Рішення

від 05.05.2014 по справі 906/390/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "05" травня 2014 р. Справа № 906/390/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Кара Л.В. - довіреність № Д-12/14 від 10.02.2014;

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київгаз" (м.Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял Стоун Тауер" (м.Коростишів)

про стягнення 247311,59 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 247311,59 грн., з яких 246259,09 грн. передплати та 1052,50 грн. - 3% річних.

Представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Надала усні пояснення по справі. Подала письмове клопотання, яке було задоволено судом, про долучення документів до матеріалів справи (а.с. 67-69).

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Під час судового засідання судом здійснено електронний запити на сайт Укрпошти та отримано витяг (а.с. 66), згідно якого поштове відправлення, направлене відповідачу, надійшло 19.04.2014 до відділення поштового зв'язку, за вказаною у позовній заяві адресою відповідача, та на даний час не вручено.

Також, з метою уточнення адреси відповідача судом було здійснено пошуковий запит та отримано електронний витяг з ЄДРПОУ, розміщеного на офіційному веб-сайті Державного підприємства"Інформаційно-ресурсний центр" (а.с. 70-74).

Відповідно до п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки вся поштова кореспонденція надсилалася відповідачу за його юридичною адресою, суд вважає, що останній був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Враховуючи наявні у справі документи, суд вважає, що відсутність представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору, згідно ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані до справи документи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 26 жовтня 2012 між Публічним акціонерним товариством "Київгаз" (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Роял Стоун Тауер" (продавець, відповідач) було укладено Договір поставки продукції (далі - Договір (а.с. 9-11)), згідно п. 1.1. якого продавець зобов'язується поставити і передати у власність покупця товар, іменований надалі "Продукція" у номенклатурі і кількості згідно з специфікацією, яка є невід'ємною частиною даного Договору, а покупець прийняти продукцію і оплатити її на умовах даного Договору.

У відповідності до п. 2.2. Договору, загальна вартість останнього складає 415000,00грн. (чотириста п'ятнадцять тисяч гривень 00 копійок), без ПДВ на момент укладення Договору.

За умовами п. 3.2. Договору, поставка продукції продавцем здійснюється партіями, а саме:

- 30% продукції - до 15.12.2012р.;

- 30% продукції - до 20.12.2012р.;

- 40% продукції - до 25.12.2012р.

Згідно п. 4.1. Договору, розрахунки проводяться шляхом попередньої оплати у розмірі 50% від загальної вартості Продукції в терміни двох банківських днів після виставлення продавцем рахунку. Датою оплати вважається дата списання коштів на користь продавця банком покупця.

Оплата в розмірі 20% здійснюється з моменту закупівлі продавцем сировини, протягом двох банківських днів після отримання копій підтверджуючих документів (п.4.2. Договору).

Остаточний термін оплати, за п. 4.3. Договору, складає три банківські дні з дати отримання покупцем продукції.

Позивач вказує, що на виконання вимог Договору платіжним дорученням №32728 від 26.10.2012 перерахував на рахунок ТОВ "Роял Стоун Тауер" попередню оплату у розмірі 50% суми Договору, що склало 207500,00грн. Також платіжним дорученням №32924 від 02.11.2012 ним було додатково перераховано на рахунок відповідача 83000,00грн., а платіжним дорученням №34076 від 28.12.2012 ще 48000,00грн.

Однак відповідач свої зобов'язання по поставці виконав лише частково, поставивши позивачу товар на суму 92240,91грн., що підтверджується накладними від 24.01.2013 (а.с. 16-17).

Оскільки відповідач не поставив товар на повну суму здійсненої передоплати, 08.02.2013 та 16.12.2013 позивачем були направлені відповідачу вимоги (а.с. 18-28) про поставку продукції, або повернення надмірно сплачених коштів у 10-ти денний термін, а також про сплату штрафу за несвоєчасно поставлену продукцію.

