Рішення

від 22.04.2014 по справі 910/24742/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24742/13 22.04.14

За позовом консорціуму «Військово-будівельна індустрія»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Нормаль»

про стягнення заборгованості у розмірі 121 984,78 грн.

Суддя Удалова О.Г. (головуючий)

Суддя Смирнова Ю.М. Суддя Сташків Р.Б.

Представники учасників процесу:

від позивача Каленюк Д.А. (за довіреністю)

Каленюк А.А. (за довіреністю)

від відповідача Ніколенко І.В. (за довіреністю)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява консорціуму «Військово-будівельна індустрія» (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Нормаль» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 121 984,78 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на порушення відповідачем умов договору про надання послуг № 7к/10 від 01.05.2010 р. (далі - Договір), згідно з якими відповідач зобов'язувався оплатити вчасно та в повному обсязі послуги, надані позивачем, проте взятих на себе зобов'язань не виконав.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 106 263,60 грн. основного боргу, пеню в сумі 8 122,61 грн. та три проценти річних в розмірі 7 598,57 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2013 р. порушено провадження у справі № 910/24742/13 та призначено її розгляд на 23.01.2014 р.

23.01.2014 р. у судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвали суду не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2014 р. розгляд справи, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 11.02.2014 р.

11.02.2014 р. через загальний відділ діловодства суду від представника відповідача надійшли клопотання про відкладення розгляду справи та клопотання про фіксацію судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, які були задоволені судом, а також документи для долучення до матеріалів справи.

У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечував, подав клопотання про продовження строку вирішення спору, яке було задоволено судом на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвали суду не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2014 р. розгляд справи, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 04.03.2014 р.

03.03.2014 р. через загальний відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначив, що позивач послуг, передбачених умовами Договору, йому не надавав та рахунків за надані послуги відповідачу не направляв. У зв'язку з цим, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити.

04.03.2014 р. у судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвали суду не виконав.

Враховуючи складність спірних правовідносин, суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати колегіально.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2014 р., на підставі розпорядження голови Господарського суду міста Києва від 04.03.2014 р., справу прийнято до провадження колегією суддів у складі: Удалова О.Г. (головуючий), Смирнова Ю.М. та Сташків Р.Б. та призначено її до розгляду на 08.04.2014 р.

08.04.2014 р. через загальний відділ діловодства суду від представника позивача надійшли письмові пояснення щодо обставин у справі та документи для долучення до матеріалів справи.

У судовому засіданні представники позивача заявлені вимоги підтримали у повному обсязі. Представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

У судовому засіданні було оголошено перерву до 09.04.2014 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

09.04.2014 р. через загальний відділ діловодства суду від представника відповідача надійшла заява про застосування строку позовної давності.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав у повному обсязі. Представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

У судовому засіданні було оголошено перерву до 22.04.2014 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

22.04.2014 р. у судовому засіданні представники позивача заявлені вимоги підтримали у повному обсязі. Представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

01.05.2010 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання послуг № 7к/10 (далі - Договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався надавати відповідачу послуги по прийманню, зберіганню, обліку, відвантаженню товарно-матеріальних цінностей, які належать відповідачу (далі - послуги), а відповідач зобов'язувався вказані послуги приймати та оплачувати вчасно і в повному обсязі.

Позивач стверджує, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання, взятого на себе згідно з умовами Договору, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 106 263,52 грн.

Доводи позивача підтверджуються листом відповідача № 12/05 від 14.05.2010 р., направленим на адресу позивача, у якому відповідач визнав наявність заборгованості перед позивачем в розмірі 106 263,52 грн. та зобов'язувався її сплатити протягом 12 місяців, починаючи з червня 2010 р. Крім того, відповідач просив позивача розстрочити виконання зобов'язання відповідно до наступного графіку платежів:

червень 2010 р. - 8 855,30 грн. липень 2010 р. - 8 855,30 грн. серпень 2010 р. - 8 855,30 грн. вересень 2010 р. - 8 855,30 грн. жовтень 2010 р. - 8 855,30 грн. листопад 2010 р. - 8 855,30 грн. грудень 2010 р. - 8 855,30 грн. січень 2011 р. - 8 855,30 грн. лютий 2011 р. - 8 855,30 грн. березень 2011 р. - 8 855,30 грн. квітень 2011 р. - 8 855,30 грн. травень 2011 р. - 8 855,22 грн. У зв'язку з цим, сторонами була укладена додаткова угода № 1 до Договору про надання послуг № 7к/10 від 01.05.2010 р. (далі - Додаткова угода), згідно з умовами якої станом на 01.06.2010 р. у відповідача перед позивачем сформувалась заборгованість в сумі 106 263,52 грн.

