Рішення

від 12.05.2014 по справі 922/1400/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2014 р.Справа № 922/1400/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Савукова М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-комерційний центр "ЛТД", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Богодухівський молзавод" про стягнення 7080,00 грн. за участю представників сторін:

позивача - Тищенко А.В., за довіреністю від 11.03.2014 року;

відповідача - Мєльнік Д.М., за довіреністю від 03.04.2014 року;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інформаційно - комерційний центр "ЛТД" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Богодухівський молзавод" про стягнення 7080,00 грн. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача. Свої позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі - продажу № 018/5 від 25.05.2012 року щодо оплати товару.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 квітня 2014 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 12 травня 2014 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 12.05.2014 року від представника відповідача надійшла заява (вх. № 15158) про визнання позовних в повному обсязі в розмірі 7080,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні 12.05.2014 року позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.05.2014 року позовні вимоги визнав в повному обсязі та вказав про те, що ним було отримано товар та рахунок - фактуру на оплату даного товару.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

25.05.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інформаційно - комерційний центр "ЛТД" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Богодухівський молзавод" (відповідач) було укладено договір купівлі - продажу № 018/5, у відповідності до умов якого, позивач зобов`язується в порядку і на умовах, визначених цим договором та у відповідності із замовленням відповідача, продати товар, а відповідач зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, купити і оплатити його вартість, за цінами зазначеними в накладних.

Відповідно до п. 1.2 договору найменування товару, його кількість та розгорнутий асортимент, ціна за одиницю товару, а також інші умови, вказані в накладних, є його невід`ємними частинами.

Відповідно до п. 2.1 договору відповідач бере на себе зобов`язання прийняти товар від позивача і здійснити за нього оплату в строки і порядку, передбаченими цим договором.

Відповідно до п. 5.3 договору оплата товару здійснюється на умові передоплати на підставі рахунку - фактури в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на поточний банківський рахунок позивача.

Судом встановлено, що договір № 018/5 від 25.05.2012 року, укладений між сторонами по справі, за своєю природою є договором поставки.

За вимогами ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На виконання умов вказаного договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 7080,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 1-00000367 від 26.12.2012 року (а.с. 17), яка підписана обома сторонами та скріплена печатками.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За вимогами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач порушив умови договору та не виконав свого обов`язку оплатити поставлений позивачем товар, в строк, вказаний в п.5.3. договору.

Також, з матеріалів справи вбачається, що позивачем 19.03.2014 року було направлено на адресу відповідача вимогу про сплату грошових коштів в сумі 7080,00 грн. (а.с. 19-20), що підтверджується описом вкладення у цінний лист.

Дана вимога була отримана відповідачем, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.22).

Відповідач відповіді на вимогу не надав, борг перед позивачем в сумі 7080,00 грн. не погасив, що й стало підставою для звернення останнього до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Згідно зі ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов"язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов договору та діючого законодавства та визнання з боку відповідача факту наявності заборгованості, - суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором № 018/5 від 25.05.2012 року у розмірі 7080,00 грн. обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 525, 526, 712 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Богодухівський молзавод" (61010, м. Харків, пл. Ірини Бугримової, 3, п/р 26003060712525 в ГРУ ПАТ "Приватбанк" м. Харків, МФО 351533, код ЄДРПОУ 36537542) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційно - комерційний центр "ЛТД" (02091, м. Київ, вул. Харківське шосе, 164, п/р 26000000028056 в ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023, код ЄДРПОУ 13675656) 7080,00 грн. суми основного боргу та 1827,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15.05.2014 р.

Суддя Н.С. Добреля

922/1400/14