Рішення

від 29.04.2014 по справі 255/9790/13-ц

ВОРОШИЛОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ДОНЕЦЬКА

255/9790/13-ц

Провадження 2/255/112/2014

Справа 255/9790/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2014 року Ворошиловський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого - судді Орєхова О.І.

при секретарі - Кочко Л.І., Ангеліній Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю «МИ-2» про усунення дій, що порушують авторське право та стягнення компенсації, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю «МИ-2» про усунення дій, що порушують авторське право та стягнення компенсації, посилаючись на наступні обставини.

Позивач є власником виключних майнових прав ( далі - за текстом позивач , автор ) на проектно-конструкторську документацію (далі по тексту - твір) , відповідно до якої він виготовляє матеріальний об'єкт - кіоск для зберігання і продажу води (далі по тексту - кіоск , кіоски , типові кіоски) .

Відповідно до ст. 11 Закону України « Про авторське право і суміжні права » від 23 грудня 1993 року № 3792 -XII (далі за текстом - Закон) за відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства) .

Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення та реалізації авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення , а також виконання будь-яких інших формальностей.

Згідно ст. 7 зазначеного Закону суб'єктами авторського права є автори творів, зазначені у частині першій статті 8 цього закону, їх спадкоємці та особи , яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права .

На підставі ст. 421 Цивільного кодексу України, Позивач є суб'єктом права інтелектуальної власності - власником авторських виключних майнових прав на твір, створений ним у 2002 році, що підтверджується першим примірником твору, десятками публікацій у пресі та Інтернет ресурсах, численними ув'язненими господарськими та ліцензійними договорами з контрагентами починаючи з 2006 року, відповідно до яких Позивач видавав ліцензії на право використання твору , виготовлення за допомогою твори кіосків для продажу води.

Авторство позивача підтверджується розробленими ним ТУ 5131-005-61600719-2008 на виготовлення проекту типового кіоску з використанням твору.

Відповідно з експертним висновком № 266 від 27 листопада 2008 року, виданими автору Федеральним державною установою охорони здоров'я «Центр гігієни і епідеміології в Кіровській області» Федеральної служби з нагляду в сфері захисту прав споживачів і благополуччя людини , типовий кицьок , створений на основі твору , відповідає СанПіН 2.3.6.106601 , СанПіН 2.1.4.1116-02 , СанПіН 2.2.12.1.1278-03 .

Відповідно з експертними висновками № 3 від 8 квітня 2008 , № 43 від 14.04.2008 р. управління Федеральної служби з нагляду в сфері захисту прав споживачів і благополуччя людини по Кіровській області типовий кіоск автора, розроблений на підставі твору, визнаний відповідним СанПіН.

Слід зазначити , що Позивач має патент Російської Федерації на промисловий зразок НОМЕР_1 від 16.08.2005р . (заявка № 2004501692 від 28.06.2004р. , пріоритет промислового зразка 28 червня 2004 ) , який виготовляється з використанням Твори.

Позивачу стало відомо, що відповідач ОСОБА_2 ( далі Відповідач - 1 ) починаючи з 2007 року реалізує кіоски в кількох областях України станом на дату пред'явлення даного позову Відповідачем - 1 виготовлено сотні контрафактних кіосків в декількох областях України , більш того, Відповідач - 1 отримав патенти України на промислові зразки НОМЕР_2 від 15.02.2007р. і НОМЕР_3 від 26.11.2007 р.

Позивач вважає, що при виготовленні кіосків Відповідачем - 1 була використана проектно-конструкторська документація позивача ( креслення, малюнки, тощо), використовувана як для створення деталей кіоску, так і для виготовлення кіоску.

Позивачу також стало відомо, що відповідач ТОВ «Кримський завод «Андріївський ( далі - Відповідач - 2 ) починаючи з 2012 р. виготовляє матеріальні об'єкти - кіоски і реалізує їх (докази - додаються).

