Рішення

від 12.05.2014 по справі 910/4484/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4484/14 12.05.14

За позовом Антимонопольного комітету України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Архбудекспертиза"

про стягнення 7 600,00 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: Мазур І.О. за довіреністю № 300-122/01-1675 від 28.02.2014 р.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Антимонопольний комітет України (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Архбудекспертиза" (відповідач) про стягнення 7 600,00 грн., з яких: 3800,00 грн. штрафу та 3800,00 грн. пені за прострочення сплати штрафу за період з 13.12.2013 р. по 26.02.2014 р.

Обгрунтовуючи заявлені на підставі ст.ст. 16, 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" позовні вимоги про стягнення штрафу та пені, позивач послався на рішення Антимонопольного комітету України від 10.09.2013 року № 778-р у справі № 127-26.13/25-13 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", згідно якого на Товариство з обмеженою відповідальністю "Архбудекспертиза" накладено штраф у розмірі 3800,00 грн. за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2014 р. було порушено провадження у справі № 910/4484/14 та призначено розгляд справи на 07.04.2014 р. о 12:10 год.

03.04.2014 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшов супровідний лист № 300-20.3/04-2800 від 03.04.2014 р. на виконання вимог ухвали суду від 20.03.2014 р. з власним письмовим підтвердженням про відсутність аналогічного спору. В якості додатків до зазначеного листа позивач надав суду копії довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно позивача та відповідача.

В судове засідання, призначене на 07.04.2014 р., представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 07.04.2014 р., не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 20.03.2014 р. не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні, призначеному на 07.04.2014 р., представник позивача надав пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

Враховуючи неявку відповідача в судове засідання та положення п. 1, 2 ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд ухвалою від 07.04.2014 р. відклав розгляд справи на 12.05.2014 об 11:20 год.

В судове засідання, призначене на 12.05.2014 р., представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 12.05.2014 р., не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 20.03.2014 р. та від 07.04.2014 р. не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Зокрема, поштові відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва № 910/4484/14 від 20.03.2014 р. та від 07.04.2014 р. були направлені відповідачу за адресою 04053, м. Київ, вул. Воровського, 4, вказаною у позовній заяві та яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача, що підтверджується наявним в матеріалах справи спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за електронним запитом судді від 19.03.2014 р. за № 18371

Втім, поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/4484/14 від 20.03.2014 р. та примірником повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції було повернуто органами зв'язку до Господарського суду міста Києва за закінченням строку зберігання поштового відправлення

За наведених обставин, судом враховані роз'яснення, надані Вищим господарським судом України у п. 3.9 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р., згідно яких розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Як зазначено у п. 3.9.1 вищезазначеної Постанови Пленуму ВГСУ, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. Там же зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За наведених обставин, вважається, що відповідач був повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 12.05.2014 р. без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Представник позивача в судовому засіданні 12.05.2014 р. надав пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядалась за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 12.05.2014 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Антимонопольного комітету України від 10.09.2013 року № 778-р у справі № 127-26.13/25-13 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення АМК) визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Архбудекспертиза" вчинило порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді неподання інформації Антимонопольному комітету України на вимогу державного уповноваженого Комітету від 22.10.2012 р. № 227-26.4/04-11046 у встановлений ним строк; за вказане порушення на Товариство з обмеженою відповідальністю "Архбудекспертиза" накладено штраф у розмірі 3800,00 грн.

В Рішенні АМК було зазначено, що штраф підлягає сплаті у двомісячний строк з дня одержання цього рішення, відповідно до ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати до Антимонопольного комітету України документи, що підтверджують сплату штрафу. Також в Рішенні АМК було зазначено, що воно може бути оскаржене до Господарського суду міста Києва у двомісячний строк з дня його одержання.

Супровідним листом № 127-26.13/04-8931 від 12.09.2013 р. "Про надсилання рішення у справі № 127-26.13/25-13" Антимонопольний комітет України (позивач) направив копію Рішення АМК Товариству з обмеженою відповідальністю "Архбудекспертиза" (відповідачу).

Вищезазначений лист та копія Рішення АМК були отримані відповідачем 12.10.2013 р., що підтверджується доданою до позовної заяви копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 6103710821750.

Відповідно до частин 2, 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання, особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Як зазначає позивач, строк сплати штрафу, накладеного на відповідача Рішенням АМК, закінчився 12.12..2013 р.

Позивач також зазначив, що в установлений строк відповідач не сплатив штраф, накладений Рішенням АМК, документів, що підтверджують сплату штрафу до Антимонопольного комітету України не надіслав, інформація щодо оскарження відповідачем Рішення АМК в судовому порядку у позивача відсутня.

Відповідно до частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Відповідно до частини 7 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

У зв'язку з наведеним, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 3800,00 грн., накладеного Рішенням АМК, а також про стягнення пені за прострочення сплати відповідачем штрафу за період з 13.12.2013 р. по 26.02.2014 р. (76 днів) в розмірі 3800,00 грн., враховуючи при цьому обмеження щодо розміру пені, встановлені ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із статтею 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Правовідносини, пов'язані з обмеженням монополізму та захистом суб'єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й Господарського кодексу України (далі - ГК України), і відтак - господарськими, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин, згідно з частиною третьою статті 21 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розглядаються господарськими судами.

