Постанова

від 05.05.2014 по справі 826/857/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 травня 2014 року 16 год. 44 хв. № 826/857/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний центр «Спектр» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельний центр «Спектр» (далі по тексту - позивач, ТОВ «БЦ «Спектр») заявлені позовні вимоги до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправними дій щодо розірвання договору про визнання електронних документів № 190720121 від 19.07.2013р. та щодо невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2013 року (з додатком № 5) і зобов'язання відновити договір про визнання електронних документів № 190720121 від 19.07.2013р. та зареєструвати податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2013 року (з додатком № 5) ТОВ «БЦ «Спектр» датою її фактичного отримання податковим органом.

Позовні вимоги ТОВ «БЦ «Спектр» мотивовані тим, що на підставі Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та Закону України «Про електронний цифровий підпис» 19.07.2013 року між ТОВ «БЦ «Спектр» та Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було укладено договір № 190720131 про визнання електронних документів. Проте, з 02.12.2013р. податкові накладні, направлені засобами електронного зв'язку для проведення реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних, не були зареєстровані з посиланням на призупинення дії названого договору у зв'язку з незнаходженням позивача за його місцезнаходженням. Наведене стало підставою для подання позивачем 16.12.2013р. податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2013 року з додатком № 5 та реєстром виданих та отриманих податкових накладних у порядку, визначеному п. 49.3 ст. 49 Податкового кодексу України. За результатами розгляду поданої декларації, відповідачем прийнято рішення про відмову в її прийнятті, у зв'язку з неподанням копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді. Вважаючи такі дії податкового органу протиправними, ТОВ «БЦ «Спектр» звернувся з відповідним позовом до суду.

В судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував.

07.04.2014р. в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

В ході розгляду справи було встановлено, що між позивачем та відповідачем 08.08.2013р. було укладено договір № 190720131 про визнання електронних документів (далі - Договір № 190720131), реєстраційний номер документу: 9048611500, предметом якого є визнання податкових документів (податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з ПДВ та інших звітних податкових документів), поданих платником в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП) до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях як оригіналу.

Також судом встановлено, що листом від 29.11.2013р. № 24977/10/26-55/10-02-10, за підписом заступника начальника інспекції Л.Д. Демченко та, який згідно фіскального чеку було направлено на адресу позивача 10.12.2013р., відповідач повідомив суб'єкта господарювання про припинення зобов'язань сторін, визначених договором № 9048611500 від 08.08.2013р. відповідно до положень ст.ст. 651, 653, 654 ЦК з підстав порушення платником істотних умов договору, виходячи з того, що платник податків не знаходиться за адресою місцезнаходження зазначеною в договорі, що підтверджується довідкою про встановлення місцезнаходження (місця проживання) від 20.11.2013р. №1343/01/26-55-07-02. Одночасно позивача повідомлено, що податкова звітність, подана засобами телекомунікаційного зв'язку вважається не прийнятою.

Аналізуючи спірні правовідносини, суд приходить до наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів.

Адміністративним договором у розумінні п. 14 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України є дво- або багатостороння угода, зміст якої складають права та обов'язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є однією із сторін угоди.

Виходячи зі змісту ч. 2 статті 4 названого Кодексу, спори, що підпадають під юрисдикцію адміністративних судів, мають публічно-правовий характер.

Таким чином, публічно-правовий спір, який виник з приводу укладання та виконання договору, зміст якого складають права та обов'язки сторін щодо реалізації владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є однією із сторін, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на вищенаведене, вивчивши договір про визнання електронних документів, з розірвання якого виник даний спір, суд приходить до висновку, що названий договір є адміністративним, виходячи з такого.

Відповідно до пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

У той же час, на контролюючі органи покладено функції з надання послуг електронного цифрового підпису (пп. 19 1 .1.44 п. 19 1 .1 ст. 19 ПК України), а також пп. 20.1.7 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючим органам надано право на отримання від платників податків, платників єдиного внеску та надання у межах, передбачених законом, документів в електронному вигляді.

Принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису, визначені в Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, яка затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008р. № 233, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.04.2008р. за № 320/15011 (далі по тексту - Інструкція № 233).

Пунктом 1 розділу 2 названої Інструкції закріплено, що платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.