Позивач вважає, що при виготовленні кіосків Відповідачем - 2 була використана проектно-конструкторська документація Позивача (креслення, малюнки, тощо), використовувана як для створення деталей кіосків, так і для виготовлення кіосків.

Закон охороняє особисті немайнові права і майнові права авторів та їх правонаступників , пов'язані із створенням та використанням творів науки , літератури і мистецтва - авторське право , і права виконавців , виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення - суміжні права .

Згідно ч. 1 ст. 15 Закону до майнових прав автора ( чи інших осіб , які мають авторське право) належать : виключне право на використання твору; виключне право дозволяти або забороняти використовувати твору іншими особами .

Згідно зі статтями 440 , 441 , 443 Цивільного кодексу України , використання твору може здійснюватися лише за згодою власника відповідних майнових прав , крім випадків правомірного використання твору без такої згоди , встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Оскільки Позивач дозволу на використання твору не давав ні Відповідачу - 1 , ні Відповідачу - 2 , на підставі ст. 50 Закону проектно-конструкторська документація, використовувана Відповідачами при створенні деталей своїх кіосків з порушенням прав Позивача, є контрафактною. Також є контрафактними виготовлені за допомогою твори Позивача кіоски Відповідача -1 і Відповідача - 2 .

Реалізація Позивачем свого авторського майнового права полягає, в тому числі , у забороні на виготовлення і використання Відповідачами контрафактного твору і контрафактних кіосків.

Захист особистих немайнових і майнових прав суб'єктів авторського права і або) суміжних прав здійснюється в порядку , встановленому адміністративним , цивільним і кримінальним законодавством .

Згідно ч.1 ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України , кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених , невизнаних або оспорюваних прав , свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону автор має право заявляти вимоги щодо виплати компенсації за порушене авторське право , відшкодування моральної (немайнової ) шкоди і вимагати компенсації не отриманого авторської винагороди .

Згідно ч. 2 ст. 52 Закону замість відшкодування збитків або стягнення доходу , суд має право у встановлених пунктом "г" цієї частини межах (у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат) визначити розмір компенсації , враховуючи обсяг порушення та ( або) наміри відповідача .

Компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права . Для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій , які визнаються порушенням авторського права.

Визначаючи розмір компенсації Позивач виходить з обсягу порушення - має місце використання контрафактного твори, багаторазове виготовлення контрафактного кіоску, несення Позивачу збитків у вигляді неодержаного авторської винагороди.

Більш того, Відповідач -1 і Відповідач - 2 виготовляють і мають намір надалі виготовляти контрафактні кіоски , що необхідно припинити.

Згідно п. 4 ст. 52 Закону України « Про авторське право і суміжні права» , суд може постановити рішення про вилучення чи конфіскацію всіх контрафактних примірників творів, щодо яких встановлено, що вони були виготовлені або розповсюджені з порушенням авторського права.

За рішенням суду вилучені контрафактні примірники творів (у тому числі комп'ютерні програми і бази даних) на вимогу особи , яка є суб'єктом авторського права і ( або) суміжних прав і права якої порушено , можуть бути передані цій особі.

Враховуючи вищевикладене, Відповідачами порушуються авторські виключні майнові права Позивача, захист яких гарантується Цивільним кодексом України та Законом України «Про захист авторського права і суміжних прав».

