміщення матеріалів), якість отриманих товарів не надано, що не дає можливості підтвердити постачання товару.

Згідно бази «Системи Податковий блок» податковий кредит TOB «Аланур Білдінг» в лютому 2011 р.: ТОВ «УММК» відхилення по ПДВ становить - 10833, 33 грн.

Крім того, податковий орган вказує, що по TOB «УММК» (код ЄДРПОУ 34321060) ДПІ у Приморському районі м. Одеси складено акт від 15.04.2011 року № 1317/23-513/34321060 «Про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «УММК» щодо правових відносин з платниками податків за період лютий 2011 року».

Згідно акту, на момент його складення стан платника TOB «УММК» (код ЄДРПОУ 34321060) «Направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням».

За даними податкової звітності основні засоби у TOB «УММК» відсутні. В декларації з податку на прибуток за 2010 рік Рядки 4.10 «Витрати на поліпшення основних фондів» та 07 «Сума амортизаційних відрахувань» декларацій з податку на прибуток підприємства прокреслені.

Таким чином, за результатами аналізу документів, які є в обліковій справі підприємства, податкової звітності та інформації з службової записки виробничі та складські приміщення, а також автотранспорт TOB «УММК» не встановлені. Зазначені обставини дають підстави припускати, що TOB «УММК» виступає в якості вигодотранспортуючого суб'єкту господарювання діяльності.

Відповідно до автоматизованої інформаційної системи «АІС РПП» та АІС «Вест Звіт» не встановлено наявність у TOB «УММК» власних, складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, які суб'єкт господарювання міг би використовувати при здійсненні фінансово - господарської діяльності.

З урахуванням викладеного, та керуючись приписами ч. ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, податковий орган припускає, що у лютому 2011 року угоди з контрагентами - покупцями на суму 1 086 299, 43 грн. в т. ч 10 833, 33 TOB «Аланур Білдінг», з контрагентами - постачальниками на суму 1 103 551, 63 грн. є такими, що мають ознаки нікчемності.

Крім того, судом з приводу спірної господарської операції були досліджені в судовому засіданні, такі документи: накладна, рахунок № 50 від 31.01.2011 року, податкова накладна, виписка по рахунку. Інших документів в підтвердження господарської операції, які передбачені чинним податковим законодавством представником позивача суду не надано.

Щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ «Реконструкція» (код ЄДРПОУ 32623124) суд встановив наступне.

На виконання умов угоди від 21.03.2011 року № 29, ТОВ «Реконструкція» поставлено товари (роботи, послуги), на що виписано наступні документи:

- накладна ВН № 135 від 29.03.2011 р., номенклатура: фундаментальні анкерні кріплення до крану вежі «Лібхер» (4 шт. у комплекті), 1 комплект - 78 000 грн.;

- податкова накладна № 135 від 29.03.2011 р.;

- рахунок № 29 від 21.03.2011 року (а/с. 31);

- виписка по рахунку № 26005286701 (Морський транспортний банк) ТОВ «Аланур Білдінг» (а/с. 33);

- журнал - ордер і відомості по рахунку 631 (ТОВ «Реконструкція») за 01.02.2011 р. - 31.03.2011 р.

Сума податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено ТОВ «Аланур Білдінг» до податкового кредиту відповідного періоду, відображено в реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та даними декларацій з ПДВ за період з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року.

Розрахунки між суб'єктами господарювання за відвантажений товар проводились у безготівковій формі.

Податковим органом у акті перевірки встановлено, що ніяких інших документів, що пояснюють транспортування (переміщення матеріалів), якість отриманих товарів не надано, що не дає можливості підтвердити постачання товару.

Згідно бази «Системи Податковий блок» податковий кредит TOB «Аланур Білдінг» в березні 2011 р.: TOB «Реконструкція» відхилення по ПДВ становить - 13 000 грн.

Крім того, податковий орган вказує, що відносно TOB «Реконструкція» (код ЄДРПОУ 32623124) ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС складено акт від 02.02.2012 № 33/23-214/32623124/66 «Про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Реконструкція» щодо встановлених нікчемних правочинів за період березень 2011 року».

Так, Листом ДПА в Одеській області від 27.12.2011 №4778/090011 доведена Постанова старшого прокурора відділу прокуратури Одеської області Федюка О.Т. від 09.09.2011 про порушення кримінальної справи щодо протиправної діяльності групи осіб, причетних до організації та функціонування ряду фіктивних підприємств, в т.ч. встановлено, що громадянин ОСОБА_4, за попередньою змовою з невстановленими особами, з метою сприяння реально діючим підприємствам в ухиленні від сплати податків, транзиту та незаконному переведенню у готівку безготівкових грошових коштів, організував створення низки підприємств, серед яких є TOB «Реконструкція». При цьому, на посаду директорів (засновників) цих підприємств ОСОБА_4 залучив незаможних осіб , які за грошову винагороду давали свою згоду на реєстрацію фіктивних підприємств, не маючи наміру здійснювати їх фінансово-господарську діяльність».

