Рішення

від 15.04.2014 по справі 922/1118/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2014 р.Справа № 922/1118/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Яризька В.О.

при секретарі судового засідання Сінченко І.В.

розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоремонт 2000", м. Харків, до товариства з обмеженою відповідальністю "Дом сварки", м. Харків, про стягнення 17386,94 грн. за участю представників:

позивача - Гаврильченко Ю.О. (дов.),

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "Енергоремонт 2000", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, ТОВ "Дом сварки", про стягнення заборгованості в загальній сумі 17386,94 грн., в т.ч. 15801,99 грн. - сума передплати, на яку не був поставлений товар, 1362,73 грн. - 3% річних, 221,22 грн. - інфляційні втрати. Позивач просить також покласти судові витрати на відповідача.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений ухвалою суду, яка направлялась за місцем реєстрації, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Ухвала суду отримана відповідачем, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Відповідач про причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідачем на адресу позивача був виставлений рахунок по замовленню № Х/Д-0001657 від 20.04.2011р. на оплату товару на загальну суму 19801,99 грн.

В рахунку відповідачем було визначено, що оплата цього рахунку означає погодження з умовами поставки товару, товар відпускається за фактом надходження коштів на р/р постачальника самовивозом.

Позивачем була здійснена оплата рахунку на загальну суму 19801,99 грн., що підтверджується копіями виписок банку за 20.04.2011р., 21.04.2011р.

Відповідачем так і не була здійснена поставка товару.

Згідно з актом звірки взаєморозрахунків, якій підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств, станом на 10.06.2011р. рахується сальдо в сумі 19801,99 грн. на користь позивача, тобто поставка товару не була здійснена.

Відповідачем було здійснено повернення коштів на загальну суму 4000,00 грн., що підтверджується копією виписки з банку.

Таким чином, на теперішній час позивачем перераховано на користь відповідача грошові кошти в сумі 15801,99 грн., на які товар не поставлений та які не повернуті відповідачем.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Представник позивача в судовому засіданні зазначає, що між сторонами була усна домовленість щодо передачі товару після здійснення оплати, однак відповідач так і не передав товар позивачу в обумовлені строки.

Згідно з ч.1 ст. 665 ЦК України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 694 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

06.02.2014р. позивач направив на адресу відповідача вимогу про повернення частини передплати в розмірі 15801,99 грн., в вимозі встановлений строк оплати - 7 днів з дати пред'явлення вимоги.

Вимога отримана відповідачем 13.02.2014р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, однак залишена без відповіді. Кошти так і не були перераховані відповідачем.

Суд зазначає, що відповідач повинен був перерахувати кошти в сумі 15801,99 грн. в строк по 20.02.2014р. включно.

З 21.02.2014р. розпочалось прострочення відповідачем оплати коштів у сумі 15801,99 грн. на користь позивача.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тому, згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав зобов'язання по сплаті грошових коштів у визначений строк, позивачем обґрунтовано пред'явлено до стягнення основний борг у сумі 15801,99 грн.

Позивач просить також стягнути з відповідача 3% річних у сумі 1363,73 грн. та інфляційні втрати в сумі 221,22 грн.

При нарахуванні 3% річних позивач посилається на ч. 2 ст. 536, ч. 3 ст. 693, ст. 625 ЦК України, розрахунок 3% річних позивач робить, починаючи з 23.04.2011р., оскільки вважає, що саме в цей строк відповідачем повинна бути здійснена передача товару.

Суд вважає таку позицію позивача помилковою.

Відповідно до ч. 3 ст. 693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу.

Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України).

Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України).

Така ж позиція викладена в постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р.

Що стосується спірних правовідносин, то між сторонами не було погоджено розміру процентів за користування чужими грошовими коштами, чинне законодавство України також не передбачає розміру процентів за користування чужими грошовими коштами в разі одержання суми попередньої оплати та нездійснення своєчасної поставки товару, а отже за таких обставин положення ч. 3 ст. 693 та ч. 2 ст. 536 ЦК України до спірних правовідносин не застосовуються.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування 3% річних та інфляційних втрат здійснюється лише за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Як вже зазначено судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання виникло з 21.02.2014р., а отже саме з цього часу у позивача виникло право на нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Суд вважає помилковою позицію позивача стосовно того, що право на нарахування 3% річних та інфляційних втрат виникло у нього з 23.04.2011р.

Так, позивач зазначає, що товар мав бути відпущений відповідачем за фактом надходження коштів на розрахунковий рахунок 23.04.2011р., що не було здійснено, отже у відповідача виникло зобов'язання по поставці товару. Добровільне повернення частини коштів не свідчить про те, що у відповідача виникло зобов'язання повернути всю суму передплати, оскільки таке повернення могло бути викликано відсутністю всього товару, тому частину вартості повернуто, зміною ціни товару тощо. Отже зобов'язання повернути грошові кошти виникло лише з моменту отримання вимоги про повернення суми попередньої оплати, а прострочення виконання такого зобов'язання настало через 7 днів з моменту отримання вимоги.

Таким чином, правомірним є нарахування 3% річних у розмірі 19,48 грн. за період з 21.02.2014р. по 07.03.2014р. на суму заборгованості 15801,99 грн.

Нарахування інфляційних втрат не здійснюється, оскільки прострочення складає період з 21.02.104р. по 07.03.2014р, тобто не за повний місяць, а згідно Листа Верховного суду України N 62-97р від 03.04.97 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" при застосуванні індексу інфляції необхідно враховувати, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому умовно слід враховувати, що сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується з врахуванням даного місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Враховуючи викладене суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у сумі 19,48 грн., а в частині стягнення 3% річних у сумі 1344,25 грн. та інфляційних втрат у сумі 221,22 грн. суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України судові витрати повністю покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 22, 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ДОМ СВАРКИ" (61140, м. Харків, проспект Гагаріна, 100, код ЄДРПОУ 35243848) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоремонт-2000" 61010, м. Харків, вул. Першої Кінної Армії, буд. 101-А, код ЄДРПОУ 30883960) основну заборгованість у сумі 15 801,99 грн., 3% річних у сумі 19,48 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1827,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 22.04.2014 р.

Суддя В.О. Яризько