Рішення

від 14.05.2014 по справі 927/482/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів, телефон канцелярії

проспект Миру, 20 67-28-47

Іменем України

РІШЕННЯ

14 травня 2014 року Справа № 927/482/14

Позивач: приватне підприємство "АНТАРЕС-АГРО",

вул. Білопільський шлях, будинок 33 А, м. Суми, 40009

Відповідач: приватне акціонерне товариство "Новгород-Сіверський сирзавод",

вул. Залінійна, будинок 21, корпус А, м. Новгород-Сіверський, Чернігівська

область, 16000

Предмет спору: про стягнення 8819,29 грн.

Суддя Л.М.Лавриненко

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Чеботарьов О.П., довіреність №2 від 30.04.2014 року, представник

від відповідача: не з»явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 8604,00 грн. боргу та 3% річних за період: з 04.01.2013 року по 31.03.2014 року в сумі 99,49 грн. та з 06.08.2013 року по 31.03.2014 року в сумі 115,80 грн., всього 3% річних на загальну суму 215,29 грн., за поставлений товар на підставі видаткових накладних: №2 від 03.01.2013 року на суму 35280,00 грн. та №143 від 05.08.2013 року на суму 14400,00 грн.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №01205251 від 11.04.2014 року, але повноважного представника в судове засідання не направив, документів, витребуваних ухвалою суду від 08.04.2014 року суду не надав.

Представник позивача в судовому засіданні 14.05.2014 року надав письмове клопотання про відмову здійснення технічної фіксації судового процесу, яке задоволено судом.

Також представником позивача заявлено усне клопотання про залучення до матеріалів справи письмових пояснень по справі. Суд клопотання задовольнив подані пояснення залучено судом до матеріалів справи.

Інших заяв та клопотань від сторін до суду не надходило.

Ухвалою суду від 08.04.2014 року сторони були повідомлені, що нез»явлення в судове засідання повноважних представників не є перешкодою для розгляду спору по суті.

В судовому засіданні 14.05.2014 року суд перейшов до розгляду спору по суті.

Представник позивача виклав позовні вимоги. В поданих письмових поясненнях по справі позивач вказує на те, що у нього відсутня можливість надати суду договір поставки №130901 від 13.09.2013 року, підписаний та скріплений печатками сторін, оскільки при першій реалізації товару, яка відбулася 13.09.2013 року позивач разом з товаром передав відповідачу договір поставки №130901 від 13.09.2013 року в двох примірниках, підписаний та скріплений печаткою позивача. Таким чином, позивач направив відповідачу оферту для укладення договору поставки у формі єдиного документа, проте відповідач спірний договір не підписав та не повернув, протокол розбіжностей позивачу не надіслав. Таким чином, договір поставки у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками не відбувся, але договір поставки відбувся в спрощеній спосіб, шляхом підписання сторонами видаткових накладних, які знаходяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні 14.05.2014 року судом було здійснено огляд оригіналів видаткових накладних: № 2 від 03.01.2013 року, №143 від 05.08.2013 року; накладних на повернення: № 4 від 27.02.2013 року, № 11 від 16.09.2013 року; виписок з банківських рахунків від 04.11.2013 року, 07.11.2013 року, 13.11.2013 року; акту звірки розрахунків від 27.01.2014 року; акту звірки розрахунків за 4 квартал 2014 року; витягу з ЄДР щодо державної реєстрації позивача та відповідача.

Оскільки судом було вжито всіх заходів щодо належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, але відповідач своїм правом не скористався, відзив на позовні заяву не надав та не направив повноважного представника в судове засідання для дачі пояснень по справі і про причини невиконання вимог суду не повідомив, а тому рішення приймається за наявними у справі документами на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача , з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності до ч.1 ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець згідно договору купівлі-продажу передає або зобов'язується передати у власність покупцеві товар, а покупець прийняти його та оплатити.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, згідно видаткової накладної №2 від 03.01.2013 року було поставлено відповідачу фільтри тонкої очистки молока (25т) у кількості 360 шт. по ціні 98,00 на суму 35280,00 грн. та згідно видаткової накладної №143 від 05.08.2013 року - фільтри тонкої очистки молока (25т) у кількості 180 шт. по ціні 80,00 на суму 14400,00 грн. Всього було поставлено товару на загальну суму 49 680,00 грн. Вказані накладні підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками, і оригінали яких було оглянуто в судовому засіданні.

Заперечень щодо факту отримання товару від відповідача до суду не надійшло.

Договору №130901 від 13.09.2012 року, який зазначено у видаткових накладних №2 від 03.01.2013 року та №143 від 05.08.2013 року, як підстава поставки зазначеного товару, позивач суду не надав, у зв»язку з чим суд доходить висновку, що єдиний письмовий договір на поставку товару між сторонами не укладався.