Просив суд ухвалити рішення про вилучення у ОСОБА_2 і ТОВ «Кримський завод мінеральної води« Андріївський » (код ЄДРПОУ 37543096 ) усіх контрафактних примірників проектно-конструкторської документації з виготовлення кіосків з реалізації питної води та передачі їх ОСОБА_1, ухвалити рішення про вилучення у ОСОБА_2 і ТОВ «Кримський завод мінеральної води « Андріївський » (код ЄДРПОУ 37543096 ) і передачі ОСОБА_1 всіх контрафактних примірників кіосків з реалізації питної води , у тому числі розташованих в м. Донецьку за адресою : АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 в м. Сімферополі за адресою: АДРЕСА_4, АДРЕСА_5, АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7, АДРЕСА_8, АДРЕСА_9, АДРЕСА_10, АДРЕСА_11, АДРЕСА_12, АДРЕСА_13, АДРЕСА_14, АДРЕСА_15, АДРЕСА_16, АДРЕСА_17, АДРЕСА_18 АДРЕСА_19 АДРЕСА_20 АДРЕСА_21 АДРЕСА_22, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію за неправомірне використання об'єкта інтелектуальної власності у розмірі 50 мінімальних заробітних плат, що становить 57350,00 грн., стягнути з ТОВ « Кримський завод мінеральної води « Андріївський » на користь ОСОБА_1 компенсацію за неправомірне використання об'єкта інтелектуальної власності у розмірі 50 мінімальних заробітних плат , що становить 57350,00 грн., стягнути з ОСОБА_2 і ТОВ «Кримський завод мінеральної води « Андріївський » на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору в розмірі 1376 грн. 41 коп. ( а. с. 3-6 том 1 ).

Ухвалою суду від 19 грудня 2013 року замінено у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю «Кримський завод мінеральної води «Андріївський» про усунення дій, що порушують авторське право та стягнення компенсації первісного відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Кримський завод мінеральної води «Андріївський» на належного відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «МИ-2» ( а. с. 230-231 том 1 ).

28.01.2014 року представник позивача надав до суду заяву про уточнення позовних вимог, в яких посилався на наступне.

Ухвалою Ворошиловського районного суду від 19.12.2013 року по цивільній справі № 255/9790/13-ц був замінений неналежний відповідач - ТОВ « Кримський завод мінеральної води« Андріївський » на Відповідача - ТОВ «МИ-2». У зв'язку з цим Позивач вважає за доцільне уточнити свої позовні вимоги в частині, що стосуються даного Відповідача.

Судом було встановлено, що в м. Сімферополі розташовується мережу кіосків з реалізації питної води на розлив. Дані кіоски шестигранної форми, мають зверху резервуар для зберігання води і візуально нагадують матеріальний об'єкт створений на підставі твору Позивача. Кіоски функціонують під одним найменуванням: «Вода Андріївська ». Це підтверджується оголошеннями в мережі Інтернет з зображенням кіосків та інформацією про місця їх розміщення, а також поясненнями представника ТОВ « Кримський завод мінеральної води « Андріївський » щодо реалізації питної води, в тому числі, і власнику даних кіосків для її роздрібного продажу.

Крім використання кіосків у господарській діяльності для торгівлі питною водою, здійснюється також реалізація самих кіосків в якості товару.

У матеріалах справи є лист ДП « Донецькстандартметрологія » від 18.12.2013 року № 11457/14-13, в якому повідомляється, що ДП «Кримстандартметрологія» за ТОВ « МИ- 2 » були зареєстровані технічні умови «Кіоск торговий для розливу води питної ».

Згідно з висновком державної санітарно - гігієнічної експертизи від 04.04.2012р . № 05.03.02-07/27835 ТОВ - « МИ- 2 » були узгоджені ТУ У 45.6-37427816-001:2011 «Кіоск торговий для розливу води питної ».

Відповідно до схем розміщення тимчасових споруд, наданих суду Головним управлінням державної СЕС АР Крим , замовником розміщення тимчасових споруд виступає також ТОВ « МИ-2 ». Звертає увагу суду, що місця розташування об'єктів, зазначених в даних схемах збігається з адресами розташування кіосків, зазначених в оголошеннях, розміщених в мережі Інтернет.