Для подання податкових документів в електронному вигляді платник податків, серед іншого, має заповнити та подати до органу ДПС за місцем реєстрації підписані та скріплені печаткою два примірники договору про визнання електронних документів, а орган ДПС де зареєстрований платник податків, на його запит, приймає від платника податків підписані та скріплені печаткою (для фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності за наявності печатки) два примірники договору та електронний носій з посиленими сертифікатами відкритих ключів; звіряє реквізити, вказані у договорі, з реєстраційними даними платника податків в органах ДПС; після підписання договору вносить відповідний запис до журналу обліку договорів про визнання електронних документів з платниками податків та видає платнику податків один примірник договору.

Таким чином, вступаючи в договірні правовідносини, відповідач діяв з метою реалізації владних управлінських функцій щодо виконання покладених на нього Податковим кодексом України функцій.

Однією із ознак, що дозволяють відрізнити адміністративний договір від цивільно-правового, є мета його укладання. Оскільки сфера функціонування адміністративного договору - це відповідна система державного управління на будь-якому ієрархічному рівні, то метою адміністративних договорів є реалізація функцій держави, а більш конкретно - реалізація повноважень того чи іншого органу. У свою чергу мета цивільно-правових договорів - це задоволення потреб суб'єктів цивільно-правових відносин, отримання прибутку та відповідних (майнових чи немайнових) матеріальних благ - об'єктів цивільного обороту.

Мета укладення договору про визнання електронних документів позбавлена ознак, що притаманні меті цивільно-правових угод. Натомість, зазначений договір було укладено податковим органом для виконання покладених на нього повноважень у сфері адміністрування податків, зборів та інших обов'язкових платежів. Вступаючи у договірні правовідносини, що є предметом розгляду даної адміністративної справи, відповідач не мав за мету набуття майнового блага, а сторони не були вільні у визначенні умов договору.

За цим договором на відповідача покладено обов'язок забезпечити приймання податкових документів в електронному вигляді платника податків у терміни, визначені законодавством для податкових документів в паперовому вигляді, та їх комп'ютерну обробку, що у свою чергу, звільняє платника податків від обов'язку подання таких документів у паперовому вигляді.

Отже, відповідач, шляхом укладання договору про визнання електронних документів, реалізував у формі адміністративного договору повноваження на здійснення адміністрування податків,зборів, платежів.

Перевіряючи правомірність дій відповідача щодо припинення договору про визнання електронних документів, суд приходить до наступного.

Як вбачається з листа відповідача від 19.01.2014р. № 132/10/26-55-18-04-10, посилаючись на вжиття заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи, передбачених п. 12.5 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011р. №1588, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.12.2011р. за № 1562/20300, позивача було повідомлено про припинення зобов'язань по договору про визнання електронних документів.

Відповідно до листа податкового органу від 29.11.2013р. №24977/10/26-55/10-02-10, за підписом заступника начальника інспекції Л.Д. Демченко, платника податків повідомлено про припинення названого договору у зв'язку з встановленням відповідно до Довідки про встановлення місцезнаходження (місце проживання) від 20.11.2013р. № 1343/01/26-55-07-02, місцезнаходження позивача за податковою адресою не встановлено.

Наведене стало підставою для висновку податкового органу щодо порушення платником податків умов договору та наявності підстав для його розірвання згідно пункту 4 розділу 6 Договору.

У той же час, відповідно до названого пункту договору, орган ДПС має право розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни Платником місця реєстрації.

Однак, в ході розгляду справи відповідач не довів відповідними засобами доказування наявність обставин, визначених пунктом 4 розділу 6 вказаного договору, для одностороннього розірвання договору, а саме факт ненадання позивачем нового посиленого сертифіката відкритого ключа або факт зміни позивачем місця реєстрації. Також відповідачем не доведено наявність законних підстав для одностороннього розірвання вказаного договору, а судом таких не встановлено.

Крім того, твердження відповідача про зміну позивачем місця реєстрації та неповідомлення про це відповідача, суб'єктом владних повноважень не підтверджено належними доказами, у той час як позивачем надано статут ТОВ «БЦ «Спектр», затверджений загальними зборами учасників 31.07.2013р, зареєстрованими 01.08.2013р., виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АГ № 064289, довідку АБ № 808594 з ЄДРПОУ від 05.08.2013р., згідно з якими офіційне зареєстроване місцезнаходження позивача - 01015, м. Київ, Печерський р-н, вулиця Лаврська, будинок 19, офіс 2, яке і вказано в Договорі. Також позивачем надано копії договорів оренди будинку, споруди (іншого об'єкта нерухомості) №1-03 від 01.06.2012р. та суборенди нежитлових приміщень №77-04/13-ПЛВ від 11.04.2013р., згідно з якими позивач отримав в суборенду нежитлове приміщення, що знаходиться за вказаною адресою для використання як офісні приміщення на строк до 11.04.2014р.

