Постанова

від 12.05.2014 по справі 820/3522/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

12 травня 2014 р. Справа № 820/3522/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Нуруллаєва І.С.

при секретарі судового засідання - Сковира Л.Ю.,

за участю представника позивача - Келеберди Н.Б.,

представника позивача - Акопян Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мілланд" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомленнь-рішеннь,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мілланд", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.10.2013 року № 0003012201 та від 02.10.2013 року № 0003022201.

В обґрунтовування позовних вимог позивач зазначив, що порушень законодавства не допускав, податки обчислював правильно, спірні податкові повідомлення-рішення суперечать ч. 3 ст. 2 КАС України. Так, позивач послався на безпідставність висновків ДПІ у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ "Торговий дім "Мілланд" з контрагентами оскільки за даними операціями товари та послуги були придбані та виконані у повному обсязі, реальність здійснення господарських операцій підтверджується належно оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, фактом проведення розрахунків, фактом настання змін у складі та структурі активів учасників господарських операцій, даними бухгалтерського обліку. Окрім того, придбаний товар був у подальшому реалізований позивачем у власній господарській діяльності.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, посилаючись на обставини, вказані у позовній заяві, просив суд задовольнити позов та скасувати у повному обсязі оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, з поданим позовом не погодився, надав до суду письмові заперечення. В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що ТОВ "Торговий дім "Мілланд" порушені вимоги п. 138,2 ст. 138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст 139 Податкового кодексу України, що призвело до завищення витрат у загальному розмірі 104 097,00 грн., та до заниження податку на прибуток у загальному розмірі 23 492,00 грн. (3-4 квартал 2011 року), а також порушено п.198.3 ст. 198, п.201.1 ст 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит та занижено податок на додану вартість на 226 093,00 грн. (вересень-грудень 2011 року, січень 2012 року, жовтень-грудень 2012 року).

Так, фахівцями ДПІ у Київському районі м. Харкова та ГУ Міндоходів у Харківській області проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Торговий дім "Мілланд" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 24.09.2010 року по 31.12.2012 року. Перевіркою встановлено, що ТОВ "Торговий дім "Мілланд" на підставі договору про надання транспортних послуг від 01.09.11 б/н, укладеному з ТОВ «Лаккі», актів виконаних робіт, податкових накладних до складу витрат віднесена вартість послуг з транспортування у загальному розмірі 104 097,0 грн (3-4 квартали 2011 року) та до складу податкового кредиту по зазначеним операціям віднесена сума податку на додану вартість у загальному розмірі 25 852,0 грн. (вересень - грудень 2011 року - 21 158,0 грн., січень 2012 року - 4 694,0 грн). В актах зазначено, що перевізник здійснив доставку вантажів в строки, узгоджені сторонами та повному обсязі але до перевірки не надані первинні документи, що підтверджують отримання послуг з транспортування та їх зв'язок з господарською діяльністю підприємства (товарно-транспортні накладні, спосіб навантаження товару, рух товару на складі).

Також, перевіркою встановлено, що ТОВ "Торговий дім "Мілланд" до складу податкового кредиту в жовтні - грудні 2012 року віднесені суми податку на додану вартість на суму 200 241,0 грн. по податковим накладним (постачальник ПАТ «Великобурлуцький Сироробний завод»), оформленим з порушенням п. 198.6 ст.198, п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України, а саме них невірно вказана податкова адреса покупця.

За результатами перевірки було складено акт від 13.09.13 № 489/20-31-22-01-07/37188632 та винесені податкові повідомлення-рішення від 02.10.2013 року №0003012201, яким зменшено суму податкового кредиту на 226 093,00 грн., та нараховані штрафні санкції в сумі 56 623,00 грн. та від 02.10.2013 року № 0003022201, яким донараховано податок на прибуток в сумі 23 942,00 грн.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач - ТОВ "Торговий дім "Мілланд", згідно з виписки Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстровано виконавчим комітетом Харківської міської ради 23.09.2010 р. за № 14801020000047828, код - 37188632. (а.с.79 т. 1).

ТОВ "Торговий дім "Мілланд" перебуває на обліку як платник податків у ДПІ у Київському районі м. Харкова та ГУ Міндоходів у Харківській області з 24.09.2010 р. за №31438, зареєстрований платником ПДВ відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ №100305794 від 15.10.2010р. (а.с.78 т. 1).