Згідно з п. п. 2 та 3 Додаткової угоди, з метою погашення заборгованості відповідач зобов'язувався щомісячно сплачувати суму боргу в розмірі 8 855,30 грн. Таким чином, за умови виконання пунктів даної угоди, відповідач зобов'язувався погасити сформовану заборгованість протягом 12 місяців.

Пунктом 4 Додаткової угоди передбачено, що у випадку несплати суми, зазначеної в п. 2 даної угоди, в повному обсязі, відповідачу нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми усієї заборгованості за кожен день прострочки.

З огляду на те, що умовами Додаткової угоди не передбачений інший графік розстрочення виконання зобов'язання, суд дійшов висновку про те, що сторони погодились з графіком, запропонованим відповідачем у листі № 12/05 від 14.05.2010 р.

Проте, відповідач зобов'язань, взятих на себе згідно з умовами Договору та Додаткової угоди, не виконав, борг у розмірі 106 263,52 грн. позивачу не сплатив.

03.03.2014 р. через загальний відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що позивач послуг, передбачених умовами Договору, йому не надавав та рахунків за надані послуги відповідачу не направляв. У зв'язку з цим, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити.

Доводи відповідача спростовуються листом № 12/05 від 14.05.2010 р., у якому відповідач визнав наявність заборгованості перед позивачем в розмірі 106 263,52 грн., а також Додатковою угодою, згідно з умовами якої сторони погодились про те, що станом на 01.06.2010 р. у відповідача перед позивачем існувала заборгованість у розмірі 106 263,52 грн.

Вважаючи, що відповідач не виконав належним чином зобов'язання, взяті на себе згідно з умовами Договору та Додаткової угоди, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 106 263,60 грн. основного боргу, пеню в сумі 8 122,61 грн. та три проценти річних в розмірі 7 598,57 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України закріплено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України).

Представник відповідача документів, що спростовують доводи позивача або підтверджують сплату відповідачем заборгованості перед позивачем, суду не надав.

Разом з тим, 09.04.2014 р. через загальний відділ діловодства суду від представника відповідача надійшла заява про застосування строку позовної давності, відповідач вважає, що строк позовної давності на час звернення позивача з позовною заявою до суду сплив, у зв'язку з цим просив у задоволенні позову відмовити.

Відповідо до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. ч. 1, 5 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Так, враховуючи графік розстрочення виконання зобов'язання, погоджений сторонами, суд дійшов висновку про те, що прострочення виконання зобов'язання і, відповідно, початок перебігу строку позовної давності для платежу за:

- червень 2010 р. настали 01.07.2010 р., а строк позовної давності закінчився 01.07.2013 р.;

- липень 2010 р. настали 01.08.2010 р., а строк позовної давності закінчився 01.08.2013 р.;

- серпень 2010 р. настали 01.09.2010 р., а строк позовної давності закінчився 01.09.2013 р.;

- вересень 2010 р. настали 01.10.2010 р., а строк позовної давності закінчився 01.10.2013 р.;

- жовтень 2010 р. настали 01.11.2010 р., а строк позовної давності закінчився 01.11.2013 р.;

- листопад 2010 р. настали 01.12.2010 р., а строк позовної давності закінчився 01.12.2013 р.

- грудень 2010 р. настали 01.01.2011 р., а строк позовної давності закінчився 01.01.2014 р.;

- січень 2011 р. настали 01.02.2011 р., а строк позовної давності закінчився 01.02.2014 р.;

- лютий 2011 р. настали 01.03.2011 р., а строк позовної давності закінчився 01.03.2014 р.;

- березень 2011 р. настали 01.04.2011 р., а строк позовної давності закінчився 01.04.2014 р.;

- квітень 2011 р. настали 01.05.2011 р., а строк позовної давності спливає 01.05.2014 р.;

- травень 2011 р. настали 01.06.2011 р., а строк позовної давності спливає 01.06.2014 р.