Крім того, згідно з рішеннями Виконкому Сімферопольської міської ради від 17.08.2012 р. № 2346, від 21.12.2013 р. № 4109, від 22.02.2013 р. № 264 , які розміщені на офіційному сайті Сімферопольської міської ради, ТОВ « МИ-2 » схвалені місця розміщення тимчасових споруд на території м. Сімферополя для здійснення підприємницької діяльності.

Таким чином, Позивач вважає, що Відповідач - 2 використовує в цивільному обороті матеріальні об'єкти - кіоски торговельні для розливу води питної, виготовлені з використанням інтелектуальної власності автора - проектно-конструкторської документації або її частин, що є порушенням ст.ст. 440 , 441 , 443 Цивільного кодексу України , які встановлюють, що використання твору може здійснюватися лише за згодою власника відповідних майнових прав .

Оскільки Позивач дозволу на використання твору не давав ні Відповідачу - 1 , ні Відповідачу - 2 , на підставі ст. 50 Закону України « Про авторське право і суміжні права» проектно-конструкторська документація, використовувана Відповідачами при створенні деталей своїх кіосків з порушенням прав Позивача, є контрафактною. Також є контрафактними виготовлені за допомогою твори Позивача кіоски Відповідача -1 і Відповідача - 2 .

Реалізація Позивачем свого авторського майнового права полягає, в тому числі, у забороні на виготовлення і використання Відповідачами контрафактного твору і контрафактних кіосків.

Відповідно до ч.1 ст. 52 Закону автор має право заявляти вимоги щодо виплати компенсації за порушене авторське право , відшкодування моральної (немайнової ) шкоди і вимагати компенсації не отриманого авторської винагороди .

Згідно ч. 2 ст. 52 Закону замість відшкодування збитків або стягнення доходу , суд має право у встановлених пунктом "г" цієї частини межах (у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат) визначити розмір компенсації , враховуючи обсяг порушення та ( або) наміри відповідача .

Компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права. Для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права.

Визначаючи розмір компенсації Позивач виходить з обсягу порушення - має місце використання контрафактного твори, багаторазове виготовлення контрафактного кіоску, несення Позивачу збитків у вигляді неодержаного авторської винагороди.

Більш того, Відповідач -1 і Відповідач - 2 виготовляють і мають намір надалі виготовляти контрафактні кіоски, що необхідно припинити.

Згідно п. 4 ст. 52 Закону України « Про авторське право і суміжні права» , суд може постановити рішення про вилучення чи конфіскацію всіх контрафактних примірників творів, щодо яких встановлено, що вони були виготовлені або розповсюджені з порушенням авторського права .

За рішенням суду вилучені контрафактні примірники творів (у тому числі комп'ютерні програми і бази даних) на вимогу особи , яка є суб'єктом авторського права і ( або) суміжних прав і права якої порушено, можуть бути передані цій особі.

Просив суд ухвалити рішення про вилучення у ОСОБА_2 і ТОВ « МИ-2 » (код ЄДРПОУ 37427816 ) усіх контрафактних примірників проектно-конструкторської документації з виготовлення кіосків з реалізації питної води та передачі їх ОСОБА_1, ухвалити рішення про вилучення у ОСОБА_2 і ТОВ « МИ-2 » (код ЄДРПОУ 37427816 ) і передачі ОСОБА_1 всіх контрафактних примірників кіосків з реалізації питної води , у тому числі розташованих в м. Донецьку за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 в м. Сімферополі за адресою: АДРЕСА_4, АДРЕСА_5, АДРЕСА_6, АДРЕСА_7, АДРЕСА_8, АДРЕСА_9, АДРЕСА_23, АДРЕСА_7, АДРЕСА_24, АДРЕСА_15, АДРЕСА_14, АДРЕСА_25, АДРЕСА_17, АДРЕСА_20, АДРЕСА_21, АДРЕСА_26, АДРЕСА_27, АДРЕСА_28, АДРЕСА_29, АДРЕСА_30, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію за неправомірне використання об'єкта інтелектуальної власності у розмірі 50 мінімальних заробітних плат, стягнути з ТОВ « МИ-2 » (код ЄДРПОУ 37427816 ) на користь ОСОБА_1 компенсацію за неправомірне використання об'єкта інтелектуальної власності у розмірі 50 мінімальних заробітних плат, стягнути з ОСОБА_2 і ТОВ « МИ-2 » (код ЄДРПОУ 37427816 ) на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору в розмірі 1376 грн. 41 коп. ( уточнена заява а. с. 13-15 том 2 ).