Зі змісту абз. 2, 3 п. 1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" (надалі - Постанова Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15) вбачається, що справи за позовами органів Антимонопольного комітету України про стягнення з суб'єктів господарювання сум штрафів та пені у зв'язку з порушенням конкурентного законодавства підвідомчі господарським судам і підлягають розгляду за правилами Господарського процесуального кодексу України, оскільки таке стягнення здійснюється згідно саме з рішеннями відповідних органів, прийнятими на підставі приписів Закону України "Про захист економічної конкуренції". Водночас і пунктом 3 частини першої статті 12 ГПК встановлено, що справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції, підвідомчі господарським судам.

Отже, спір у даній справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Приписами статті 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.

Згідно з частиною 7 статті 6 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" державний уповноважений Антимонопольного комітету України є органом Антимонопольного комітету України.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 16 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" державний уповноважений Антимонопольного комітету України має право при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність (частина 2 статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").

Згідно статті 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про зобов'язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.

Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

Згідно з частиною першою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

Відповідно до частини 2 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.

Відповідно до частини 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу .

Згідно частини 8 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу .

Отже, відповідно до вищевказаних норм позивач має право приймати рішення про визнання вчинення відповідачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, який повинен бути сплачений відповідачем у двомісячний строк з дня отримання відповідного рішення, при цьому протягом п'яти днів з дня сплати штрафу відповідач зобов'язаний надіслати позивачу документи, що підтверджують сплату штрафу, рішення позивача є обов'язковим для виконання.

Згідно з частиною 7 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Антимонопольного комітету України від 10.09.2013 року № 778-р у справі № 127-26.13/25-13 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" на відповідача накладено штраф у розмірі 3800,00 грн. за вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Зазначене рішення Антимонопольного комітету України було отримано відповідачем 12.10.2013 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 6103710821750, копія якого наявна в матеріалах справи.

Згідно частини 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Отже, кінцевим терміном сплати відповідачем штрафу було 12.12.2013 р.

Відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Як встановлено судом, станом на час розгляду спору по суті рішення Антимонопольного комітету України від 10.09.2013 року № 778-р у справі № 127-26.13/25-13 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" є чинним, не скасовано та не визнано судом недійсним, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Крім того, станом на час розгляду спору по суті матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем штрафу в розмірі 3800,00 грн., накладеного на нього Рішенням АМК.

Враховуюче викладене, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 3800,00 грн. обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання у ГК України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України).

Відповідно до п. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

З урахуванням положень частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" позивач просить стягнути з відповідача 3800,00 грн. пені за період з 13.12.2013 р. по 26.02.2014 р. (76 днів) за наступним розрахунком:

Сума штрафу, накладеного на відповідача Рішенням АМК, становить 3800,00 грн.

Розмір пені за один день прострочення штрафу відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" складає 57,00 грн. (3800,00 грн. : 100 х 1,5 = 57,00 грн.).

Позивач вважає, що за період з 13.12.2013 р. по 26.02.2014 р. відповідачем прострочено 76 днів сплати штрафу, а сума пені за прострочення сплати штрафу за цей період складає 4332,00 грн.

При цьому, позивачем було враховано обмеження, встановлені ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", згідно яких розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного Рішенням АМК, у зв'язку з чим позивач визначив розмір пені за період з 13.12.2013 р. по 26.02.2014 р. в сумі 3800,00 грн.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 3800,00 грн. за період з 13.12.2013 р. по 26.02.2014 р. підлягають задоволенню повністю.

Згідно з ч. 2 ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

У частині 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначені ставки судового збору, зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена ставка судового збору в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Ціна позову становить 7600,00 грн. (3800,00 грн. + 3800,00 грн.), отже, сума судового збору за подання даного позову має складати 1827,00 грн. (1,5 розміру мінімальної заробітної плати).

Згідно ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Статтею 5 Закону України "Про судовий збір" визначені пільгові категорії щодо сплати судового збору, в т.ч. Антимонопольний комітет України та його територіальні відділення у справах, що вирішуються на підставі законодавства про захист економічної конкуренції та законодавства про здійснення державних закупівель.

Враховуючи наведені норми, з відповідача стягується судовий збір в доход Державного бюджету України в сумі 1827,00 грн.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Архбудекспертиза" (04053, м. Київ, вул. Воровського, 4; ідентифікаційний код 37579211), з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, 3800,00 грн. (три тисячі вісімсот гривень 00 коп.) штрафу та 3800,00 грн. (три тисячі вісімсот гривень 00 коп.) пені за прострочення сплати штрафу, зарахувавши вказані суми в дохід загального фонду Державного бюджету України на рахунок відповідного управління Державної казначейської служби України за місцезнаходженням платника податків по коду класифікації доходів бюджету 21081100 (символ звітності 106).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Архбудекспертиза" (04053, м. Київ, вул. Воровського, 4; ідентифікаційний код 37579211), з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, судовий збір в розмірі 1827,00 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.), який підлягає зарахуванню за реквізитами, передбаченими для справляння судового збору за подачу позовної заяви до Господарського суду міста Києва.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.05.2014 р.

Суддя Гумега О.В.