Згідно з даними податкової звітності (форма 1-ДФ), наданої підприємством до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, загальна чисельність працюючих у TOB «Реконструкція» за II квартал 2010 року основних працівників - 1 особа.

Відповідно АРМ у «Бест - звіт» форма 1-ДФ, за III квартал 2010р., IV квартал 2010р., 1 квартал 2011р. не надавались. За II квартал 2010 року згідно електронному протоколу перевірки 1 ДФ:

- ІНН керівника не співпадає із значенням у картці платника;

- ІНН бухгалтера не співпадає із значенням у картці платника;

- Відсутні дані про доходи керівника.

З приводу викладеного, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Господарський договір є правовою формою господарських зв'язків, тобто тих відносин, які формуються між суб'єктами господарювання з приводу руху матеріальних благ, незалежно від того, чи перебувають їх учасники у відносинах диспозитивності або субординації.

Відповідно до статті 92 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) юридична особа набуває обов'язки і реалізує свої права за допомогою своїх органів, що діють відповідно до статуту (установчими документами). Ця заїжджена фраза на практиці означає, що юридична особа - суб'єкт господарювання стає зобов'язаним за договором за умови, що від імені цієї юридичної особи договір підписаний уповноваженим органом. У зв'язку з чим за доцільне буде у процесі укладання господарського договору:

- для визначення органу, уповноваженого укласти господарський договір, необхідно запросити і вивчити статут контрагента - суб'єкта господарювання;

- у разі якщо статутом підприємства орган, уповноважений укласти господарський договір, визначений як керівник виконавчого органу, необхідно отримати у Державного реєстратора витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій, що містить відомості про те, хто (яка особа) зареєстрований як керівника суб'єкта господарювання, яке особа наділена правом підпису від імені суб'єкта господарювання, а також відомості про обмеження повноважень такої особи. Тільки особа, зазначена у витягу з реєстру, має підписати договір від імені юридичної особи. В іншому випадку необхідно вимагати від підписантів належним чином оформленого доручення.

Як встановлено судом, дані щодо керівного складу ТОВ «Реконструкція» не співпадають із значенням у картці платника, що ставить під сумнів повноважність особи, яка укладала господарський договір.

Крім того, податковий орган в Акті вказує, що за результатами аналізу документів, які є у обліковій справі підприємства, податкової звітності та інформації з зовнішніх джерел не встановлено наявність у TOB «Реконструкція» власних, орендованих, одержаних по договорах лізингу, складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, які суб'єкт господарювання міг би використовувати при здійсненні фінансово - господарської діяльності.

Факт відсутності за місцезнаходженням TOB «Реконструкція» документів, які свідчать про фінансово-господарську діяльність, техніки та інших засобів, а також працівників, необхідних для здійснення господарської діяльності підприємства надає можливість стверджувати, що підприємство (його посадові особи) за місцем своєї реєстрації не могло здійснювати фінансово-господарську діяльність, здійснювати дії спрямовані на встановлення, зміну або припинення правовідносин та здійснювати фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань.

Транспортні засоби: перевіркою встановлено, що на TOB «Реконструкція» відсутні транспортні засоби, тобто товариство не має можливості здійснювати транспортування придбаного або реалізованого товару власними силами.

Таким чином, у підприємства TOB «Реконструкція» відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг), відповідно АРМ «Бест - Звіт» підприємство не надавало до органу ДПІ Декларації про оподаткування прибутку та Декларації з ПДВ, не декларувало земельний податок, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів ( що підтверджує факт відсутності власних ресурсів ) .

Господарські операції між TOB «Реконструкція» та контрагентами - постачальниками і покупцями не підтверджуються, виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, відсутності майна, наявності трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Отже, підприємством відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з вищевказаним суб'єктом господарювання без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.

Судом з приводу спірних господарських операцій були досліджені в судовому засіданні лише вище перелічені документи. Інших документів, в підтвердження господарської операції, які б могли підтвердити реальність господарських операцій, представником позивача не надані.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва-підприємцями.

Господарською діяльністю в розумінні п. 14.1.36. ст. 14 ПК України є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.27 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 138.4. ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п. п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

За приписами п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В судовому засіданні представник позивача обгрунтував реальність здійснення господарської операції тим, що підприємство дійсно придбавало товари у контрагентів, що підтверджується понесеними витратами.

