Рішення

від 13.05.2014 по справі 924/400/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" травня 2014 р.Справа № 924/400/14

Господарський суд Хмельницької області у складі

суддя Димбовський В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом публічного акціонерного товариства „Банк „Софійський", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю „УКРОТЭКС", м. Хмельницький

про зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю „УКРОТЭКС" допустити публічне акціонерне товариство „Банк „Софійський" до предметів іпотеки за договором іпотеки №32/1-1-2-8-Іп-85, що посвідчений ОСОБА_1 приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу реєстр. №8619 від 26.12.2012р. для встановлення охорони по внутрішньому периметру території їх місцезнаходження: Донецька область, м. Донецьк, вул. Малова, буд. 35 „д" та вул. Малова, буд. 35 „в"

Представники сторін:

від позивача: Маленко М.О. - за довіреністю №25/1 від 17.02.2014р.

від відповідача: не з'явився

У судовому засіданні згідно ч. 2 ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач, з посиланням на п.п. 5.3, 5.4 іпотечного договору, ст. ст. 526, 610, 627 ЦК України, звернувся з позовом до суду про зобов'язання відповідача допустити публічне акціонерне товариство „Банк „Софійський" до предметів іпотеки за іпотечним договором №32/1-1-2-8-Іп-85 від 26.12.2012р., що посвідчений ОСОБА_3 приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу реєстр. №8619 від 26.12.2012р., для встановлення охорони по внутрішньому периметру території їх місцезнаходження: Донецька область, м. Донецьк, вул. Малова, буд. 35 „д" та вул. Малова, буд. 35 „в".

В обґрунтування своїх вимог посилається на невиконання відповідачем умов іпотечного договору в частині доступу представників банку для перевірки наявності та стану зберігання заставного майна, в частині забезпечення страхування предметів іпотеки. Стверджує, що відповідач чинить перепони банку в доступі до предмету іпотеки протягом тривалого часу (керівник не відповідає на телефонні дзвінки, листи банку, обмежено доступ до заставного майна шляхом встановлення заборони в допуску на територію місцезнаходження предмету іпотеки).

Також, посилається на невиконання відповідачем умов генеральної кредитної угоди від 20.04.2012р., кредитних договорів від 20.07.2012р., що укладені в її межах, зокрема, в частині виконання зобов'язань зі сплати відсотків за користування кредитом, в частині зобов'язання інформувати банк про зміну відомостей про власників, органи управління та місцезнаходження юридичної особи.

Присутній у судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідач своїми процесуальними правами не скористався, зокрема, представника в судове засідання не направив, поважні причини неявки не сповістив, письмовий відзив на позов не подав. Повідомляючи відповідача про розгляд справи в суді, йому направлено ухвалу про порушення провадження у справі та ухвали про відкладення розгляду справи за адресою, яка згідно витягу з ЄДР є його юридичною адресою. Однак, ухвали повернуто відділенням поштового зв'язку із відмітками „за закінченням терміну зберігання", „ за даною адресою організація не значиться".

Відповідно до абзацу 3 п.п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Отже, повідомлення за юридичною адресою, відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011р. №18, є належним повідомленням відповідача про розгляд справи в суді.

Враховуючи викладені обставини та вимоги процесуального права, суд приймає до уваги, що відсутність відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, як і ненадання ним відзиву на позов, не перешкоджає вирішенню спору по суті. Отже, суд вважає за можливе, згідно ст. 75 ГПК України, розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Суд оцінивши подані по справі документи рахує їх достатніми для прийняття рішення по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд встановив:

Між публічним акціонерним товариством „Банк „Софійський" та товариством з обмеженою відповідальністю „УКРОТЭКС" 26.12.2012р. укладено іпотечний договір №32/1-1-2-8-Іп-85, що посвідчений ОСОБА_3 приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу реєстр. №8619.

Відповідно до п. 1.1 договору, цей договір забезпечує вимоги банку, що випливають та/або можуть виникнути у майбутньому з генеральної кредитної угоди №32/1-1-2-8 від 20.04.2012р. та кредитних договорів, що укладені та/або будуть укладатись в її межах в майбутньому.

