Рішення

від 13.05.2014 по справі 910/4157/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4157/14 13.05.14

За позовом Прокурора Солом'янського району міста Києва в інтересах держави в особі:

1. Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації

2. Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Оазис-Інтернет»

Про стягнення 1 276,62 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники учасників судового процесу:

Від прокуратури: Лапшина О.В. посвідчення № 018363 від 16.07.13.

Від позивача-1: Яковенко С.П. представник за довіреністю № 108-105/01 від 09.01.14.

Від позивача-2: Сеульська В.А. представник за довіреністю № 70/38 від 10.01.14.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Прокурора Солом'янського району міста Києва в інтересах держави в особі Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - позивач-1), Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - позивач-2) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оазис-Інтернет» (далі - відповідач) про стягнення 1 276,62 грн., а саме: 1 212,82 грн. - орендна плата 63,80 грн. - компенсація за землю.

Обґрунтовуючи свої вимоги прокуратура вказує на те, що відповідачем належним чином не виконано зобов'язання щодо своєчасного та в повному обсязі внесенню орендної плати та компенсації за землю, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість у розмірі 1 276,62 грн., що і зумовило звернення з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.14. порушено провадження у справі № 910/4157/14 та призначено її до розгляду на 15.04.14.

14.04.14. представником позивача-2 через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі.

Представник позивача-1 в судове засідання 15.04.14. не з'явився, проте 10.04.14. через відділ діловодства суду подав письмові пояснення по справі, в яких виклав клопотання про розгляд даної справи без участі повноважного представника Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.14. в зв'язку з неявкою в судове засідання представник відповідача та невиконання ним вимог ухвали суду від 17.03.14., на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 13.05.14.

В судовому засіданні 13.05.14. представником прокуратури підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі, представниками позивачів підтримано позовні вимоги прокуратури.

Представник відповідача в судове засідання 13.05.14. повторно не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, письмового відзиву та позов та контррозрахунку ціни позову не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними та підтверджуються витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача, що наданий прокуратурою та позивачем-1.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 910/4157/14.

В судовому засіданні 13.05.14. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників прокуратури та позивачів, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до з п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про прокуратуру», на прокуратуру України покладено функції представництва інтересів держави в суді.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про прокуратуру», органи прокуратури України вживають заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про прокуратуру», визначено що при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено функції представництва інтересів громадян та держави в судах.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження, а інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

На підставі зазначених положень, Прокурор Солом'янського району міста Києва звернувся до суду в інтересах держави з позовом про стягнення 1 276,62 грн.

29.10.08. між позивачем-2 (Орендодавець) (є правонаступником Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в місті ради, що підтверджується статутом, затвердженим розпорядженням Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації № 90 від 17.02.12.) та відповідачем (Орендар) укладено Договір № 533/І оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Солом'янського району м. Києва (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Орендодавець та Орендар на підставі розпоряджень Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації № 2492 від 29.12.07., № 1825 від 29.10.08. передає, а Орендар приймає в орендну нежиле приміщення за адресою: м. Київ, вул. Ген. Тупикова, 3/1.

Згідно з п. 2.1 Договору об'єктом оренди є: нежиле приміщення, загальною площею 19,7 кв.м, у тому числі підвал - 19,7 кв.м.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, прокуратура вказує на те, що всупереч умовам зазначеного вище Договору оренди та законодавства України, відповідачем не було в повному обсязі та вчасно проведено розрахунки перед позивачем по сплаті орендної плати за фактичне користування приміщенням за період з березня по квітень 2013 року в розмірі 1 212,82 грн.; та по сплаті компенсації плати за землю за період з березня по квітень 2013 року в розмірі 63,80 грн., в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем-2 становить 1 276,62 грн.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Суд відзначає, що відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, жодних доказів на обґрунтування своє правової позиції у справі не надав.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності. Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній республіці Крим або перебуває в комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно - правовими актами (ст. 2, ст. 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 3.9 Договору сторонами погоджено, що орендна плата та інші передбачені договором платежі сплачується Орендарем починаючи з дати підписання акту прийому-передачі. Орендна плата нараховується до :

- дати підписання сторонами акту прийому-передачі при поверненні об'єкта оренди Орендодавцеві;

- дати складання акту державним виконавцем про виселення, на підставі рішення суду.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що Орендодавець зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього Договору з додатками передати, а Орендар прийняти по акту прийому-передачі об'єкт оренди. У разі не підписання акту прийому-передачі (додаток № 2 Договору) Договір вважається не укладеним.

В матеріалах справи міститься акт прийому-передачі від 29.10.08., складений на виконання умов п. 4.1 Договору.

