Рішення

від 06.05.2014 по справі 910/5902/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5902/14 06.05.14

За позовом Інституту вугільних енерготехнологій Національної академії наук України;

до Публічного акціонерного товариства "Енергетичне та нафтове обладнання";

про стягнення 9 039,61 грн.

О.В. Мандриченко

Представники:

Від позивача: Старцева Т. М., представник, довіреність № б/н від 11.03.2014 р.;

Від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 8 451,12 грн. основного боргу, 588,49 штрафних санкцій, а також 1 827,00 грн. витрат по сплаті судового збору з мотивів, вказаних у позовній заяві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2014 р. порушено провадження у справі №910/5902/14, розгляд справи призначено на 06.05.2014 р.

Позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої зазначив, що відповідачем частково погашено борг за орендною платою у сумі 6 531,72 грн та заборгованість за експлуатаційними платежами у сумі 1 901,40 грн. у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача основну суму заборгованості у розмірі 18,00 грн. та штрафні санкції у розмірі, що були визначені у позовній заяві.

Дослідивши вказану заяву, судом було прийнято її до розгляду.

Відповідно до п. 17 інформаційного листа Вищого господарського суду від 20.10.2006 № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

У судовому засіданні 06.05.2014 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Відповідач був належним чином повідомлений про час, день і місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями, які повернулися на адресу суду і підтверджують факт направлення ухвал господарського суду на адресу відповідача, зазначену у витязі з ЄДРПОУ.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. Згідно статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідач не направив в судове засідання своїх повноважних представників, не надав письмовий відзив на позовну заяву, а також не заперечив позовні вимоги по суті.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд-

ВСТАНОВИВ:

Між Інститутом вугільних енерготехнологій Національної академії наук України (орендодавець) та Публічним акціонерним товариством "Енергетичне та нафтове обладнання" (орендар) 10.02.2011 року було укладено договір оренди № 2-2011 нерухомого майна, що знаходиться на балансі НАН України та віднесених до її відання установ, організацій та підприємств (надалі - договір), на підставі якого позивач передав, а відповідач отримав у строкове платне користування нерухоме державне майно - нежитлове приміщення, площею 20,0 кв.м. (надалі - майно), розміщене за адресою: м. Київ, вул. Андріївська,19 на п'ятому поверсі Головного корпусу, кімнати №504,505.

Згідно з п. п. 1.2. договору майно передається в оренду з метою використання офісу.

Відповідно до п. 2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання цього договору та акту приймання-передачі майна.

Як свідчать матеріали справи на виконання умов договору 10.02.2011 р. сторонами підписано та скріплено печатками акт передачі у користування орендованого приміщення, за яким позивач передав відповідача у користування приміщення, площею 20,0 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Андріївська,19, згідно договору № 2-2011.

У п. 3.1. договору сторони визначили, що орендна плата визначається на підставі методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженого постановою КМУ від 01.10.1995 р. № 786 зі змінами, або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) -листопад - грудень 2010 р. та січень 2011 р. 1694,22 грн в т.ч. ПДВ.

Крім орендної плати орендар сплачує орендодавцю по рахункам орендодавця: відшкодування комунальних платежів, відшкодування податку на землю, витрати на утримання будинку та прилеглої території та інші витрати.

Орендна плата перераховується орендарем відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщенням щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.3. договору).

Згідно з п. 3.10 договору розмір додаткових платежів, пов'язаний з утриманням орендованого майна та прилеглої до будинку території, з наданням послуг, зі сплатою податків та ін. розраховується орендодавцем пропорційно площам, які займає орендар, кількості працюючих, з урахуванням електроприладів орендаря та надається орендарю за перший місяць оренди при укладенні договору з розшифровкою і письмовою вказівкою, що в подальшому така сума буде змінюватися в залежності від фактичних витрат та змін тарифів.

У разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, балансоутримувачу (п.3.11 договору).

Пунктом 10.1 договору встановлено, що договір діє з 10.02.13 до 31.12.13 включно.

Додатковою угодою № 1 від 01.01.2012 р. до договору оренди № 2-2011 від 10.02.2011 р, сторони внесли зміни до договору оренди № 2-2011 від 15.07.10 в частині встановлення обов'язку орендаря сплачувати крім орендної плати в строк до 30 числа поточного місяця вартість електроенергії та теплової енергії на підставі погодженого сторонами акта споживання електроенергії за звітний період в розмірі фактичного споживання електроенергії. Крім того, орендар зобов'язаний оплачувати інші послуги (витрати на утримання території, якою користується орендар, відшкодування управлінських витрат, пов'язаних з орендними відносинами) на суму 180,00 грн. з ПДВ та відшкодовувати податок на землю в сумі 198,22 грн. також сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору оренди до 31.12.12 включно.

