Постанова

від 13.05.2014 по справі 8/96

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2014 р.Справа № 8/96 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лисенко В.А.

суддів: Ліпчанської Н.В., Гладишевої Т.Я.

(Склад колегії суддів згідно з розпорядженням голови суду № 224 від 12.05.2014р.)

При секретарі судового засідання: Молодові В.С.

За участю представників сторін:

від ПАТ "Миколаївобленерго" - Мотін О.М., за довіреністю № 01/53-205 від 27.12.2013р.

Інші представники сторін в судове засідання не з'явились, про час, дату та місце його проведення повідомлені належним чином.

Розглянувши апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області

на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 11.02.2014р.

по справі № 8/96

за заявою скаржника Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго"

до боржника Військової частини А-1895 (правонаступник - Військова частина А-2488)

про : скарга на неправомірні дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області

Встановила:

У квітні 2003 року Відкрите акціонерне товариство Енергопостачальна компанія «Миколаївобленерго» звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Військової частини А-1895 коштів у сумі 1 190 206,91 грн. на підставі договору від № 1458 № 27.07.2000р.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 30.05.2003р.позов задоволено частково; стягнуто з Військової частини А-1895 (правонаступником якого є Військова частина А-2488) на користь ВАТ ЕК «Миколаївобленерго» (правонаступником якого є ПАТ "Миколаївобленерго") 1 059 941,09 грн. боргу; 48 922,38 грн. - пені; 1583,89 грн. - держмита та 109, 94 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

На виконання вищевказаного судового рішення 10.06.2003р. господарським судом Миколаївської області був виданий судовий наказ.

На виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 31.05.2011р., якою стягувану було поновлено строк пред'явлення наказу до виконання, у червні 2011 року господарський суд Миколаївської області видав стягувану дублікат наказу № 8/96 від 10.06.2003р.

У грудні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Миколаївобленрго" звернулось до господарського суду Миколаївської області зі скаргою на неправомірні дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області, в якій просило визнати неправомірними дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області щодо відмови у відкритті виконавчого провадження по примусовому виконанню дублікату наказу господарського суду Миколаївської області № 8/96 від 10.06.2003р.; визнати недійсною постанову ВДВС від 03.12.2013р. про відмову у прийнятті до примусового виконання дублікату наказу господарського суду Миколаївської області №8/96 від 10.06.2003р. та у відкритті виконавчого провадження № 41033699; зобов`язати відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області прийняти до виконання дублікат наказу господарського суду Миколаївської області № 8/96 від 10.06.2003р.

Скарга обґрунтована тим, що постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження була винесена державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області у порушенні приписів п.3 Розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" в редакції від 19.09.2013р., п.76 "Типової інструкції з діловодства у Центральних органах виконавчої влади, Раді Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади", яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011р., №1242.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 11.02.2014р. (суддя Гриньова-Новицька Т.В.) скарга ПАТ "Миколаївобленерго" задоволена частково та визнано неправомірними дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГУЮ у Миколаївській області щодо відмови у відкритті виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу господарського суду Миколаївської області № 8/96 від 10.06.2003р про стягнення з Військової частини А-1895 (правонаступником якого є Військова частина А-2488) на користь ВАТ ЕК «Миколаївобленерго» (правонаступником якого є ПАТ "Миколаївобленерго") 1 059 941,09 грн. боргу; 48 922,38 грн. - пені; 1 583,89 грн. - держмита та 109, 94 грн. витрат на на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; визнано недійсною постанову ВДВС від 03.12.2013р. про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП№ 41033699 по примусовому виконанню наказу господарського суду Миколаївської області № 8/96 від 10.06.2003р.; в задоволенні іншої частини скарги відмовлено.

Ухвала мотивована тим, що оскаржувана постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження була прийнята головним державним виконавцем безпідставно та в порушення вимог діючого законодавства.

Суд відмовив у задоволенні вимоги скаржника про зобов`язання Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Миколаївській області прийняти до виконання наказ господарського суду Миколаївської області від 10.06.2003р. у справі № 8/96, оскільки не вправі зобов`язувати до вчинення цих дій, які здійснюються тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Не погодившись із вказаною ухвалою, Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати ухвалу та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги ПАТ "Миколаївобленерго" на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області про визнання неправомірними дій органу ДВС щодо відмови у відкритті виконавчого провадження, визнання недійсною постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП № 41033699 від 03.12.2013р.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу сторона посилається на те, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали не було враховано, що відповідно до ч.2 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Крім того, в обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на той факт, що судом першої інстанції не зазначено підстав, чому наказ скаржником повинен бути пред`явлений до державної виконавчої служби, а не до державної казначейської служби.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Представники Військової частини А-2488 та Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області у судове засідання не з'явились, не скористались наданим їм ст. 22 ГПК України правом та повноважних представників не направили.

Сторони про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Причини неявки повноважних представників суду не відомі.

Апеляційною інстанцією також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою.

