Рішення

від 22.04.2014 по справі 910/1864/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1864/14 22.04.14 Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Приватного підприємства «Бінар-2000» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тетра-В» про стягнення 10 153,85 грн., за участю представників позивача - не з'явився, відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2014 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення 8 300,00 грн. основного боргу, 1 544,88 грн. пені та 308,98 грн. 3% річних у зв'язку з неналежним виконанням останнім взятих на себе зобов'язань з оплати вартості поставленого 03.01.2013 року за видатковою накладною №21.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.02.2014 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 03.03.2014 року.

18.04.2014 року через канцелярію суду позивачем надано клопотання про розгляд справи у відсутності представника позивача.

Представники позивача та відповідача у судове засідання 22.04.2014 року не з'явилися, відповідач відзив на позов не надав, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином відповідно до вимог ст. 64 ГПК України.

Враховуючи те, що нез'явлення представників позивача та відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представників позивача та відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач придбав товар у позивача на загальну суму 12 300,00 грн.

Видатковою накладною № 21 від 03.01.2013 року на суму 12 300,00 грн. стверджується факт поставки позивачем відповідачу товару на загальну суму 12 300,00 грн.

Відповідач за отриманий товар розрахувався лише частково у розмірі 4000,00 грн., що підтверджується виписками з рахунків позивача, які містяться в матеріалах справи.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання за договором з поставки товару відповідачу, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з оплати отриманого товару та має перед позивачем заборгованість у сумі 8 300,00 грн., що також підтверджується довідкою позивача про стан заборгованості, яка міститься в матеріалах справи.

Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем суду не надано.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором поставки у розмірі 8 300,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочення платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 2.1. роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/293 від 29.04.1994 р., якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства.

Таким чином, в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута у передбачених в письмовому договорі випадках (встановлено за згодою сторін).

Оскільки факту погодження нарахування пені за прострочення відповідачем оплати за поставлений товар позивачем не доведено, вимоги позивача про стягнення пені в сумі 1 544,88 грн. задоволенню не підлягають.

Тому в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 1 544,88 грн. слід відмовити.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано 308,98 грн. 3% річних у зв'язку з простроченням відповідачем виконання з оплати поставленого товару.

Позов в частині стягнення 3 % річних обґрунтований та підлягає задоволенню за розрахунком позивача, який відповідає вимогам закону.

Судові витрати відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тетра-В» (01024, м. Київ, вул. Богомольця, кв. 6; код 14365294) на користь Приватного підприємства «Бінар-2000» (79058, м. Львів, вул. Вербова, буд. 39; код 31145876) 8 300 (вісім тисяч триста) грн. 00 коп. боргу, 308 (триста вісім) грн. 98 коп. 3 % річних та 1 552 (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят дві) грн. 95 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 14.05.2014р.

Суддя С.О. Чебикіна