В судове засідання представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності не з»явився, надав до суду про розгляд справи у його відсутність, наполягав на прийнятті по справі рішення у разі відсутності відповідачів з урахуванням достатнього об»єму доказів та тривалістю розгляду справи.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5, який діє на підставі договору про надання безоплатної правової допомоги від 01.10.2013 року в судове засідання не з»явився, надав до суду заяву про розгляд справи у відсутність ОСОБА_2 та його представника.

Відповідач ТОВ «МИ-2» в судове засідання не з»явився, судом відповідач сповіщався належним чином, на адресу відповідача направлялося телеграма, з відомостей, які повернулися до суду вбачається, що телеграма подана ТОВ «МИ-2» пр. Кирова/Самошкина, б. 9, кв. 12 керівнику не доставлена у зазначеній квартирі такої організації немає.

З матеріалів справи вбачається, що раніше відповідач ТОВ «МИ-2» отримував листи та повістки з суду за вище зазначеною адресою, за якою і в даний час було направлено телеграму, до того ж, в матеріалах справи наявні і інші документи, з яких вбачається адреса товариства, саме пр. Кирова/Самошкина, б. 9, кв. 12.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов»язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання ( перебування, знаходження ) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодеком, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 п. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Судом встановлені наступні обставини.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником виключних майнових прав на проектно-конструкторську документацію, відповідно до якої він виготовляє матеріальний об'єкт - кіоск для зберігання і продажу води.

Позивач ОСОБА_1 є суб'єктом права інтелектуальної власності - власником авторських виключних майнових прав на твір, створений ним у 2002 році, що підтверджується першим примірником твору, десятками публікацій у пресі та Інтернет ресурсах, численними ув'язненими господарськими та ліцензійними договорами з контрагентами починаючи з 2006 року, відповідно до яких позивач видавав ліцензії на право використання твору, виготовлення за допомогою твори кіосків для продажу води.

Авторство позивача підтверджується розробленими ним ТУ 5131-005-61600719-2008 на виготовлення проекту типового кіоску з використанням твору.

Відповідно з експертним висновком № 266 від 27 листопада 2008 року, виданими автору Федеральним державною установою охорони здоров'я «Центр гігієни і епідеміології в Кіровській області» Федеральної служби з нагляду в сфері захисту прав споживачів і благополуччя людини, типовий кицьок, створений на основі твору, відповідає СанПіН 2.3.6.106601 , СанПіН 2.1.4.1116-02 , СанПіН 2.2.12.1.1278-03 .

Відповідно з експертними висновками № 3 від 8 квітня 2008 р., № 43 від 14.04.2008 р. управління Федеральної служби з нагляду в сфері захисту прав споживачів і благополуччя людини по Кіровській області типовий кіоск автора, розроблений на підставі твору, визнаний відповідним СанПіН.

Слід зазначити, що позивач ОСОБА_1 має патент Російської Федерації на промисловий зразок НОМЕР_1 від 16.08.2005 р. (заявка № 2004501692 від 28.06.2004 р., пріоритет промислового зразка 28 червня 2004 ), який виготовляється з використанням Твори, зазначене підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Позивачу ОСОБА_1 стало відомо, що відповідачі, ОСОБА_2 починаючи з 2007 року реалізує кіоски в кількох областях України та виготовлено сотні контрафактних кіосків в декількох областях України, більш того, відповідач ОСОБА_2 отримав патенти України на промислові зразки НОМЕР_2 від 15.02.2007 р. і НОМЕР_3 від 26.11.2007 р., а також відповідач ТОВ «МИ-2» починаючи з 2012 р. виготовляє матеріальні об'єкти - кіоски і реалізує їх.