Оскільки позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав 19.12.2013 р., строк позовної давності для вимог про стягнення платежів за червень, липень, серпень, вересень, жовтень та листопад 2010 р. - закінчився.

Частиною 3 ст. 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч. 4 цієї статті, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Так, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу є обґрунтованою, проте підлягає частковому задоволенню в розмірі 53 131,72 грн.

Крім стягнення основного боргу, позивач просив суд стягнути з відповідача 8 122,61 грн. пені та три проценти річних в розмірі 7 598,57 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Так, враховуючи графік розстрочення виконання зобов'язання, погоджений сторонами, суд дійшов висновку про те, що прострочення виконання зобов'язання і, відповідно, початок перебігу строку позовної давності для платежу за:

- червень 2010 р. настали 01.07.2010 р., а строк позовної давності для стягнення пені закінчився 01.07.2011 р.;

- липень 2010 р. настали 01.08.2010 р., а строк позовної давності для стягнення пені закінчився 01.08.2011 р.;

- серпень 2010 р. настали 01.09.2010 р., а строк позовної давності для стягнення пені закінчився 01.09.2011 р.;

- вересень 2010 р. настали 01.10.2010 р., а строк позовної давності для стягнення пені закінчився 01.10.2011 р.;

- жовтень 2010 р. настали 01.11.2010 р., а строк позовної давності для стягнення пені закінчився 01.11.2011 р.;

- листопад 2010 р. настали 01.12.2010 р., а строк позовної давності для стягнення пені закінчився 01.12.2011 р.

- грудень 2010 р. настали 01.01.2011 р., а строк позовної давності для стягнення пені закінчився 01.01.2012 р.;

- січень 2011 р. настали 01.02.2011 р., а строк позовної давності для стягнення пені закінчився 01.02.2012 р.;

- лютий 2011 р. настали 01.03.2011 р., а строк позовної давності для стягнення пені закінчився 01.03.2012 р.;

- березень 2011 р. настали 01.04.2011 р., а строк позовної давності для стягнення пені закінчився 01.04.2012 р.;

- квітень 2011 р. настали 01.05.2011 р., а строк позовної давності для стягнення пені закінчився 01.05.2012 р.;

- травень 2011 р. настали 01.06.2011 р., а строк позовної давності для стягнення пені закінчився 01.06.2012 р.

З огляду на те, що позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав 19.12.2013 р. строк позовної давності для вимоги про стягнення пені на момент його звернення закінчився, у зв'язку з чим, вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 8 122,61 грн. задоволенню не підлягає.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 266 Цивільного кодексу України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Загальний період нарахування трьох процентів річних з 01.06.2011 р. до 17.10.2013 р. визначений позивачем вірно.

За розрахунком суду, розмір трьох процентів річних:

- враховуючи період заборгованості з 01.06.2011 р. до 31.12.2011 р., суму боргу, що становила 53 131,72 грн., складає 934,54 грн.;

- враховуючи період заборгованості з 01.01.2012 р. до 31.12.2012 р., суму боргу, що становила 53 131,72 грн., складає 1 593,95 грн.;

- враховуючи період заборгованості з 01.01.2013 р. до 17.10.2013 р., суму боргу, що становила 53 131,72 грн., складає 1 266,43 грн.,

а разом 3 794,92 грн., які підлягають стягненню.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач документів, які підтверджують сплату ним заборгованості перед позивачем, суду не надав.

Так, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 53 131,72 грн. основного боргу та трьох процентів річних у розмірі 3 794,92 грн. В іншій частині позову судом відмовлено з огляду на здійснені перерахунки та сплив строку позовної давності.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Нормаль» (04112, м. Київ, вул. Ризька, 8-А, код 24101473) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь консорціуму «Військово-будівельна індустрія» (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6 код 33629043) 53 131 (п'ятдесят три тисячі сто тридцять одну) грн. 72 коп. основного боргу, 3 794 (три тисячі сімсот дев'яносто чотири) грн. 92 коп. трьох процентів річних та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 138 (одна тисяча сто тридцять вісім) грн. 53 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 15.05.2014 р.

Суддя (головуючий) О.Г. Удалова

Суддя Ю.М. Смирнова

Суддя Р.Б. Сташків