Рішення

від 06.05.2014 по справі 917/402/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

06.05.2014р. Справа № 917/402/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВИА ЛТАВА", с. Супрунівка,Полтавський район, Полтавська область,38714

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи", вул.Великотирнівська, 51, м. Карлівка, Карлівський район, Полтавська область,39500

про стягнення 109716,21 грн.

суддя Іваницький Олексій Тихонович

секретар судового засідання Жадан Т.С.

представники сторін:

від позивача: Шугальова О.А. дов. від 20.03.2014 року

від відповідача: Петля О.В. дов. № 314/2 від 30.08.2013 року

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення 109716,21 грн., за договором на проведення (виконання) робіт № 5 від 10.08.2013 року, із яких основний борг - 103500,00 грн., пеня - 6216,21 грн.

06.05.2014 року за вхідним № 5795(канцелярії суду) представник позивача О.А.Шугальова на виконання вимог ухвали суду подала додаткові документи (а.с. 25- 31). Суд подане лопотання з додатками прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

06.05.2014 року за вхідним № 5796(канцелярії суду) представник відповідача О.В.Петля подав відзив на позовну заяву в якому позовні вимоги визнає повністю та просить суд, надати відстрочку виконання рішення ( а.с. 32-33). Суд поданий відзив прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

З огляду на вищевикладене, та достатністю документальних доказів в матеріалах справи для її розгляду по суті, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши і оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, а також за результатами оцінки поданих сторонами господарського процесу доказів, у нарадчій кімнаті суд задовольняє позовні вимоги частково виходячи з наступного:

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВИА-Лтава» 10 серпня 2013 року укладено договір на проведення (виконання) робіт № 5 (далі - Договір).

За умовами Договору, Замовник (ТОВ «Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи») зобов'язався прийняти та оплатити виконанні по даному договору роботи в порядку та строки, передбачені договором (надалі роботи), а Виконавець (Позивач, ТОВ «АВИА-Лтава») виконати агрохімічні роботи по обробітку полів Замовника.

Позивач зобов'язався виконати робити в об'ємах та по ціні вказаній в п. 1.2 Договору, а Відповідач згідно п 4.3. зобов"язаний своєчасно оплатити загальну ціну фактично виконаних робіт, зафіксовану в Акті здачі-приймання виконаних робіт, протягом 2-х днів з моменту підписання сторонами Акта здачі-приймання виконаних робіт, а саме до 24 серпня 2013 року так як Акт було підписано сторонами 21 серпня 2013 року на суму 103 500,00 грн. Позивач зобов'язаня виконав належним чином в об'ємах та на суму зафіксовану в підписаному сторонами Акті виконаних робіт (послуг) від 21 серпня 2013 року, Відповідач жодних претензій до Позивача щодо якості робити не мав.

30 грудня 2013 року Позивач направив на адресу Відповідача претензію-вимогу вих.. № 30 від 25 грудня 2013 про сплату заборгованості з актом звірки станом на 25.12.2013 р та рахунком № 5 від 21.08.2013 р. Відповіді на претензію Позивач не отримав.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статей 525-527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо проведення робіт. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України не оплатив роботи у встановлені у Договорі строки, заборгованість останнього на момент подання позову та розгляду даної справи складає 103 500,00 грн..

З даною обставиною відповідач погоджується та просить суд надати відстрочку виконання грошових зобов"язань. Суд відхиляє клопотання відповідача про відстрочку з огляду на наступне:

Відповідно до частини 1 статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Частина 1 статті 625 ЦК України визначає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник є підприємством, яке здійснює підприємницьку діяльність та володіє обіговими коштами та активами, на які може бути накладене стягнення. Таким чином, обставини, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, відсутні. відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України від 26 грудня 2003 року N 14 „Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", відповідно до п. 10 якої при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення ... суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК і ст. 121 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо). Однак, в даному випадку такі обставини у Боржника є відсутніми.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 103 500,00грн. основного боргу підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Відповідно до ч.6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконаним.

Згідно п. 5.1 договору: «За порушення строків здійснення оплат, Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент оплати, від розміру несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочки оплати».

Враховуючи вищенаведене, за порушення виконання грошового зобов'язання Позивач Відповідачу нарахував пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ діючої на момент нарахування пені, від вартості простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу, що складає 6 216,21 грн.

Після проведення перевірки наданого позивачем розрахунку позовних вимог в частині стягнення з відповідача 6 216,21 грн., суд визнає його вірним та приходить до висновку, що вимоги позивача в цій частині відповідно до ст. 231 Цивільного кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Згідно зі статтею 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Відповідно до, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом / статті 43 ГПК України.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач відповідно до статей 32-34,36,38 ГПК України надав належні докази, довів обставини на які він посилався як підставу своїх вимог та обґрунтував які дають підставу суду позов задовольнити повністю.

Після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення яким позовні вимоги задоволено повністю.

Враховуючи викладене, матеріали справи, обставин справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши подані додаткові докази, керуючись статтями 4 - 4 7 , 22, 28, 32 - 34, 36, 43, 44 - 45, 47 1 , 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи", код ЄДРПОУ 34274875 (вул.Великотирнівська, 51, м. Карлівка, Карлівський район, Полтавська область,39500) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВИА ЛТАВА", код ЄДРПОУ 34921957 (с.Супрунівка, Полтавський район, Полтавська область, 38714) борг за договором на проведення (виконання) робіт № 5 від 10.08.2013 року, із яких основний борг - 103500,00 грн., пеня - 6216,21 грн., а також витрати на сплату судового збору в розмірі 2194,32 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ Іваницький О.Т.

Повне рішення складено 14.05.2014р.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.