В межах генеральної кредитної угоди з позичальником, зокрема, було укладено кредитний договір (відзивна кредитна лінія) від 20.07.2012р. №32/1-1-2-8/2 із строком повернення до 18.04.2014р.; кредитний договір (відзивна кредитна лінія) від 30.05.2013р. №32/1-1-2-8/4 із строком повернення до 29.05.2014р.

Згідно з умовами кредитних договорів позичальнику надано банком кредити на умовах відновлювальної кредитної лінії з наступними лімітами: 3659000,00 доларів США за кредитним договором - 1; 30000000,00 грн. за кредитним договором - 2, про що свідчать меморіальні ордери.

За час дії кредитних договорів позичальником було частково повернуто кредит, станом на 25.03.2014р. сума невиконаних грошових зобов'язань позичальника з повернення кредиту становить: 2084000,00 доларів США за кредитним договором - 1; 2018880,00 гривень за кредитним договором - 2.

У забезпечення виконання вищезазначених зобов'язань, відповідно до умов іпотечного договору позичальник передав в іпотеку банку будівлі з господарськими спорудами, що знаходяться за адресами: м. Донецьк, вул. Малова, буд. 35 „в" та буд. 35 „д" (перелік майна, що є предметом іпотеки наведено в договорі).

Відповідно до п. 5.3 іпотечного договору, позичальник зобов'язався на вимогу банку, забезпечити фізичний доступ представникам банку до предметів іпотеки, надавати їм всі документи, необхідні для перевірки наявності, стану, умов збереження та використання предметів іпотеки.

Згідно з п. 5.12 генеральної кредитної угоди, п. 3.3.5 кредитних договорів, позичальник зобов'язався забезпечити можливість перевірки предметів застави представникам банку, допускати працівників банку в службові, виробничі, складські приміщення, здійснювати необхідні дії для надання можливості банку перевірки цільового використання кредиту, його забезпеченості.

Листом від 01.10.2013р. за вих. №25/356/1 банк повідомив позичальника про здійснення перевірки предметів іпотеки у термін 02.10.2012р.-04.10.2012р., однак останній не забезпечив доступу до майна, про що свідчать акти про відмову в допуску до об'єкту застави (іпотеки) від 04.10.2013р., 15.10.2013р.

При повторних спробах банку 01.11.2013р., 11.11.2013р., 24.01.2014р. та 14.02.2014р. здійснити перевірку заставного майна представників банку не було допущено на територію позичальника.

Крім того, відповідно до п. п. 1.1, 2.4 кредитних договорів, з урахуванням додаткових угод до них, позичальник зобов'язався сплачувати банку відсотки за користування кредитом в валюті кредиту щомісячно, у строк, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця та в день повернення кредиту, у розмірі 10% річних за кредитним договором - 1; 22% річних за кредитним договором - 2.

В порядку п. 2.3. кредитних договорів відсотки за користування кредитом нараховуються банком у валюті кредиту на фактично отриману позичальником суму кредиту за фактичний строк користування ним, з дня видачі кредиту по день повернення кредиту. Кількість днів для розрахунку відсотків визначається за методом факт/факт (фактична кількість днів у місяці та у році). Нарахування відсотків здійснюється щомісяця за період з 1 числа місяця по останній день місяця та в день повернення кредиту. При розрахунку відсотків враховується день надання кредиту і не враховується день повернення кредиту.

Згідно розрахунку банку, станом на 25.03.2014р. розмір невиконаних грошових зобов'язань позичальника зі сплати відсотків за період з 01.02.2014р. по 28.02.2014р. становить: 15986 доларів США 85 центів; 34072 гривень 06 коп.

Зі змісту п. 5.9 генеральної кредитної угоди, п. 3.3.7 кредитних договорів, п. п. 4.1, 4.2 іпотечного договору слідує обов'язок позичальника застрахувати заставлене майно на користь банку, на весь термін дії договорів застави від ризиків випадкового знищення, пожежі, пошкодження, псування, тощо; надати банку договори страхування та підтвердження сплати страхових платежів.

