Постанова

від 24.02.2014 по справі 804/1603/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2014 р. Справа № 804/1603/14

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Потолової Г.В.

при секретарі - Дубровці Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Енергоконструктор» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ПП «Енергоконструктор» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про:

- визнання протиправними дій ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська щодо проведення зустрічної звірки ПП «Енергоконструктор», за результатами якої складено акт від 23.01.2013р. №145/224/35112294 та щодо викладення висновків у вищезазначеному акті;

- визнання протиправними дій ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська щодо внесення коригувань до автоматизованої ІС «Податковий блок», зокрема, до підсистеми «Аналітична система» на підставі висновків, викладених у акті №145/224/35112294;

- зобов'язання ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська відновити в автоматизованій ІС «Податковий блок», у підсистемі «Аналітична система», показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ, які були скореговані на підставі висновків у акті №145/224/35112294;

- зобов'язання ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська протягом десяти днів з дня набрання чинності судовим рішенням по справі подати до суду звіт про виконання судового рішення.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечував, надавши письмові заперечення проти адміністративного позову, у судове засідання не з'явився (а.с.69).

За таких обставин, з урахуванням приписів ч.6 ст.128 КАС України, судом на місці ухвалено щодо здійснення подальшого розгляду адміністративної справи за даної явки сторін та на підставі наявних у ній доказів, в порядку письмового провадження.

Суд, розглянувши подані документи, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності при розгляді справи виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне підприємство «Енергоконструктор» зареєстроване 08.05.2007р. розпорядженням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради та перебуває на обліку у ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська з 09.08.2007р. за №12637.

Отже, позивач належним чином зареєстрований як юридична особа, а тому на нього поширюється дія законів та інших нормативно-правових актів, які регулюють здійснення господарської діяльності в Україні.

Так, на підставі службового посвідчення серії № 043946 від 15.11.07р., виданого ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу особливо важливих перевірок управління податкового контролю Сокрут М.І. згідно із п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України здійснено відповідні заходи з метою проведення зустрічної звірки ПП «Енергоконструктор» (ЄДРПОУ 35112294) з ТОВ «Матадор» (ЄДРПОУ 31820299) за грудень 2011 року, березень, травень, червень 2012р., ТОВ ВК «Віконні системи» (ЄДРПОУ 33972398) за вересень, грудень 2011р., лютий-жовтень 2012р., ТОВ «Ферріт Д» (ЄДРПОУ 36441206) за жовтень 2012р., ТОВ «Ривс» (ЄДРПОУ 34914473) за березень, липень, жовтень 2012р., ТОВ «Старт Д» (ЄДРПОУ 32694059) за квітень, жовтень 2012р.

Фахівцями відділу особливо важливих перевірок управління податкового контролю ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська з метою вручення листа щодо проведення зустрічної звірки ПП «Енергоконструктор», здійснено виїзд за юридичною адресою підприємства. Перевіркою встановлено, що ПП «Енергоконструктор» не знаходиться за юридичною адресою зазначеною у статутних документах.

Податковим органом складено Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Енергоконструктор» з питань фінансово-господарських відносин з контрагентами від 23.01.2013р. №118/229/35112294 та до Відділу податкової міліції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська передано запит №1233 від 23.01.2013р. на встановлення місцезнаходження платника податків.

Згідно висновків вказаного Акту перевірки, перевіркою ПП «Енергоконструктор» не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій ПП «Енергоконструктор» по ланцюгу постачання з постачальниками: ТОВ «Ривс», ТОВ «Старт Д», ТОВ «Матадор», ТОВ ВК «Віконні системи», ТОВ «Ферріт Д» - ПП «Енергоконструктор» - контрагенти-покупці.

З позовної заяви вбачається, що вищезазначений Акт перевірки позивачем отримано у грудні 2013р., після звернення до податкового органу з листом від 08.11.2013р. №94/11.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська та винесеними на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги виходячи з наступного.

Так, позивач вважає дії ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська щодо здійснення 23.01.2013р. заходів з метою проведення зустрічної звірки ПП «Енергоконструктор» та складання Акту перевірки №118/229/35112294 неправомірними, оскільки перевірка проводилась всупереч нормам визначеним у Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою КМУ від 27 грудня 2010 р. N 1232.

Позивач зазначає, що жодного запиту від ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська щодо надання документів для проведення зустрічної звірки підприємством не отримувалось.

Також, позивач вважає неправомірним викладення у Акті ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська, висновків щодо не підтвердження реальності здійснення ПП «Енергоконструктор» господарських операцій, оскільки згідно п. 73.5 ст.73 Податкового кодексу України зустрічна звірка є заходом інформативно-аналітичного забезпеченням діяльності органів державної податкової служби, за результатами якої складається довідка.

Позивач стверджує, що Акт перевірки складено із порушенням норм чинного законодавства України, оскільки у Методичних рекомендаціях щодо організації та проведення органами ДПС зустрічних звірок, затверджених Наказом ДПА №236 від 22.04.2011р., міститься чітко встановлений зразок форми акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, в якому не передбачено необхідність робити висновок щодо реальності (нереальності) вчинення господарських операцій.

Отже позивач вважає, що тим самим податковий орган порушив норми чинного законодавства України, якими встановлено вимоги щодо форми та змісту такого акту, оскільки вищезазначеним актом зафіксовано не тільки факт неможливості проведення зустрічної звірки позивача, а й висновки відповідача щодо нереальності здійснення ПП «Енергоконструктор» господарських операцій з контрагентами, зроблені податковим органом за результатами здійснення заходів з метою проведення зустрічної звірки, тобто без фактичного її проведення.