Таким чином, угоди купівлі-продажу, відповідно до ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України, були укладені між сторонами шляхом передачі позивачем відповідачу товару та прийняття його відповідачем.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний сплати продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Підписання покупцем та скріплення печаткою спірних, зокрема, видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 21.04.2011 №9/252-10, від 28.02.2012 №5002-8/481-2011.

Приймаючи до уваги, що строк оплати отриманого товару по спірних видаткових накладних №2 від 03.01.2013 року та №143 від 05.08.2013 року сторонами визначено не було і видаткові накладні є первинними обліковими документами, які є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар, тому відповідно до частини 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, перебіг строку виконання грошового зобов'язання по спірних видаткових накладних починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, а саме відповідно 03.01.2013 року та 05.08.2013 року.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснив часткове повернення позивачу товару на суму 29596,00 грн., отриманого ним за видатковою накладною №2 від 03.01.2013 року, що підтверджується накладною на повернення №4 від 27.02.2013 року, скріпленою печатками та підписами уповноважених представників сторін.

Також відповідач в рахунок оплати за отриманий товар за видатковою накладною №2 від 03.01.2013 року сплатив 3000,00 грн., а саме: 04.11.2013 року - 1,000 грн.; 07.11.2013 року - 1000,00 грн.; 13.11.2013 року - 1000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками від 04.11.2013 року, 07.11.2013 року, 13.11.2013 року (а.с.15-17) по особовому рахунку ПП «Антарес-Агро» №260026570301, копії яких додано до матеріалів справи.

Відповідно заборгованість за поставлений товар, отриманий за видатковою накладною №2 від 03.01.2013 року становить 2684,00 грн. (35280,00-29596,00 - 3000).

Також відповідачем було повернуто позивачу частину товару на суму 8480,00 грн., отриманого від позивача за видатковою накладною №143 від 05.08.2013 року, що підтверджується накладною на повернення №11 від 16.09.2013 року, скріпленою печатками та підписами уповноважених представників сторін. Заборгованість за поставлений товар, отриманий за видатковою накладною №143 від 05.08.2013 року становить 5920,00 грн. (14400,00-8480,00).

Таким чином, основний борг відповідача перед позивачем за поставлений товар згідно видаткових накладних №2 від 03.01.2013 року та №143 від 05.08.2013 року становить 8604,00 грн.

Вказана сума боргу підтверджується також і актами звірки розрахунків, які підписані сторонами та копії яких додані до матеріалів справи.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період: з 04.01.2013 року по 31.03.2014 року в сумі 99,49 грн. та з 06.08.2013 року по 31.03.2014 року в сумі 115,80 грн., всього 3% річних на загальну суму 215,29 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити, зокрема, три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, строк оплати отриманого товару по видатковій накладній №2 від 03.01.2013 року настав 03.01.2013 року, а по видатковій накладній №143 від 05.08.2013 року - 05.08.2013 року. Відповідно прострочка оплати по видатковій накладній №2 від 03.01.2013 року виникла з 04.01.2013 року, а по видатковій накладній №143 від 05.08.2013 року - з 06.08.2013 року.

Матеріалами справи підтверджується прострочка виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати отриманого товару, тому суд доходить висновку, що позивачем правомірно нараховані три проценти річних на заборгованість 2684 грн. по видатковій накладній №2 від 03.01.2013 року: за період з 04.01.2013 року по 31.03.2014 року в сумі 99,49 грн. та на заборгованість 5920 грн. по видатковій накладній №143 від 05.08.2013 року за період з 06.08.2013 року по 31.03.2014 року в сумі 115,80 грн., всього 3% річних на загальну суму 215,29 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст.ст. 525,526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання не виконав, за поставлений товар своєчасно в повній сумі не розрахувався, суд, з урахування вищезазначеного, доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтовані і підлягають задоволенню в частині стягнення 8604,00 грн. боргу та 215,29 грн. 3% річних.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 1827,00 грн.

Керуючись ст.ст. 11, 525, 526, 625, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 22, 173, 174, 175, 179, 181, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. 4 Закону України „Про судовий збір", господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Новгород-Сіверський сирзавод", вул. Залінійна, будинок 21, корпус А, м. Новгород-Сіверський, Чернігівська область, 16000 (код ЄДРПОУ 00448077, відомості про банківські реквізити відсутні) на користь приватного підприємства "АНТАРЕС-АГРО", вул. Білопільський шлях, будинок 33 А, м. Суми, 40009 (р/р 260026570301 в Полтавське РУ АТ «Банк «Фінанси та кредит», МФО 331832, код ЄДРПОУ 23824689) 8604,00 грн. основного боргу, 215,29 грн. 3% річних та 1827 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Повне рішення підписано 15.05.2014 р.

Суддя Л.М. Лавриненко