Позичальником надано до банку договір серії МЗ №037429 добровільного страхування майна від 26.12.2012р., умовами якого встановлено обов'язок позичальника здійснити черговий страховий платіж у термін до 25.06.2013р.

Згідно листа від 04.12.2013р. вих. №1642) ПАТ „Українська пожежно-страхова компанія" позичальник не здійснив вищезазначений черговий страховий платіж.

Відповідно до п. 5.4 іпотечного договору, при порушенні позичальником умов кредитного договору, цього договору, в тому числі, перешкоді в проведенні перевірки заставного майна, позичальник надає право іпотекодержателю за власним розсудом здійснювати охорону предмету іпотеки, як своїми силами, так і на договірних умовах третіми особами, при цьому витрати пов'язані з охороною заставленого майна несе іпотекодавець. Іпотекодавець не повинен перешкоджати таким діям іпотекодержателя.

07.02.2014р. банк (замовник) уклав з ТОВ „Кронос Сервіс" (виконавець) договір на надання послуг по здійсненню заходів безпеки на об'єкті за адресою: м. Донецьк, вул. Малова, 35 „в" і „д", згідно умов якого виконавець зобов'язався за завданням замовника надавати послуги з проведення розслідувань і забезпечення безпеки (послуги з охорони службових приміщень/пости) двома денними та нічними постами з режимом роботи з 9:00 до 09:00, включаючи вихідні та святкові дні, за вказаною адресою: м. Донецьк, вул. Малова, 35 „в" і „д", а замовник зобов'язується приймати ці послуги та своєчасно здійснювати їх оплату.

Про рішення банку встановити охорону заставного майна позичальника було повідомлено (лист за вих. №25/59 від 10.02.2014р.). У вказаному листі банк звернувся з проханням надати доступ до місця знаходження майна зазначивши, що відсутність відповіді на звернення банку у строк до 14.02.2014р. буде розцінено, як відмова від договірних зобов'язань. Між тим, позичальником відповіді на вказане звернення не надано. Натомість, 14.02.2014р. представників банку не було допущено на територію позичальника, про що складено акт.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги наступне.

У відповідності до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З матеріалів справи вбачається, що правовідносини між сторонами виникли на підставі іпотечного договору, укладеного в якості забезпечення виконання умов генеральної кредитної угоди та кредитних договорів.

Зважаючи на статус сторін спору та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються його положеннями та іншими актами законодавства, зокрема, ЦК України, Законом України „Про іпотеку", Законом України „Про заставу", Законом України „Про банки та банківську діяльність".

Частиною 1 ст. 548 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема заставою.

Іпотека, згідно аб. 2 ч. 1 ст. 1, ст. 3 Закону України „Про іпотеку" визначається як вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом та виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

У статті 10 Закону України „Про іпотеку" серед іншого зазначено, що іпотекодержатель має право у будь-який час протягом строку дії іпотечного договору за умови попереднього письмового повідомлення іпотекодавця перевіряти документально і в натурі наявність, стан, умови збереження та користування предметом іпотеки. Іпотекодавець зобов'язаний не перешкоджати реалізації цього права іпотекодержателем, надавати йому всі документи, необхідні для перевірки наявності, стану, умов збереження та користування предметом іпотеки, а також негайно на вимогу іпотекодержателя забезпечити йому фізичний доступ до предмета іпотеки.

Отже, вказана норма встановлює безумовне право іпотекодержателя (за умови письмового попередження) на перевірку предмету іпотеки та обов'язок іпотекодавця забезпечити доступ до нього

Аналогічні за змістом права іпотекодержателя закріплені пунктом 5.3 іпотечного договору. Крім того, за змістом п. 5.4 договору передбачено право іпотекодержателя за власним розсудом здійснювати охорону предмета іпотеки у разі перешкоджання в проведенні перевірки предмету іпотеки або при порушенні умов кредитного договору.