Також, позивач висловлює свою незгоду щодо дій ДПІ у Бабушкінскому районі м.Дніпропетровська, а саме: внесення вищевикладених висновків Акту №118/229/35112294 до автоматизованої інформаційної системи «Податковий блок», що призвело до порушення права позивача на використання самостійно задекларованих ним сум податкового кредиту та податкових зобов'язань.

Таким чином, позивач вважає, що вищевказані дії податкового органу перешкоджають виконанню платником податку обов'язку щодо самостійного ведення в установленому порядку обліку доходів і витрат, складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, передбаченого п.п. 16.1.2 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України.

Відповідач проти позовних вимог заперечує. Письмові заперечення долучені до матеріалів справи.

Згідно заперечень, відповідач зазначає, що під час проведеної перевірки встановлено відсутність ПП «Енергоконструктор» за юридичною адресою, зазначеною у статутних документах. В свою чергу, незнаходження суб'єкта господарювання за юридичною адресою унеможливлює отримання первинних документів для проведення зустрічної звірки.

У зв'язку з чим, для проведення перевірки використано бази даних ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська: АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України»; БД «Бест-Звіт»; АІС РПП.

Перевіркою правильності визначення податкового кредиту та податкових зобов'язань за перевіряємий період встановлено, що відповідно до наказу ДПА України від 17.04.2008 №266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розрізі контрагентів» при співставленні податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів виявлено відхилення по контрагентам, що зазначені в акті.

Відповідач вказує, що про нереальність здійснення операцій по ланцюгу постачання свідчать такі факти: постачальники ТОВ «Ривс», ТОВ «Старт Д», ТОВ «Матадор», ТОВ «ВК Віконні Системи», ТОВ «Ферріт Д» не мали можливості здійснювати організацію транспортування та продажу товарів в адресу ТОВ «Ривс», ТОВ «Старт Д», ТОВ «Матадор», ТОВ «ВК Віконні Системи», ТОВ «Ферріт Д», а зазначені підприємства в адресу ПП «Енергоконструктор».

Таким чином відповідачем зроблено висновок, в якому зазначено, що звіркою отриманих матеріалів не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ПП «Енергоконструктор», їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме: встановлено дефектність первинних документів та відсутність об'єктів оподаткування, та неможливість реального здійснення платником податків операцій ПП «Енергоконструктор» - по ланцюгу постачання: постачальники - ТОВ «Ривс», ТОВ «Старт Д», ТОВ «Матадор», ТОВ «ВК Віконні Системи», ТОВ «Ферріт Д» - ПП «Енергоконструктор».

Отже, за вищенаведених обставин, відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наступне.

Відносини що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України №2755-VI від 02.12.2010 (зі змінами та доповненнями). Зокрема, кодекс визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, встановлено, що органи державної податкової служби мають право: проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 75.1 ст.75 Податкового кодексу України, зазначено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

73.5. З метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Відповідно до п.44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно п.44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Згідно із п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг.

Отже, для цілей перевірки дотримання вимог податкового законодавства та можливого визначення грошових зобов'язань у разі неналежного дотримання платником податків цього законодавства, контролюючому органу у даному випадку первинно слід встановити зміст та реальність господарської операції.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарі в/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За правилами п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З аналізу зазначеним норм ПК України вбачається:

1. Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

2. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

3. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

4. Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Правовий аналіз наведених норм дає підстави суду вважати, що юридичні наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21.01.2011р. у справі №21-37а10. Зокрема, Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України було зазначено, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» від 20.07.2010р. за №1112/11/13-10 процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

2. Встановлення спеціальної правосуб'єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Аналогічна позиція викладена також у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Також, у цьому листі Вищого адміністративного суду України зазначено, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі і нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Вищевикладена позиція також сформульована у постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 року по справі №2а-9864/11/2670 (К/9991/50772/12).

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України №1936/11/13-11 від 01.11.2011 року «Щодо підтвердження даних податкового обліку» документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Ухвалою суду від 25.01.2014р. від позивача витребувано:

- оригінали доданих до позовної заяви документів (для огляду);

- всі первинні документи на підтвердження позовних вимог.

Проте, у судових засіданнях 20.02.2014р. та 24.02.2014р. позивач вимоги ухвали суду, які є обов'язковими для виконання згідно приписів ст.124 Конституції України, не виконав.

Позивачем не надано жодного первинного документу на підтвердження своїх вимог та спростування висновків податкового органу. У позовній заяві відсутні посилання на будь-які первинні документи, щодо визначених в акті перевірки обставин.

Положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачають не лише обов'язок суб'єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч.2 ст.71 КАС України), але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1 ст.71 КАС України). Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Всупереч наведених положень КАС України позивачем не надано суду підтверджуючих реальність господарських операцій первинних документів.

В даному випадку, як зазначено вище, позивач жодним чином не підтвердив реальність господарських операцій між ним та контрагентами та не обґрунтував свою позицію.

З урахуванням викладеного, доводи позивача не знайшли підтвердження в ході судового розгляду адміністративної справи.

На підставі вищенаведеного, суд зазначає, що обґрунтування та висновки відповідача не спростовані матеріалами справи.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог належить відмовити.

Відповідно до ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати по справі не стягуються.

Керуючись ст.ст.86, 94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Енергоконструктор» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя Г. В. Потолова