Суд зазначає, що статтями 75, 76 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пунктом 75.1.2 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно п. 77.1., п. 77.2. статті 77 Податкового кодексу України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

Пунктом 77.4. статті 77 Податкового кодексу України рішення про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

На підставі направлень від 28.08.2013р. № 343, № 344, № 345, № 347 виданих ДПІ у Київському районі м. Харкова та ГУ Міндоходів у Харківській області та на підставі наказів ДПІ у Київському районі м. Харкова та ГУ Міндоходів у Харківській області від 31.07.2013 р. № 193, від 27.08.2013 р. № 349, від 09.09.2013 р. № 438, згідно з п.п. 20.1.4 п. 20.1 статті 20, п.77.1, п. 77.4 ст.77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України, фахівцями ДПІ у Київському районі м. Харкова та ГУ Міндоходів у Харківській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Торговий дім "Мілланд" (код ЄДРПОУ 37188632) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 24.09.2010 р. по 31.12.2012 р.

За результатами перевірки було складено акт від 13.09.2013 року № 489/20-31-22-01-07/37188632 (а.с. 17-31 т. 1).

Відповідно до висновків акту перевірки податковим органом встановлено порушення ТОВ "Торговий дім "Мілланд" п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VІ зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 23 942 грн. та п.198.3 ст. 198, п. 201.6. ст. 201 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VІ зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження підприємством податку на додану вартість у розмірі 226 093,00 грн. за основним платежем та у сумі 56 523,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

На підставі вище зазначеного акту перевірки керівником ДПІ у Київському районі м. Харкова та ГУ Міндоходів у Харківській області було винесено податкові повідомлення-рішення від 02.10.2013 року № 0003012201 та від 02.10.2013 року № 0003022201. (а.с. 33, 34 т. 1)

Підставами для винесення спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки ДПІ щодо укладеного між ТОВ "Торговий дім "Мілланд" та ТОВ «Лаккі» договору про надання транспортних послуг, яким передбачено, що найменування вантажу, його вага, тара/упаковка вантажу, кількість необхідних транспортних засобів та їх вантажопідйомність, дата, час та адреса пунктів відвантаження та призначення, маршрут перевезення, вартість послуг, умови транспортування вантажу, назва отримувача обговорюються в заявці та передаються перевізнику факсом або поштою.

В наданих до перевірки актах виконаних робіт не визначений маршрут транспортування вантажу, пункт призначення, не зазначено марку автотранспортного засобу, відсутнє обґрунтування вартості послуг. Перевіркою не встановлено взаємозв'язок отриманих транспортних послуг із забезпеченням діяльності ТОВ «ТД «Мілланд», спрямованої на отримання доходу (господарською діяльністю). Також, перевіркою встановлено, що ТОВ «ТД «Мілланд» до складу податкового кредиту в жовтні - грудні 2012 року віднесені суми податку на додану вартість на суму 200 241,0 грн. по податковим накладним (постачальник ПАТ «Великобурлуцький Сироробний завод»), оформленим з порушенням, а саме них невірно вказана податкова адреса покупця. Перевіряючи цей висновок і прийняте на його підставі спірне податкове повідомлення - рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ "Торговий дім "Мілланд" та ТОВ " Лаккі " було укладено договор про надання транспортних послуг № 15 від 01.09.2011 р. відповідно до умов якого найменування вантажу, його вага, тара/упаковка вантажу, кількість необхідних транспортних засобів та їх вантажопідйомність, дата, час та адреса пунктів відвантаження та призначення, маршрут перевезення, вартість послуг, умови транспортування вантажу, назва отримувача обговорюються в заявці та передаються перевізнику факсом або поштою. (а.с. 55-56 т.2).

Оцінивши зазначений правочин за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що спірний правочин укладений між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечить закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

Таким чином, даний договір визнається судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та його контрагентом факту вчинення правочину в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України. Суд також зазначає, що згідно ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до п.1.2 вищезазначеного договору, найменування вантажу, його вага, тара/упаковка вантажу, кількість необхідних транспортних засобів та їх вантажопідйомність, дата, час та адреса пунктів відвантаження та призначення, маршрут перевезення, вартість послуг, умови транспортування вантажу, назва отримувача обговорюються в заявці та передаються перевізнику факсом або поштою.