Вказані докази, підтверджують достовірність зазначеної в Договорі адреси місцезнаходження позивача і спростовують припущення відповідача про інакше.

Твердження відповідача про відсутність ТОВ «БЦ «Спектр» за зареєстрованим своїм місцезнаходженням є необґрунтованими і не беруться судом до уваги, оскільки дана обставина не свідчить про зміну юридичної особи місця реєстрації, як помилково вважає відповідач. Відповідним доказом зміни юридичною особою офіційного місцезнаходження є дані з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, яких відповідач до суду не представив.

З цих же мотивів суд не бере до уваги надану відповідачем довідку про встановлення місцезнаходження (місце проживання) від 20.11.2013р. № 1343/01/26-55-07-02. Крім того, наданий відповідачем документ не є остаточними за своїм статусом, а на його підставі, згідно п. 12.5 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011р. №1588, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.12.2011р. за № 1562/20300, керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби приймається рішення про направлення до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за ф. № 18-ОПП, який в свою чергу і в установленому ч. 12 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» порядку вживає подальших заходів щодо підтвердження юридичною особою офіційних відомостей.

Слід також зазначити, що відсутність юридичної особи за зареєстрованим місцезнаходженням може мати значення для внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вирішення питання про припинення цієї юридичної особи, анулювання реєстрації платника ПДВ тощо. Водночас, відсутність посадових осіб юридичної особи за зареєстрованим місцезнаходженням не є перешкодою для подання податкових декларацій, інших звітних документів, обов'язковість подання яких передбачена законом, а також не визначено п. 4 розділу 6 договору про визнання електронних документів як підстава для одностороннього розірвання цього договору.

Такі висновки суду узгоджуються з практикою Київського апеляційного адміністративного суду, викладеною в ухвалах від 08.11.2012р. у справі № 2а-2860/12/1070 та від 11.04.2013р. у справі № 2а-16223/12/2670.

Таким чином, доводи позивача про неправомірність одностороннього розірвання відповідачем договору № 190720131 про визнання електронних документів від 19.07.2013р. є обґрунтованими і підтверджуються достатніми доказами. Натомість відповідач, на якого Кодексом адміністративного судочинства України покладено тягар доказування правомірності вчинених дій, не спростував доводів позивача і наданих ним доказів та не довів наявність підстав для одностороннього розірвання вказаного договору.

Отже, враховуючи неправомірність одностороннього розірвання відповідачем договору № 190720131 про визнання електронних документів, що негативно обмежило і порушило права та його законні інтереси на подання податкової звітності в електронному вигляді, то вимога про визнання протиправними таких дій є обґрунтованою і підлягає задоволенню судом.

У той же час, вимоги позивача про зобов'язання відповідача відновити названий вище договір, на думку суду задоволенню не підлягають з огляду на те, що визнанням його розірвання протиправними, відповідний договір визнаний таким, що діє, а отже, в силу положень нормативно-правових актів, підлягає виконанню сторонами.

Аналізуючи вимоги ТОВ «БЦ «Спектр» про визнання протиправними дій податкового органу щодо невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2013 року, подану платником податків 16.12.2013р., суд приходить до наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме листа ТОВ «БЦ «Спектр» від 12.12.2013р. № 31, товариство подало, а згідно вхідного штемпеля ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві отримала податкову декларацію за 11.2013р., додаток № 1, додаток № 5 та реєстр виданих та отриманих податкових накладних.

За результатами розгляду названого звернення, листами від 19.12.2013р. №27738/10/26-55-18-04-10 та від 20.12.2013р. №27922/10/26-55-18-04-10, позивача повідомлено, що у зв'язку з неподанням копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, на підставі п. 49.11 ст. 49, п. 48.7. ст. 48 ПК України податковий звіт з ПДВ не може бути прийняти як податкова декларація.

В розумінні норми п. 46.1 ст. 46 ПК України «податкова декларація, розрахунок» (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 49.2 ст. 49 ПК України на платника податків покладено обов'язок за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Відповідно до п. 48.1 ст. 48 ПК України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Названим пунктом закріплено, що форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

На реалізацію наведеної бланкетної норми, Міністерством фінансів України 25.11.2011р. прийнято наказ № 1492, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.12.2011р. за № 1490/20228, яким затверджено форми податкової звітності з податку на додану вартість та Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість (далі по тексту - Порядок).