Позивач вважає, що при виготовленні кіосків відповідачами була використана проектно-конструкторська документація позивача (креслення, малюнки, тощо), використовувана як для створення деталей кіосків, так і для виготовлення кіосків у зв»язку з чим, останній вимушений був звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 1 статті 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 статті 57 ЦПК України ці данні встановлюються на підставі сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обгрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до уваги докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 59 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» від 23 грудня 1993 року № 3792 -XII (далі за текстом - Закон) за відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства) .

Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення та реалізації авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.

Згідно ст. 7 зазначеного Закону суб'єктами авторського права є автори творів, зазначені у частині першій статті 8 цього закону, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права.

Закон охороняє особисті немайнові права і майнові права авторів та їх правонаступників, пов'язані із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва - авторське право, і права виконавців, виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення - суміжні права.

Згідно ч. 1 ст. 15 Закону до майнових прав автора ( чи інших осіб, які мають авторське право) належать: виключне право на використання твору; виключне право дозволяти або забороняти використовувати твору іншими особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону автор має право заявляти вимоги щодо виплати компенсації за порушене авторське право , відшкодування моральної (немайнової ) шкоди і вимагати компенсації не отриманого авторської винагороди.

Згідно ч. 2 ст. 52 Закону замість відшкодування збитків або стягнення доходу , суд має право у встановлених пунктом "г" цієї частини межах (у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат) визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та ( або) наміри відповідача.

Компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права. Для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права.

Згідно п. 4 ст. 52 Закону України « Про авторське право і суміжні права» , суд може постановити рішення про вилучення чи конфіскацію всіх контрафактних примірників творів, щодо яких встановлено, що вони були виготовлені або розповсюджені з порушенням авторського права.

Згідно зі статтями 440, 441, 443 Цивільного кодексу України, використання твору може здійснюватися лише за згодою власника відповідних майнових прав, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 згоди на використання твору відповідачу ТОВ «МИ-2» не надавав.

Встановлено, що відповідачем ТОВ «МИ-2» були розташовані кіоски з продажу води за наступними адресами: в м. Сімферополі: АДРЕСА_4, АДРЕСА_10, АДРЕСА_5, АДРЕСА_9, АДРЕСА_11, АДРЕСА_19, АДРЕСА_23, АДРЕСА_7, АДРЕСА_24, АДРЕСА_15, АДРЕСА_14, АДРЕСА_25, АДРЕСА_17, АДРЕСА_20, АДРЕСА_21, АДРЕСА_26, АДРЕСА_27, АДРЕСА_28, АДРЕСА_29, АДРЕСА_22, що підтверджується наявними в матеріалах справи схемами розміщення, які є додатками № 1 до паспорту прив'язки тимчасового спорудження № 172, виданого 22.10.2012 року ТОВ «МИ-2», які були надані на виконання ухвали суду виконавчим комітетом Сімферопольською міською радою Автономної Республіки Крим.

Згідно листа ДП «Донецькстандартметрологія» від 18.12.2013 року № 11457/14-13, який наявний в матеріалах справи, останньому повідомляється, що ДП «Кримстандартметрологія» за ТОВ «МИ-2» були зареєстровані технічні умови «Кіоск торговий для розливу води питної ».

Згідно з висновком державної санітарно - гігієнічної експертизи від 04.04.2012 р. № 05.03.02-07/27835 ТОВ - «МИ-2» були узгоджені ТУ У 45.6-37427816-001:2011 «Кіоск торговий для розливу води питної».

Відповідно до схем розміщення тимчасових споруд, наданих суду Головним управлінням державної СЕС АР Крим, замовником розміщення тимчасових споруд виступає ТОВ «МИ-2».