Відповідно до акту прийомки-передачі (повернення) об'єкту оренди від 01.07.2013 р. та розірвання договору оренди № 2-2011 від 10.02.11 р. нерухомого майна орендар передав (повернув), а орендодавець прийняв приміщення площею 20,0 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Андріївська, 19. Згідно з п. 3 вказаного акту сторони зобов'язуються провести взаєморозрахунки протягом 5 банківських днів з моменту підписання цього акту.

Спір у справі виник у зв'язку із недотриманням, на думку позивача, відповідачем обов'язку щодо своєчасної і повної сплати орендної плати та інших платежів за договором оренди № 2-2011 від 10.02.11 у період з квітня по червень 2013 року, внаслідок чого позивач вказує на існування заборгованості в розмірі 8 451,12 грн., а також просить стягнути 428,83 грн. пені, 130,63 грн. штрафу та 3 % річних в сумі 29,03 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором найму, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи (акт передачі у користування орендованого приміщення від 10.02.11, акти про надання послуг по оренді майна за квітень-червень 2013 року підписані представниками сторін та скріплені їх печатками) підтверджується факт передачі нерухомого майна в оренду, користування ним відповідачем у спірний період. Проте, відповідач у визначених цим договором розмірі та строки орендну плату на рахунок позивача не сплачував, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за експлуатаційними платежами, яка станом на момент вирішення спору складає 18,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 3.1, 3.3 договору оренди строк виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті орендних платежів за договором на момент розгляду справи настав.

Частиною 3 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що одним із основних обов'язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.

Згідно із ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони. Це стосується відповідача, який мав довести суду, що він свої зобов'язання за договором оренди нерухомого майна № 2-2011 від 10.02.11 виконав своєчасно та в повному обсязі, відповідно до умов договору. Відповідач доказів відсутності заборгованості за експлуатаційними платежами суду не надав.

За таких обставин, позовні вимоги Інституту вугільних енерготехнологій Національної академії наук України про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Енергетичне та нафтове обладнання" заборгованості з експлуатаційних платежів у розмірі 18,00 грн. за період з квітня по червень 2013 р. є правомірними та обґрунтованими.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 428,83 грн., 3 % річних в сумі 29,03 грн. та штрафу в сумі 130,63 грн., що нараховані за час прострочення виконання грошових зобов'язань по сплаті орендної плати та експлуатаційних платежів.

Відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що розмір 3 % річних за несвоєчасне виконання зобов'язань по сплаті експлуатаційних платежів становить суму більшу, ніж заявлено позивачем. Оскільки, суду не надано права виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання позивача, то до стягнення підлягає сума у розмірі, заявленому позивачем - 29,03 грн.

Пунктом 3.6 договору встановлено, що орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь балансоутримувача відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до п. 3.7 договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф в розмірі 2% від суми заборгованості.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Таким чином, умовами договору передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу.

При цьому, чинне законодавство не встановлює обмежень щодо одночасного застосування пені і штрафу у випадку порушення виконання зобов'язання.

Суд відзначає, що можливість одночасного стягнення пені та штрафу не суперечить приписам ст. 61 Конституції України та підтверджується постановами Вищого господарського суду України від 29.09.2010 р. у справі №6/196 та від 05.07.2011 р. у справі № 5002-2/5109-2010.

Відповідно до ст. 224 Господарського процесуального кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд погоджується з обґрунтованим розрахунком пені нарахованої за прострочення орендних платежів протягом квітня - червня 2013 року, що наданий позивачем в додатку № 1 до позовної заяви, тому вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню в сумі 428,83 грн., так само задоволенню підлягає вимога про стягнення штрафу в розмірі 130,63 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Інституту вугільних енерготехнологій Національної академії наук України підлягають задоволенню повністю, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Енергетичне та нафтове обладнання" (01001 м. Київ, вул. Арсенальна, буд. 20, ідентифікаційний код 20072993) на користь Інституту вугільних енерготехнологій Національної академії наук України (04070 м. Київ, вул. Андріївська, буд. 19, ідентифікаційний код 21609277) основну заборгованість в розмірі 18 (вісімнадцять) грн. 00 коп., пеню в сумі 428 (чотириста двадцять вісім) грн. 83 коп, 3 % річних в сумі 29 (двадцять дев'ять) грн. 03 коп., штраф в сумі 130 (сто тридцять) грн. 63 коп. та судовий збір в розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. Видати наказ.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяО. В. Мандриченко Дата складання рішення 13.05.2014 р.