Відповідно до п. 49.8 ст. 48 ПК України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Згідно з п. 49.10 ст. 49 ПК України відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

У разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови (п. 49.11 ст. 49 ПК України).

В силу 49.15 ПК України податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання контролюючим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.

У свою чергу, згідно з пунктом 49.12 статті 49 Податкового кодексу України, у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право: подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання; оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

Пунктом 56.1 ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У той же час, п. 10 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість закріплено, що до податкової звітності з податку на додану вартість (далі - податкова звітність) належать:

1) податкова декларація з податку на додану вартість, подання якої передбачено п. 46.1 ст. 46 та ст. 203 ПК України;

2) уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, подання якого передбачено п. 50.1 ст. 50 ПК України;

3) копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, подання яких передбачено п. 201.15 ст. 201 ПК України;

4) розрахунок податкових зобов'язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України, подання якого передбачено п. 208.4 ст. 28 ПК України.

Аналізуючи наведене положення Порядку заповнення та подання податкової звітності, а також вивчивши форму податкової накладної з її додатками, суд приходить до висновку, що копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних не визначені як додаток до декларації з податку на додану вартість, а частиною податкової звітності з податку на додану вартість в розумінні вказаного Порядку.

Такий висновок суду узгоджується з п. 14 Порядку заповнення та податкової звітності, в якому закріплено, що додатками до декларації є:

1) Розрахунок коригування сум податку на додану вартість (Д1) (додаток 1).

2) Довідка щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2) (додаток 2).

3) Розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3) (додаток 3).

4) Заява про повернення суми бюджетного відшкодування (Д4) (додаток 4).

5) Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) (додаток 5).

6) Довідка (Д6) (додаток 6) подається платниками, які заповнюють рядки 3, та/або 4, та/або 5 декларації, та підприємствами (організаціями) інвалідів.

7) Розрахунок (перерахунок) частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях (Д7) (додаток 7).

8) Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (Д8) (додаток 8).

9) Розрахунок питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг до вартості всіх товарів/послуг (ДС9) (додаток 9).

Підсумовуючи наведені положення податкового законодавства, суд приходить до висновку, що за платником податку закріплено обов'язок щодо подання податкової декларації за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями п. 46.5 ст. 46 ПК України центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та яка може бути не прийнята податковим органом виключено у разі заповнення такої декларації з порушенням вимог п. 48.3 та п. 48.4 ст. 48 ПК України.

З огляду на викладене, неподання копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних разом з декларацією по податку на додану вартість не може бути підставою для відмови у прийнятті такої декларації.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вимог ТОВ «БЦ «Спектр» щодо рішень відповідача щодо неприйняття податкової декларації з податку на додану вартість за листопада 2013 року, оформлені листами від 19 грудня 2013 року № 27738/10/26-55-18-04-10 та від 20 грудня 2013 року № 27922/10/26-55-18-04-10, а тому вважає за необхідне на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України визнати протиправним та скасувати вказані рішення.

У той же час, вимога позивача про зобов'язання відповідача зареєструвати податкову декларацію ТОВ «БЦ «Спектр» з податку на додану вартість за листопада 2013 року з додатком № 5 датою фактичного її отримання, на думку суду, задоволенню не підлягає, оскільки в силу приписів п. 49.13 ст. 49 ПК України у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необхідність постановлення рішення щодо часткового задоволення позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача фактично здійснені та документально підтверджені судові витрати в розмірі 37, 50 грн.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний центр «Спектр» задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві щодо розірвання в односторонньому порядку Договору про визнання електронних документів від 19 липня 2013 року № 190720131.

3. Визнати протиправними та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві щодо неприйняття податкової декларації з податку на додану вартість за листопада 2013 року, оформлені листами від 19 грудня 2013 року № 27738/10/26-55-18-04-10 та від 20 грудня 2013 року № 27922/10/26-55-18-04-10.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Присудити з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний центр «Спектр» (місцезнаходження: 01015, м. Київ, вул. Лаврська, буд. 9, оф. 2, код ЄДРПОУ 38703739) 37 (тридцять сім) грн. 50 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно .

Суддя О.В. Дегтярьова