Відповідно до приписів п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду від 15.03.2010р. № 01-08/140 „Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судова колегія дійшла висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності зазначених представників сторін.

Заслухавши пояснення представника ПАТ "Миколаївобленерго", розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, повноту та об'єктивність дослідження обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 10.06.2003р. на виконання рішення господарського суду Миколаївської області від 30.05.2003р. був виданий судовий наказ.

27.11.2013р. на примусове виконання до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області було ПАТ "Миколаївобленерго" було пред`явлено наказ господарського суду Миколаївської області.

Відповідно до постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області від 03.12.2013р. відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Миколаївської області від 10.06.2003р. по справі № 8/96, на підставі п.8 ч.1 ст.26 ЗУ "Про виконавче провадження"

Постанова державної виконавчої служби мотивована тим, що відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання даного рішення здійснюється органами державного казначейства України.

Крім того, державний виконавець в постанові послався на те, що до заяви про відкриття виконавчого провадження стягувачем було надано копію довіреності, яка не засвідчена належним чином.

З такими висновками державної виконавчої служби господарський суд першої інстанції не погодився та визнав, що постанова державного виконавця про відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Миколаївської області від 10.06.2003р. по справі №8/96 була винесена з порушенням діючого законодавства.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

З 01.01.2013р. набрав чинності Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" №4901-VІ (надалі - Закон №4901-VІ), який встановив гарантії держави щодо виконання рішень та виконання документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", та особливості їх виконання.

Так, відповідно до ст. 2 Закону №4901-VІ, Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: Державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство).

Статтею 4 ЗУ № 4901-VІ передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів з Державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Пунктом 3 розділу 2 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень в редакції Закону №583-VII від 19.09.2013р., передбачено, що виконавчі документи за рішенням суду про стягнення коштів, що набрали законної сили за якими є визначені ч.1 ст.2 цього Закону суб`єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шости місяців з дня набрання чинності цим пунктом.

Відповідно до приписів ст.19 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; в інших передбачених законом випадках.

Згідно з п.2.11. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. №512/5 передбачено, що повноваження представників сторін, які беруть участь у виконавчому провадженні, мають бути посвідчені такими документами: довіреністю фізичної особи; довіреністю юридичної особи або документами, що посвідчують право представництва юридичної особи (документом про призначення керівником юридичної особи тощо).

Пунктом 76 Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 1242 від 30.11.2011р. встановлено, що установа може засвідчувати копії лише тих документів, що створюються в ній, а також у випадках, передбачених в абзаці другому цього пункту.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що посилання в постанові органу ДВС від 03.12.2013р. на те, що копії документів, долучених до заяви про відкриття виконавчого провадження, не засвідчені печаткою підприємства є цілком не обґрунтованими, а отже відсутність дати засвідчення довіреності не виключає можливості розпочати виконавче провадження, згідно з вимогами Закону України "Про виконавче провадження", що кореспондується приписами п.8 ч.1 ст. 26 вказаного Закону.

За таких обставин суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що посилання державного виконавця при прийнятті оскаржуваної постанови на той факт, що відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання даного рішення на стадії відкриття виконавчого провадження здійснюється органами Державного казначейства України є необґрунтованими та не відповідають вимогам діючого Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень, оскільки суперечить пункту 3 розділу Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" із змінами та доповненнями від 16.10.2013р.

Отже, твердження апелянта відносно того, що при прийнятті оскаржуваної ухвали господарським судом першої інстанції не було враховані приписи ч.2 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" колегією суддів апеляційної інстанції до уваги не приймаються, оскільки воно суперечить приписам пункту 3 розділу 2 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень в редакції Закону №583-VII від 19.09.2013р., яким передбачено, що виконавчі документи за рішенням суду про стягнення коштів, що набрали законної сили, за якими є визначені ч.1 ст.2 цього Закону суб`єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби.

Відносно доводів апелянта, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали не зазначено підстав чому наказ скаржником повинен бути пред`явлений до державної виконавчої служби, а не до державної казначейської служби, колегією суддів апеляційної інстанції також до уваги не приймаються, судом першої інстанції зазначену підставу обґрунтовано пунктом 3 розділу 2 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень в редакції Закону №583-VII від 19.09.2013р.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала господарського суду Миколаївської області від 11.02.2014р. зі справи № 8/96 прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак апеляційна скарга залишається без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.

Судова колегія звертає увагу на те, що при зверненні зі скаргою заявником не коректно сформульовані вимоги, визначені у пункті 4 скарги.

У зв'язку з таким судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні цих вимог із зазначенням мотивів, викладених судом першої інстанції в ухвалі суду.

З урахуванням викладеного, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції залишається без змін.

Керуючись cm.cm. 99, 103 п.1, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області - залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Миколаївської області Миколаївської області від 11.02.2014р. по справі № 8/96 - залишити без змін.

Постанова в порядку ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 15.05.2014.р

Головуючий суддя В.А. Лисенко

Суддя Н.В. Ліпчанська

Суддя Т.Я. Гладишева