Згідно з п.2.1 та п.2.2 договору про надання транспортних послуг, перевізник зобов'язується отримати вантаж до транспортування у місці навантаження, перевірити на відповідність укомплектування та фіксацію вантажу, отримати від Замовника товарно- транспортні накладні та інші документи на вантаж.

Пунктом 2.3 та 3.2 означеного договору визначено, що перевізник зобов'язується здійснити перевезення вантажу до місця призначення у термін, визначений у заявці, а також забезпечити при транспортуванні дотримання правил дорожнього руху і Правил перевезення вантажів. Положенням розділу 3 «Зобов'язання замовника» даного договору повністю узгоджуються з вищевказаними умовами та зобов'язаннями, що бере на себе перевізник.

Судом встановлено, що виконання перевізником зобов'язань по транспортуванню товарів позивача не можливе без належного документального діалогу, на підставі заявок, як то передбачено договором, оскільки без такого документу перевізник не може усвідомлювати, який товар він буде перевозити, чи має він якісь специфічні властивості (швидкопсувні товари, вогненебезпечні, тощо), які його габарити та кількість, на яку відстань перевозити, скільки транспортних засобів потрібно, місце доставки та реквізити вантажоодержувача. Без вказаної інформації неможливо встановити факт надання транспортних послуг.

В матеріалах справи містяться, акти виконаних робіт, де не визначений маршрут транспортування вантажу, пункт призначення, не зазначено марку автотранспортного засобу, відсутнє обґрунтування вартості послуг. Окрім того, в актах зазначено, що перевізник здійснив поставку вантажів в строки, узгоджені сторонами та в повному обсязі. (а.с. 41-42 т. 1)

До суду не надані первинні документи, що підтверджують отримання послуг з транспортування та їх зв'язок з господарською діяльністю підприємства (товарно-транспортні накладні, спосіб навантаження товару, рух товару на складі).

Судом встановлено, що в актах здачі-приймання послуг відсутні дані щодо обсягу та змісту господарських операцій - акти лише містять посилання на положення договору, без позначення будь-яких конкретних даних, що засвідчують фактичне виконання послуг, тому такі акти складені всупереч нормам частини 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а отже не є достовірними доказами факту поставки послуг.

Суд зазначає, що матеріалами справи не підтверджується факт надання транспортних послуг ТОВ «Мілланд», а отже не встановлено взаємозв'язок триманих транспортних послуг із забезпеченням діяльності ТОВ «ТД «Мілланд», спрямованої на тримання доходу (господарською діяльністю).

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської діяльності.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерством фінансів України від 24.05.95р. № 88 визначено, що первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення операції і складання первинного документа.

В наданих до матеріалів справи актах наданих послуг не зазначено, який фактично обсяг послуг надано ТОВ «Мілланд», а отже в первинному документів не має обов'язкового реквізиту як обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, що позбавляє його юридичної сили та доказовості.

Таким чином, відсутність у первинних документах за результатами виконання договорів про надання послуг (виконання робіт) інформації про конкретні послуги, які надані замовнику, їх вартість, одиницю виміру позбавляє можливості дійти висновку про фактичне надання послуг та їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), використання підприємством у власній господарській діяльності.

Враховуючи викладені обставини справи, суд дійшов до висновку про обґрунтованість встановлених порушень, та законність винесеного податкового повідомлення-рішення №0003022201 від 02.10.2013 р.,

Позовні вимоги позивача щодо скасування вказаного податкового повідомлення -рішення є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Також судом встановлено, що між ТОВ «ТД «Мілланд» («Покупець») та Публічним АТ «Великобурлуцький сироробний завод» («Постачальник») було укладено договір № 05-12 від 03.01.2012 року, за умовами якого останній поставляв позивачу молочну продукцію власного виробництва. (а.с. 63- 64 т. 1) Оцінивши зазначений правочин за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що спірний правочин укладений між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечить закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

Таким чином, даний договір визнається судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та його контрагентом факту вчинення правочину в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України. Суд також зазначає, що згідно ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Включення сум ПДВ до податкового кредиту підтверджується наданими до суду копіями податкових накладних (а.с. 65-74), а також копіями видаткових накладних на відпуск товару, ТТН, копією довіреності на отримання матеріальних цінностей. (а.с. 98-184 т. 1)

Виписані податкові накладні відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України та підтверджують сплату ТОВ "Торговий дім "Мілланд" податку на додану вартість у ціні придбаних товарів.