Крім того, місця розташування об'єктів, зазначених в даних схемах збігається з адресами розташування кіосків, зазначених в оголошеннях, розміщених в мережі Інтернет, які наявні в матеріалах справи.

До того ж, за рішеннями Виконкому Сімферопольської міської ради від 17.08.2012 р. № 2346, від 21.12.2013 р. № 4109, від 22.02.2013 р. № 264 , які розміщені на офіційному сайті Сімферопольської міської ради, ТОВ «МИ-2» схвалені місця розміщення тимчасових споруд на території м. Сімферополя для здійснення підприємницької діяльності.

Згідно висновку судової експертизи у сфері інтелектуальної власності № 1714/30 від 17 квітня 2014 року вбачається, що кіоски з продажу води, що розташовані за наступними адресами: в м. Сімферополі - АДРЕСА_4, АДРЕСА_23, АДРЕСА_7, АДРЕСА_15, АДРЕСА_17, АДРЕСА_20, АДРЕСА_26, АДРЕСА_27, АДРЕСА_28 є відтворенням проектної документації, автором якої є ОСОБА_1

Кіоск з продажу води, що розташований за адресою: АДРЕСА_5 є відтворенням частини проектної документації, автором якої є ОСОБА_1, а саме в частині фасаду.

У зв»язку з відсутністю в матеріалах справи зображень кіосків по продажу води по наступним адресам: АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3; в м. Сімферополі - АДРЕСА_10, АДРЕСА_5, АДРЕСА_9, АДРЕСА_11, АДРЕСА_19, АДРЕСА_24, АДРЕСА_14, АДРЕСА_25, АДРЕСА_21, АДРЕСА_29, АДРЕСА_22 встановити, чи є вони відтворенням проектної документації чи її частини, автором якого є ОСОБА_1, не уявилося можливим.

Тому, з урахуванням встановленого, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 в частині вилучення усіх контрафактних примірників проектно-конструкторської документації з виготовлення кіосків з реалізації питної води та передачі їх ОСОБА_1 є такими, що підлягають частковому задоволенню та підлягає вилученню у відповідача ТОВ «МИ-2» і передачі позивачу ОСОБА_1 контрафактних примірників кіосків з реалізації питної води, зокрема, розташованих за наступними адресами: в м. Сімферополі - АДРЕСА_4, АДРЕСА_23, АДРЕСА_7, АДРЕСА_15, АДРЕСА_17, АДРЕСА_20, АДРЕСА_26, АДРЕСА_27, АДРЕСА_28 та АДРЕСА_5, які є відтворенням проектної документації, автором якої є позивач ОСОБА_1

Крім того, позовні вимоги позивача ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача ТОВ «МИ-2» на користь позивача ОСОБА_1 компенсацію за неправомірне використання об'єкта інтелектуальної власності у розмірі 50 мінімальних заробітних плат у сумі 57 350 гривень є такими, що підлягають задоволенню, оскільки таке неправомірне використання відповідачем об'єкта інтелектуальної власності позивача знайшло своє підтвердження у судовому засіданні під час розгляду справи та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами.

Визначаючи розмір такої компенсації, суд виходить з обсягу порушення - має місце використання контрафактного твори, багаторазове виготовлення контрафактного кіоску, несення позивачу збитків у вигляді неодержаного авторської винагороди.

Стосовно позовних вимог позивача ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 в частині позовних вимог щодо вилучення у ОСОБА_2 усіх контрафактних примірників проектно-конструкторської документації з виготовлення кіосків з реалізації питної води та передачі їх ОСОБА_1 у тому числі розташованих в м. Донецьку за адресою: АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3 та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію за неправомірне використання об'єкта інтелектуальної власності у розмірі 50 мінімальних заробітних плат, то такі вимоги позивача ОСОБА_1 не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Посилання позивача ОСОБА_1 на те, що відповідач ОСОБА_2, як останньому стало відомо починаючи з 2007 року реалізує кіоски в кількох областях України та при виготовленні кіосків відповідачем ОСОБА_2 була використана проектно-конструкторська документація позивача ( креслення, малюнки, тощо), використовувана як для створення деталей кіоску, так і для виготовлення кіоску не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні та з боку позивача з цього приводу не було надано належного та допустимого доказу.

