Рішення

від 05.05.2014 по справі 916/542/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" травня 2014 р.Справа № 916/542/14

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Л.М. Ільєвій

за участю представників:

від позивача - Калініна С.В.,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства „Український державний центр радіочастот" в особі Одеської філії Українського державного центру радіочастот до Акціонерного товариства закритого типу „Південьзв'язоксервіс" про стягнення 7236,20 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство „Український державний центр радіочастот" в особі Одеської філії Українського державного центру радіочастот звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою Акціонерного товариства закритого типу „Південьзв'язоксервіс" про стягнення заборгованості за договором № ТК-24 від 01.12.2010 р. у розмірі 7236,20 грн., посилаючись на наступне.

Між Одеською філією Українського державного центру радіочастот та Акціонерним товариством закритого типу „Південьзв'язоксервіс" було укладено договір №ТК-24 від 01.12.2010 року та договір № 254/2 від 01.03.2012 року. Згідно договору Філія позивача повинна була здійснювати роботи з радіочастотного моніторингу параметрів випромінювання та забезпечення електромагнітної сумісності (ЕМС) радіоелектронних засобів (РЕЗ) та випромінюючих пристроїв (ВП), а також роботи з вимірювання параметрів телекомунікаційної мережі, в свою чергу замовник на підставі Закону України «Про радіочастотний ресурс України» повинен виконувати свої зобов'язання щодо використання РЧР та здійснювати оплату вищезгаданих робіт на рахунок Філії.

Як вказує позивач, у 2013-2014 рр. Філією було виставлені рахунки за № 748, № 3706, № 4633, № 4907, № 190, № 524, на загальну суму 7236,20 грн., однак не були оплачені відповідачем. Так, позивач зазначає, що Філія неодноразово надсилала листи на адресу замовника з вимогою оплатити заборгованості, але до теперішнього часу борг не погашено в повному обсязі. Поряд з цим позивач стверджує, що Філія виконувала свої обов'язки згідно умов договору в повному обсязі, при цьому скарг від замовника на радіозавади на адресу Філії не надходило.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.02.2014 р. позовну заяву Державного підприємства „Український державний центр радіочастот" в особі Одеської філії Українського державного центру радіочастот прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/542/14, при цьому розгляд справи призначено в засіданні суду.

Відповідач відзив на позов не надав, також представник відповідача у судові засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином за адресою, зазначеною в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб-підприємців. Однак, згідно поштових повідомлень, що містяться в матеріалах справи, надіслана судом поштова кореспонденція разом з ухвалами суду повернута до суду за закінченням терміну зберігання та у зв'язку посиланням на відсутність адресата за вказаною адресою.

Так, у пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Крім того, у пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 зазначено, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Крім того, як зазначено в абз. 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата , відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважається належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

01 грудня 2010 року між Одеською філією Українського державного центру радіочастот ДП „Український державний центр радіочастот" (виконавець) та Акціонерним товариством закритого типу „Південьзв'язоксервіс" (замовник) було укладено договір № ТК-24 про проведення робіт з вимірювання параметрів телекомунікаційної мережі оператора телекомунікацій АТЗТ „Південьзв'язоксервіс" (а.с. 7-10), предметом якого є проведення позивачем як виконавцем узгоджених з відповідачем як замовником робіт з вимірювання параметрів телекомунікаційної мережі, в тому числі щодо маршрутизації трафіку (без зняття) інформації з голосового трафіку), на технічних майданчиках відповідача, та оплата відповідачем виконаних робіт відповідно до умов цього договору (п. 1.1 договору). Перелік робіт, які виконуються при проведенні вимірювань параметрів телекомунікаційної мережі замовника, в т.ч. маршрутизації трафіку, наведені у додатку № 2 до цього договору (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору вартість виконання щодо вимірювання параметрів телекомунікаційної мережі оператора з розрахунку за один технічний майданчик в залежності від технології побудови мережі та її обсягу визначається у протоколі узгодження договірної ціни (додаток № 1). Загальна вартість робіт, яка вказується у акті про виконання робіт з вимірювання параметрів на телекомунікаційній мережі, залежить від кількості технічних майданчиків, на яких відповідно до Плану вимірювання параметрів на телекомунікаційній мережі замовника протягом місяця були виконані роботи з вимірювання параметрів телекомунікаційної мережі. План вимірювання параметрів на телекомунікаційній мережі замовника складається перед початком року, що наступає за звітним, і підписується сторонами.

Згідно п. 3.2 договору звітним періодом за цим договором є календарний день. Розрахунки між виконавцем та замовником за роботи проводяться шляхом оплати виконаних робіт в місяці, наступним за звітним.