Матеріалами справи підтверджуються неодноразові звернення позивача до відповідача з вимогою надати можливість представникам банку провести належну перевірку наявності та умов зберігання заставного майна, проте працівників банку не було допущено до проведення перевірки, про що складені відповідні акти.

Отже, відповідач допустив порушення умов договору, позбавляючи позивача, як іпотекодержателя, права на здійснення контролю за станом та умовами зберігання заставного майна. Зазначені протиправні дії відповідача порушують визначені Законом України „Про іпотеку" та іпотечним договором права позивача, що позбавляє його можливості адекватно та своєчасно реагувати на можливе пошкодження майна та відповідно зменшення його вартості, що може завдати шкоди його законним інтересам, оскільки іпотечним майном забезпечуються вимоги банку за генеральною кредитною угодою та кредитними договорами.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів згідно ст. 20 Господарського кодексу України, ст. 16 Цивільного кодексу України є примусове виконання обов'язку в натурі.

Отже, за висновками суду, порушені права позивача, як іпотекодержателя за іпотечним договором, підлягають захисту способом, передбаченим ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, а саме - у спосіб спонукання до примусового виконання обов'язку в натурі, шляхом забезпечення доступу до предметів обтяження.

Вказаний спосіб судового захисту є співмірним та адекватними наявному порушенню прав позивача, а отже - відповідає вимогам ефективного захисту, встановленим ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р.

Обраний ним спосіб захисту відповідає способам захисту, встановленим ст.20 ГК України, ст.16 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 30.03.2011р. по справі №9/162-10, постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 04.07.2013р. по справі №902/196/13-г.

Одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який втілюється в положеннях статей 3 та 627 ЦК України. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників. Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором.

Як вже відзначалося вище, у п. 5.4 іпотечного договору закріплено право позивача здійснювати охорону предмета іпотеки у разі перешкоджання в проведенні перевірки предмету іпотеки або при порушенні умов кредитного договору.

Оскільки, зазначений іпотечний договір підписаний та скріплений печатками сторін, відповідач погодився зі змістом зазначеного договору, отже підтвердив свою згоду з його умовами, зокрема, з умовою про можливість позивача за власним розсудом здійснювати охорону предмета іпотеки.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Стаття 610 Цивільного Кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи викладене вище, позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені належними у справі доказами та підлягають задоволенню.

Відповідач доказів, які б спростовували позовні вимоги суду не подав.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов публічного акціонерного товариства „Банк „Софійський", м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю „УКРОТЭКС", м. Хмельницький про зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю „УКРОТЭКС" допустити публічне акціонерне товариство „Банк „Софійський" до предметів іпотеки за договором іпотеки №32/1-1-2-8-Іп-85, що посвідчений ОСОБА_3 приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу реєстр. №8619 від 26.12.2012р. для встановлення охорони по внутрішньому периметру території їх місцезнаходження: Донецька область, м. Донецьк, вул. Малова, буд. 35 „д" та вул. Малова, буд. 35 „в", задовольнити.

Допустити публічне акціонерне товариство „Банк „Софійський" (м. Київ, Повітрофлотський проспект, 54; код 38061253) до предметів іпотеки за договором іпотеки №32/1-1-2-8-Іп-85, що посвідчений ОСОБА_3 приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу реєстр. №8619 від 26.12.2012р., для встановлення охорони по внутрішньому периметру території їх місцезнаходження: Донецька область, м. Донецьк, вул. Малова, буд. 35 „д" та вул. Малова, буд. 35 „в".

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „УКРОТЭКС" (м. Хмельницький, вул. Володимирська, 109; код 31377168) на користь публічного акціонерного товариства „Банк „Софійський" (м. Київ, Повітрофлотський проспект, 54; код 38061253) 1218,00 грн. (одну тисячу двісті вісімнадцять гривень 00 коп.) - витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Повне рішення складено 15 травня 2014 року.

Суддя В.В. Димбовський

Віддруковано 3 примірника:

1 - до справи,

2 - позивачу,

3 - відповідачу (м. Хмельницький, вул. Володимирська, 109).