Отриманий товар було в подальшому реалізовано, що підтверджується звітами про продаж. (а.с. 66-67, 69-70 т. 1)

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст. 86 КАС України, суд зазначає, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704; далі за текстом - Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних документів.

Суд зазначає, що приєднані до справи документи, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірними правочинами.

Таким чином, надаючи оцінку наявним в матеріалах справи договорам, податковим накладним та видатковим накладним, товарно-транспортним накладним та іншим первинним документам, якими позивач доводить перед судом реальність здійснення господарських операцій, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність реальності здійснення господарських операцій платника податку з Публічним АТ «Великобурлуцький сироробний завод», на підставі яких платником були сформовані дані податкового обліку.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків ТОВ "Торговий дім "Мілланд" порушень Податкового кодексу України по господарських операція з Публічним АТ «Великобурлуцький сироробний завод» ґрунтується лише на податкових-накладних оформлених з порушенням статей Податкового кодексу України, а саме невірно вказана податкова адреса покупця.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 ПК України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з абз.1 п.198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг і не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Згідно з п.201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); г) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарі в/послуг та їх кількість, обсяг: є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст. 201 ПК України).

Згідно з п.201.6 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України).

Даючи правову оцінку наявним в матеріалах справи доказам, суд вважає, що прямими доказами в підтвердження обставин правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість є надані позивачем первинні бухгалтерські документи.

Відповідно до норм діючого податкового законодавства судження податкового органу, викладені в акті перевірки, не мають преюдиціального значення, не звільняють суб'єкта владних повноважень від виконання вимог ч.3 ст. 2 КАС України відносно забезпечення обґрунтованості власних висновків, та в розумінні ст. 70 КАС України не можуть бути визнані належними та допустимими доказами вчинення платником податків податкового правопорушення.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 ПК України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, суд приходить до висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень - рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Відповідач не надав доказів на підтвердження доводів про порушення ТОВ "Торговий дім "Мілланд" норм діючого законодавства, не навів фактів порушень згідно з вимогами Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства в акті перевірки. Зібрані по справі докази підтверджують виконання позивачем ТОВ "Торговий дім "Мілланд" зобов'язань за договорами з Публічним АТ «Великобурлуцький сироробний завод».

Суд зазначає, що в акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином з Публічним АТ «Великобурлуцький сироробний завод», про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих товарів, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про порушення ТОВ "Торговий дім "Мілланд" вимог діючого податкового законодавства.

Таким чином, з досліджених в судовому засіданні письмових доказів, пояснень представників сторін, судом встановлено відсутність порушень в діях позивача при формуванні податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентом - Публічним АТ «Великобурлуцький сироробний завод».

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Як встановлено приписами ст. 19 Конституції України відповідач - суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки, і не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення. За таких умов, оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення № 0003012201 від 02.10.2013 року не відповідає вимогам закону, що є підставою для часткового його скасування.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Частиною 3 статті 94 КАС України визначено, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. 8, 19 Конституції України, ст.ст. 2, 7-14, 69-71, 86, 94, 158-163, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мілланд" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомленнь-рішеннь - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 02.10.2013 року №0003012201 в частині визначення грошових зобов'язань за основним платежем в сумі 200 241,00 грн. та в частині визначення штрафних санкцій в сумі 50 060,00 грн.

В задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мілланд" (61057, м. Харків, провулок Театральний, 4, код ЄДРПОУ 37188632, п/р 26005011423701 в ПАТ "Альфа-Банк", м. Київ, МФО 300346, інші відомості суду не відомі) на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1218,00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять грн. 00 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі текст постанови складено 16 травня 2014 року.

Суддя І.С. Нуруллаєв