В п. 3.3 договору передбачено, що рахунки надсилаються замовнику разом з актом про виконання робіт з вимірювання параметрів телекомунікаційної мережі замовника. Замовник сплачує виставлені виконавцем рахунки до кінця місяця, наступного за звітним. При цьому до 10 числа місяця, наступного за звітним, рахунки на сплату робіт, виконаних фахівцями виконавця, разом з актом про виконання робіт з вимірювання параметрів телекомунікаційної мережі замовника і копіями протоколів вимірювань параметрів телекомунікаційної мережі за звітний період направляється виконавцем на адресу головного офісу замовника (п. 3.5 договору).

Строк вказаного договору встановлено з моменту його підписання та до 31.12.2010 р. (п. 8.1 договору). При цьому вказаний договір вважається подовженим на кожний наступний календарний рік, якщо жодна із сторін не менше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору е надішле іншій стороні письмове повідомлення про свій намір припинити дію договору або змінити його умови (п. 8.2 договору). Закінчення дії цього договору не звільняє замовника від сплати за виконані за цим договором виконавцем роботи з вимірювання параметрів телекомунікаційної мережі та виставлені рахунки (п. 8.3. договору).

Згідно додаткової угоди від 05.12.2012 р. до вказаного договору № ТК-24 від 01.12.2010 р. були затверджено протокол узгодження договірної ціни (а.с. 11-12), який є підставою для проведення взаємних розрахунків та платежів між виконавцем і замовником та згідно якого вартість робіт з вимірювання параметрів телекомунікаційних мереж операторів фіксованого телефонного зв'язку на одному технічному майданчику замовника складає 972,20 грн.

Також 01.03.2012 р. між Одеською філією Українського державного центру радіочастот ДП „Український державний центр радіочастот" (виконавець) та Акціонерним товариством закритого типу „Південьзв'язоксервіс" (замовник) було укладено договір № 254/2 (а.с. 20), згідно п. 1.1 якого Філія позивача виконує роботи (послуги) з радіочастотного моніторингу параметрів випромінювання та забезпечення електромагнітної сумісності (ЕМС) радіоелектронних засобів (РЕЗ) та випромінюючих пристроїв (ВП), а відповідач виконує свої зобов'язання щодо використання РЧР, а також здійснює оплату вищезгаданих робіт на рахунок Філії.

П. 3.5 договору № 254/2 передбачено, що роботи вважаються виконаними в повному обсязі у разі забезпечення ЕМС РЕЗ та ВП, які належать замовнику та при відсутності скарг замовника на радіозавади, які не були опрацьовані Філією у відповідності до вимог нормативної документації, а також у разі виконання вимог нормативної документації у сфері РЧР. Скарги замовника на радіозавади, які виникли з вини самого замовника, не є підставою вважати роботи не виконаними.

Відповідно до п. 3.6 вказаного договору замовник сплачує Філії за роботи (послуги) по договору шляхом перерахування суми вартості робіт на розрахунковий рахунок Філії за поточний місяць до 15-го числа кожного місяця на підставі виставленого Філією рахунку. По виставленим рахункам за роботи (послуги), вказані у п.п. 2.1.2 договору, замовник здійснює оплату не пізніше 7 днів з дня одержання такого рахунку.

За умовами п. 3.8 договору № 254/2 виконання робіт (послуг) може підтверджуватись відповідним двостороннім актом на вимогу однієї з сторін договору. Друга сторона повинна підписати такий акт протягом 5 робочих днів з часу надходження або надати мотивовану відмову від підписання акту. У випадку коли, замовник не надіслав підписаний акт у вищевказаний термін та не надав мотивованої відмови, акт автоматично вважається узгодженим, а роботи (послуги) виконаними.

Вказаний договір № 254/2 було укладено терміном на 1 рік з 01.03.2012 р. і до 01.03.2013 р., але у будь-якому випадку до моменту повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (п. 6.1. договору). Договір вважається подовженим на кожний наступний період тривалістю в один рік, але не більше терміну дії дозвільних документів. У разі анулювання або закінчення терміну дії відповідних дозвільних документів договір вважається втратившим дію (п. 6.2 договору).