Навпаки, судом встановлено, що між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено Авторський договір № 1 передачі авторських виключних майнових прав на використання твору і НОУ-ХАУ від 15 березня 2006 року.

Згідно п. 1.1 зазначеного договору, Автор передає Правоотримувачу авторські виключні майнові права на використання твору в обумовлених цим договором межах, території та на визначений договором строк, надає послуги, пов'язані з використанням твору і НОУ- ХАУ, а правоотримувач за передачу цих прав і надання послуг сплачує автору авторську винагороду.

Отже, аналізуючи Авторський договір № 1 передачі авторських виключних майнових прав на використання твору і НОУ-ХАУ від 15 березня 2006 року, який було укладено між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, суд приходить до висновку, що посилання позивача на те, що останній дозволу на використання твору не давав відповідачу ОСОБА_2 є безпідставними та навпаки спростовуються матеріалами справи.

Тому, позовні вимоги позивача ОСОБА_1 в частині вилучення у ОСОБА_2 усіх контрафактних примірників проектно-конструкторської документації з виготовлення кіосків з реалізації питної води та передачі їх ОСОБА_1 у тому числі розташованих в м. Донецьку за адресою: АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3 є такими, що не підлягають задоволенню, так як є безпідставними.

Щодо позовних вимог позивача ОСОБА_1 в частині вимог стосовно стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію за неправомірне використання об'єкта інтелектуальної власності у розмірі 50 мінімальних заробітних плат, то такі вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню у зв»язку із відмовою у вище задоволених вимог, а також у зв»язку із їх необґрунтованістю.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача ТОВ «МИ-2» на користь позивача ОСОБА_1 підлягають стягненню понесені судові витрати при зверненні до суду у розмірі 573,50 гривень.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 440, 441, 443 ЦК України, ст.ст. 1, 3, 5, 10, 11, 15, 57, 58, 59, 60, 77, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 1, 7, 8, 11, 15, 50, 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю «МИ-2» про усунення дій, що порушують авторське право та стягнення компенсації, - задовольнити частково.

Вилучити у відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «МИ-2» контрафактних примірників проектно-конструкторської документації з виготовлення кіосків з реалізації питної води та передати їх ОСОБА_1, зокрема всіх контрафактних примірників кіосків з реалізації питної води, розташованих за наступними адресами: в м. Сімферополі - АДРЕСА_4, АДРЕСА_23, АДРЕСА_7, АДРЕСА_15, АДРЕСА_17, АДРЕСА_20, АДРЕСА_26, АДРЕСА_27, АДРЕСА_28 та АДРЕСА_5.

Стягнути з відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «МИ-2» на користь позивача компенсацію за неправомірне використання об»єкту інтелектуальної власності у розмірі 50 мінімальних заробітних плат у сумі 57 350 гривень ( п»ятьдесят сім тисяч триста п»ятьдесят гривень ).

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, - відмовити.

Стягнути з відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «МИ-2» на користь позивача ОСОБА_1 судовий збір у сумі 573,50 гривень ( п»ятсот сімдесят три гривні п»ятьдесят копійок ).

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Донецької області через Ворошиловський районний суд міста Донецька шляхом подачі протягом 10 днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, однак не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення можуть оскаржити рішення суду до апеляційного суду Донецької області через Ворошиловський районний суд міста Донецька шляхом подачі протягом 10 днів апеляційної скарги з дня його отримання.

Рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя