Постанова

від 07.10.2013 по справі 804/12192/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2013 р. Справа № 804/12192/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Барановського Р. А. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал" до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Капітал" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.05.2013р. №0000682205 та №000069205.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, мотивуючи тим, що висновки податкового органу, відображені у акті перевірки про безтоварність операцій між ТОВ "Капітал" та його контрагентами" за перевірюваний період є безпідставним та таким, що не підтверджено жодними доказами, у зв'язку з чим , на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасування.

Позиція відповідача, відображена у запереченнях на позовну заяву, полягає у правомірності дій Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі-Нікопольска ОДПІ, відповідач), аргументуючи наступним. Перевірка проводилась у зв'язку з отриманням податкової інформації про можливі порушення платником податків податкового законодавства. До Нікопольської ОДПІ надійшли акти ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про результати перевірки ТОВ "Ривс", ТОВ "Галактика-М" ТОВ "Ферріт-Д", якими встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) та по операціях з продажу цих товарів, дні підприємства здійснювали свою діяльність, пов'язану з наданням податкової вигоди третім особам.

Дослідивши чинне на момент виникнення спірних правовідносин законодавство та матеріали справи, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із Свідоцтвом серії А00 № 656144 юридична особа- Товариство з обмеженою відповідальністю "Капітал" (код ЄДРПОУ 21894496; далі-ТОВ "Капітал", товариство, позивач) зареєстроване Виконавчим комітетом Орджонікідзевської міської ради Дніпропетровської області від 14.11.1994р.

26.04.2013р. на підставі направлення №287/225 від 12.04.2013р. та відповідно до наказу Нікопольської ОДПІ Дніпропетровської області Державної податкової служби від 11.04.2013р. №482 "Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "Капітал" (реєстраційний номер облікової справи платника податків 21894496) було проведено позапланову виїзну документальну перевірку.

За результатами проведеної податковим органом перевірки, складено Акт № 1300/25.21894496 від 26.04.2013р. про результати позапланової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал" (реєстраційний номер облікової справи платника податків 21894496) з питання дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ "Ривс" (реєстраційний номер облікової справи платника податків 34914473), ТОВ "Галактика-М" (реєстраційний номер облікової справи платника податків 31890900) та з ТОВ "Ферріт-Д" (реєстраційний номер облікової справи платника податків 36441206) за період з 01.07.2011р. по 31.12.2012р. у фактичних періодах їх здійснення.

Так, відповідач у винесеному акті дійшов висновку про відсутність реального здійснення господарських операцій ТОВ " Капітал", відображених у первинних документах за договорами поставки з ТОВ "Ривс", ТОВ "Галактика-М", ТОВ "Ферріт-Д", у зв'язку з чим податковим органом встановлено порушення позивачем п. 138.1, 138.2 ст. 138, п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 38535 грн., в т.ч. за II-IV квартали 2012 року 28035 грн., за III квартал 2012 року на суму 17204,35 грн.; ст. 198, 201 ПК України в результаті чого встановлено заниження ПДВ на суму 28526,00 грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями позивач, відповідно до вимог ст. 56 ПК України, здійснив адміністративне оскарження податкових повідомлень-рішень.

За результатами досудового врегулювання спору податкові повідомлення-рішення були залишені без змін, а скарги підприємства без задоволення.

На підставі вищезазначеного Акту 1300/225.21894496 від 26.04.2013р., Нікопольською ОДПІ винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 24.05.2013 року №0000682205 за платежем "податок на прибуток підприємств" на загальну суму 17 204, 35 грн. та від №000069205 за платежем "податок на додану вартість" на загальну суму 35 657, 50 грн.

Статтею 204 Цивільного кодексу України та статтею 207 Господарського кодексу України закріплено принцип презумпції правомірності правочину, згідно якого будь-який правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Виходячи з цього підставою для визнання правочину нікчемним є його недійсність, встановлена законом або судом, а не актом перевірки, оскільки висновки, викладені в акті перевірки, відображають лише суб'єктивну думку податкового інспектора.

Навіть за наявності ознак нікчемності правочину податковий орган, посилаючись на цю обставину, вправі звернутись до суду з позовом про стягнення в доход держави коштів, незаконно отриманих за таким правочином. Однак Нікопольська ОДПІ до суду з таким позовом не зверталась.

Слід мати на увазі, що в розумінні Цивільного та Господарського кодексів України необхідною умовою для висновку про нікчемність правочину є докази наміру сторін на протизаконний результат. При цьому намір юридичної особи визначається умислом особи, яка підписала відповідний договір.

Проте акт перевірки податкового органу не містить посилань на докази наявності в діях посадових осіб ТОВ "Капітал", ТОВ "Ривс", ТОВ "Галактика-М" та ТОВ "Феріт-Д" умислу на протиправні наслідки правочину.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим Кодексом України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається, зокрема, дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, зазначеними нормами передбачено право платника податків на віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, нарахованих (сплачених) у зв'язку з придбанням основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, незалежно від початку використання таких основних фондів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, оплата товарів (послуг) відповідно до умов договору або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм Податкового кодексу України, до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена (нарахована) платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам з метою подальшого використання у господарській діяльності, а відтак отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Згідно до п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями та іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм Податкового кодексу України, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання. Аналіз вищезазначених норм законодавства, яке регулює порядок формування податкового кредиту, не передбачають позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту в разі порушення його контрагентами вимог податкового законодавства по ланцюгу постачання.

Факт порушення позивачем норм податкового законодавства по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ "Ривс", ТОВ "Галактика-М", ТОВ "Феріт-Д" базується на даних актів отриманих від Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровськ №7211/224/34914473 від 21.12.2012 року про результати перевірки ТОВ "Ривс", №7201/224/31890900 від 21.12.2012 року про результати перевірки ТОВ "Галактика-М" та №7210/224/36441206 від 21.12.2012 року "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Феріт-Д".

При цьому Нікопольська ОДПІ перевірку реальності угод фактично не проводила, оскільки крім тверджень податкового інспектора ДПІ у Бабушкінському р-ні м. Дніпропетровськ ніякими іншими документами факти порушення законодавства підприємством ТОВ "Ривс", ТОВ "Галактика-М" та ТОВ "Феріт-Д" не підтверджується.

Крім того, рішенням Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 р. у справі "Булвес АД" проти Болгарії (заява №3991/03) було встановлено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Також слід зазначити, що у матеріалах справи наявні судових рішень Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, яким визнано незаконними дії Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області щодо проведення документальних перевірок позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Ривс", ТОВ "Галактика М", ТОВ"Ферріт-Д".

У відповідності до частини першої статті 203 Цивільного кодексу України, посилання на яку міститься в акті перевірки, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених первинними документами.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" №996-XIV від 16.07.1999р., первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції відповідно до чинного законодавства.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції відповідно до чинного законодавства.

Так, матеріалами справи підтверджується, що в ході виконання укладених договорів між ТОВ "Капітал" та ТОВ "Ривс" (ЄДРПОУ 34914473), ТОВ "Галактика-М" (ЄДРПОУ 31890900), ТОВ "Ферріт-Д" (ЄДРПОУ 36441206), були створені документи: видаткові накладні та податкові накладні.

Так, 10.01.2012 року між ТОВ "Ферріт-Д" (Продавець) та ТОВ "Капітал" (Покупець) було укладено Договір №10012012 на предмет поставки ТМЦ.

На виконання своїх зобов'язань Продавець здійснив продаж ТМЦ, а Покупець у свою чергу прийняв та здійснив оплату за отримані ТМЦ, що підтверджується наступними документами:

рахунок №10/01-12 від 10.01.2012р. на загальну суму 20016,00 грн. (в т.ч. ПДВ 3336,00 грн.);

видаткова накладна №01 від 11.01.2012р. на загальну суму 20016,00 грн.(в т.ч. ПДВ 3336,00 грн.);

платіжне доручення №1 від 11.01.2012р на загальну суму 20016,00 грн.(в т.ч. ПДВ 3336,00 грн.);

акти приймання-передачі основних засобів на загальну суму 20016,00 грн.(в т.ч. ПДВ 3336,00 грн.);

податкова накладна №1 від 11.01.2012р. на загальну суму 20016,00 грн.(в т.ч. ПДВ 3336,00 грн.);

Транспортування ТМЦ було здійснено приватним підприємцем ОСОБА_2, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 11.01.2012р. №110112.

Отримані ТМЦ були використані у власній господарській діяльності, а саме -встановлені в орендованому складському приміщенні (договір оренди додається).

24.11.2011р. між ТОВ "Галактика-М" (Продавець) та ТОВ "Капітал" (Покупець) було укладено договір №241111 на предмет поставки ТМЦ.

На виконання своїх зобов'язань Продавець здійснив продаж ТМЦ, а Покупець у свою чергу прийняв та здійснив оплату за отримані ТМЦ, що підтверджується наступними документами:

рахунок №2511 від 25.11.2011р. на загальну суму 54120,00 грн. (в т.ч. ПДВ 9020,00 грн.);

видаткова накладна №230 від 25.11.2011р.. на загальну суму 54120,00 грн.(в т.ч. ПДВ 9020,00 грн.);

платіжне доручення №732 від 28.11.2011р. на загальну суму 54120,00 грн. (в т.ч. ПДВ 9020,00 грн.);

податкова накладна №8 від 25.11.2011р. на загальну суму 54120,00 грн. (в т.ч. ПДВ 9020,00 грн.);

Транспортування ТМЦ було здійснено приватним підприємцем ОСОБА_3 що підтверджується товарно-транспортною накладною від 25.11.2011р.

Отримані ТМЦ були використані у власній господарській діяльності, а саме для виробництва готової продукції,.

01.09.2011р. між ТОВ "РИВС" (Продавець) та ТОВ "Капітал" (Покупець) було укладено договір №010911 на поставку ТМЦ.

На виконання своїх зобов'язань Продавець здійснив продаж ТМЦ, а Покупець у свою чергу прийняв та здійснив оплату за отримані ТМЦ, що підтверджується наступними документами:

рахунок №060911 від 06.09.2011р. на загальну суму 17820,00 грн. (в т.ч. ПДВ 2970,00 грн.);

видаткова накладна №139 від 06.09.2011р. на загальну суму 17820,00 грн.(в т.ч. ПДВ 2970,00 грн.);

податкова накладна №7 від 06.09.2011р. на загальну суму 17820,00 грн. (в т.ч. ПДВ 2970,00 грн.);

платіжне доручення №612 від 21.09.2011р. . на загальну суму 17820,00 грн. (в т.ч. ПДВ 2970,00 грн.);

Транспортування було здійснено власним транспортом (копії подорожніх листів додаються).

рахунок №261011 від 26.10.2011р. на загальну суму 17820,00 грн.( в т.ч. ПДВ 2970,00 грн.);

видаткова накладна №423 від 26.10.2011р. на загальну суму 17820,00 грн. (в т.ч. ПДВ 2970,00 грн.);

податкова накладна №31 від 26.10.2011р. на загальну суму 17820,00 грн. (в т.ч. ПДВ 2970,00 грн.);

платіжне доручення №685 від 31.10.2011 р. . на загальну суму 17820,00 грн. (в т.ч. ПДВ 2970,00 грн.);

рахунок №271211 від 27.12.2011р. . на загальну суму 17820,00 грн. (в т.ч. ПДВ 2970,00 грн.);

видаткова накладна №1495 від 27.12.2011р. . на загальну суму 17820,00 грн. (в т.ч. ПДВ 2970,00 грн.);

податкова накладна №65 від 27.12.2011 р. . на загальну суму 17820,00 грн. (в т.ч. ПДВ 2970,00 грн.);

платіжне доручення №781 від 28.12.2011р. . на загальну суму 17820,00 грн. (в т.ч. ПДВ 2970,00 грн.);

Транспортування вказаних вище ТМЦ було здійснено ПП ОСОБА_2, що підтверджується товарно-транспортними накладними: від 26.10.2011р., 27.12.2011р.;

рахунок №1403 від 14.03.2012р. на загальну суму 15840,00 грн. (в т.ч. ПДВ 2640,00 грн.);

видаткова накладна №1833 від 14.03.2012р. на загальну суму 15840,00 грн. (в т.ч. ПДВ 2640,00 грн.);

податкова накладна №577 від 14.03.2012р. на загальну суму 15840,00 грн.( в т.ч. ПДВ 2640,00 грн.);

платіжне доручення №139 від 10.04.2012р. на загальну суму 15840,00 грн. (в т.ч. ПДВ 2640,00 грн.);

видаткова №3069 від 29.05.2012р. . на загальну суму 15840,00 грн. (в т.ч. ПДВ 2640,00 грн.);

податкова накладна №206 від 29.05.2012р. №3069 від 29.05.2012р. . на загальну суму 15840,00 грн.(в т.ч. ПДВ 2640,00 грн.);

платіжне доручення №231 від 29.05.2012р. №3069 від 29.05.2012р. на загальну суму 15840,00 грн.(в т.ч. ПДВ 2640,00 грн.);

рахунок №0926/2 від 26.09.2012р. на загальну сум 11880,00 грн. (в т.ч. ПДВ 1980,00 грн.);

видаткова накладна №6194 від 26.09.2012р. на загальну сум 11880,00 грн.(в т.ч. ПДВ 1980,00 грн.);

податкова накладна №188 від 26.09.2012р. на загальну сум 11880,00 грн.(в т.ч. ПДВ 1980,00 грн.);

платіжне доручення №476 від 28.09.2012р. на загальну сум 11880,00 грн.( в т.ч. ПДВ 1980,00 грн.);

Транспортування було здійснено власним транспортом (копії подорожніх листів додаються).

Дані документи в силу норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит -сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної, вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 35 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (пункт 198.3 статті 198 ПК України).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).

У Акті перевірки відсутні посилання відповідача на те, що податковий кредит ТОВ "Капітал" не підтверджений податковими накладними або підтверджений податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Податкового Кодексу.

Згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" зазначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Таким чином, за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків -покупця, будь-які порушення постачальниками товару у ланцюгу постачання податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування.

Згідно із ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що прийняте податковим органом податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, а адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал" до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області з позовними вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.05.2013р. №0000682205 та №000069205 - підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби №0000682205 від 24.05.2013р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби №000069205 від 24.05.2013р.

Копію постанови направити сторонам у справі.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Р.А. Барановський