Постанова

від 13.05.2014 по справі 904/9965/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2014 року Справа № 904/9965/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Тищик І.В. (доповідач)

суддів - Верхогляд Т.А., Білецька Л.М.

при секретарі - Сусла Я.Б.

за участю представників

позивача Воронов В.Ю.

відповідача не з'явився

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпробетон", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2014р. у справі № 904/9965/13

за позовом приватного підприємства виробничо-комерційної фірми «КАРЕЛІЯ», м. Полтава

до товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпробетон", м. Дніпропетровськ

про стягнення 72 511,60 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2013 року позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача суми 72 511,60 грн., що складає заборгованість за отримане протягом червня-липня 2013р. дизельне пальне.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2014 року у справі № 904/9965/13 (суддя Соловйова А.Є.) позовні вимоги задоволені частково; з позивача на користь позивача стягнуто 67 489,60 грн.; в решті позову відмовлено. Вмотивовуючи рішення, суд послався на те, що відповідачем не виконані зобов'язання з оплати вартості отриманого товару в повному обсязі; матеріалами справи підтверджується факт наявності заборгованості в сумі 67 489,60 грн.; доказів оплати отриманого пального на суму 67 489,60 грн відповідач не надав.

Відмовляючи в задоволенні позову на суму 5022,0 грн., суд послався на недоведеність поставки товару за видатковою накладною №РН-0000231 від 03.07.2013р.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. При цьому скаржник посилається на порушення господарським судом норм процесуального права, а саме, незадоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, що позбавило останнього можливості прийняти участь в судовому засіданні та надати відповідні документи, що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу послався на законність і обґрунтованість рішення господарського суду, необґрунтованість доводів, викладених в апеляційній скарзі та просив залишити рішення господарського суду без змін.

Про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, однак, останній не скористався наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду апеляційної інстанції.

Враховуючи те, що наявні в справі документи дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як убачається з матеріалів справи, протягом червеня-липня 2013 року приватним підприємством виробничо-комерційною фірмою «КАРЕЛІЯ» на адресу товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпробетон» було відвантажено дизельне паливо на загальну суму 177 676,50 грн., що підтверджується видатковими накладними за період з 10.06.2013 по 17.07.2013, довіреністю на отримання матеріальних цінностей №010602 від 01.06.2013, витягом з реєстру виданих та отриманих Відповідачем податкових накладних за червень-липень 2013 року, на оплату яких Позивачем були виставлені відповідні рахунки-фактури.

Відповідний договір між сторонами укладений не був.

Таким чином, цивільні права та обов'язки сторін виникли внаслідок дій позивача та відповідача з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Так, в силу вищевказаної норми між сторонами виникло господарське зобов'язання в силу якого відповідач зобов'язаний сплатити кошти за отриманий товар, а позивач має право вимагати виконання цього обов'язку.

Оплату вартості отриманого дизельного палива здійснив частково в сумі 110 186,90 грн., що посвідчується наданими Позивачем банківськими виписками та прибутковими касовими ордерами, відтак заборгованість відповідача перед позивачем становить 67 489,60 грн.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Невиконання зобов'язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання в силу положень ст. 610 ЦК України.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Вимога щодо погашення заборгованості була пред'явлена позивачем листом №141113-1 від 14.11.2013р.; факт отримання вказаної вимоги відповідачем 22.11.2013р. посвідчується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до приписів чинного законодавства здійснити оплату дизельного палива відповідачу належало до 29.11.2013р., що останнім виконано не було. Доказів погашення заборгованості в спірній сумі 67 489,60 грн. матеріали справи не містять, не надані відповідні докази і до суду апеляційної інстанції. За вказаних обставин задоволення місцевим судом позовних вимог на суму 67 489,60 грн. є обґрунтованим.

Судова колегія вважає правомірним висновок господарського суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог у сумі 5 022,0 грн. за пальне, поставлене за видатковою накладною №РН-0000231 від 03.07.2013р., оскільки довіреності на отримання матеріальних цінностей на особу, що підписала зазначену видаткову накладну, позивачем надано не було. Окрім того, податкова накладна № 6 від 03.07.2013р. на вказане відвантаження відсутня і в реєстрі отриманих відповідачем податкових накладних за липень 2013 року, поданому відповідачем до Лівобережної об'єднаної податкової інспекції м. Дніпропетровська.

Оскільки факт поставки товару на суму 5 022,00 грн. за видатковою накладною №РН-0000231 від 03.07.2013 позивачем не доведений належними та допустимими доказами, місцевим судом підставно відмовлено в задоволенні позову в цій частині.

Твердження скаржника про те, що внаслідок порушення господарським судом норм процесуального права відповідач був позбавлений права на судовий захист не приймається колегією суддів, оскільки незадоволення клопотання сторони про відкладення розгляду справи підставою для скасування судового рішення не являється.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

В силу п. 2 ч. 2 ст. 104 ГПК України порушення норм процесуального права являється підставою для скасування рішення місцевого господарського суду у випадку, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на інший термін правомірно не було задоволене місцевим судом, оскільки позивач був повідомлений належним чином про час та місце судового засідання, а надання повноважень на представництво його інтересів не обмежено будь-яким певним колом осіб. Окрім того, суд зважає на ту обставину, що скаржник не заявляв (і наразі не заявляє) про існування інших доказів, які він мав би подати до суду.

З огляду на відповідність висновків, викладених в рішенні господарського суду, обставинам справи та чинному законодавству, вимоги скаржника про скасування оспорюваного рішення являються необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпробетон» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2014 року у справі №904/9965/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий І.В. Тищик

Судді Л.М.Білецька

Т.А.Верхогляд