При цьому представник позивача не надав суду доказів і не зміг пояснити, як придбаний товар транспортувався, чиїми транспортними засобами, звідки здійснювалось перевезення і за якою адресою цей товар був доставлений.

Крім того, представником позивача не надано жодного документу, який би підтвердив витрати підприємства на перевезення.

При цьому, представник позивача стверджуючи, що ТОВ "Аланур Білдінг" дійсно придбавав фундаментні анкерні кріплення до башеного крану "Лібхер", не пояснив та не надав доказів, як ці кріплення використані ним у господарській діяльності. Доказів того, що вказаний товар був у подальшому реалізований також не надано, як і не надано доказів того, що на балансі у підприємства є баштові крани "Лібхер".

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» № 742/11/13-11 від 02.06.2011р., з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають, зокрема, обставини, що підтверджують рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Згідно п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Для підтвердження факту правомірності віднесення сум ПДВ до податкового кредиту позивачем були надані та дослідженні в судовому засіданні податкові накладні, рахунки, журнал - ордер, виписка з рахунку. Однак, ці документи не підтверджують здійснення господарських операцій.

Суду не надано угоди № 29 від 21.03.2011 року та № 50 від 31.01.2011 року, з урахуванням чого суд позбавлений можливості надати правову оцінку цим угодам.

Також, слід зазначити, що приписами інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, визначено, що процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

2. встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

3. встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість

Судом, в свою чергу, надано повну оцінку спірним правовідносинам, з дотриманням зазначених вимог.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що в бухгалтерському та податковому обліку підприємство повинно відобразити понесені витрати відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 9 «Запаси» та п.138.6 ст.138 ПК України, в собівартості придбаних товарів бухгалтерським запасом: Дт рахунку № 28 «Товари» та Кт рахунку № 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками товарів та послуг».

Тільки при вибутті товару та формуванню доходу від реалізації таких товарів, на підставі виписаної видаткової накладної на реалізацію товару, дані витрати потрапляють в собівартість реалізованих товарів (робіт, послуг) через кореспонденцію рахунків :

- Дт 36 «Розрахунки з покупцями товарів (послуг)» Кт 702 «Дохід від реалізації товарів (послуг)»,

- Дт 702 «Дохід від реалізації товарів (послуг)» Кт 643 «Розрахунки з бюджетом по ПДВ»,

- Дт 902 «Собівартість реалізованих товарів (послуг)» Кт 28 «Товари»,

- Дт 702 «Дохід від реалізації товарів (послуг)» Кт 791 «Фінансовий результат від операційної діяльності»,

- Дт 791 «Фінансовий результат від операційної діяльності» Кт 902 «Собівартість реалізованих товарів (послуг)».

Отже, суд приходить до висновку, що оскаржувані господарські операції в спірних правовідносинах належним чином не відображені у бухгалтерському обліку, з урахуванням чого відсутні підстави для визнання господарської операції.

Слід зазначити, що чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства та належного ведення господарської діяльності іншим суб'єктом господарювання, вартість яких включена до витрати платника податків, а сума ПДВ - до податкового кредиту, однак податкове законодавство встановлює обов'язок суб'єкта господарювання по належному оформленню первинних документів при відображенні господарської операції.

Враховуючи наведене, судом встановлено та знайшло своє підтвердження в акті перевірки, між позивачем та зазначеним у акті перевірки контрагентами виникли господарські зобов'язання, однак факт їх належного виконання не підтверджений належними та допустимими доказами, оформленими у відповідності до вимог чинного податкового законодавства та не міститься у матеріалах справи.

Не можна залишити поза увагою і обставини за наявності яких рішення суб'єкта владних управлінських функцій вважається правомірним, зокрема, таке має бути прийнято пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (п.8 ч.2 ст.2 КАС України).

При цьому, поняття справедливого балансу розкрито у рішенні Європейського Суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03).

Так, Європейський Суд з прав людини, вважає, що порушенням справедливого балансу, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності, буде коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою податку на додану вартість, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподаткованої податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності.

При цьому, судом встановлено, що ТОВ «Аланур Білдінг» зобов'язання щодо належного відображення господарської операції не виконав.

Пунктом 110 рішення у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» суд визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів.

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у п.53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом». Так, наведені ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області аргументи є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд, згідно ст. 86 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, про відсутність законодавчо визначених підстав для задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 6-8, 71, 86, 128, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Потоцька Н.В.

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю

15 травня 2014 року.