Статтею 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Приписами ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу (ч. 1 ст. 284 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 3.1 Договору, за користування об'єктом оренди Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку та порядку використання орендної плати, затвердженої рішенням Солом'янської районної в м. Києві радою від 20.12.06. № 101, або за результатами конкурсу на право оренди об'єкту комунальної власності. Орендна плата на момент укладання Договору встановлюється у розмірі 15% від вартості майна і становить 763,89 грн. на місяць.

Згідно з п. 3.2 Договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.

Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується Орендарем разом з орендною платою (п. 3.3 Договору).

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно п. 3.8 Договору, Орендар повинен сплачувати орендну плату (п. п. 3.1, 3.7) та інші платежі (п. п. 3.5, 3.6) незалежно від результатів господарської діяльності щомісячно, до 1-го числа місяця наступного за звітнім, з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

Згідно з ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.

Приписами ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», встановлено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 9.1 та встановлено з 29.10.08. до 29.10.09.

При цьому, рішенням Господарського суду міста Києва від 09.07.09. розірвано Договір № 533/І від 29.10.08. та виселено Товариство з обмеженою відповідальністю "Оазис-Інтернет" з нежитлового приміщення загальною площею 19,7 кв. м., що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Генерала Тупикова, 3/1 передавши зазначене приміщення по акту прийому-передачі Комунальному підприємству "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом'янської районної у місті Києві ради.

Пунктом 3.9 Договору сторонами погоджено, що орендна плата та інші передбачені договором платежі сплачується Орендарем починаючи з дати підписання акту прийому-передачі. Орендна плата нараховується до :

- дати підписання сторонами акту прийому-передачі при поверненні об'єкта оренди Орендодавцеві;

- дати складання акту державним виконавцем про виселення, на підставі рішення суду.

08.04.13. старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві складено акт про виселення Товариство з обмеженою відповідальністю "Оазис-Інтернет" з нежитлового приміщення загальною площею 19,7 кв. м., що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Генерала Тупикова, 3/1, в якому вказано, що відповідача виселено, приміщення передано позивачу-2.

Оскільки по акту прийому-передачі відповідач об'єкт оренди не повернув, тому позивачем на підставі п. 3.9 Договору здійснювались відповідні нарахування з орендної плати.

Проте відповідач свого обов'язку по сплаті орендної плати в повному обсязі не виконав, доказів оплати заборгованості за період заявлений в позовній заяві, до матеріалів справи не надав.

Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Оазис-Інтернет» в порушення покладеного на нього обов'язку по сплаті орендної плати за фактичне користування приміщенням не виконав, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем-2 становить 1 212,82 грн., яку відповідачем станом на час прийняття судового рішення не погашено, внаслідок чого позовні вимоги прокуратури про стягнення 1 212,82 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, прокуратура просить суд стягнути з відповідача на підставі п. 3.5 Договору компенсацію видатків по сплаті за землю.

Згідно п. 3.5 Договору визначено, що крім орендної плати Орендар компенсує Орендодавцеві його видатки по оплаті за землю (Додаток № 3 до Договору).

Відповідно п. 3.8 Договору, Орендар повинен сплачувати орендну плату (п. п. 3.1, 3.7) та інші платежі (п. п. 3.5, 3.6) незалежно від результатів господарської діяльності щомісячно, до 1-го числа місяця наступного за звітнім, з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

Як відзначалось судом, приписами п. 3.9 Договору визначено, що орендна плата та інші передбачені договором платежі сплачуються Орендарем починаючи з дати підписання акту приймання-передачі. Орендна плата нараховується до: дати підписання Сторонами акту прийому-передачі при поверненні об'єкта оренди Орендодавцеві; дати складання акту державним виконавцем про виселення, на підставі рішення суду.

Судом встановлено, що позивачем-2 сплачувався податок на землю, що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями платіжних доручень.

Враховуючи вищезазначене, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оазис-Інтернет» підлягає стягненню компенсація плати за землю за пред'явлений до стягнення період в розмірі 63,80 грн.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як відзначалось судом, відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених прокуратурою та позивачами, не надав.

З огляду на викладене, позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки в силу вимог п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються, зокрема, органи прокуратури - при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді, то на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача та стягуються в доход Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оазис-Інтернет» (03151, м. Київ, вул. Мішина, б. 2; ідентифікаційний код 30928346) на користь Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації» (13086, м. Київ, вул. Соціалістична, б. 6; ідентифікаційний код 35756919) 1 212 (одну тисячу двісті дванадцять) грн. 82 коп. - заборгованості за фактичне користування приміщенням, 63 (шістдесят три) грн. 80 коп. - компенсації плати за землю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оазис-Інтернет» (03151, м. Київ, вул. Мішина, б. 2; ідентифікаційний код 30928346) в доход Державного бюджету України 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

4. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.05.14.

Суддя Т.М. Ващенко