Враховуючи, що на день звернення з позовом до суду відповідач зобов'язання по поставці товару не виконав, кошти не повернув, вказане стало підставою для вирішення спору в судовому порядку.

Позивач вважає, що грошове зобов'язання у відповідача виникло з 20.01.2014, оскільки саме 20.01.2014 направлена на адресу відповідача вимога №3107/18-1 від 13.12.2013 була повернута на адресу позивача за закінченням терміну зберігання.

За неналежне виконання відповідачем зобов'язання щодо поставки товару, на підставі ст. 625 ЦК України, позивач нарахував до стягнення з відповідача 1052,50грн. 3% річних.

Відповідач позов за підставами та предметом пред'явлення не оспорив, доказів проведення розрахунків з позивачем не надав.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, врахувавши надані, в процесі її розгляду, пояснення представника позивача, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

За ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги ґрунтуються на укладеному між сторонами Договорі поставки №607 від 26.10.2012 (а.с. 9-11).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 ЦК України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Зокрема, за ч.1 ст.693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Так, матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що на виконання п. 4.1. Договору позивач перерахував відповідачу 338500,00грн. згідно платіжних доручень №32728 від 26.10.2012, №32924 від 02.11.2012, №34076 від 28.12.2012 (а.с. 13-15).

Також наданими до справи документами підтверджено, що відповідачем 12.08.10р. було поставлено сировину лише частково на загальну суму 92240,91грн. (а.с.16-17).

Таким чином, сума непоставленого товару відповідачем згідно здійсненої передоплати склала 246259,09грн.

Приписами ч.2 ст.693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Матеріалами справи підтверджено, що направлена відповідачу вимога від 13.12.2013 про повернення суми надмірно сплачених коштів у розмірі 246259,09грн. та сплату штрафу у розмірі 41500,00грн. 20.01.2014 повернулася без вручення адресату (а.с. 22-23, 26-29). Повторно направлена 08.02.2013 вимога залишена без відповіді та задоволення (а.с. 20-23). Наведені обставини відповідачем не спростовано.

Оскільки порядок повернення вищевказаної суми попередньої оплати не обумовлений сторонами, для визначення дати виникнення у відповідача зобов'язань по її поверненню, слід керуватися положеннями ст. 530 ЦК України.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

...Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України... Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення. ...Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез'явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред'явленою.

Отже, враховуючи положення ст. 530 ЦК України та приписи п.1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14, на дату звернення позивача до суду у відповідача існувало зобов'язання перед ПАТ "Київгаз" щодо повернення 246259,09грн. передоплати, тому позивач правомірно заявив до стягнення вказану суму

Що стосується заявлених позивачем 1052,50грн. 3% річних, слід зазначити наступне.

Так, приписами ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За п. 5.2 Постанова Пленуму ВГСУ 17.12.13року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

За вказаного, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення із відповідача 1052,50грн. 3% річних, нарахованих на суму несвоєчасно повернутої попередньої оплати.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними та допустимими у справі доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 32 ГПК доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

При цьому, згідно 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Так, відповідач доказів на спростування обґрунтованості позовних вимог суду не надав. При цьому позивач довів суду обґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами.

Отже, позов обґрунтований, підтверджений належними доказами, копії яких долучено до матеріалів справи, підлягає задоволенню частково на суму 246259,09грн. попередньої оплати.

У стягненні 1052,50грн. 3% річних суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял Стоун Тауер" (12501, Житомирська обл., Коростишівський р-н., м. Коростишів, вул. Карла Маркса, буд. 54, ід. код 37692103)

на користь Публічного акціонерного товариства "Київгаз" (01103, м. Київ, Печерський р-н., вул. Кіквідзе, буд. 4-б, ід. код 03346331):

- 246259,09грн. попередньої оплати;

- 4925,18грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 12.05.2014.

Суддя Вельмакіна Т.М.

Віддрукувати:

1 - до справи;

2,3 - сторонам (рек. з пов. про вруч.).