У додатку № 1 до вказаного договору № 254/2 від 01.03.2013 р. визначено вартість послуги з радіочастотного моніторингу та забезпечення ЕМС РЕЗ радіорелейного зв'язку - у діапазоні частот до 17 ГГц включно (за РЕЗ), що за місяць складає 1252,80 грн. . електромагнітної сумісності

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем відповідно до умов вказаних договорів були виставлені на оплату проведених робіт (послуг) рахунки № 748 від 07.02.2013 р. на суму 972,20 грн., № 3706 від 02.09.2013 р. на суму 1252,80 грн., № 4633 від 04.11.2013 р. на суму 1252,80 грн., № 4907 на суму 1252,80 грн., № 190 на суму 1252,80 грн. на суму 1252,80 грн., № 524 від 03.02.2014 р. на суму 1252,80 грн., всього на суму 7236,20 грн. (а.с. 13-18).

У зв'язку з неповною оплатою відповідачем як замовником обумовлених вказаними договором робіт (послуг) виставлених рахунків позивач звернувся до суду із заявленим позовом про стягнення заборгованості.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Ч. 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, укладені між сторонами по справі договори № ТК-24 і № 254/2 є підставою для виникнення у сторін за цими договорами господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковими для виконання їх сторонами.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вказує позивач та не спростовано відповідачем, відповідно до умов укладеного між сторонами договору № ТК-24 Філією позивача були проведені роботи з вимірювання параметрів телекомунікаційних мереж операторів фіксованого телефонного зв'язку на технічному майданчику відповідача, про що сторонами було складено акт № 13-14-748 про виконання робіт від 07.02.2013 р. (а.с. 38), а також акт № 13-748 від 07.02.2013 р. про проведення робіт з вимірювання параметрів на телекомунікаційній мережі АТЗТ „Південьзв'язоксервіс" за 2013 рік згідно договору № ТК-24 від 01.12.2010 р. (а.с. 39), що також підтверджується наявним в матеріалах справи протоколом вимірювання параметрів телекомунікаційної мережі. Крім того, наявні в матеріалах справи копії протоколів інструментальної оцінки параметрів випромінювання РЕЗ і ВП АТЗТ „Південьзв'язоксервіс" та спектрограми випромінювання РЕЗ, ВП (а.с. 63-94) свідчать про проведення позивачем на виконання умов договору № 254/2 обумовлених робіт (послуг). При цьому про належне виконання Філією позивача своїх обов'язків згідно умов договору свідчить відсутність скарг від відповідача як замовника на радіозавади на адресу Філії.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, прийняття відповідачем виконаних позивачем робіт (послуг) є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити вказані послуги відповідно до умов договору та чинного законодавства на підставі виставлених рахунків.

Так, за умовами п. 5.4 договору № ТК-24 і п. 2.2.3 договору № 254/2 відповідач зобов'язався своєчасно здійснювати оплату послуг Філії.

Проте, як з'ясовано судом та не спростовано відповідачем, останній не виконав прийняті на себе зобов'язання по оплаті за виконані позивачем роботи (послуги) за вказаними договорами та не сплати виставлені позивачем рахунки, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 7236,20 грн.

При цьому слід зазначити, що наявність спірної суми заборгованості відповідач не спростував, докази, які б підтверджували факт повної сплати відповідачем вартості поставленого товару або неможливості виконання цього зобов'язання з поважних причин, в матеріалах справи відсутні. Адже частиною другою статті 22 ГПК України передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо; обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З огляду на встановлення судом факту невиконання відповідачем своїх зобов'язань за укладеними з позивачем договорами щодо оплати наданих послуг, суд доходить до висновку про порушення відповідачем умов вказаних договорів.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Разом з тим невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем наданих послуг), згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.

Відтак, враховуючи невиконання відповідачем своїх зобов'язань по оплаті за надані послуги за договорами № ТК-24 і № 254/2, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем, суд вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 7236,20 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства „Український державний центр радіочастот" в особі Одеської філії Українського державного центру радіочастот цілком обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Державного підприємства „Український державний центр радіочастот" в особі Одеської філії Українського державного центру радіочастот до Акціонерного товариства закритого типу „Південьзв'язоксервіс" про стягнення 7236,20 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Акціонерного товариства закритого типу „Південьзв'язоксервіс" (65020, м. Одеса, вул. Тираспольська, буд. 19, кв. 18; код ЄДРПОУ 22501369) на користь Державного підприємства „Український державний центр радіочастот" (03179, м. Київ, пр-т Перемоги, 15-й км) в особі Одеської філії Українського державного центру радіочастот (65059, м. Одеса, вул. Краснова, 14, оф. 33; код ЄДРПОУ 23211596) заборгованість у розмірі 7236/сім тисяч двісті тридцять шість/грн. 20 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1827/одна тисяча вісімсот двадцять сім/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 12.05.2014 р.

Суддя Петров В.С.